Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.05.2000 р.
За позовом ТОВ "ХХХ"
До: 1) ВДК в Н-ному районі м. Києва
2) ДПІ у Н-ному районі м. Києва
Про повернення 1020134, 4 грн.
Представники
Від позивача: Присутні
Від заповідача: Присутні
Обставини справи:
Рішення прийняте ХХ.ХХ.2000р., оскільки в судовому засіданні
ХХ.ХХ.2000р. була оголошена перерва.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ВДК у Н-ному
районі м. Києва та ДПІ у Н-ному районі м. Києва помилково
сплачених грошових коштів в сумі 1020134,4 грн.
Заявою від ХХ.ХХ.2000р. позивач уточнив позовні вимоги, і просить
повернути помилково сплачені грошові кошти в сумі 1020134,4 грн.
Позовні вимоги грунтуються на тому, що позивач вносив плату за
використання радіочастот, а оскільки такий платіж як обов'язковий
в Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не
наведений, він не підлягає сплаті. Позивач сплатив зазначені кошти
помилково, оскільки правові підстави для їх сплати відсутні.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ст.21
Закону України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
встановлює оплатність
користування радіочастотами, визначення граничних тарифів на
послуги зв'язку відносить до компетенції Кабінету Міністрів
України; постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.96р.
№1135 ( 1135-96-п ) (1135-96-п)
встановив порядок оплати за використання
радіочастот - щомісячно рівними частинами до 15 числа місяця, що
настає за звітним; плата за радіочастоти є платою за послуги, яка
надається з боку держави суб'єктам підприємницької діяльності за
виділення і користування останніми радіочастотами та
радіочастотним каналом, обов'язок сплати якої передбачений Законом
України "Про зв'язок"( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін суд встановив:
З січня по грудень 1999 року позивач щомісячно сплачував
платіжними дорученнями грошові кошти як платіж за використання
радіочастот. Загальна сума сплачених позивачем в такому порядку
коштів склала 1020134,4грн. Одержувачем коштів було зазначено
відділення Держказначейства в Н-ному районі м.Києва.
Законом України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
передбачено, що
регулювання використання радіочастотного спектра України і позицій
радіоелектронних засобів на геостаціонарній орбіті в Україні є
виключним правом держави і покладається на Кабінет Міністрів
України (ч.1 ст. 20)!
В цій же статті 20 наведені принципи діяльності щодо використання
радіочастотного спектра і радіоелектронних засобів та забезпечення
їх електромагнітної сумісності, але серед них не зазначено про
оплатність використання радіочастотного спектра.
Стаття 21 цього ж Закону має назву "тарифи на послуги зв'язку та
за користування радіочастотами". В частині 1 ст. 12 Закону України
"Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
зазначено, що тарифи на послуги
зв'язку та за користування радіочастотами регулюються державою
згідно з чинним законодавством України. В частині 2 цієї ж статті
Кабінету Міністрів надається право визначати граничні тарифи на
послуги зв'язку. Частиною 3 цієї ж статті надається право
Адміністрації зв'язку України встановлювати порядок
взаєморозрахунків між підприємствами зв'язку.
Отже, із змісту ст. 21 Закону України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
вбачається, що законодавець розрізняє тарифи на послуги зв'язку та
тарифи на користування радіочастотами. Визначення граничних
тарифів на послуги зв'язку доручено Кабінету Міністрів України
частиною 2 цієї статті. Але ані стаття 20, ні стаття 21 Закону
України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
не містить права Кабінету
Міністрів України визначати тарифи на користування радіочастотами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.96р. № 1135 "Про
вдосконалення механізму використання радіочастотного ресурсу"
( 1135-96-п ) (1135-96-п)
(із змінами та доповненнями) зобов'язано Мінзв'язок
разом з Головним управлінням з питань радіочастот при Кабінету
Міністрів України розробити щорічні ставки плати за використання
радіочастот (п. 1). Зазначена плата повинна вноситись до
Державного бюджету (п. 2 постанови).
Твердження відповідача про те, що плата за користування
радіочастотами є платою за послуги, що надається державною
суб'єктам підприємницької діяльності за виділення і користування
останніми радіочастотами і радіочастотним каналом, суд/вважається
не доведеним, оскільки з Закону України "Про зв'язок"( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
в статті 1 виділення радіочастоти або радіочастотного каналу
визначається як запис певного частотного каналу в узгодженому
плані, прийнятому відповідним органом; присвоєння радіочастоти або
радіочастотного каналу - це дозвіл на використання конкретної
радіочастоти або смуги. Послуга зв'язку в розумінні ст. 1 цього ж
Закону - це результат діяльності оператора зв'язку, спрямований на
задоволення потреб споживачів.
