Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м.КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2000
За позовом Акціонерного банку ХХХ
До ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва
Про про визнання недійсними рішень ДПІ у Жовтневому р-ні М.Києва
№У1, №У2, №У3, №У4 , №У4 від ХХ.ХХ.2000
Представники :
Від позивача Присутні
Від відповідача Присутні
Обставини справи:
Рішення приймається ХХ.ХХ.2000 в зв`язку з оголошеними в судових
засіданнях ХХ.ХХ.2000, ХХ.ХХ.2000 перервами відповідно до ст.77
АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
АБ "ХХХ" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Н-ському р-ні
М.Києва про визнання недійсними рішень № У1, №У2, №У3, №У4 , №У4
від ХХ.ХХ.2000 (позовна заява) та визнання інкасових доручень
(розпоряджень) №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 від ХХ.ХХ.2000
такими, що не підлягають виконанню (доповнення до позовної заяви)
та визнання недійсними 2-х рішень за №5 №У6 від ХХ.ХХ.2000.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність
та необґрунтованість позовних вимог (відзив на позовну заяву).
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення розгляду
справи в зв`язку з тим, що порушено кримінальну справу по факту
ухилення від сплати податків. Однак, враховуючи надання позивачем
відповіді Прокуратури м.Києва з якої вбачається, що прокуратурою
м.Києва дана справа витребувана для перевірки законності її
порушення і на даний час у справі винних осіб не встановлено,
клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, встановив:
Рішеннями Першого заступника начальника ДПІ у Н-ському районі м.
Києва від ХХ.ХХ.2000 до позивача застосовані фінансові санкції за
порушення законодавства про оподаткування.
Також Першим заступником начальника ДПІ у Н-ському районі м. Києва
були прийняті рішення від ХХ.ХХ.2000 про стягнення платежу з
позивача.
Оскаржувані рішення винесені на підставі акту перевірки №А від
ХХ.ХХ.2000 ДПА у м.Києві.
Підстави для донарахування податку на прибуток; ПДВ; акцизного
збору; збору до Державного інноваційного фонду та на будівництво,
реконструкцію, ремонт і утримання авт. доріг; застосування
фінсанкцій, а також нарахування пені, викладені в акті перевірки,
співпадають з підставами, викладеними у відзиві на позовну заяву.
Однак, з висновками, викладеними ДПА у М.Києва в акті перевірки,
суд не може погодитись з наступних підстав:
1. В 3 кварталі 1999 року позивач придбав у ТОВ "УУУ" векселі
загальною номінальною вартістю 57506053, 74 коп., які емітовано
ВАТ "ААА", за ціною 3450363, 22 грн. (договір купівлі-продажу
цінних паперів № АА від ХХ.ХХ.99 та акт прийому-передачі векселів
від ХХ.ХХ.99).
Згідно акту перевірки в 3 кварталі 1999 року АБ "ХХХ" придбав
векселі ВАТ "ААА" по договірній ціні 3450363,22 гривень і вказані
векселі перейшли до покупця за номінальною вартістю 57506053,74
гривень, але в податковому обліку цінних паперів за вказаний
період ця операція не була відображена.
Однак ця операція відображена в обліку як фактично понесені банком
затрати на купівлю названих векселів за договірною вартістю
3450363,22 гривень. Прибуток від продажу цих векселів повинен
відображатися в податковому обліку цінних паперів їх продавцем -
ТОВ "УУУ" оскільки він одержав кошти від їх реалізації.
При укладанні і виконанні договору купівлі - продажу цінних
паперів № 01У від ХХ.ХХ.1999р., сторони визначили їх договірну
ціну в сумі 3450363,22 грн, що не суперечить ст. 228 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
За договором міни № 02У від ХХ.ХХ.99, який позивач уклав з ТОВ
"ВВВ", банк обміняв вищеназвані векселі ВАТ "ААА" на векселі
емітовані ТОВ "Українська енергетична компанія". Загальна
номінальна вартість як векселів емітованих ВАТ "ААА" так і
векселів емітованих ТОВ "ВВВ" при обміні склала 57506053, 74 грн.
Цінні папери були прийняті сторонами відповідними актами
прийому-передачі від ХХ.ХХ.99 №1 та №2.
В третьому кварталі 1999 року позивач також придбав у ТОВ "ССС"
векселі загальною номінальною вартістю 3391449, 17 грн, які
емітовано ВАТ "ААА", за ціною 203486, 95 грн. (договір
купівлі-продажу цінних паперів №03У від ХХ.ХХ.99 та акт
прийому-передачі векселів від ХХ.ХХ.99).
В акті зазначено що в 3 кварталі АБ "ХХХ" придбав векселі ВАТ
"ААА" за договірною ціною 203486,95 гривень, але в податковому
обліку цінних паперів за 3 квартал ця операція, не відображена.
