Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Харківській апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.07.2003 р.
Судова колегія у складі:
головуючого судді
суддів
за участю представників сторін:
позивача -присутні
відповідача - присутні
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні
Харківського апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу відповідача вх. N ХХХХХ/ХХ
на рішення господарського суду Харківської області
від 19.05.2003 р. ( sp01/260-1 ) (sp01/260-1)
по справі N А-00/000-00
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми
"ХХХ", м. Харків
до ДПІ у А-я районі, м. Харків
про визнання недійсними розпоряджень, податкових
повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням від ХХ.05.2003 р. господарський суд Харківської області
по справі N А-00/000-00 з посиланням на обгрунтованість позовних
вимог позивача, задовольнив позовні вимоги, визнав недійсними:
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ10/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 719135, 00 грн.
по податку на прибуток;
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ310/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 1700, 0 грн. -
штрафна санкція за торгівлю алкогольними напоями за ціною нижче
мінімальних цін на вітчизняні та імпортну горілку та
лікерогорілчані вироби,
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ700/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 3725,67 грн. по
прибутковому податку,
- розпорядження про внесення змін у визначену платником суму ПДВ
за результатами попередньої перевірки податкової декларації за:
- січень 2002 р. у розмірі 287889,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х8/ХХ,
- лютий 2002 р. у розмірі 181828,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х1/ХХ,
- березень 2002 р. у розмірі 8297,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х2/ХХ,
- квітень 2002 р. у розмірі 211058,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х3/ХХ.
Стягнув з відповідача на користь позивача витрати по сплаті
державного мита у сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. (а. с. 111 - а.
с. 118, том 4).
Відповідач не погодився з рішенням господарського суду та
звернувся до апеляційного суду із скаргою, в якій просить рішення
скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у
задоволенні позовних вимог. В скарзі посилається на те, що
перевірку проведено у відповідності до приписів діючого
законодавства, висновки перевірки грунтуються на документах
бухгалтерського та податкового обліку позивача, зроблені на
підставі ретельного документального аналізу господарськофінансової
діяльності позивача за перевірений період, що податкові
повідомлення-рішення та розпорядження також цілком відповідають
вимогам законодавства України (а. с. 121 - а. с. 126, том 4).
Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення
господарського суду законним та обгрунтованим, посилається на те,
що податкові повідомлення-рішення та розпорядження відповідача
прийняті всупереч діючому законодавству та фактичним обставинам
справи. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без
задоволення.
Судова колегія розглянула апеляційну скаргу, перевірила матеріли
справи, заслухала представників сторін та встановила наступне.
ХХ серпня 2002 р. виконуючим обов'язки начальника ДПІ у А-я районі
м. Харкова були прийняті:
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ10/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 719135,00 грн.
по податку на прибуток,
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ310/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 1700, 0 грн. -
штрафна санкція за торгівлю алкогольними напоями за ціною нижче
мінімальних цін на вітчизняні та імпортну горілку та
лікерогорільчані вироби,
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ700/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 3725,67 грн. по
прибутковому податку,
- розпорядження про внесення змін у визначену платником суму ПДВ
за результатами попередньої перевірки податкової декларації за:
- січень 2002 р. у розмірі 287889,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х8/ХХ,
- лютий 2002 р. у розмірі 181828,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х1/ХХ,
- березень 2002 р. у розмірі 8297,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х2/ХХ,
- квітень 2002 р. у розмірі 211058,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х3/ХХ,
Розпорядження за січень 2002 р. прийняте на підставі акту
перевірки N ХХ9/ХХ від ХХ.07.2002 p., розпорядження за лютий -
квітень 2002 р. прийняті на підставі акту N ХХ3/ХХ від ХХ.07.02 р.
про результати додаткової планової перевірки з питань
правомірності відшкодування ПДВ з бюджету за лютий - квітень
2002 р. податкові повідомлення-рішення ухвалені відповідачем на
підставі додаткового акту від ХХ.07.2002 р. N ХХ9/ХХ ДСК до акту
про результати планової документальної перевірки позивача за
період з ХХ.04.2001 р. по ХХ.03.2002 р., (акт N 4Х/ХХ від
ХХ.06.2002 р.) правомірності відшкодування ПДВ з бюджету за лютий,
березень, квітень 2002 р. Додаткова перевірка була здійснена в
рамках комплексної перевірки у зв'язку з додатково наданими
позивачем документами.
