Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про перевірку рішення в порядку нагляду
17.08.2000 р.
Перший заступник Голови Арбітражного суду м. Києва
розглянувши заяву ДПІ у Н-ному районі м. Києва
про перевірку рішення Арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р.
по справі № 00/00
за позовом ТОВ "ХХХ"
до ДПІ у Н-ному районі м. Києва
про повернення 1 020 134, 4 грн.,
Встановив:
Рішенням арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. по справі №
00/00 позов задоволене з посиланням на те, що закони України, які
б передбачали перерахування позивачем плати за користування
радіочастотами, не існують. Законом України " Про зв'язок "
( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
визначення розмірів такої плати до компетенції
Кабінету Міністрів України не віднесено, і в силу вимог ч. 2 ст. 4
АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, арбітражний суд не застосовує акти
державних органів, якщо ці акти не відповідають законодавству
України.
Відповідач оскаржив рішення суду, просить його скасувати,
звертаючи увагу на те, що при прийнятті оспорюваного рішення суд
неправильно застосував норми матеріального та процесуального
права.
Відповідач посилається на те, що ст. 21 Закону України "Про
зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
встановлює оплатність користування
радіочастотами, визначення граничних тарифів на послуги зв'язку
відносить до компетенції Кабінету Міністрів України, який своєю
постановою від 17.09.1996 р. № 1135 ( 1135-96-п ) (1135-96-п)
встановив
порядок оплати за використання радіочастот: щомісячно рівними
частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним. Плата за
радіочастоти є платою за послуги, які надаються з боку держави
суб'єктам підприємницької діяльності за виділення і користування
останніми радіочастотами та радіочастотним каналом, обов'язок
сплати якої передбачений ЗУ "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
.
Перевіркою матеріалів справи встановлено:
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо повернення
помилково сплачених сум, посилається на те, що він вносив плату за
використання радіочастот, а оскільки такий платіж як обов'язковий
в Законі України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не
наведений, він не підлягає-сплаті, а отже, позивач сплатив
зазначені кошти помилково, оскільки правові підстави для їх сплати
відсутні.
Зазначені вище платежі позивач здійснював щомісячно протягом
січнягрудня 1999 року як платежі за використання радіочастот.
Всього позивачем Е такому порядку було сплачено грошових коштів на
суму 1 020 134,4 грн. Відповідно до платіжних доручень позивача,
за якими здійснювались платежі, одержувачем коштів було відділення
Держказначейства в Н-ному району м. Києва.
Відповідно до приписів норм ч. 1 ст. 20 Закон України "Про
зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
регулювання використання радіочастотного
спектра в Україні і позицій радіоелектронних засобів на
геостаціонарній орбіті в Україні є виключним правом держави і
покладається на Кабінет Міністрів України. В той же час в ст. 20
Закону України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
законодавець наводить
принципи, на яких здійснюється діяльність щодо використання
радіочастотного спектра і радіоелектронних засобів та забезпечення
їх електромагнітної сумісності, серед яких не зазначено принцип о
платності використання радіочастотного спектру.
Подальший аналіз Закону України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
,
зокрема приписів корм частини 1 ст. 21, свідчить, що тарифи на
послуги зв'язку та за користування радіочастотами регулюються
державою згідно з чинним законодавством України.
Суд робить цілком вірний висновок щодо того, що із змісту ст. 21
Закону України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
вбачається, що
законодавець розрізняє тарифи на послуги зв'язку та тарифи на
користування радіочастотами. Порядок визначення граничних тарифів
на послуги зв'язку, відповідно до приписів норм ч. 2 ст. 20 Закону
України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
встановлюється Кабінетом
Міністрів України. В той же час законодавець не надав такого права
ні ст. 20, ні ст. 21 Закону України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
Кабінету Міністрів України визначати тарифи на користування
радіочастотами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. № 1135
"Про вдосконалення механізму використання радіочастотного ресурсу"
(із змінами та доповненнями) ( 1135-96-п ) (1135-96-п)
зобов'язано Мінзв'язок
разом з Головним управлінням з питань радіочастот при Кабінету
Міністрів України розробити щорічні ставки плати за використання
радіочастот (п. 1). Зазначена плата повинна вноситись до
Державного бюджету (п. 2). Держкомзв'язку України на виконання п.1
зазначеної вище постанови Кабміну № 1135 ( 1135-96-п ) (1135-96-п)
своїм
наказом № 183/20 від 25.12.1998 р. "Про затвердження ставок плати
за використання радіочастот на 1999 рік" ( z0031-99 ) (z0031-99)
затвердив
ставки плати за використання радіочастот на 1999 рік, який, як і
відповідний наказ Держкомзв'язку № 141 від 09.12.1999 р. "Про
затвердження ставок плати за використання радіочастот на 2000 р."
