Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.07.2000р.
За позовом ПП "ХХХ"
До ДПІ у Н-ському районі м. Києва
Про визнання рішення недійсним в частині
Представники
Від позивача: Присутні
Від відповідача:Присутні
Обставини справи:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у
Н-ському районі м. Києва N 1 від ХХ.ХХ.2000р. про застосування та
стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування в частині неправомірного оподаткування податком на
прибуток грошових коштів, отриманих по договору позики N2 від
ХХ.ХХ.99р., а також донарахування податку на прибуток на доходи
від операцій по відвантаженню товарів на експорт за цінами нижче
звичайних, та донарахування на них штрафу і пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позика не повинне включатися до
валового доходу підприємства; відповідач безпідставно включив до
валового доходу позивача вартість товарів, яку позивач не
отримував.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в
порушення п.4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивач не включив до валового доходу
кошти, отримані за договором позики, позика не є фінансовим
кредитом, законом не передбачено, що кошти за позикою не
включаються до валового доходу, а тому вони повинні включатися до
валового доходу та оподатковуватися на загальних підставах; в
порушення п. 7.4.3, п. 4.1.3 при складанні податкової звітності за
1 кв. 2000р. доход від операцій по відвантаження товарів на
експорт визначений на рівні цін, які нижчі за звичайні ціни, що
діяли згідно даних Держзовнішінформу МЗЕЗТоргу України, на дату
такого продажу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
Рішенням ДПІ у Н-ському районі м. Києва N 1 від ХХ.ХХ.2000р. з
позивача стягуються донараховані суми податку на прибуток за
1999-2000р. 177800 грн., прибуткового податку з громадян 440,15
грн., комунального податку 25,33 грн. та застосовані фінансові
санкції по податку на прибуток в розмірі 30% на суму 35340 грн.,
100% прибуткового податку з громадян 25,23 грн., 10%
донарахованого комунального податку за 1999р. 0,15 грн. (бланк
013359), а також нарахована та стягується пеня по податку на
прибуток 14191 грн., несвоєчасно отриману валютну виручку та
несвоєчасно отриманий товар по імпорту 1355,76 грн., по
прибутковому податку 23,72 грн., по комунальному податку 0,45 грн.
(бланк 013362).
Рішення прийняті на підставі акту від ХХ.ХХ.2000р., в якому
зокрема зазначено:
1) в порушення п. 4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових доходів з інших
джерел та від позареалізаційних операцій не включено суми коштів,
отриманих від ПП "ХХХ" згідно угодою позики N2 від ХХ.ХХ.99р.;
зазначені кошти не є фінансовим кредитом; угода позики має
наслідком виникнення боргових зобов'язань, а тому повинна
відображатися в податковому обліку відповідно до абз. 2, 3
п.7.9.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; оскільки залучення коштів у позику не передбачено
пп.. 7.9.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, то такі кошти включаються до валового доходу згідно
із п.4.1.6 цього ж Закону як доходи від позареалізаційних
операцій; під позареалізаційними операціями слід розуміти
діяльність підприємств, що безпосередньо не пов'язана з
реалізацією продукції та іншого майна.
Позивачем надана до справи засвідчена копія договору позики N2 від
ХХ.ХХ.99р., за яким позивач отримує від ПП "ХХХ" грошові кошти в
оперативне управління та зобов'язується повернути позикодавцю таку
ж суму коштів на протязі двох років. Сума позики узгоджувалася
сторонами договору додатковою угодою. Про отримання позики позивач
надав позикодавцю боргові розписки, копії яких залучені до справи.
Про отримання коштів та їх повернення позивачем позикодавцю
свідчать копії виписок з банківського рахунку позивача.
Відповідно до ст. 374 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором позики
позикодавець передає позичальнику у власність (оперативне
управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а
позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошей або таку ж
кількість речей того ж роду та якості.
Відповідно до п. 4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход - це загальна сума доходу
платника податку від усіх видів діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні,
так і за їх межами.