Вищевикладене і стало підставою позивачу для звернення з позовною
заявою до господарського суду Харківської області про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень та розпорядження
відповідача.
В акті перевірки N Х12/ХХ від ХХ.06.2002 р. вказано, що позивач
реалізовував товари, придбані для подальшого використання в
господарській діяльності, за цінами нижче їхньої покупної
вартості. Виходячи з фактичної ціни реалізації, були визначені
валові доходи та нараховані податкові зобов'язання по ПДВ. Ніяких
корегувань у зв'язку з таким продажем у податковому обліку
підприємство не робило. Не провадилася також і оцінка товарів.
Умовою формування цін є гнучка й ефективна система знижок.
ДПІ вважає, що при реалізації товарів за цінами нижче ціни
придбання та частина вартості товару, на яку була зменшена ціна,
не використана у власній господарській діяльності, повинна бути
вилучена (скоригована) з валових витрат згідно п. 5.9 статті 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, з відповідним коригуванням сум нарахованого в
зв'язку з придбанням товарів податкового кредиту та зазначає про
порушення позивачем п. 5.9 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а також п. 1.4
Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості
покупних товарів, затвердженого наказом Міністерства фінансів
України від 11 червня 1998 року N 124 ( z0417-98 ) (z0417-98)
(далі - Порядок
N 124), що привело до заниження бази оподатковування на
2200,6 тис. грн.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначає об'єкти оподатковування для платників
даного податку - це прибуток, обумовлений шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму
амортизаційних відрахувань (ст. 3 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу -
це сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаються
(виготовлюються) таким платником податку для їхнього подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Суд першої інстанції обгрунтовано та законно дійшов висновку, що
товари придбані позивачем для продажу і реалізовані, тобто в
повному обсязі використані для здійснення статутної
(господарської) діяльності. Ціна (вартість) придбаних товарів
віднесена на валові витрати згідно п. 5.1 ст. Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що не заперечує
відповідач. Крім того, в господарській діяльності беруть участь
саме товари, а не частина їхньої вартості, як зазначено в акті.
Обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарів на
валові витрати є їх (товарів), а не її (вартості) подальше
використання у власній господарській діяльності. Відповідачем не
встановлені факти використання товарів, на інші цілі, крім їхнього
продажу.
Судова колегія вважає, що посилання відповідача на п. 5.9 ст. 5
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є необгрунтованими, оскільки балансова
вартість товарів і їхня ціна не є тотожними поняттями. При продажі
товару зі знижкою його балансова вартість не змінюється. У даному
випадку товар не уціняється і не дооцінюється, він також не може
розглядатися як товар, використовуваний на цілі, не зв'язані з
продажем продукції, тому п. 1.4. Порядку N 124 ( z0417-98 ) (z0417-98)
в цієї
частині також застосований неправомірно.
Позивачем до матеріалів справи надана виписка з бізнес-плану
підприємства (затвердженого зборами засновників позивача),
відповідно до якого гнучка система знижок та низька ціна товарів
(у порівнянні з ціною, що склалася на ринку) є основними
критеріями та засобами збільшення обсягів продажу та розширення
кола постійних споживачів. Оскільки надання знижок з метою
просування товарів на ринку збуту сприяє в майбутньому одержанню
значних економічних вигод і ніяким чином не зв'язано з погіршенням
якості товару, вимога про проведення попередньої уцінки і
зменшення валових витрат так само не відповідає вимогам діючого
законодавства України.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не містить додаткових вимог по донарахуванню сум
валових доходів та корегуванню (зменшенню) валових витрат при
продажі товарів за ціною нижче ціни придбання, і тому
донарахування податку на прибуток у розмірі 655, 9 с. грн. судова
колегія вважає незаконним.
В актах перевірки N ХХ9/ХХ-дск від ХХ.07.2002 р. (стор. 5) і N
Х12/ХХ від ХХ.06.2002 р. (стор. 21) вказано, що позивач передав на
комісію лікеро-горілчані вироби з ПФ "YYY", тобто реалізував за
період з ХХ.03.2002 р. по ХХ.03.2002 р. товар за цінами нижче
мінімальних цін, тобто цін установлених державою на даний вид
продукції. Мінімальна відпускна ціна на горілку встановлена
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2001 р. N 700
( 700-2001-п ) (700-2001-п)
. Встановлено продаж цукру фасованого за ціною нижче
мінімальних цін на цукор, що підлягають державному регулюванню
відповідно до вимог Закону України "Про державне регулювання
виробництва і реалізації цукру" ( 758-14 ) (758-14)
. Таким чином, позивачем
порушено п. 1.20. ст. 1 і п.п. 4.1.1, п. 4.1. ст. 4 Закон України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, в
результаті чого занижено об'єкт оподатковування на суму
1, 3 тис. грн.
