Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.04.2003 р.
Судова колегія у складі:
головуючий суддя
при секретарі
за участю представників сторін:
позивача - присутні
відповідача - 1-го (довір. у справі) присутній
2-го (довір. у справі) присутній
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні
Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу
позивача вх. N 0000/0-2 на рішення господарського суду Полтавської
області від ХХ.02.03 по справі N Х/Х6
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХХХ",
м. Кременчук
до А-я митниці, м. А-я
та до Товариства з обмеженою відповідальністю
"YYY", м. Кременчук
про зобов'язання здійснити певні дії, -
Встановила:
Рішенням господарського суду Полтавської області від ХХ.02.2003 р.
по справі N Х/Х6 позивачеві відмовлено у задоволенні його
позовних вимог про зобов'язання А-я митниці здійснити митне
оформлення автомобілів, належних на праві власності позивачу та
повернутих із-за митного кордону України в зв'язку із невиконанням
договору консигнації узбецькою стороною, без сплати позивачем
податку на додану вартість та зобов'язання другого відповідача
надати першому відповідачеві документи для здійснення митного
оформлення автомобілів без сплати позивачем ПДВ. В задоволенні
позову відмовлено в зв'язку із необгрунтованістю заявлених
позивачем вимог.
Позивач із рішенням місцевого господарського суду не погодився,
звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною
скаргою, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на те, що
при його прийнятті порушені норми матеріального та процесуального
права і у задоволенні позовних вимог відмовлено безпідставно.
Перший відповідач вважає рішення господарського суду Полтавської
області законним і обгрунтованим таким, що відповідає нормам
матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, просить
залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без
задоволення, крім того, зазначає, що він не мав можливості
здійснити митне оформлення автомобілів в зв'язку із неподанням
позивачем необхідних документів.
Другий відповідач також вважає рішення місцевого господарського
суду законним і обгрунтованим, а апеляційну скаргу позивача, як
таку, що не підлягає задоволенню, та зазначає, що митне оформлення
автомобілів без сплати податку на додану вартість суперечить
вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим, ним і не
подавались документи для митного оформлення автомобілів.
Судова колегія розглянула апеляційну скаргу, перевірила матеріали
справи, заслухала представників сторін і встановила наступне:
Позивач за договором консигнації N ХХ-ХХХ2 від ХХ.07.2002 р.
відвантажив автомобілі КРАЗ-6510-ВКФ "Ахрор -Анвар" (Узбекистан)
для їх реалізації.
Автомобілі не були реалізовані у встановлений сторонами х-денний
термін і були повернені позивачеві згідно умов договору N ХХ-ХХХ2.
Автомобілі перетнули митний кордон України ХХ.10.2002 р. і
знаходяться в режимі зберігання під митним контролем, в зв'язку із
непроведенням позивачем митного оформлення, що підтверджується
актом N ХХХХХ/Х/ХХ4 від ХХ.10.2002 р.
Позивач також зазначає, що ТОВ "YYY", із яким ним укладено договір
N Х4 від ХХ.03.2002 р. на митне оформлення вантажів
відмовляється від митного оформлення автомобілів без сплати
податку на додану вартість, оскільки, як вважає позивач він не
повинен сплачувати зазначений податок.
Відповідно до вимог статей 25, 37 Митного кодексу України
( 1970-12 ) (1970-12)
підприємства, що переміщують через митний кордон
України товари та інші предмети, зобов'язані подати митниці
відповідні документи, а переміщення через митний кордон України
товарів та інших предметів підлягає митному оформленню.
Повернені позивачеві автомобілів перетнули митний кордон України,
а значить для їх оформлення повинні бути надані митниці відповідні
документи та здійснене декларування транспортних засобів
відповідно до вимог статті 46 Митного кодексу України ( 1970-12 ) (1970-12)
.
Згідно "Положення про діяльність підприємств, що здійснюють
декларування на підставі договору" ( z0495-97 ) (z0495-97)
(Наказ Державної
митної служби України від 22.07.1997 р. N 340 зареєстрованого у
Міністерстві юстиції України 23.10.1997 р. за N 495/2299) в
права та обов'язки декларанта, тобто другого відповідача, входить
подання для митного оформлення товарів необхідних документів,
зокрема, які підтверджують сплату митних платежів, податків та
зборів.
Ні перший, ні другий відповідачі не подали позивачеві необхідних
документів для митного оформлення автомобілів.
Відповідно до п. 3.1.2 статті 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування податком на
додану вартість є операції з ввезення (пересилання) товарів на
митну територію України для їх використання чи споживання митній
території України.
Зазначені автомобілі були оформлені за вантажною митною
декларацією від ХХ.07.2002 р. N ХХХХХ/Х/ХХХХХ9 в митному режимі
експорту із зазначенням у графі 1 ВМД типу декларації ЕК 10 та
коду особливості переміщення товару - ОП (ордерна поставка), при
поверненні на митну територію України вони підлягають митному
оформленню в режимі випуску у вільний обіг.
Таким чином, позивач не подав належних доказів, що при повернені
автомобілів не підлягав сплаті податок на додану вартість,
оскільки товари перетнули митний кордон України, а його посилання
на п. 1.4 статті 1, статтю 3, п. 4.3. статті 4 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не можуть бути
прийняті до уваги, оскільки в даному випадку необхідно керуватись,
окрім вищезазначених статей і п. 3.1.2 статті 3 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який не звільняє
операцію із ввезення товару на митну територію України від сплати
ПДВ і прямо зазначає, що дана операція є об'єктом оподаткування
податком на додану вартість.
В зв'язку із викладеним, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання
першого відповідача здійснити митне оформлення товару без сплати
податку на додану вартість задоволенню не підлягають із
вищевикладених підстав.
Не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо зобов'язання
другого відповідача передати першому відповідачу документи для
митного оформлення товару, оскільки подання декларації без сплати
податку на додану вартість (від сплати, якого відмовляється
позивач) буде порушенням вимог статті 120 Митного кодексу України
( 1970-12 ) (1970-12)
, що може спричинити негативні наслідки для другого
відповідача, а крім того, протирічить чинному законодавству.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення
господарського суду Полтавської області від ХХ.02.2003 р. по
справі N Х/Х6 прийняте відповідно до чинного матеріального та
процесуального законодавства і підстави для його скасування
відсутні, в зв'язку з чим, рішення підлягає залишенню без змін, а
апеляційна скарга позивача без задоволення.
Витрати по державному миту, сплачені позивачем за подання
апеляційної скарги відносяться за його рахунок.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
колегія, -
Постановила:
Рішення господарського суду Полтавської області від ХХ.02.2003 р.
по справі N Х/Х6 залишити без змін, а апеляційну скаргу без
задоволення.