Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Вищий арбітражний суд України
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2000
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України у складі:
заступника Голови
судді
розглянувши заяву приватного підприємства "ХХХ" про перевірку в
порядку нагляду постанови арбітражного суду Х-ської області від ХХ
лютого 2000 року у справі № 000
за позовом ТОВ "УУУ"
до ПП "ХХХ"
ПП Г
про визнання недійсною угоди № 0 від ХХ березня 1999 року
ВСТАНОВИЛА:
ХХ березня 1999 року року між ПП "ХХХ" та ПП Г. (Росія) укладено
договір купівлі-продажу № 0, за яким ПП "ХХХ" зобов'язалось
передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації на
суму 46962,44 долари США і доставити його не пізніше 90 днів, а ПП
Г. - прийняти та оплатити його.
П. 4 договору визначено, що оплата товару здійснюється шляхом
перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "УУУ" у КБ "ААА"
протягом 90 днів з моменту підписання акту прийому-здачі товару.
ТОВ "УУУ" звернулось до суду з позовом про визнання цієї угоди
недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону в частині
необхідності її підписання двома особами, незаконного і
несанкціонованого використання при розрахунках валютного рахунку
позивача, а також тієї обставини, що при укладенні угоди ПП "ХХХ"
не було власником товару, який продавало.
Рішенням арбітражного суду Х-ської області від ХХ листопада 1999
року в позові відмовлено, виходячи з того, що за договором комісії
№ 000, укладеним між позивачем та ПП "ХХХ" ХХ листопада 1999 року,
останньому надано право при реалізації тканини надавати для оплати
товару валютний рахунок ТОВ "УУУ"; договір комісії сторони
виконали і не мали по ньому взаємних претензій, що підтверджується
відповідним актом і оплатою позивачем ПП "ХХХ" комісійної
винагороди. Щодо відсутності на спірному договорі двох підписів
посадових осіб ПП "ХХХ", позивач не має права вимоги, оскільки не
є стороною цієї угоди.
Постановою заступника голови суду від ХХ лютого 2000 року рішення
суду скасовано, а позов задоволене з тих мотивів, що розрахунки за
спірною угодою не проведені, р. 4 угоди суперечить вимогам ст.ст.
397,404 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, і угоду всупереч закону від імені
ПП "ХХХ" підписано однією особою.
Не погоджуючись з постановою арбітражного суду, ПП "ХХХ" просить
її скасувати, посилаючись на мотиви, викладені в рішенні суду.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є та угода,
що не відповідає вимогам закону.
За ст.1 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства ... мають право
звертатися до арбітражного суду ... за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 395 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором комісії одна
сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони
(комітента) за винагороду вчинити одну або декілька угод від свого
імені за рахунок комітента.
Ст. 402 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що комісіонер не
відповідає перед комітентом за виконання третьою особою угоди,
укладеної ним за рахунок комітента. В разі порушення третьою
особою угоди, укладеної з ним комісіонером, комісіонер
зобов'язаний без зволікання повідомити про це комітента, зібрати і
забезпечити необхідні докази. Комітент, повідомлений про порушення
третьою особою угоди, укладеної з ним комісіонером, вправі
вимагати передачі йому вимог комісіонера до цієї особи за
зазначеною угодою.
Відповідно до ст.404 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
по виконанні доручення
комісіонер зобов'язаний представити комітентові звіт ... і
передати комітентові за його вимогою всі права щодо третьої особи,
які випливають з угоди, укладеної комісіонером з цією третьою
особою. Якщо комітент має заперечення по звіту, він зобов'язаний
повідомити про них комісіонера протягом трьох місяців з дня
одержання звіту. В противному разі звіт, при відсутності іншої
угоди, вважається прийнятим.
Ст. 6 Закону України " Про зовнішньоекономічну діяльність "
( 959-12 ) (959-12)
встановлено, що від імені українських суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір
(контракт) підписують дві особи: особа, яка володіє таким правом
згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа,
яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника
суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово.
Поясненнями сторін встановлено, що спірний договір укладено на
підставі усної домовленості між позивачем та ПП "ХХХ" про
комісійну реалізацію тканини.
На виконання цієї домовленості ХХ березня 1999 року між ТОВ "УУУ"
та ПП "ХХХ" укладено договір комісії № 0, яким ПП "ХХХ" надано
право продавати товар як на Україні так і за її межами, при
продажу товару за межі України виставляти покупцю для оплати
валютний рахунок комітента з обов'язковим посиланням на комітента.
За обумовленими сторонами порядком розрахунків грошові кошти
комісіонеру виплачуються протягом 10 банківських днів з моменту їх
надходження на розрахунковий рахунок комітента.
ХХ березня 1999 року позивач передав ПП "ХХХ" тканину за цим
договором, ХХ березня 1999 року сторонами договору комісії
підписано акт прийомо - здаточних робіт, яким зафіксовано
відсутність взаємних претензій, ХХ березня 1999 року позивач
виплатив ПП "ХХХ" комісійну винагороду . І лише у жовтні 1999 р.
позивач у судовому порядку заявив про свою незгоду на використання
його валютного рахунку при здійсненні зовнішньоекономічної
операції.
Таким чином, при визначенні в спірному договорі порядку розрахунку
за комісійний товар з використанням валютного рахунку позивача ПП
"ХХХ" діяло в межах прав, наданих йому позивачем за угодою
комісії. Такий порядок не суперечив чинному на той час
законодавству.
Тому вимога ТОВ "УУУ" визнати угоду недійсною з цієї підстави
необгрунтована і задоволенню не підлягає.
Дійсно, від імені українського ПП "ХХХ" спірний договір, в
порушення встановлених норм закону, підписано однією особою.
Однак, сторони договору його не оспорюють, і ця обставина, на
думку судової колегії, не порушує права і охоронювані законом
інтереси позивача, отже, він не має матеріально-правового інтересу
і, відповідно, права вимоги визнання угоди недійсною з цієї
підстави.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що висновки, викладені
в постанові суду, не відповідають фактичним обставинам справи,
тому постанова підлягає скасуванню.
Рішення суду, на думку судової колегії, грунтується на чинному
законодавстві і відповідає матеріалам справи, тому підстав для
його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія
по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду
України,
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ПП "ХХХ" задовольнити.
Постанову арбітражного суду Х-ської області від ХХ лютого 2000
року скасувати, рішення суду від ХХ листопада 1999 року залишити
без зміни.
Стягнути з ТОВ "УУУ" на користь ПП "ХХХ" понесені витрати по
сплаті держмита у розмірі 42 грн. 50 коп.
Доручити арбітражному суду Х-ської області видати поворотній наказ
у випадку надання ПП "ХХХ" доказів стягнення держмита за
постановою суду від ХХ лютого 2000 року.