Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м.КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.08.2000 р.
За позовом Підприємства зі 100 % іноземним капіталом "ХХХ"
До Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва
Про визнання частково недійсним рішення ДПІ у Н-ському р-ні
М.Києва від ХХ.ХХ.2000
Представники:
від позивача присутні
від відповідача присутні
Обставини справи:
Рішення приймається ХХ.ХХ.2000 відповідно до ст-ст. 69, 77 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(за заявами сторін).
Підприємство зі 100 % іноземним капіталом "ХХХ" звернулося до суду
з позовом до ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва про визнання частково
недійсним рішення ДПІ у Н-ському р-ш М.Києва № У від ХХ.ХХ.2000.
Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог відповідно
до ст.22 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і просить визнати недійсним
рішення ДПІ у Н-ському р-ні м.Києва від ХХ.ХХ.2000 в частині
донарахування податку на прибуток у сумі 23265,71грн. та фін.
санкцій в сумі 6979,72грн.:
- витрати на відрядження до УУУ (2-пів. 1997р.)- 251,09грн. та
фін.санкції-75,33грн.;
- курсові різниці за валютними кредитами -1 кв.98р.- 3240грн. та
фін. санкції- 972грн.; -2кв.99р.- 17970грн. та фін. санкції-
5391грн.,
- послуги по придбанню авіаквитків працівникам Держстандарту (III
кв.98р.)- 1804,62грн. та фін. санкції- 541,39грн.,
а також в частині донарахування ПДВ в сумі 699,82грн. та
фін.санкцій у розмірі б99,82грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність
позовних вимог, а саме на те, що в порушення п.5.4.8 п.5.4 ст. 5
ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР від 28.12.94
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
ПІК ХХХ до валових затрат було необгрунтовано
віднесено витрати у розмірі 1186,35 грн. по відшкодуванню
службових відряджень співробітників без документів, що
підтверджують зв'язок таких відряджень з основною діяльністю
підприємства (запрошень приймаючої сторони), а також вартість
понесених витрат.
В порушення п. 5.4.8 тт. 5.4 ст. 5 ЗУ Про оподаткування прибутку
підприємств № 334/94-ВР від 28.12.94 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
ПІК "ХХХ" до
валових затрат було необгрунтовано віднесено витрати по
відшкодуванню службових відряджень без документів, що
підтверджують вартість понесених витрат, а також витрати на
відрядження фізичних осіб, які не знаходилися у трудових,
відносинах з ПІК ХХХ , а саме, співробітників Держстандарта.
В порушення п.п. 7.9.1 п, 7.9 ст. 7, п. 7.3.3 п. 7.3 ст.7 та п.
7.3.6 п. 7.3 ст. 7 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств №
283/97-ВР від 22.05.97 ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
із змінами та доповненнями
ПІК "ХХХ" за І квартал 1998 р., зменшило валові витрати на суму
13, 2 тис. гри. у тому числі на 10,8 тис. грн. за рахунок
неправомірного віднесення підприємством на валові витрати
від'ємної різниці за результатами перерахунку кредиторської
заборгованості в іноземній валюті (кредит в іноземній валюті) на
останній робочий день звітного періоду (відзив на позовну заяву).
Розрахунки надані позивачем, відповідачем не оспорені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
Рішенням начальника ДПІ у Н-ського р-ні м.Києва від ХХ.ХХ.2000 до
позивача застосовані фінансові санкції за порушення законодавства
про оподаткування.
Оскаржуване рішення винесене на підставі висновку до акту
перевірки (акту перевірки №У/УУУ від ХХ.ХХ.2000) ДПІ у Т-ському
р-ні М.Києва.
Підстави для нарахування недоїмки по ПДВ та фінансових санкцій по
ПДВ , податку на прибуток, та фінсанкцій по податку на прибуток,
викладені в акті перевірки, співпадають з підставами, викладеними
у відзиві на позовну заяву.
