Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
За позовом ПП "ХХХ"
До ДПІ у Н-ському районі м. Києва
Про зобов`язання надати висновок
Представники
Від позивача Присутні
Від відповідача Присутні
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Н-ському районі м.
Києва, в якому просить зобов'язати відповідача надати висновок до
відділу Державного казначейства про суми відшкодування ПДВ та
нарахованих процентів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками господарської
діяльності позивача у квітні, травні, червні, липні 2000р. різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового
кредиту має від'ємне значення, і відповідно до пп. 7.7.3 ст.7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню. Сума, не відшкодована платнику податку у
встановлений термін, вважається бюджетною заборгованістю, на яку
нараховуються проценти на рівні 120% від облікової ставки НБУ.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що
відшкодування ПДВ у частині, що підлягає зарахуванню на поточний
рахунок платника податків, проводиться відповідно до Порядку
проведення відшкодування сум податку на додану вартість,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.99р.
N 2215 ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
. Крім того, відповідач заперечує проти суми
процентів на бюджетну заборгованість, мотивуючи тим, що
зобов`язань по відшкодуванню з бюджету процентів нарахованих на
суму бюджетної заборгованості Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містить.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
За наслідками господарської діяльності позивача у квітні, травні,
червні, липні 2000р. різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення, і
відповідно до п.п.7.7.3, п.8.1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню протягом
місяця, наступного після подачі декларації та 30 календарних днів
з дня подання розрахунку експортного відшкодування за наслідками
податкового місяця (щодо експортної частини ПДВ в липні 2000р.).
Оскільки спеціальна форма розрахунку, про який йдеться в п.8.1
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
законодавством не передбачена, додаток N 3 до декларацій позивача
по ПДВ містить всі необхідні відомості.
До матеріалів справи залучено: копії декларацій позивача по ПДВ за
заначені вище податкові періоди, додатки до них, копії митних
декларацій, які підтверджують вивезення (експорування) товарів за
межі митної території України в липні 2000р.; копії платіжних
доручень, завірених банком, про перерахування позивачем у липні
2000р. коштів на рахунки інших платників ПДВ в оплату придбаних
товарів (робіт, послуг), а також акти про результати перевірки
позивача з питання правомірності відшкодування ПДВ.
Позивач направив претензію від ХХ.ХХ.00р. до ДПІ у Н-ському районі
м. Києва з вимогою провести відшкодування суми ПДВ у розмірі
153949 грн. та процентів у розмірі 11562,24 грн. У відповіді на
претензію позивач посилається на те, що позивач відповідно до
Порядку проведення відшкодування сум податку на додану вартість у
частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника
податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
07.12.99р. N 2215 ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
, позивачу необхідно звернутися до
ДПІ у Н-ськомурайоні м. Києва з письмовою заявою про своє бажання
отримати майно іншого платника податку, яке перебуває у податковій
заставі і підлягає реалізації.Заперечення відповідача щодо
необхідності дотримання позивачем порядку відшкодування зазначеної
суми у відповідності з вимогами постанови Кабінету Міністрів
України від 07.12.99р. N 2215 "Про деякі питання відшкодування сум
податку на додану вартість та впорядкування розрахунків з
бюджетом" ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
судом не приймаються, оскільки вони
суперечать пп.7.7.3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Крім того, відповідно до п. 4 зазначеної
постанови застосування викладеного в ній механізму відшкодування
сум бюджетної заборгованості можливе лише за заявою платника
податку, тобто передбачається згода платника податку, а не
обов'язок.
Загальна сума, що підлягає відшкодуванню за цей період, становить
82502 грн., яка на момент розгляду справи не погашена, що не
оспорюється відповідачем.
Відповідно до п.4. Порядку відшкодування податку на додану
вартість (в редакції наказу ДПА України від 31.10.1997 р.) (далі
Порядок), бюджетне відшкодування платнику податку здійснюється
територіальними органами Держказначейства за висновками державних
податкових адміністрацій за місцем реєстрації платника. Відповідно
до п.5 Порядку, підставою для відшкодування є висновок податкового
органу, який подається органом державного казначейства не пізніше
5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на
додану вартість.
Щодо стягнення процентів, то позивач вірно провів їх розрахунок у
відповідності з п.п.7.7.3, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і відшкодуванню підлягають
9141,85 грн. за квітень 2000 р., 2999,31 грн. за травень2000р.,
811,20 грн. за чеврвень 2000р., 1287,84 грн. за липень 2000р.
Заперечення відповідача про те, що чинним законодавством України
не передбачено відшкодування платнику ПДВ процентів, нарахованих
на суму бюджетної заборгованості, суд вважає помилковими, оскільки
в ч.5 п. 7.7.3 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що платник податку має право будь-якій
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету. Оскільки в цій
частині йдеться про стягнення не суми бюджетної заборгованості, а
коштів, суд вважає, що під терміном "кошти" законодавець визначає
і суму бюджетної заборгованості, і суму нарахованих на неї
процентів. Крім того, нарахування процентів без їх відшкодування
саме по собі безглузде, оскільки не тягне жодних правових
наслідків ані для платника податку, ані для бюджету, і тому
суперечить меті Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких умов позовні вимоги обгрунтовані, і підлягають
задоволенню.
Керуючись ст. 33, 49, 82-85 АПК України (1798-12 ),
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Н-ському районі м.
Києва протягом п'яти днів з моменту отримання рішення по справі
надати до відділення Державного казначейства у Н-ському районі м.
Києва висновок про суми відшкодування приватному підприємству
"ХХХ" суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість
за квітень 200р. 11000 грн., за травень 2000р. 30144 грн., за
червень 2000р. 11549 грн., за липень 2000р. 29809 грн. та
нарахованих на суму бюджетної заборгованості процентів за квітень
2000р. в сумі 9141,85 грн., травень 2000р. в сумі 2999,31 грн., за
червень 2000р. в сумі 811,2 грн., за липень 2000р. 1287,84 грн.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Н-ському районі м.
Києва на користь Приватного підприємства "ХХХ" 85 грн. державного
мита.
Видати наказ.