Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26-28.04.2000 р.
Арбітражний суд Київської області у складі:
головуючого судді
судді
судді
за участю представників сторін:
від позивача Присутні
від відповідача Присутні
від третіх осіб Присутні
Розглянувши справу за позовом Кооперативу "ХХХ", М.Київ до Н-ської
сільської Ради, с.Н-ське Т-ського р-ну, ТОВ "УУУ", м. Київ треті
особи: Приватне сільскогосподарське підприємство Н-ське ,
с.Н-ське, Т-ського р-ну. Акціонерне товариство ААА , М.Київ
про визнання недійсним рішення сесії Н-ської сільської Ради від
ХХ.ХХ.97, визнання недійсним виданого на підставі цього рішення
Державного акту від ХХ.ХХ.97 на право постійного користування
землею, виселення ТОВ "УУУ" з приміщення цеху з обробки каменю по
вул. Кубайчука в с.Н-ське Т-ського р-ну, про визнання права
власності на приміщення цеху (зерносховища), про скасування
реєєстрації права власності на цех з обробки каменю за ТОВ "УУУ",
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні на підставі ст. 77 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оголошувалася перерва до ХХ.ХХ.00.
Кооперативом "ХХХ" заявлено позов до Н-ської сільської Ради і ТОВ
"УУУ" про визнання недійсним рішення від ХХ.ХХ.97 в частині
надання земельної ділянки у постійне користування, визнання
недійсним виданого на підставі цього рішення Державного акту від
ХХ.ХХ.97 № 0, виселення ТОВ "УУУ" з приміщення цеху по обробітку
каменю на території площею 0, 327 га по вул. Кубайчука в с. Н-ське
Т-ського району Київської області. Позивач обгрунтував свій позов
тим, що при прийнятті рішення від ХХ.ХХ.97 Н-ською сільською Радою
не враховано існування факту приналежності переважної частини
виділеної ТОВ "УУУ" ділянки площею 0,327 га на праві користування
іншому суб'єкту землекористування - кооперативу "ХХХ" - з
розташованою на ній будівлею зерносховища. Кооператив "ХХХ"
вважає, що він реалізував своє право на викуп приміщення
зерносховища на підставі угоди від ХХ.ХХ.91 (укладеної між
Київським заводом "ССС" та кооперативом, яка є невід'ємною
частиною договору оренди від ХХ.ХХ.91 зерносховища з прилеглою
територією 0,327 га, укладеного між заводом "ССС" та радгоспом
"Н-ський "), придбавши будівлю зерносховища на умовах договору
купівлі-продажу від ХХ.ХХ.91, і з цього моменту став власником
будівлі зерносховища та землекористувачем ділянки, на якій воно
розташоване.
В судовому засіданні позивач у заяві від ХХ.ХХ.00 б/н доповнив
свої позовні вимоги на підставі ст. 22 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і
просив окрім зазначеного вище визнати за ним право власності на
спірну будівлю та скасувати реєстрацію права власності на цех з
обробки каменю за ТОВ "ХХХ".
Відповідач - Н-ська сільська Рада, як зазначено в заяві від
ХХ.ХХ.99 № 1, позовні вимоги не визнає, вважає, що надання
земельної ділянки ТОВ "УУУ" здійснено у відповідності до вимог
ст.ст. 19,30,34 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
. В судовому
засіданні представник відповідача підтримав викладені в заяві
доводи, зазначивши, що підстав для задоволення позову немає,
оскільки рішення щодо надання в постійне користування спірної
земельної ділянки ТОВ "УУУ" було прийнято у відповідності з
вимогами закону.
Відповідач - ТОВ "УУУ", як зазначено у відзиві на позов, не
погоджується з позовними вимогами з тих підстав, що факт права
власності на спірне приміщення не підтверджується матеріалами
справи, а вимоги позивача щодо виселення ТОВ "УУУ" з прилеглої до
спірного приміщення території безпідставні в силу п.5 ст.48 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, оскільки ця спірна земельна
ділянка знаходиться у відповідача - ТОВ "УУУ" -на праві постійного
користування на підставі Державного акту № 0, виданого відповідно
до рішення 17 сесії 22 скликання Н-ської сільскої Ради від
ХХ.ХХ.97 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на
право постійного користування землею за № 00.
Ухвалою арбітражного суду Київської області від ХХ.ХХ.00 на
підставі ст. 27 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до участі в справі були
залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на
предмет позову - АТ ААА , ПСП "Н-ське".
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог вимог на предмет
спору, АТ "ВВВ" свою правову позицію виклала у відзиві на позовну
заяву від ХХ.ХХ.00 № 1.
