ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2024 року
м. Київ
справа № 640/1987/20
адміністративне провадження № К/990/36286/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Прокопенка О.Б., Мацедонської В.Е.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року (головуючий суддя - Чудак 0.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (суддя-доповідач - Бєлова Л.В., судді - Аліменко В.О., Безіменна Н.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2019 року № 2093ц про звільнення його з посади начальника відділу екстрадиції управління правової допомоги та екстрадиції Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року; поновити його на відповідній посаді в органі прокуратури України з 25 грудня 2019 року; стягнути з Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора України) на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 грудня 2019 року по дату винесення судового рішення.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін).
3. 20 квітня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій, з посиланням на частину першу статті 47 КАС України окрім інших, заявлених ним раніше вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії від 06 грудня 2019 року №14 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації. Копію цієї заяви позивачем направлено на адресу відповідача.
4. З метою з`ясування додаткових обставин у справі, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20 жовтня 2022 року о 9:45, про що повідомлено сторони у справі.
5. Матеріали справи містять додаткові пояснення та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку щодо оскарження рішення Другої кадрової комісії від 06 грудня 2019 року №14, датовані 26 листопадом 2022 року, але не зареєстровані судом. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що наказ Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2019 року № 2093ц про звільнення його з посади він отримав під розписку 23 грудня 2019 року і вважав, що інших документів, що мають видати у зв`язку зі звільненням немає, так як йому і його колегам повідомили, що достатньо такого наказу. Надалі, 07 березня 2020 року він отримав копію відзиву від відповідача, зміст якого в частині опису рішення Другої кадрової комісії тлумачив, як опис підстав, що покладені в основу наказу про його звільнення. Посилаючись на те, що відповідач жодним чином не довів до його відома факт наявності такого рішення кадрової комісії за грудень 2019 року, про існування якого йому стало відомо лише у квітні 2021 року, просив суд поновити пропущений процесуальний строк.
6. 29 листопада 2022 року Офіс Генерального прокурора надіслав письмове клопотання про залишення заяви позивача без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, вмотивоване тим, що заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог надійшла до суду поза межами строків, установлених ухвалою ОАС міста Києва від 17 лютого 2020 року.
7. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, клопотання Офісу Генерального прокурора задоволено. Визнано неповажними, зазначені ОСОБА_1 підстави пропуску строку звернення до суду та залишено без розгляду його заяву про уточнення позовних вимог. Так, вирішуючи питання щодо клопотання відповідача про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1, з підстав пропуску строку та досліджуючи причини указані позивачем, як поважні для його поновлення, суди виходили з того, що у 2019 році ОСОБА_1 подав за відповідною формою до Генерального прокурора заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію, а тому усвідомлював наслідки прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження ним атестації та був ознайомлений з приписами "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (113-20) (далі - Закон №113-IX (113-20) ) щодо наслідків прийняття такого рішення. Відтак, колегія суддів суду апеляційної інстанції погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що будучи запрошеним на проголошення ухваленого комісією рішення про результати атестації позивача, розуміючи можливість прийняття комісією лише одного з двох рішень, та власне будучи звільненим з органів прокуратури на підставі рішення комісії, ОСОБА_1 повинен був дізнатися про порушення своїх прав ще у 2019 році та, одночасно, не був позбавлений можливості при ознайомленні з наказом про звільнення звернутись до відповідача щодо отримання копії рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, та/або разом з поданням позовної заяви звернутись з клопотанням про витребування вказаного рішення.
8. Предметом спору у цій справі є правомірність наказу про звільнення прокурора з органів прокуратури за результатами атестації та поновлення його на займаній посаді.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
9. 25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким поновити пропущений процесуальний строк.
10. Скаргу обґрунтовано тим, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, так як суди неповно з`ясували обставини справи, що мають значення для вирішення питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку та надали неправильну оцінку його аргументам, які, на думку позивача, беззаперечно свідчать про його необізнаність з рішенням кадрової комісії від 06 грудня 2019 року №14 до квітня 2021 року.
10.1. Заявник указує, що наказ про звільнення його з посади оскаржено ним у межах строків, установлених КАС України (2747-15) , а відсутність у відзиві Офісу інформації щодо наявності рішення кадрової комісії, свідчить про опис підстав, за яких прийнято оскаржений наказ про його звільнення. Крім того, в електронних засобах масової інформації була розміщена інформація щодо знищення матеріалів атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України, тому лише у квітні 2021 року він дізнався про рішення Другої кадрової комісії від 06 грудня 2019 року №14, після отримання листа-відповіді на його запит. Наведені обставини заявник вважає поважними причинами для поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду.
11 Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 02 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
12. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судами норм процесуального права, зокрема, правильності застосування положень пункту 8 частини першої статті 240 КАС України щодо підстав залишення заяви про уточнення позовних вимог без розгляду.