Термін "доход" законодавчо не визначений. Із змісту наведеної вище
ст. 374 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
випливає, що позика не може
розцінюватися як доход, оскільки отримання позики передбачає
обов'язок щодо її повернення.
Щодо твердження відповідача про те, що отримання коштів за
договором позики є позареалізаційними доходами, суд також не
погоджується з цим, оскільки термін "позареалізаційна операція"
також не визначений Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, але із загальних принципів цього Закону
суд вважає, що доходом можуть бути надходження, які утворилися у
платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю або
внаслідок приросту його власності. Для отримання позики
позичальник не здійснює господарської діяльності в розумінні
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, отримання коштів у власність не пов'язано з
приростом його майна. Сам по собі факт отримання коштів у
власність не ознакою отримання доходу, оскільки ці надходження
обтяжені зобов'язаннями щодо їх повернення.
Посилання відповідача на п.7.9.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
суд також не приймає, оскільки
ця норма є спеціальною і передбачає випадки виключення з валового
доходу при здійсненні операцій з борговими вимогами та
зобов'язаннями. Але оскільки суд дійшов висновку, що отримані за
договором позики кошти взагалі не є доходом позичальника, то вони
не включаються до валового доходу відповідно до п.4.1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
За таких умов суд вважає, що позивачу безпідставно донарахований
податок на прибуток з доходів з інших джерел та від
позареалізаційних операцій в сумі 107,9 тис. грн. та застосовані
фінансові санкції в сумі 32,4 тис. грн.
2) В акті перевірки зокрема зазначено, що в порушення п.7.4.3,
4.1.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
при складанні податкової звітності за 1 кв. 2000р.
доход від операцій по відвантаженню товарів на експорт визначений
на рівні цін, які нижчі за звичайні, що діяли згідно довідки
Держзовнішінформу МЗЕЗТоргу України, що призвело до заниження
валового доходу за 1 кв. 2000р. на 16,4 тис. грн.
Позивачем до справі надані копії вантажних митних декларацій про
експорт в січні 2000р. алюмінію вторинного марки АВ-87 у чушках.
При цьому при митному оформленні товару ХХ.ХХ.2000р. позивач
використовував довідку Держзовнішінформу МЗЕЗТоргу України N3 від
ХХ.ХХ.99р., в якій зазначені експортна ціна на алюміній марки
АВ-87 950 долл. США, а ХХ.ХХ.2000р. - довідку N4 від ХХ.ХХ.2000р.,
в якій ціна алюмінію марки АВ-87 зазначена 980 дол. США.
Позивач здійснював ХХ.ХХ.2000р. експорт за ціною 950 дол. США.
Термін дії довідки N3 від ХХ.хх.99р. Держзовнішінформу МЗЕЗТоргу
України закінчується ХХ.ХХ.2000р., а тому використання цієї
довідки при митному оформленні ХХ.ХХ.2000р. було правомірним.
Як зазначено в листі Держзовнішінформу МЗЕЗТоргу України N6 від
ХХ.ХХ.2000р., лист від ХХ.ХХ.2000р. не скасовує дію листа від
ХХ.ХХ.99р., а тому суд вважає, що зазначені в листі N3 від
ХХ.ХХ.99р. ціни можна використовувати як звичайні, і підстав для
донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 4,9 тис. грн. та
фінансових санкцій 1,5 тис. грн. немає.
За наданим відповідачем розрахунку пеня з оспорюваним позивачем
сум донараховуваного податку на прибуток склала 10,8 тис. грн.
Оскільки суд визнав донарахування неправомірним, підстав для
стягнення пені немає.
Керуючись ст. 33, 49, 82-85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Києва N 1 від ХХ.ХХ.2000р. в частині
донарахування та стягнення податку на прибуток за 1999-2000р. в
сумі 112800 грн. та застосування фінансових санкцій по податку на
прибуток в розмірі 30% в сумі 33900 грн., в частині нарахування та
стягнення пені в сумі 10800 грн.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Н-ському районі м.
Києва на користь приватного підприємства "ХХХ" 85 грн. витрат по
сплаті державного мита.
Видати наказ.