Однак, з висновками, викладеними ДПІ у Н-ському р-ні М.Киева в
акті перевірки, суд не може погодитись з наступних підстав:
1.За актом перевірки за друге півріччя 1997 р. зменшено на 836,96
грн. валові витрати по відшкодуванню службових відряджень
співробітників позивача без документів, що підтверджують зв`язок
таких відряджень з основною діяльністю підприємства (запрошень
приймаючої сторони), а також вартість понесених витрат .
Однак, з висновками, викладеними ДПІ у Н-ському р-ні м.Києва в
акті перевірки в частині донарахування податку на прибуток в сумі
251,09 грн., застосування фінансових санкцій по податку на
прибуток в розмірі 75,33 грн., суд не може погодитись з наступних
підстав:
Сума 836,96 грн. складає суму компенсації по двох звітах по
відрядженню в УУУ №№ 1 і 2 від ХХ.ХХ.1997 р. (вартість проїзних
білетів, доставка, вартість проживання, постіль, добові за 4
доби). Що ж до зв'язку відрядження з діяльністю підприємства, то
обласні енергетичні компанії використовують прилади обліку
електроенергії, виробництво і продаж яких є предметом діяльності
Фірми "ХХХ" .
Згідно договору № УУ з корпорацією "ХХХ (Европа)" позивач за
розпорядженням замовника виконував маркетингові і технічні
дослідження в енергосистемах України і СНД : проводив обслідування
стану обладнання для обліку електроенергії в обласних
енергокомпаніях, а також доводив інформацію до потенційних
користувачів щодо нових розробок в цій галузі, що підтверджується
наданим позивачем звітом.
Позивач надав суду докази в підтвердження своїх позовних вимог, а
саме:
1) посвідчення про відрядження;
2) авансовий звіт № У1 від ХХ.ХХ.97р.;
3) авансовий звіт № У2 від ХХ.ХХ.97р.
4) копії квитанцій;
5) квитків;
6) акт виконаних робіт від ХХ.ХХ.98р. з ААА ЛТД (раніше ХХХ
(Європа) Корпорейшн ) згідно контракту.
7) аналіз (звіт за період з ХХ.ХХ.97р. по ХХ.ХХ.98р.)
Відповідно до п.5.2.1 ст.5 Закону України Про оподаткування
прибутку підприємств ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
: в валові витрати включаються
Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною пращ, з
урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.8. цієї
статті. . Розрахунки, надані позивачем, відповідачем не оспорені.
Враховуючи викладене, позовні вимога в цій частині є
обгрунтованими і підлягають задоволенню.
2.За актом перевірки за другий квартал 1998 р. зменшено на 6015,41
гри. валові витрати, понесені позивачем в зв'язку з сертифікацією
продукції корпорацією "ХХХ(Европа)" в Україні з посиланням на
порушення п. 5.4.8. Закону України Про оподаткування прибутку
підприємств № 283/97-ВР від 22.05.97 р. ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
. Позивач
вважає, що така мотивація неправомірна, тому що згідно з
Інструкцією Про службові відрядження в межах України і за кордон №
59 від 13.03.98 р. ( z0218-98 ) (z0218-98)
Службовим відрядженням вважається
поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства для
виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи .
Оскільки позивач не направляв працівників Держстандарту України у
відрядження, то посилання на недотримання норм п. 5.4.8.
безпідставні.
З висновками, викладеними ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва в акті
перевірки в частіші донарахування податку на прибуток в сумі
1804,62 грн., застосування фінансових санкцій по податку на
прибуток в розмірі 541,39 грн., суд не може погодитись з наступних
підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в рамках договору №УУ з
корпорацією "ХХХ (Європа)" виконував роботи по сертифікації
продукції замовника в Україні, в тому числі за розпорядженням
замовника купив квитки і оплатив візи для поїздки працівників
Держстантарту України на завод замовника. Це підтверджується
доданими до позовної заяви документами, а саме:
1). Лист №УУУУУ з посиланням на контракт ;
2). акт виконаних робіт від ХХ.ХХ.98р. з ААА ЛТД (раніше ХХХ
(Європа) Корпорейшн).