Однак, вказана операція відображена банком в обліку, як фактично
понесені затрати на купівлю вказаних векселів за договірною ціною
203486,95 грн. Прибуток від продажу цих векселів повинен
відображатися в податковому обліку цінних паперів їх продавцем ТОВ
"ССС" оскільки саме він одержав дохід від реалізації названих
векселів. При укладенні і виконанні договору купівлі-продажу
цінних паперів № 03У від ХХ.ХХ.1999 року сторони визначили їх
договірну ціну в сумі 203486,95 гривень, що не суперечить ст. 228
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Факт продажу векселів за номінальною вартістю, а не за договірною
ціною або придбання векселів, що погашені їх емітентом,
відповідачем не встановлено.
За договором міни №05У від ХХ.ХХ.99, який позивач уклав з ТОВ
"ВВВ", банк обміняв вищеназвані векселі ВАТ "ААА" на векселі
емітовані ТОВ "ВВВ". Загальна номінальна вартість як векселів
емітованих ВАТ "ААА" так і векселів емітованих ТОВ "ВВВ" при
обміні склала 3391449, 17 грн. Цінні папери були прийняті
сторонами відповідними актами прийому-передачі від ХХ.ХХ.99 №1 та
№2.
Згідно ст. 241 ЦК України "За договором міни між сторонами
проводиться обмін одного майна на інше" ( 1540-06 ) (1540-06)
. Однак ДПА у
М.Києві зроблено висновок, що АБ "ХХХ" одержав доход, як і в
першому випадку в сумі 57506053,74 гривні по договору міни №03У
від ХХ.ХХ.99 р., так і в другому випадку по договору міни № 05У
від ХХ.ХХ.1999р., який повинен був відобразити в податковому
обліку по результатам роботи банку з цінними паперами за 3 кв.
1999 року, що є безпідставним.
Предметами договорів міни між АБ "ХХХ" та ТОВ "ВВВ" були пакети
векселів рівної номінальної вартості. Оскільки вексель є фактично
борговим зобов'язанням його емітента, то при укладанні та
виконанні вказаних договорів міни між його учасниками відбувся
обмін борговими зобов'язаннями, які об'єктом оподаткування не
являються.
У відповідності з п7.6.1 Закону України " Про оподаткування
прибутку підприємств " ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з метою оподаткування банк
(платник податку) веде окремий облік фінансових результатів
операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами. Також,
згідно ст.7.6.1. Закону України " Про оподаткування прибутку
підприємств " ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових доходів за
результатами звітного періоду включаються лише отримані
(нараховані) платником податку кошти від продажу (відчуження)
цінних паперів і деревативів, якщо одержані доходи перевищують
витрати, понесені платником податку в зв`язку із придбанням цінних
паперів і деревативів.
Як вбачається з наданого позивачем аудиторського звіту (Згідно із
законами України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ) (872-12)
та
" Про аудиторську діяльність " ( 3125-12 ) (3125-12)
проведення аудиту є
обов`язковим для комерційних банків. Відповідно до Постанови
Правління НБУ від 09.02.99 №53 АБ "ХХХ" було зобов`язано подати до
НБУ у визначений ним строк аудиторський висновок та аудиторський
звіт зовнішніх аудиторів за підсумками перевірки їх фінансове
господарської діяльності у 1999 році відповідно до вимог
міжнародних стандартів аудиту.) по договорам купівлі-продажу та
міни, перехід права власності на цінні папери, зазначених в
наведених договорах відбувся в одному і тому ж звітному періоді,
внаслідок чого доходи та витрати виникли в однакових сумах, тому в
податковому обліку ці операції дають нульовий результат і найшли
відображення згідно п.7.6.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств"( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Крім того, заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом
до уваги, оскільки останнім не надані докази визнання
вищезазначених договорів недійсними в установленому законом
порядку.
2. Згідно ст. 26 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
АБ " ХХХ "
здійснює посередницьку діяльність з випуску та обігу цінних
паперів на підставі дозволу Мінфіну України від ХХ.ХХ.92р., № ХУ.
Стаття 28 Закону України " Про цінні папери і фондову біржу "
( 1201-12 ) (1201-12)
забороняє здійснювати торгівлю паперами власного
випуску юридичним особам, для яких операції з цінними паперами є
виключною діяльністю. АБ "ХХХ", як банківська установа згідно ст.
3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ) (872-12)
здійснює понад 16 видів банківських операцій , в тому числі і
операції з цінними паперами , які не є його власністю.
Право банку розповсюджувати свої власні акції , які були випущені
на вторинному ринку , захищено ст. 32 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, згідно якої, що акціонерне
товариство , яким є позивач, має право викуповувати у акціонерів
продані ним акції для їх наступного перепродажу, розповсюдження
серед своїх працівників, або анулювання. Тому при продажу акцій,
що були викуплені у акціонера, своєму працівнику, АБ "ХХХ" діяв у
відповідності з Законом та своїм статутом.
Згідно ст.32 "Придбання акціонерним товариством власних акцій"
Закону України " Про господарські товариства " ( 1576-12 ) (1576-12)
акціонерне товариство має право викупити у акціонера сплачені ними
акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх
наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або
анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані
у строк не більше одного року.
