Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
За позовом Державної податкової інспекції у Н-ському районі
м.Києва
До
1) Приватного комерційного сільськогосподарського підприємства
"ХХХ";
2) Приватного підприємця Л.
Про визнання недійсним договору.
Представники
Від позивача Присутні
Від відповідача 1) не з'явились
2) Присутні
Обставини справи :
Державна податкова інспекція у Н-ському р-ні М.Києва звернулося до
суду з позовом до Приватного комерційного сільськогосподарського
підприємства "ХХХ" та Приватного підприємця Л. про визнання
недійсним договору № 00 від ХХ.ХХ.2000 з підстав ст.48 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Позивач звернувся до суду з заявою від ХХ.ХХ.2001 про зміну
позовних вимог і просить визнати договір №0 від ХХ.ХХ.2000 з
підстав ст.49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та стягнути з ПП Л. 217000
грн.
Відповідач - ПКСП "ХХХ" - в судове засідання не з'явився, відзив
на позов не надав, не виконав вимог суду, викладених в ухвалі про
порушення провадження у справі.
Відповідач - ПП Л. - проти позову заперечує, посилаючись на
безпідставність та необґрунтованість позовних вимог (відзив на
позовну заяву).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
ХХ.ХХ.2000 між відповідачами було укладено договір №0 згідно з
яким ПКСП "ХХХ" (продавець) продає, ПП Л. (покупець) покупає
товар.
Позивач просить визнати даний договір недійсним, посилаючись на
те, що в "діях ПКСП "ХХХ" вбачається умисне укладання угоди з
метою ухилення від оподаткування коштів отриманих від ПП Л. (заява
від ХХ.ХХ 2001).
З позовної заяви вбачається, що згідно статуту ПКСП "ХХХ"
засновником підприємства є Ц. Картка із зразками підписів та
зразками печатки ПКСП "ХХХ" в АКБ "ААА" оформлена на директора Т.,
отже відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення
записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом
Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстровано в
Міністерстві Юстиції України 05.06.95 за №168/704 ( z0168-95 ) (z0168-95)
та
п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
всі первинні документи, які
видаються ПКСП "ХХХ" повинні бути підписані директором - Т. Як
вбачається з пояснень Т. наданих начальнику ГВПМ ДПІ у Н-ському
р-ні М.Києва директором ПКСП "ХХХ" вона не є , договір та накладні
не підписувала. Крім того, РУ ГУ МВС України в М.Києві ПКСП "ХХХ"
дозвіл на виготовлення печаток та штампів не видавався.
З матеріалів справи вбачається:
Приватне комерційне сільськогосподарське підприємство "ХХХ"
зареєстроване Т-ською райдерадміністрацією м.Києва ХХ.ХХ.96.,
зареєстроване в ДПІ у Н-ському районі м.Киева ХХ.ХХ.96р. Як
платник ПДВ зареєстроване ХХ.ХХ.97р. свідоцтво № 000 (копія
свідоцтва про державну реєстрацію ПКСП "ХХХ", копія відповіді на
запит ДПІ у Н-ському р-ні м.Києва - залучені до матеріалів
справи).
Підприємство звітувало з показниками які вказують на відсутність
фінансовогосподарської діяльності. Вказане підприємство фінансову
звітність подає вчасно, (лист ДПІ у Н-ському р-ні м.Києва від
ХХ.ХХ.2000 наданий позивачем залучено до матеріалів справи).
Однак, жодним законодавчим актом України не передбачається
обов`язок покупця (також не надано йому права) перевіряти
достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних
документах, а також контролювати показники податкової звітності по
ПДВ (та інш.) іншого платника податку. Це саме стосується і
перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі
податків. Згідно ст.19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
ніхто не
може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 33 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень, однак жодних доказів в підтвердження своїх
доводів, викладених в позовній заяві, позивачем не надано.
Згідно ст.49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо угода укладена з метою,
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при
наявності умислу у однієї з сторін все одержане нею за угодою
повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або
належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Твердження позивача про укладання договору невстановленою особою,
яка не мала повноважень, не є підставою для визнання договору,
укладеного між відповідачами недійсним згідно ст.49 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки ці факти зовсім не свідчать про те, що
спірний договір укладався відповідачами (від-чем) як юридичними
особами умисно з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства.
Для даних угод характерними є такі ознаки:
а) вчинення їх об`єктивно призводить до порушення інтересів
держави і суспільства в цілому, А тому у даному випадку наявним
повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають
соціально-економічні основи держави і суспільства;
б) такі угоди характеризуються суб`єктивним наміром сторін
порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо
суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання
недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або принаймі
однієї) у формі умислу;
в) Факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку
посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи. А
відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути
встановлений відповідним компетентним органом держави і
підтверджений законодавче визначеними засобами доказування.
Із наданих суду доказів вбачається, що позивачем не доведено
належним чином в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам
держави і суспільства мета укладання угоди і чи була вона
спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також
наявність в діях відповідачів вини у формі умислу.
Представлені суду документи дають підстави вважати, що на день
розгляду справи обидва відповідача належним чином зареєстровані,
оскільки доказів визнання недійсними їх установчих документів
районним судом не надано.
Крім того, вищезазначені обставини можуть бути підставою для
визнання недійсними установчих документів ПКСП "ХХХ", але на
момент судового засідання вони не були дослідженні відповідним
районним судом у провадженні про визнання недійсними установчих
документів ПКСП "ХХХ".
Твердження позивача про те, що договір, який є предметом спору,
від імені директора, підписаний іншою особою не береться судом до
уваги, оскільки відповідно до п. 9 Роз'яснення ВАС України "Про
деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням
угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 року ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
із
наступними змінами та доповненнями письмова угода укладається
шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується
безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою
особою, яка діє в силу повноважень, заснованих на законі,
довіреності, установчих документах.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені
представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною
з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути
відповідне вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди
(прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і
т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з
мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення
угоди задоволенню не підлягає.
ПП Л. надані копії податкових накладних, накладних на отримання
товару, які також надані і ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва; також ПП
Л. надані квитанції до прибуткових касових ордерів, що свідчить
про виконання договору відповідачами.
Крім того, позивачем не надано доказів, які б свідчили про
порушення кримінальної справи за ознаками ч.І ст. 194 КК України
( 322-08 ) (322-08)
(підробка документів), або які б свідчили про порушення
кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків, тому
пояснення директора ПКСП "ХХХ" не можуть бути прийняті судом до
уваги.
Також позивач не довів, що договір №0 від ХХ.ХХ.2000 не відповідає
вимогам законодавства та був укладений відповідачами з метою саме
завідомо суперечною інтересам держави, а не з будь-якою іншою.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги з підстав,
зазначених у заяві, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст.22, 33, 49, 82-85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,-
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.