Однак, відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закон України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, на яку робить
посилання відповідач, валовий доход - це загальна сума доходу
платника податку від усіх видів діяльності отриманого в плині
звітного періоду.
У п. 1.20. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
дається визначення поняття звичайна
ціна, а також зазначено, що коли ціни підлягають державному
регулюванню, звичайною ціною вважається ціна, установлена згідно
принципів такого регулювання.
Пункт 4.1. ст. 4 Закон України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не містить в собі будь-яких обмежень,
щодо того, за якими цінами (договірним, звичайним чи регульованої)
визначається валовий доход платника.
Зазначений закон ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
містить виключення з загального
правила визначення валового доходу, тільки у відношенні операцій
особливого виду. До таких операцій, відповідно до статті 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
відносять реалізацію товарів у рамках товарообмінних (бартерних)
операцій, а так само реалізацію товару зв'язаним особам. Тільки до
операцій, перерахованим у ст. 7 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
даного закону
законодавець застосовує термін "звичайна" ціна, зазначаючи, що
доходи в даному випадку визначаються платником податку виходячи з
договірної ціни, але не нижче звичайної ціни.
Оскільки жодного з приведених операцій особливого виду в періоді,
що перевірявся, позивачем здійснено не було, висновок про
заниження податку на прибуток на суму 0, 4 тис. грн. не відповідає
вимогам чинного законодавства.
Крім того, висновок відповідача про те, що позивач передав на
комісію лікеро-горілчані вироби ПФ "YYY", що є реалізацією за
цінами нижче мінімальних цін, тобто установлених державою на даний
вид продукції не знаходить свого підтвердження в регістрах
первинного бухгалтерського обліку.
Висновок відповідача про продаж позивачем товарів нижче
мінімальних цін зроблений в результаті розгляду та перевірки
податкових накладних.
Суд першої інстанції обгрунтовано та законно дійшов у
оскаржуваному рішенні висновку, що в податкових накладних
приводиться значна номенклатура товарів, що поставляються, то на
етапі первісного формування цього податкового документа,
приділяється увага лише вірогідності його оформлення реквізитам,
заповненню всіх необхідних граф, загальній сумі відвантаження
(оплати) і розміру податку на додаткову вартість. При цьому
вірогідність сформованої в електронному виді ціни за одиницю
товару не контролюється, що не суперечить існуючим нормативним
вимогам. Наприкінці кожного місяця оформлені таким чином податкові
накладні за допомогою спеціально розробленої програми
перевіряються з метою здійснення контролю за формуванням
відпускних цін на товари, реалізація яких підлягає державному
регулюванню. У випадку виявлення відхилень, формуються
корегувальні розрахунки до податкових накладних, що не змінюють
загального підсумку продажу плати - тобто нульові корегування.
Крім цього необхідно зазначити, що податкові накладні не є
документами які фіксують рух (передачу) товару, вони лише
відображають виникнення права на податковий кредит, а вартість
товару позивачем вказується в товарних накладних і в звітах
комісіонера по договорах комісії.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно звіту ПФ "ZZZ" по
реалізованому товару за період з ХХ.03.2002 р. по ХХ.03.2002 р. за
договором комісії перед комітентом-позивачем, звіту ПФ "RRR" по
реалізованому товару за період з ХХ.03.2002 р. по ХХ.03.2002 р.,
за договором комісії перед замовником - позивачем, звіту ПФ "YYY"
по реалізованому товару за період з ХХ.02.2002 р. по ХХ.02.2002 р.