13. У відзиві на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на те, що позивачем пропущено строки звернення до суду за відсутності поважних причин. Так, у заяві про переведення до Офісу Генерального прокурора позивач зазначив про намір пройти атестацію, а отже був обізнаний з умовами та наслідками її проведення. Крім того, ОСОБА_1 був запрошений у 2019 році на проголошення ухваленого комісією рішення і, як фахівець права, мав усвідомлювати, що його звільнення у 2019 році відбулося за результатами проведеної атестації. Ураховуючи те, що рішення Другої кадрової комісії №14, прийняте у грудні 2019 році є підставою для прийняття наказу про звільнення, а необізнаність позивача з його датою, номером чи мотивацією саме по собі не свідчить про те, що ОСОБА_1 не знав про існування такого рішення до квітня 2021 року.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
14. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.
15. За умовами частини першої статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
16. За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п?ята статті 122 КАС України).
19. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду установлені статтею 123 КАС України. Зокрема, частиною першої цієї норми передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
19.1. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
19.2. За правилами частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
20. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
21. Аналіз вищенаведених норми КАС України (2747-15) свідчить, що питання прийняття судом заяви про уточнення позовних вимог у цій справі необхідно вирішувати через призму приписів частини першої статті 122 КАС України у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 123 КАС України.
21.1. Норми частини третьої статті 123 КАС України підлягають застосуванню виключно у випадках, якщо суд відкрив провадження у справі щодо заявлених позовних вимог або визнав неповажними підстави пропуску строку. Водночас, визнання підстав пропуску строку неповажними здійснюється лише за умови виконання судом приписів частини першої статті 123 КАС України, підтвердженням чого є приписи частини тринадцятої статті 171 КАС України.
Аналогічне правило діє і щодо заяви, поданої в порядку статті 47 КАС України.
21.2. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зауважує, що у разі надходження заяви на підставі статті 47 КАС України, суд повинен вирішити питання щодо її прийняття, перевіривши, зокрема, дотримання строку звернення до суду, використовуючи алгоритм, установлений статтею 122 КАС України, з урахуванням особливостей установлених частиною першою статті 123 КАС України, що зобов`язують суд насамперед залишити позов без руху, у разі визнання судом неповажними підстав, указаних у заяві про поновлення строку та надати строк для зазначення інших поважних причин для його поновлення.
22. Як вбачається із матеріалів справи, 23 січня 2020 року ОСОБА_1 подано до суду позов, в якому він, зокрема, просив визнати протиправним і скасувати наказ від 21 грудня 2019 року №2093ц про його звільнення з посади та органів прокуратури. Позов обґрунтовано відсутністю правових підстав для його звільнення, з посиланням на дискримінаційність норм Закону №113-IX (113-20) , оскільки Генеральна прокуратура України, як юридична особа, ніколи не реорганізовувалася та/або ліквідовувалася.
23. Надалі ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій окрім попередніх вимог, додатково просив визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації. Заяву вмотивовано тим, що висновок у рішенні кадрової комісії щодо його професійної некомпетентності, порушення професійної етики та про недоброчесність, зокрема, є необ`єктивним, а саме рішення не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності. Водночас позивач послався на інші, аніж зазначені у позовній заяві, нормативно-правові акти, що регулюють спірні відносини.
24. Верховний Суд зауважує, що зміст заяви про уточнення позовних вимог та викладені у ній аргументи свідчать про те, що ОСОБА_1 подано новий позов, з новими вимогами та підставами.
Надалі, до вирішення судом питання прийняття заяви про уточнення позовних вимог, позивач за власною ініціативою подав заяву про поновлення пропущеного строку, яка досліджувалася судом у судовому засіданні 30 листопада 2022 року.
25. Отже, вирішуючи заяву про поновлення пропущеного строку суд першої інстанції, визнаючи указані ОСОБА_1 причини пропуску строку неповажними був зобов`язаний застосувати алгоритм процесуальних дій, передбачений частиною першою статті 123 КАС України та залишити заяву позивача без руху з наданням строку для зазначення інших підстав для його поновлення. Проте суд першої інстанції таких процесуальних дій не вчинив, що призвело до порушенням вимог частини першої статті 123 КАС України.
26. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на порушення судом першої інстанції приписів процесуального закону, а тому безпідставно застосував правовий підхід щодо критеріїв оцінки поважності причин пропуску строку, викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19.
27. Підсумовуючи викладене, Верховним Судом установлено, що судами не дотримано загальних правил розгляду заяви, поданої в порядку статті 47 КАС України, що свідчить про порушення процедури вирішення цієї заяви, через що були відсутні правові підстави для застосування приписів частини третьої статті 123 КАС України та залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.
28. За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для застосування положень частини третьої статті 123 КАС України є передчасними та не відповідають нормам КАС України (2747-15) , якими урегульований порядок розгляду позовних заяв.
29. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
30. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд в частині вирішення питання щодо пропуску строку.
31. Ураховуючи приписи абзацу 5 частини другої, розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" матеріали справи необхідно направити на розгляд Київського окружного адміністративного суду.
32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139, 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
33. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року скасувати, а справу №640/1987/20 направити до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
3. Судові витрати не розподіляються.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.Б. Прокопенко
В.Е. Мацедонська