В судовому засіданні представник цієї третьої особи підтримав
доводи названого відзиву, пояснивши, що АТ "ААА" з позивачем
ніяких стосунків не мало, а за проханням ТОВ "УУУ" дало згоду на
виділення даному товариству земельної ділянки в розмірі 0,327 га .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог вимог на предмет
спору, ПСП "Н-ське" (яке є правонаступником КСП "Н-ське", а КСП
"Н-ське", в свою чергу, було правонаступником радгоспу "Н-ський")
виклала свою правову позицію у відзиві на позовну заяву,
зазначивши, що підтримує позовні вимоги про визнання права
власності за кооперативом "ХХХ". В судовому засіданні представник
даної третьої особи - колишній директор радгоспу "Н-ський" -
Дратуненко Ф.Ф., підтримав доводи названого відзиву, але пояснив,
що про дозвіл вищестоящої (по відношенню до радгоспу "Н-ський")
організації про передачу в червні 1991р. спірного зерносховища
кооперативу "ХХХ" він знав зі слів, але самого дозволу не бачив.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін і третіх осіб, залучених до участі в справі арбітражним
судом, врахувавши уточнені позовні вимоги, арбітражний суд
встановив наступне.
ХХ.ХХ.91 між радгоспом "Н-ський" (орендодавець) та Київським
заводом "ССС" (орендар) укладено договір оренди зерносховища (з
прилеглою територією площею 0,327 га) з правом його наступного
викупу (п.4 договору).
ХХ.ХХ.91 Київський завод "ССС" уклав з виробничим кооперативом
"ХХХ" угоду про передачу останньому прав і обов'язків за договором
оренди від ХХ.ХХ.91.
ХХ.ХХ.91 виробничий кооператив "ХХХ", як покупець, і радгосп
"Н-ський", як продавець, склали акт купівлі-продажу
вищезазначеного зерносховища, керуючись при цьому положеннями
договору оренди від ХХ.ХХ.91.
Арбітражний суд приймає до уваги, що наслідком складання акту
купівлі-продажу зерносховища від ХХ.ХХ.91 стало фактичне
припинення дії договору оренди від ХХ.ХХ.91.
Щодо названого акту купівлі-продажу зерносховища від ХХ.ХХ.91
арбітражним судом встановлено наступне.
Згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 16.10.79 № 940 "Про
порядок-передачі підприємств, об'єднань, організацій,установ,
будинків та споруд" (із змінами від 08.10.87 і від 05.10.89)
( v0940400-79 ) (v0940400-79)
, яка діяла на момент укладання акту
купівлі-продажу від ХХ.ХХ.91, право передавати будинки і споруди
кооперативним та іншим організаціям надавалося лише міністерствам,
державним комітетам і відомствам СРСР.
За таких обставин арбітражний суд вважає, що радгосп "Н-ський"
уклав акт купівлі-продажу від ХХ.ХХ.91 зерносховища з порушенням
вимог зазначеної вище постанови, з перевищенням своїх повноважень.
Факт порушення радгоспом "Н-ський" чинного на той час
законодавства щодо порядку передачі державного майна кооперативній
організації, а саме - кооперативу "ХХХ", також підтверджено в ході
прокурорської перевірки, яка проводилася прокуратурою Т-ського
району Київської області в 1998р. Даний факт знайшов своє
відображення в постанові від ХХ.ХХ.98 про відмову в порушенні
кримінальної справи з нереабілітуючих підстав відносно директорів
і головного бухгалтера радгоспу "Н-ський" - п.А., п. В.., п.І. за
ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 166 ч. 1, 165, 172 КК
України ( 2001-05 ) (2001-05)
.
Так, зокрема, прокуратурою було встановлено, що про угоду (акт)
від ХХ.ХХ.91 купівлі-продажу зерносховища названим радгоспом не
було повідомлено Міністерству сільского господарства УРСР, угода
належним чином не оформлена та не зареєстрована.
За вказаних обставин арбітражний суд у відповідності до ст. 48 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, на підставі ч.І ст.83 АПК України,( 1798-12 ) (1798-12)
п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від
12.03.99 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів,
пов'язаних з визнанням угод недійсними" ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
повинен з
метою захисту інтересів держави визнати акт купівлі-продажу від
ХХ.ХХ.91 зерносховища недійсним, як угоду, що не відповідає
вимогам закону.
Аналогічні порушення вимог закону, як і при укладенні акту
купівлі-продажу від ХХ.ХХ.91, були допущені також при укладенні
договору оренди від ХХ.ХХ.91. Але, як було зазначено вище, цей
договір оренди фактично втратив чинність.
Як встановлено арбітражним судом, рішення від ХХ.ХХ.97 XVII сесії
XXII скликання Н-ської сільської Ради відповідає вимогам
законодавства.
Згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" (в редакції, яка діяла на час прийняття вищезгаданого
рішення від 07.07.97) ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
до виключної компетенції
сільских, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до
закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 19 З емельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
сільскі, селищні ради народних депутатів надають земельні ділянки
у користування.
При цьому надання у користування земельної ділянки, що перебуває у
користуванні, іншому підприємству проводиться лише після вилучення
цієї ділянки в порядку, передбаченому ст. 31 Земельного кодексу
України ( 561-12 ) (561-12)
.
Рішенням XIII сесії XXII скликання Н-ськоїської сільскої Ряди від
ХХ.ХХ.96 № 00 спірну земельну ділянку передано в постійне
користування АТ "ААА".
Рішенням від ХХ.ХХ.97 Н-ська сільска рада вилучила із
землекористування АТ "ААА" і одночасно надала ТОВ "УУУ" земельну
ділянку площею 0,56 га під існуючий цех обробітку природнього
каменю.
Таким чином, як видно з матеріалів справи, Державний акт на право
постійного користування земельною ділянкою № 00 видано ТОВ "УУУ"
згідно рішенню ХVІІ сесії XXII скликання Н-ської сільскої Ради від
ХХ.ХХ.97 у відповідності до ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу
України ( 561-12 ) (561-12)
да підставі відповідної науково-технічної
документації.
Крім того, слід зазначити, що названий вище Державний акт на право
постійного користування земельною ділянкою не є актом у розумінні
ст. 12 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відповідності зі ст. 22 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
право власності на землю або право користування наданою земельною
ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями
меж земельної ділянки в натурі на місцевості і одержання
відповідного документу.
В силу ст. 23 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
право
власності або право постійного користування землею посвідчується
державними актами, які видаються і реєструються відповідними
радами народних депутатів.
Позивач - кооператив "ХХХ" - не довів ті обставини, на які він
посилався в позовній і послідуючих заявах (про уточнення позовних
вимог), як того вимагає ст.33 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки
документів, передбачених ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України
( 561-12 ) (561-12)
, які б підтверджували відповідне право позивача, щодо
спірної земельної ділянки на момент прийняття оспорюваного рішення
Н-ської сільскої Ради арбітражному суду не надано. Спірна земельна
ділянка кооперативу "ХХХ" у встановленому законом порядку не
надавалася.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що ні договір оренди від
ХХ.ХХ.91, ні акт купівлі-продажу від ХХ.ХХ.91, не можуть бути
доказами у даній справі.
Правові підстави для задоволення позовних вимог про виселення ТОВ
"УУУ" з приміщення цеху по обробітку каменю на території площею
0,327 га по вул. Кубайчука в с.Н-ське також відсутні.
У відповідності до ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України
( 561-12 ) (561-12)
ТОВ "УУУ" на підставі Державного акту на право
постійного користування земельною ділянкою № 00 є належним
користувачем спірної земельної ділянки.
У заяві від ХХ.ХХ.00 позивач кооператив "ХХХ" уточнив свої позовні
вимоги, доповнивши позовною вимогою про визнання за ним права
власності на приміщення цеху з обробки каменю (зерносховища), що
знаходиться по вул. Кубайчука в с.Н-ське Т-ського району Київської
області. Арбітражний суд приймає до уваги, що зазначена позовна
вимога є предметом спору у справі № 1 за позовом ТОВ "УУУ" та
кооперативу "ХХХ" до Т-ської райдержадміністрації про визнання
недійсним розпорядження № 1 від ХХ.ХХ.99 та визнання права
власності на майно (яка в даний час розглядається по суті
арбітражним судом Київської області) тому у даній справі не
розглядається, про що зазначено арбітражним судом в судовому
засіданні.
Вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації права
власності на спірну будівлю за ТОВ "УУУ" також не підлягають
задоволенню, оскільки, як видно з матеріалів справи та встановлено
в судовому засіданні, названа реєстрація була проведена Т-ським
МБТІ на підставі рішення від ХХ.ХХ.99 арбітражного суду Київської
області у справі № 000. Але в теперішній час дане рішення
постановою голови названого арбітражного суду від ХХ.ХХ.99
скасоване, тобто правові підстави для реєстрації права власності
на спірну будівлю за ТОВ "УУУ" відсутні. Крім того, з листа
Т-ського МБТІ від ХХ.ХХ.00 № 2 вбачається, що у зв'язку зі
скасуванням названого рішення арбітражного суду власник спірної
будівлі (зерносховища) на час розгляду даного спору не визнаний.
Таким чином, оцініючи докази у справі в їх сукупності, арбітражний
суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 82, 83 ч.І Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 48 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, арбітражний суд -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Визнати недійсним акт купівлі-продажу зерносховища від
ХХ.ХХ.1991р., укладений між радгоспом "Н-ський" та кооперативом
"ХХХ".