за договором комісії перед змовником-позивачем, звіту ПФ "YYY" по
реалізованому товару за період з ХХ.03.2002 р. по ХХ.03.2002 р. за
договором комісії перед замовником-позивачем, накладних N ХХ2
ХХ.03.2002 /про-skХ2/Х/а від ХХ.03.2002 р., N ХХ2 30.03.2002
/o-skХ2/Х/a від ХХ.03 2002 р., N ХХ2 ХХ.03.2002 /o-skХ2/Х/a від
ХХ.03.2002 р., N Х1 ХХ.03.2002 /o- skХ/Х/a від ХХ.03.2002 р. на
адресу ЧФ "YYY" факти порушень законодавства про державне
регулювання цін позивачем не встановлено, так як вартість
зазначених в них товарів не нижче мінімальної вартості
встановленої державою. Таким чином суд першої інстанції
обгрунтовано дійшов висновку, що визначення суми податкового
зобов'язання по податку на прибуток у податковому
повідомленні-рішенні N ХХХ10/0 від ХХ.08.2002 р. у розмірі
719135, 0 є незаконним.
В актах перевірки N ХХ9/ХХ від ХХ.07.2002 р. (стор. 9) та N ХХ3/ХХ
від ХХ.07.2002 р. (стор. 5) до акту N Х12/ХХ від ХХ.06.02 р.
(стор. 29), відповідачем зазначено, що позивач реалізовував
товари, придбані для подальшого використання в господарській
діяльності, за цінами нижче їхньої покупної вартості. Виходячи з
фактичної ціни реалізації, були визначені валові доходи і
розраховані податкові зобов'язання по ПДВ. Ніяких корегувань у
зв'язку з таким дешевим продажем у податковому обліку підприємство
робило. Не провадилася також і уцінка товарів.
Крім того, відповідач вважає, що при реалізації товарів за цінами
нижче ціни придбання та частина вартості товару, на яку була
зменшена ціна, не використана у власній господарській діяльності,
тому повинна бути вилучена (скоректована) з валових витрат згідно
п. 5.9 статті 5 Закону України "Про податок на прибуток"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, з відповідним корегуванням сум визначеного у
зв'язку з придбанням товарів податкового кредиту з посиланням на
п. 7.4.4. п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додаткову
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В актах перевірки N ХХ9/ХХ від ХХ.07.2002 р. (стор. 7-8), N ХХ3/ХХ
від ХХ.07.2002 р. (стор. 4), N Х12/ХХ від ХХ.06.2002 р. (стор. 20)
вказано, що підприємство реалізувало лікеро-горілчані вироби за
цінами нижче мінімальних цін, тобто цін встановлених державою на
даний вид продукції. Мінімальна відпускна ціна на горілку
встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2001
р. N 700 ( 700-2001-п ) (700-2001-п)
. Встановлено продаж цукру фасованого за
ціною нижче мінімальних цін на цукор, що підлягають державному
регулюванню відповідно до вимог Закону України "Про державне
регулювання виробництва і реалізації цукру" ( 758-14 ) (758-14)
та
зазначено, що позивачем порушено п. 4.1. статті 4 Закон України
"Про податок на додаткову вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті
чого донараховане ПДВ у розмірі 23,2 тис. грн.
Однак, відповідно до п. 1.20 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
регульовані державні ціни
беруть участь при формуванні винятково так називаної "звичайної"
ціни у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на
додаткову вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
база оподатковування операцій із
продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їхньої
договірної вартості.
Зазначені вище закони містять виключення з загального правила
визначення об'єкта і бази оподатковування. Так, п. 7.4.1. і 7.4.2.
статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на
додаткову вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зокрема визначено, що "звичайні"
ціни для формування об'єкта оподатковування застосовуються у
випадку реалізації товарів (робіт, послуг) у рамках товарообмінних
(бартерних) операцій, а так само при реалізації зв'язаним особам.
Оскільки жодного з приведених видів операцій у періоді, що
перевірявся, позивачем не здійснювалося, висновки відповідача в
цій частині є незаконними.
Крім цього, висновок про те, що ТОВ фірма "ХХХ" передала на
комісію лікеро-горілчані вироби ПФ "YYY", що реалізувала їх у
період з ХХ.03.2002 р. по ХХ.03.2002 р. за цінами нижче
мінімальних цін, тобто цін встановлених державою на даний вид
продукції не знаходить свого підтвердження в регістрах первинного
бухгалтерського обліку, як вже було зазначено вище при розгляді
питання щодо нарахування податку на прибуток.