( z0006-00 ) (z0006-00)
,було також прийнято з порушення чинного законодавства
України. "Аналіз наказу, зазначається в рішенні Державного
комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва
"Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України
від 03.02.98 р. № 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують
розвиток підприємницької діяльності" ( 79/98 ) (79/98)
Державним комітетом
Зв'язку та інформатизації України" № 17-70/6 від 30.06.2000р.
( v70_6563-00 ) (v70_6563-00)
, свідчить про те, що він виданий з перевищенням
повноважень Держкомзв'язку та порушує принципи дерегулювання
підприємницької діяльності". В зв'язку з не скасуванням
Держкомзв'язком у місячний термін наказу, дія останнього
відповідно до чинного законодавства зупиняється.
Суд робить вірний висновок щодо безпідставності твердження
відповідача про те, що плата за користування радіочастотами є
платою за послуги, що надаються державою суб'єктам підприємницької
діяльності за виділення І користування останніми радіочастотами і
радіочастотним каналом, оскільки в ст. 1 Закону України "Про
зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
виділення радіочастоти або радіочастотного
каналу визначається як запис певного частотного каналу в
узгодженому плані, прийнятому відповідним органом; присвоєння
радіочастоти або радіочастотного каналу - це дозвіл на
використання конкретної радіочастоти або смуги. Послуга зв'язку
згідно приписів ст. 1 цього ж Закону ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
- це результат
діяльності оператора зв'язку, спрямований на задоволення потреб
споживачів.
Позивач за використання радіочастот сплатив кошти у вигляді плати
за отримання ліцензії, що підтверджується доданими до матеріалів
справи копіями платіжних доручень.
Відповідач не надав суду ніяких доказів того, що позивач сплачував
1999 р. кошти до бюджету держави, отримані від останньої послуги.
Іншими словами, в 1999 р. не існувало законів України, які б
передбачали перерахування позивачем плати за користування
радіочастотами. Крім того, Законом України "Про зв'язок"
( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
визначення розмірів такої плати до компетенції
Кабінету Міністрів України не віднесено, а отже в силу вимог ч. 2
ст. 4 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, арбітражний суд не застосовує акти
державних органів, якщо ці акти не відповідають законодавству
України.
Одноразовий платіж за видачу ліцензії на використання радіочастот
та щомісячного збору за використання радіочастотного ресурсу було
запроваджено законодавцем лише в 2000 р. Законом України "Про
радіочастотний ресурс України" (№ 1770-ІІІ від 01.06.2000 р.)
( 1770-14 ) (1770-14)
, зокрема ч. З ст. 24 Закону, ставки яких відповідно до
приписів ч. 5 ст.34 цього ж Закону визначаються Кабміном України.
Прикінцевими положеннями Закону України "Про радіочастотний ресурс
України" ( 1770-14 ) (1770-14)
(ст. 28) законодавець доповнив ч. і ст. 14
Закону України ''Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
п. 24
наступного змісту: " 24) збір за використання радіочастотного
ресурсу України ". Отже, цілком обгрунтовано можна вважати, що із
змісту Закону України " Про радіочастотний ресурс України "
( 1770-14 ) (1770-14)
випливає, що збір за використання радіочастотного
ресурсу України є обов'язковим платежем до бюджету України лише
після його включення до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему
оподаткування" та з дати набуття чинності Закону України "Про
радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
. А отже, виходячи із
того, що податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не
передбачено Законом України "Про систему оподаткування"( 1251-12 ) (1251-12)
, сплаті не підлягають (ч. 4 ст. 1), позивач в 1999р. не повинен
здійснювати платежі до бюджету за користування радіочастотами.
Таким чином, з огляду на вище викладене, у суду були всі підстави
для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000. р. по справі №
00/00 залишити без змін.