Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.2000р.
За позовом АКБ " ХХХ "
До ДПІ у Н-ському районі м.Києва
Про визнання частково недійсним рішення від 21.05.99р.
Представники :
Від позивача Присутні
Від відповідача Присутні
Обставини справи :
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним
рішення ДПІ у Н-ському районі М.Києва № У від ХХ.ХХ.99р. в частині
донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій за
податковий облік операцій з врахування дисконту векселя. Позовні
вимоги мотивовані тим, що при прийнятті оспорюваного рішення
відповідачем були порушені: ч.4 п.9 Інструкції ГДПІУ № 28 від
20.04.95р. "Про порядок застосування та стягнення фінансових
санкцій органами державної податкової служби"( z0127-95 ) (z0127-95)
, ст.1
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, Закон
України " Про оподаткування прибутку підприємств" (п.1.10 ст.1)
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує,
посилаючись на те, що оспорюване рішення є правомірним, оскільки
позивач безпідставно не оподатковував податком на прибуток
дисконт, який є процентами за договорами врахування векселів, які
в свою чергу є кредитними операціями.
Рішення прийнято ХХ.ХХ.2000р., оскільки у судових засіданнях
ХХ.ХХ.99р. та ХХ.ХХ.2000р. оголошувались перерви.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
ХХ.ХХ.99р. ДПІ у Н-ському районі М.Києва було прийнято рішення № У
про стягнення з позивача 204300 грн. донарахованого податку на
прибуток та застосування до позивача фінансових санкцій по податку
на прибуток у розмірі 61290 грн., а також про стягнення 1700 грн.
штрафу за несвоєчасне повідомлення про відкриття розрахункових
рахунків.
Дане рішення прийнято на підставі акту перевірки ДПА у М.Києві №
УУ від ХХ.ХХ.99р. в якому відповідно до оспорюваної частини
рішення зазначено, що позивач в порушення вимог п.4.1.2 Закону
України " Про податкування прибутку підприємств "( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
відносив до валового доходу суми процентних доходів по погашених
векселях, придбаних позивачем за договорами врахування (дисконт)
векселів, які мають типову форму. З точки зору перевіряючих:
договори врахування векселів повинні були оподатковуватись
позивачем як кредитні операції і доход, отриманий позивачем за
результатами цих операцій не повинен був проводитись по
податковому обліку щодо торгової діяльності позивача; дисконт у
даному випадку є процентами, отриманими позивачем за кредитними
операціями (договори врахування векселів), і повинен відноситись
до валового доходу в частині загальної банківської кредитної
діяльності; у зв`язку з тим, що позивач відніс суми дисконту до
валового доходу по торговельній діяльності він занизив валовий
дохід по кредитній діяльності.
До матеріалів справи залучені письмові пояснення сторін, згідно
яких судом встановлено, що договори врахування векселів, які
досліджувались у ході перевірки, є типовими, предметом яких було
придбання позивачем у контрагента шляхом індосаменту векселів з
наступною оплатою даного векселя на користь контрагента, який
передав ці векселі.
Згідно ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
процентами, у розумінні даного закону,
є доход, який сплачується позичальником на користь кредитора у
вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів
або майна; суми дисконту, у розумінні даного закону, можуть бути
процентами у разі, коли залучення коштів здійснюється шляхом
продажу операцій, казначейських зобов'язань або ощадних
(депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником. В іншому
розумінні суми дисконту, відповідно до даного Закону, не мають
значення процентів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що суми дисконту, отримані
позивачем за договорами врахування векселів, у розумінні Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
є процентами, які на думку відповідача, позивач отримав у
результаті кредитної операції. Таким чином, договори врахування
векселів, з точки зору Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, не є кредитними операціями, і тому
правомірно проводились позивачем по податковому обліку щодо його
діяльності по торгівлі цінними паперами.
За таких обставин, суд вважає висновки відповідача такими, що
суперечать Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
(п.1.10 ст.1) ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Викладене також підтверджується
спільним листом Державної податкової адміністрації України,
Міністерства фінансів України, Національного банку України та
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, копія якого
залучена до матеріалів справи.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та
такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст.ст. 33, 49, 77, 82-85 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення ДПІ у Н-ському районі М.Києва № У від
ХХ.ХХ.99р. в частині донарахування АКБ " ХХХ " податку на прибуток
у розмірі 204300 грн. та застосування фінансових санкцій на
прибуток 61290 грн.
Стягнути з ДПІ у Н-ському районі м.Києв на користь АКБ "ХХХ" 85
грн. державного мита.
Видати наказ.