3). Контракт № 55У від ХХ.ХХ.98р.
4). Сертифікати відповідності від ХХ.ХХ.98р.
5). Розпорядження від ХХ.ХХ.98р.
6). Рахунки-фактури.
7). Платіжні доручення № 56У від ХХ.ХХ.98, № 57У від ХХ.ХХ.98р.
Тобто, позивач виконував роботу у відповідності до договору і
працівників Держстандарту України у відрядження не направляв,
тому, посилання відповідача на порушення п.5.4.8. Закону України
" Про оподаткування прибутку підприємств " ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є
безпідставним. Понесені витрати були включені в рахунок,
виставлений замовнику за надані послуги. Відповідно п. 5.2.1.
Закону № 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
в валові виграти включаються суми
будьяких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного
періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
За таких обставин вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими і
підлягають задоволенню.
З. Також, суд не може погодитись з висновками, викладеними ДПІ у
Н-ському р-ні М.Києва в акті перевірки в частині донарахування
податку на прибуток за 1 кв. 98р. у сумі 3240грн. та фін.санкцій у
сумі 972грн. та в частині донарахування податку на прибуток за 2
кв. 99р. у сумі 17970грн. та фінсанкцій у сумі 5391грн., суд не
може погодитись з наступних підстав:
Як зазначає позивач, відповідач за актом перевірки зменшив залові
витрати позивача на суму 10,8 тис. грн. за перший квартал 1998 р.
і на 59,9 тис. гри. за другий квартал 1999 р., всього 70,7 тис.
грн. Ці суми є курсові різниці, які виникли при перерахунку в
гривні кредиторської заборгованості в іноземній валюті
(банківський кредит в іноземній валюті) і віднесеш до валових
витрат на підставі п.п. 7.3.3. та 7.3.6. Закону України Про
оподаткування прибутку підприємств № 283/97-ВР від 22.05.97 р.
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Спір між сторонами виник у зв`язку з різним застосуванням ними п.
7.3.6 ст.7 "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
,
зокрема у акті перевірки зазначено, що позивач безпідставно відніс
до валових витрат суми курсових різниць за отриманим кредитом в
іноземній валюті.
Згідно п.7.3.6. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств"( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, з метою оподаткування будь-яка іноземна
валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебувати на
обліку платника податку на кінець звітного періоду,
перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом
Національного банку України, що діяв на останній робочий день
звітного періоду; при цьому позитивна або від`ємна різниця між
результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної
валюти або заборгованості включається відповідно до валових
доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до
валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за
наслідками звітного періоду; для наступного податкового періоду
балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній
валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець
попереднього звітного періоду.
Валютний кредит отриманий позивачем, суд вважає таким, що
відноситься до поняття будь-якої іноземної валюти або
заборгованості в іноземній валюті про які йде мова в п. 7.3.6.
Враховуючи викладене, суд вважає, що нарахування позивачем
курсових різниць на суму кредиту, отриманого в іноземній валюті є
правомірним. Суми нарахованих позивачем курсових різниць, у
зв`язку з зростанням курсу іноземної валюти у відношенні до
дебітора за наслідками звітного періоду мають позитивне значення,
а тому відповідно до п. 7.3.6. вищезгаданого Закону повинні
відноситись до валових витрат такого платника - дебітора, оскільки
разом із зростанням курсу іноземної валюти зростає його
заборгованість, визначена у національній валюті України.
