Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
За позовом : ТОВ "ХХХ"
До: ДПІ у Н-ському районі м. Києва
Про: визнання недійсним рішення № 2 від ХХ.ХХ.1999 р.
Представники
Від позивача: Присутні
Від відповідача: Присутні
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним
рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва № 2 від ХХ.ХХ.1999 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що чинне законодавство не
передбачає відповідальності позивача за фінансово-господарську
діяльність та розрахунки з бюджетом його контрагентів.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує,
посилаючись на те, що рішення прийняте правомірно, а позивачем, в
порушення п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, було необгрунтоване віднесло до податкового кредиту
суму ПДВ у розмірі 572,60 грн, сплачену постачальнику.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
ХХ.ХХ.99р. ДПІ у Н-ському районі м. Києва було прийнято рішення №
2, згідно якого було вирішено стягнути з позивача донараховані
податки у сумі 572,60 грн. та застосувати фінансові санкції у
розмірі 941,07 грн.: штраф - 572,60 грн. та пеня - 368,47 грн.
Оспорюване рішення було винесено на підставі акту перевірки від
ХХ.ХХ.99р. за № 8, в якому зазначено, що підставою донарахування
позивачеві ПДВ у розмірі 572,60 грн. було встановлення факту про
те, що ТОВ "ХХХ" сплатило ПДВ ТОВ "УУУ", яке податкової звітності
до ДПІ не надавало, податків до бюджету не нараховувало та не
сплачувало, зареєстроване в ДПІ печорського р-ну м. Києва на
документи, що були втрачені на момент реєстрації підприємства. На
підставі викладеного відповідачем був зроблений висновок про те,
що податкові накладні, виписані ТОВ "УУУ", на загальну суму
3435,60 грн. у т.ч ПДВ 572,60 грн., не дають право ТОВ "ХХХ" на
включення до податкового кредиту суми ПДВ, оскільки відповідно до
п.5 "Порядку заповнення податкової накладної" № 165 від 30.05.97р.
( z0233-97 ) (z0233-97)
не відповідають фактичним податковим зобов'язанням,
заявленим продавцем.
При проведенні відповідачем зустрічної перевірки ТОВ "УУУ"
встановлено, що воно зареєстровано в якості платника ПДВ та
отримало відповідне свідоцтво. Вищевикладене не оспорювалось
представником відповідача в судовому засіданні. Згідно з п. 7.4.1
Закону України від № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається із
сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
П. 7.5 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визнає датою виникнення
права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої
з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг)
б) дата отримання податкової накладної.
Поряд із тим в п.7.4.5 вищезгаданого Закону України ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначається, що "...не дозволяється включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними...". Таким чином Закон України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає лише один випадок не
включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку -
відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення
до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений
Закон України не передбачає.
На момент перевірки позивач надав відповідачеві всю необхідну для
перевірки інформацію (включаючи договір, прибуткові та розхідні
накладні, податкові накладні тощо), що підтверджується актом
перевірки позивача та не оспорюється представником відповідача в
судовому засіданні.
Посилання відповідача на п.5 "Порядку заповнення податкової
накладної" (затв. Наказом ДПА України від 30.05.97 року № 165 ,
зареєстр. Міністерством юстиції від 23.06.97 року № 233\2037)
( z0233-97 ) (z0233-97)
суд вважає безпідставним в зв'язку із тим, що
податкова накладна, яка була предметом судового дослідження та
відображена в акті перевірки позивача відповідачем від ХХ.ХХ.99р.
за № 8 виписана належним чином зареєстрованим платником ПДВ та не
містить жодних порушень порядку її заповнення, що підтверджується
тим же актом перевірки від ХХ.ХХ.99р. та не оспорюється
представником відповідача в судовому засіданні.
Законом України від 25.06.91 року № 1251-12 "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
для платника податку не передбачено
обов'язку (ст.9) та не надано права (ст.10) вимагати від іншого
платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в
якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських
книг, журналів тощо). Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає обов'язку або права одного
платника податку контролювати показники податкової звітності по
податку на додану вартість іншого платника податку.
Відповідачем безпідставно застосовується п. 7.4 5 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки згідно
частини 2 п.7.4.5. вищезгаданого Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
фінансові
санкції застосовуються до платника податку у разі, коли на момент
перевірки буде встановлена непідтвердженність сум, віднесених до
податкового кредиту, податковими накладними. Враховуючи те, що
позивач на момент віднесення сум ПДВ до податкового кредиту і на
момент здійснення перевірки мав податкові накладні суд вважає, що
позивач не вчинив дій, направлених на приховування або заниження
податків, а тому фінансові санкції у відношенні нього застосуванню
не підлягають.
Суд також не може прийняти до уваги той факт, що контрагент
позивача був зареєстрований на втрачені документи, тому, що дане
ствердження не було доведено належним чином.
За таких обставин суд вважає, що позивачем не було допущено
порушення податкового законодавства, а тому оспорюване рішення про
застосування до нього фінансових санкцій є таким, що прийнято без
достатніх підстав і позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49. 82-85 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсними рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва № 2 від
ХХ.ХХ.99р.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Н-ському районі м.
Києва на користь ТОВ "ХХХ" 85 грн. державного мита.
Видати наказ.