За використання радіочастоти позивач сплатив кошти у вигляді плати
за отримання ліцензії, що підтверджується наявними в матеріалах
справи копіями платіжних доручень.
Ніяких доказів про те, що позивач оплачував державі отримані від
неї послуги, відповідачем не надано.
За таких обставин закони України, які б передбачали перерахування
позивачем плати за користування радіочастотами, не існують,
Законом України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
визначення розмірів
такої плати до компетенції Кабінету Міністрів України не
віднесено, і в силу вимог ч.2 ст.4 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
арбітражний суд не застосовує акти державних органів, якщо ці акти
не відповідають законодавству України.
Листом ДПА України від 11.06.1997р. № 19-0417/10-4353
( v4353225-97 ) (v4353225-97)
передбачено, що плата надходить до Державного
бюджету на розділ 12, параграф 25, символ 62. В платіжних
дорученнях позивач зазначав код бюджетної класифікації.
Відповідно до Інструкції про особливості застосування Декрету
Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №8-93 "Про
стягнення не внесених в срок податків і неподаткових платежів",
затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.11.93р.
№ 34 зареєстрованого Мінюстом України 15.11.93р. за № 169
( z0169-93 ) (z0169-93)
, за викладеним в Інструкції порядком проводиться
стягнення в тому числі інших платежів, передбачених Класифікацією
доходів та видатків Державного бюджету, місцевих бюджетів.
Оскільки позивач сплачував кошти до Державного бюджету, ці суми
повертаються в порядку передбаченому цією Інструкцією, тобто за
рішенням відділення Держказначейства на підставі висновку
податкового органу (п. 40). Без висновку органів податкової служби
держказначейство не може провести відшкодування. З відповіді на
претензію ДПІ у Н-ному районі м. Києва вбачається, що такий
висновок до ВДК у Н-ному районі м. Києва не надавався. Тому
позовні вимоги до ВДК у Н-ному районі м. Києва на думку сулу
заявлені передчасно, і в цій частині задоволенню не підлягають.
Встановлене п.38 Інструкції ( z0169-93 ) (z0169-93)
обмеження про повернення
неправильно сплачених платежів не більше як за один рік до
виявлення неправильної сплати, не може застосовуватися до вимог
позивача, оскільки плата за користування радіочастотами як
обов'язковий платіж не передбачена законами України, і в позові
йдеться не про повернення неправильно сплаченого обов'язкового
платежу, а про повернення безпідставно перерахованих з бюджет
коштів.
Претензія позивача до відповідача ДПІ у Н-ному районі м. Києва від
ХХ.ХХ.2000р. була відхилена. Відповідач ВДК у Н-ному районі м.
Києва на претензію позивача від ХХ.ХХ.2000р. відповіді не надав.
Сума, що оспорюється позивачем, відповідачами не заперечується.
За таких умов суд вважає позовні вимоги до ДПІ у Н-ному районі м.
Києва обгрунтованими.
Відповідачі не отримували сплачених позивачем коштів у власне
розпорядження. Кошти позивача зараховувалися до держбюджету, тому
підстав для стягнення їх з відповідачів немає. Відповідач
відділення Держказначейства у Н-ному районі м. Києва також не є
власником цих коштів, а лише розпоряджається ними, виконуючи свою
основну функцію. Тому позовні вимоги щодо відповідача ВДК у Н-ному
районі м. Києва також носять немайновий характер, оскільки
стосуються спонукання відповідача провести відшкодування, а не
стягнення спірної суми з відповідача. За таких умов держмито
повинно було сплачуватися з сумі 85 грн.
Керуючись ст. 4, 33, 49, 82-85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Н-ному районі м. Києва
протягом п'яти днів з моменту отримання рішення надати до
Відділення Державного казначейства у Н-ному районі м. Києва
висновок про повернення товариству з обмеженою відповідальністю
"ХХХ" 1020134,4 грн., сплачених в 1999 році.
З решті позову відмовити.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Н-ному районі м. Києва
на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" 42, 5
грн. судових витрат.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ХХХ" 10116,34
грн. надмірно сплаченого держмита за платіжним дорученням № 000
від ХХ.ХХ.2000р., яке знаходиться з матеріалах справи
Видати накази.