Правова позиція позивача не суперечить вимогам п. 7.9.1. Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств"( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, на
який посилається відповідач і відзиві на позовну заяву, зазначаючи
про те, що залучені платником податку суми фінансових кредитів не
підлягають оподаткуванню податком на прибуток, так як не є
доходом, оскільки різниця між оприбуткованою балансовою вартістю
валютного кредиту перерахованого у національну валюту України, у
зв`язку із зростанням курсу іноземної валюти є сумою, яку
одержувач валютного кредиту повинен додатково втратити для
придбання необхідної кількості валюти, яка підлягає поверненню ним
кредитору (банку).
Крім того, позивач посилається на наявність переплати по податку
на прибуток в розмірі 15,6 тис. грн., що не була прийнята
відповідачем до уваги.
Заперечень щодо правильності здійснення розрахунку сум позивачем,
відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в цій частині
обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
4. Крім того, суд не може погодитись , з висновками, викладеними
ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва в акті перевірки в частині
донарахування податку на додану вартість в сумі 699,82 грн.,
застосування фінансових санкцій по податку на додану вартість в
розмірі 699,82 грн.. з наступних підстав;
Порядок на який посилається відповідач, суд у відповідності зі ст.
4 АПК України ( 1540-06 ) (1540-06)
не приймає до уваги, оскільки знаходить
його таким, що суперечить ЗУ Про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
оскільки:
1. Закон дає повний і вичерпний перелік всіх обов`язкових
реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна (п.
7.2.1)
2. Згідно до п.7.4.5 ЗУ "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податковим
органом, суми податку попередньо включені до складу податкового
кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом
документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на
суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеним цим
підпунктом документами.
Таким чином, законодавець встановив вимоги до податкової
накладної,а також міри відповідальності в разі її відсутності.
Тобто, згідно вищезазначеного Закону, на податковій кредит не
можна розраховувати лише в одному випадку - взагалі за відсутності
податкової накладної.
3. Законом України " Про систему оподаткування " ( 1251-12 ) (1251-12)
не
передбачено для платника податку та не надано йому права вимагати
від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т. ч. і щодо
реєстрації в якості, платника податку, ведення останнім будь-яких
бухгатерських книг, журналів, тощо).
4. Закон України Про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає обов'язку або
права одного платника податку контролювати показники податкової
звітності по ПДВ іншого платника податку.
5. Згідно з п. 7.4.1 ЗУ Про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку із
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу).
6. П. 7.5 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визнає датою виникнення права
платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з
наступних подій:
А) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг);
Б) дата отримання податкової накладної.
Відповідно до п. 7.2.6 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт,
послуг) покупцю на його вимогу, тобто у необмежений законом строк.
Віднесення сум податку проводилось на підставі податкових
накладних № E-Y від ХХ.ХХ.97 на суму 794,18 гри. (в т.ч. ПДВ132,36
гри.); №E-YY від ХХ.ХХ.98 на суму 512,98 грн. (в т.ч. ПДВ85,50
гри.); №E-EY від ХХ.ХХ.98 на суму 1188 грн. (в т.ч. ПДВ198грн.);
№EE-Y на суму 99,38 грн. (в т.ч. ПДВ- 16,5бгрн.); №E-E від
ХХ.ХХ.98 на суму 250 грн. (в т.ч. ПДВ42грн.); №YY-E (в т.ч. ПДВ-
16,40грн).
Дані податкові накладні визнані відповідачем недійсними, оскільки
не містять, зокрема: дати виконання робіт, дата надання послуг,
дати продажу товарів.
Однак, п. 7,2.1. не містить в собі посилань щодо необхідності
зазначення в податкових накладних вищезазначених відомостей.
До матеріалів залучені пл.доручення, які підтверджують сплату ПДВ
позивачем (.№ УУ від ХХ.ХХ.97; №УУУ від ХХ.ХХ.98; №УУУУ від
ХХ.ХХ.98; № УУУУУ від ХХ.ХХ.99; №ХУ від ХХ.ХХ.98).
