320/6580/19 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суму грошового зобов'язання з військового збору, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, та визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на єдине соціальне страхування - 07.03.2024 Прийняття

У листопаді 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 0010651303, від 09 серпня 2019 року № 0010621303, від 09 серпня 2019 року № 0010631303, від 09 серпня 2019 року № 0010641303, від 09 серпня 2019 року № 0010661303; вимогу від 09 серпня 2019 року № Ф-0010611303 про сплату бору (недоїмки); рішення від 09 серпня 2019 року № 0010601303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 06 травня 2021 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 0010651303 скасував та прийняв у цій частині нове - про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року залишив без змін.

ГУ ДПС у Київській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на фіктивність господарських операцій платника з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер Ліс Експорт", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Літіон", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Файно", а також ненадання платником для здійснення контрольного заходу в повному обсязі належної первинної документації.

Верховний Суд ухвалою від 14 квітня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 10 липня 2019 року № 625/10-36-13-03/ НОМЕР_1 .

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення платником вимог пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, пункту 198.3, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України (2755-17) ), пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9, статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з чим 09 серпня 2019 року прийнято: податкові повідомлення-рішення № 0010621303, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1504375,68 грн за основним платежем та 752187,84 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0010631303, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 125364,64 грн за основним платежем та 62682,32 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0010641303, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 4188,00 грн; вимогу № Ф-0010611303 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 229373,76 грн, рішення № 0010601303, згідно з яким застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 32912,02 грн.

Підставою для прийняття розглядуваних актів індивідуальної дії послугувало неправомірне формування платником даних податкового обліку за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей та основних засобів у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Ліс Експорт", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Літіон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Файно", що мотивовано відсутністю в постачальників позивача в достатній кількості фізичних, технічних і технологічних можливостей для вчинення оспорюваних поставок, а також ненаданням платником для здійснення контрольного заходу в повному обсязі первинної документації, якою, на переконання ГУ ДПС у Київській області, опосередковуються відповідні господарські операції.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV (996-14) ) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України (2755-17) .

Так, за правилами пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем (підпункт 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність операцій та господарський характер понесених за ними витрат.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ФОП ОСОБА_1 до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності ФОП ОСОБА_1 як платника податків або можливої фіктивності її контрагентів, як-от: пояснень відповідних осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли цілком об`єктивного висновку про доведеність позивачем реального характеру оспорюваних поставок та господарського характеру понесених за ними витрат.

Наведене, в свою чергу, обумовлює протиправність вимоги від 09 серпня 2019 року № Ф-0010611303 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 09 серпня 2019 року № 0010601303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, які прийняті за наслідками встановлення контролюючим органом заниження позивачем оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, за 2017 - 2018 роки.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Київській області без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.