/наглядова інстанція/ Про визнання недійсною картки у митному оформлені - Текст постанови про перевірку рішення в порядку нагляду 04/007-2

про визнання недійсною Картки відмови у митному оформленні ХХ.ХХ.2000 р. та зобов'язати Н-ську регіональну митницю провести митне оформлення ТОВ "ХХХ" товару, заявленого у вантажно-митній декларації №000 від ХХ.ХХ.2000 р.

Рішенням Арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. позовні вимоги ТОВ "ХХХ" (далі - позивач) задоволене: визнано недійсною Картку відмови у митному оформленні товару від ХХ.ХХ.2000 р. та зобов'язано Н-ську регіональну митницю (далі - відповідач) здійснити митне оформленню товару, заявленого у вантажно-митній декларації № 000 від ХХ.ХХ.2000 р.

Прокурор міста Києва приніс протест (№ 1 від ХХ.ХХ.2000) на рішення арбітражного суду, в якому просить рішення суду у справі № 0/000 скасувати, а справу передати на новий розгляд. При ньому прокурор вважає рішення суду незаконним, оскільки Указ Президента України від 28.06.99 р. №' 746 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) звільняє від сплати податку на додану вартість юридичних осіб, які сплачують єдиний податок за ставкою 10 %, але не звільняє вищеназваних суб`єктів малого підприємництва від сплати митних платежів (в тому числі і ПДВ), контроль за справлянням яких покладений на митні органи. Порядок здійснення контролю митними органами за справлянням під час митного оформлення товарів, ввезених (пересланих) на митну територію України, і перерахованих до бюджету сум ПДВ регулюється Наказом від 09.06.99 р. № 346, виданого згідно до положень Закону про ПДВ.

Перевіривши матеріали справи і враховуючи, що позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити митне оформлення, згідно з вантажною митною декларацію № 000 від ХХ.ХХ.2000 р., належного йому товару. Відповідач відмовив у здійснені такого оформлення, вимагаючи сплати ПДВ, оскільки ст. 6 Указу Президента від 23.06.99 р. № 746/99 (746/99) та ст. 5 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про ПДВ" (168/97-ВР) не передбачено звільнень від ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 та п. 3.1.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) платниками податку є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, а об'єктом оподаткування є ввезення (пересилання) товарів на митну територію України.

Таким чином, є безспірним той факт, що позивач повинен сплачувати податок на додану вартість, та про відсутність у нього пільг щодо звільнення від оподаткування ПДВ.

Як передбачає п. 10.2 ст. 10 вищеназваного закону; контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють податкові органи, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України - митні органи. З цього слід зробити висновок, що, як для податкової інспекції, так і для митних органів, при контролі за сплатою податку на додану вартість, норми податкового законодавства є єдині.

При таких обставинах дія Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) розповсюджується і на взаємовідносини між позивачем і відповідачем.

Відповідно до свідоцтва № 1 від ХХ.ХХ.99р. виданого Державною податковою інспекцією Н-ського району м. Києва позивач є платником єдиного податку.

Як передбачає ст. 6 (абз 2) Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість. Ця мотивація закону говорить про те, що в склад єдиного податку входиться і сплата ПДВ при митному оформленні товарів, за виключенням мита та митних зборів.

При наявності таких обставин наглядова інстанція визнає, що рішення Арбітражного суду м. Києва прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та матеріалів справи і для його скасування підстав не вбачається.