Можливість придбання та послідуючої реалізації власних акцій
передбачена для акціонерного товариства в незалежності від того,
чи є воно торговцем цінними паперами, чи ні. Відповідно
встановлюючи у ст.32 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
правові можливості для наступного продажу,
розповсюдження серед своїх працівників, законодавець регулював
корпоративні відносини, а не відносини у сфері комерційної
діяльності по цінних паперах.
Для позивача торгівля цінними паперами власного випуску не є
основною діяльністю (ст.3 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ) (872-12)
).
А також, законодавцем чітко визначені умови, при яких можливе
придбання та розміщення власних акцій.
Крім того, як вбачається з аудиторського звіту, діяльність АБ
"ХХХ" по викупу та послідуючому розміщення власних акцій не може
розглядатися як діяльність торговця цінними паперами по здійсненню
торгівлі цінними паперами по здійсненню торгівлі цінними паперами
власного випуску, оскільки вона здійснювалась на підставах, які
передбачено ст.32 Закону України " Про господарські товариства "
( 1576-12 ) (1576-12)
.
3. Договір про спільну діяльність № 0УУ від ХХ.ХХ.97 р. не
покладає на банк зобов'язань по керівництву цією діяльністю,
веденням загальних справ учасників договору, веденням
бухгалтерського обліку майна та інших операцій, пов'язаних з
виконанням цього договору.
Згідно ст.2 та ст. З Декрету КМУ "Про податок на додану вартість"
( 14-92 ) (14-92)
майно, яке було ввезено тимчасово на митну територію
України, на момент ввезення автомобілю МерседесБенц (ХХ.ХХ.97 р.)
об'єктом оподаткування не являлося.
Тимчасове ввезення автомобіля Мерседес-Бенц було оформлено згідно
доручення Кабінету Міністрів України № У/У від ХХ.ХХ.1998 р. та №
УУ/УУ від ХХ.ХХ.1999р. Термін тимчасового ввезення подовжено до
ХХ.ХХ.2000 р.
Автомобіль Мерседес-Бенц 500 власністю АБ "ХХХ" не являється, на
його балансі не оприбуткований, витрати на його утримання банк не
несе і в податковому обліку не відображує.
На запит арбітражного суду М.Києва Державна митна служба України
підтвердила, що "на виконання доручення Кабінету Міністрів України
від ХХ.ХХ.98 №У/У строк тимчасового ввезення автомобіля
"Мерседес-Бенц" 500Б, ввезеного на митну територію України АБ
"ХХХ" листом Держмитслужби від ХХ.ХХ.98 №УУ/У-УУУУ продовжено до
ХХ.ХХ.99. А на виконання доручення КМ України від ХХ.ХХ.99 №УУ/УУ
строк тимчасового ввезення зазначеного автомобіля листом
Держмитслужби від ХХ.ХХ.99 №ХУ/УУУУХ продовжено до ХХ.ХХ.2000
(лист від ХХ.ХХ.2000).
Висновки в акті про необхідність донарахування та перенарахування
відповідних зборів, грунтуються на безпідставному трактуванні
відповідачами здійснених банком операцій з цінними паперами, а
тому ці висновки є також безпідставними.
Відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивача.
Вищенаведене свідчить про те, що висновки і мотивація відповідача
є безпідставними і такими, що не випливають з норм права, а
оспорювані рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва є такими, що не
відповідають вимогам законодавства про оподаткування.
Тому рішення Державної податкової інспекції в Н-ському районі
М.Києва від ХХ лютого 2000 року №У1, №У2, №У3, №У4 , №У4 від
ХХ.ХХ.2000 відношенню до АБ "ХХХ"підлягають визнанню недійсними.
Інкасові доручення (розпорядження)№№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
від ХХ.ХХ.2000 підлягають визнанню такими, що не підлягають
виконанню.
Витрати по сплаті держмита підлягають стягненню з відповідача на
користь позивача в сумі 85 грн.
Ухвала та наказ арбітражного суду М.Києва від ХХ.ХХ.2000 по справі
№УУ/УУ підлягають визнаню такими, що втратили чинність.
Керуючись ст. 49, 82-85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсними рішення Державної податкової інспекції в
Н-ському районі М.Києва №У1, №У2, №У3, №У4 , №У4 від ХХ.ХХ.2000 та
№5 №У6 від ХХ.ХХ.2000. по відношенню до АБ "ХХХ".
Визнати інкасові доручення (розпорядження) №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7,
8, 9, 10 від ХХ.ХХ.2000 що не підлягають виконанню.
Стягнути з рахунку ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва на користь АБ ХХХ
85 грн. витрат по сплаті держмита.
Видати наказ.
Ухвалу та наказ арбітражного суду М.Києва від ХХ.ХХ.2000 по справі
№ УУ/УУ визнати такими, що втратили чинність.