Крім того, податкова інспекція не надала доказів, які б
підтверджували несплату ПДВ Підприємства зі. 100 % іноземним
капіталом " ХХХ (Юкрейн)"
Крім того Закон України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
не містить в собі повноважень податкових органів, які б
дозволяли б останнім вважати недійсними податкові накладні.
Закон України "Про податок на додану вартість"( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
передбачає такої умови як відшкодування ПДВ із державного бюджету
за наявності доказів сплата (внесення) контрагентом за угодою суми
податку. Тому джерело відшкодування має місце у будь-якому
випадку; якщо є факт позитивної різниці між податковим кредитом і
податковими зобов`язаннями, в даному випадку покупця, у визначений
законом звітний період.
Таким чином, висновок відповідача в рішенні про те, що позивачем
порушений п. 7.4.5 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є
невірним.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації (п. 7.7.3 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Крім того, згідно п. 2.14 "Положення про документальне
забезпечення записів у бухгалтерському обліку"( z0168-95 ) (z0168-95)
(№88)
відповідальність за несвоєчасне і якісне складання документів,
передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для
відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних,
наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці
документи (тобто особи з боку контрагентів Підприємства зі 100%
іноземним капіталом "ХХХ (Юкрейн)" , а не позивача).
А також, як зазначено позивачем і не оспорено відповідачем,
останній за актом перевірки зменшив кредит по податку на добавлену
вартість позивача за травень 1998 р. на суму 209 гри. без
обгрунтування. Позивачем задекларовано податкового кредиту 8573
грн., підтверджена по книзі обліку придбання товарів сума 8560
грн., різниця становить 13 грн., тоді як сума донарахування по
акту перевірки склала 222 грн.
Крім того, приймаючи оспорюване рішення, податкова інспекція не
врахувала, що юридична відповідальність особи, в т. ч. юридичної,
має індивідуальний характер, а відтак, до відповідальності повинен
бути притягнений правопорушник, а не особа, яка вступила з ним в
договірні правовідносини і не порушила при цьому норми закону.
Вищенаведене свідчить про те, що висновки і мотивація відповідача
є безпідставними і такими, що не випливають з норм права, а
оспорюване рішення ДПІ у Н-ському районі, м. Києва № У від
ХХ.ХХ.2000 в частині донарахування податку на прибуток в сумі
23265,71 грн., застосування фін. санкцій по податку на прибуток в
сумі 6979,72грн., донарахування податку на додану вартість в сумі
б99,82грн., застосування фін. санкцій по ПДВ в сумі б99,82грн. по
відношенню до Підприємства зі 100 % іноземним капіталом "ХХХ
(Юкрейн)" є таким, що не відповідає вимогам законодавства про
оподаткування.
За таких обставин рішення ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва № У від
ХХ.ХХ.2000 в частині донарахування податку на прибуток в сумі
23265,71грн., застосування фін. санкцій по податку на прибуток в
сумі 6979,72грн., донарахування податку на додану вартість в сумі
699,82грн., застосування фін. санкцій по ПДВ в сумі 699,82 по
відношенню до Підприємства зі 100 % іноземним капіталом "ХХХ
(Юкрейн)" підлягає визнанню недійсним.
Витрати по сплаті держмита підлягають стягненню з відповідача на
користь позивача в сумі 85 грн.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 АПК України( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва № У від
ХХ.ХХ.2000 в частині донарахування податку на прибуток в сумі
23265,71грн., застосування фін.санкщй по податку на прибуток в
сумі 6979,72грн., донарахування податку на додану вартість в сумі
699,82грн., застосування фін. санкцій, по ПДВ в сумі 699,82грн. по
відношенню до Підприємства зі 100 % іноземним капіталом "ХХХ
(Юкрейн)"
Стягнути з рахунку ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва на користь
Підприємства зі 100 % іноземним капіталом "ХХХ (Юкрейн)" 85грн.
витрат по сплаті держмита.
Видати наказ.