В акті перевірки N Х12/ХХ від ХХ.06.02 р. (стор. 27-29)
вказується, що позивачем реалізовувались товари за договором
комісії N Х4 - до від ХХ.02.2001 р. третім особам за цінами, нижче
встановлених угодою, у зв'язку з чим збільшене податкове
зобов'язання по ПДВ на 14,7 тис. грн.
Пунктом 4.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначений порядок виникнення податкових зобов'язань
і податкового кредиту як у Комісіонера, так і в Комітента. В ході
проведення перевірки не доведено, що стягування податків
підприємством з операцій продажу товарів Комітента здійснено з
порушенням податкового законодавства підприємством зазначений
порядок не був порушений (базою оподаткування зазначена продажна
вартість товару).
Згідно статті 2 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
норми
даного Кодексу до податкових і бюджетних відносин не
застосовуються. Тому висновки податкової можуть бути віднесені до
визначеного невиконання договірних зобов'язань між сторонами
цивільно-правової угоди але ніяк не до порушення податкового
законодавства.
Таким чином, прийняті відповідачем розпорядження про внесення змін
у визначену платником суму ПДВ за результатами попередньої
перевірки податкової декларації за:
- січень 2002 р. у розмірі 287889,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х8/ХХ,
- лютий 2002 р. у розмірі 181828,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х1/ХХ,
- березень 2002 р. у розмірі 8297,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х2/ХХ,
- квітень 2002 р. у розмірі 211058,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х3/ХХ.
не є правомірними.
В акті перевірки N Х12/ХХ від ХХ.06.02 р. (стор. 44-45) зазначено,
що позивач здійснював торгівлю тютюновими виробами без наявності
ліцензії, чим порушив статтю 15 Закону України "Про державне
регулювання виробництва, обороту спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Матеріалами справи встановлено, що такий висновок був зроблений у
результаті перевірки податкових накладних, перерахованих у додатку
N 44 до акту, але реалізація даних товарів відбувалася на підставі
договорів комісії де комісіонерами виступали підприємства, що
мають ліцензії. Оскільки фактична реалізація товару третім особам
провадилася згідно ст. 395 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
від імені комісіонера, а між комітентом і комісіонером немає факту
продажу, то факт порушення порядку здійснення підприємницької
діяльності відсутній.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано та
безпідставно визнав недійсним податкове повідомлення-рішення N
ХХХ700/0 від ХХ.08.2002 р. про визначення суми податкового
зобов'язання в розмірі 3725,67 грн. по прибутковому податку з
наступних підстав.
Указом Президента України від 13.09.1994 р. N 519/94 "Про
збільшення неоподаткованого мінімуму та прогресивного
оподаткування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
з 01 жовтня 1995 р.
встановлений мінімум доходів громадян, який не оприбутковується
податком. На підставі цього Указу був виданий наказ ДПА України
"Про внесення змін та доповнень до інструкції про прибутковий
податок з громадян" ( z0317-00 ) (z0317-00)
зареєстрований Міністерством
Юстиції України.
Відповідно до статей 102, 106 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Президент України на основі та на виконання Конституції України
видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на
території України.
На час розгляду справи Указ Президента України від 13.09.1994 р.
( 519/94 ) (519/94)
не визнаний неконституційним, чинність він не втратив.
Отже, враховуючи вищенаведене податкове повідомлення-рішення N
ХХХ700/0 від ХХ.08.2002 р. про визначення суми податкового
зобов'язання в розмірі 3725,67 грн. по прибутковому податку
відповідачем винесено обгрунтовано та з урахуванням діючого
законодавства.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку частково
задовольнити апеляційну скаргу відповідача та скасувати рішення
суду першої інстанції в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N ХХХ700/0 від ХХ.08.2002 р. про визначення
суми податкового зобов'язання в розмірі 3725,67 грн. по
прибутковому податку та відмовити позивачу у задоволенні позову в
цій частині, так як позовні вимоги в цій частині є
необгрунтованими та безпідставними.
Керуючись статтями 99, 101, п. 2 статті 103, п. 4 статті 104,
статтею 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від ХХ.05.2003 р.
по справі N А-00/000 в частині визнання недійсним
повідомлення-рішення N ХХХ700/0 від ХХ.08.2002 р. скасувати.
В задоволенні позовних вимог про визнання недійсним
повідомлення-рішення N ХХХ700/0 від ХХ.08.2002 р. відмовити.
В решті рішення залишити без змін.