Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду 

України у складі:

головуючого                          Кривенка В.В.,

суддів:                              Коротких О.А., Кривенди О.В., 

                                     Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., 

                                     Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватної агрофірми «КОЛОС» (далі - Агрофірма) до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення,

У жовтні 2007 року Агрофірма звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції від 19 червня 2007 року № 11 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 054 926 грн 36 коп. за порушення державної дисципліни цін.

Оскаржуване рішення було прийнято Інспекцією на підставі акта від 31 травня 2007 року № 304, в якому вказано на порушення Агрофірмою порядку формування, встановлення та застосування цін на цукор урожаю 2006 року згідно з вимогами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2006 року № 171 (171-2006-п) «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків» (далі - постанова № 171) та статті 9 Закону України від 17 червня 1999 року № 758-XIV «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 758-XIV (758-14) ).

Зокрема, у ході перевірки виявлено, що Агрофірма за період з 25 жовтня 2006 року по 26 квітня 2007 року реалізувала 489 024 кг цукру урожаю цукрових буряків 2006 року за цінами від 2,09 до 2,80 грн/кг на загальну суму 1 027 463 грн 18 коп, тоді як встановлена мінімальна ціна на цукор становила 2,85 грн/кг.

Господарський суд Київської області постановою від 3 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 листопада 2013 року зазначені рішення залишив без змін.

Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів про те, що позивач порушив вимоги Закону № 758-XIV (758-14) , оскільки факт реалізації цукру за цінами нижче встановленої мінімальної ціни був доведений.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Агрофірма звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати зазначену вище ухвалу Вищого адміністративного суду України, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 2 постанови № 171 (171-2006-п) та статті 9 Закону № 758-XIV, а також статей 218, 238 Господарського кодексу України (далі - ГК).

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2010 року № К-6778/09 та 5 квітня 2012 року № К/9991/72964/11, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У справі, що розглядається, касаційний суд, керуючись положеннями Закону № 758-XIV (758-14) та постанови № 171 (171-2006-п) , дійшов висновку про правомірність застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення державної дисципліни цін, оскільки в ході розгляду справи встановлено та доведено факт реалізації Агрофірмою цукру за цінами нижче встановленої мінімальної ціни. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що відсутність у діях Агрофірми вини не є підставою для скасування оскарженого рішення, а дії Інспекції узгоджуються з її функціями, визначеними чинним законодавством.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2010 року, наданій Агрофірмою на підтвердження своїх доводів, касаційний суд, посилаючись на положення статей 218 та 238 ГК, постанови № 171 (171-2006-п) та Закону № 758-XIV (758-14) , зазначив, що підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижче від установлених мінімальних. Перевіркою було встановлено факт продажу суб'єктом господарювання цукру за ціною нижчою від мінімальної ціни на цукор, встановленої постановою № 171 (171-2006-п) , однак оскаржуване рішення Інспекції про застосування фінансових санкцій не відповідає вимогам частини третьої статті 2 КАС.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 5 квітня 2012 року, на яку заявник також посилається у своїй заяві, касаційний суд дійшов висновку, що Інспекція не довела порушень суб'єктом господарювання державної дисципліни цін, передбачених Законом № 758-XIV (758-14) та постановою № 171 (171-2006-п) .

Таким чином, ухвала Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2013 року, про перегляд якої подана заява, та вищезазначені ухвали цього суду прийняті за різних фактичних обставин справ, встановлених судами, що не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви приватної агрофірми «КОЛОС» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.