АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.01.2000 р.
За позовом Підприємства "ХХХ", 3-і особи: ДП "YYY" та ДП "ZZZ"
До ДПІ у Н-му районі м. Києва, 3-я особа: ТОВ "RRR"
Про визнання недійсними рішень та інкасових доручень
такими, що не підлягають виконанню
Представники
Від позивача присутні
Від відповідача присутні
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання
недійсними рішень ДПІ у Н-му районі м. Києва № ХХХХХ3 від ХХ.10.99
р., № Х4 від ХХ.10.99 р. та визнання інкасових доручень ДПІ у Н-му
районі м. Києва №№ ХХ6, ХХ7, ХХ8, ХХ2 від ХХ.10.99 р. такими, що
не підлягають виконанню. Позовні вимоги мотивовані тим, що
відповідно до п. 7.4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
Підприємство "XXX" мало право віднести до
податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними ТОВ
"RRR"; факт неведення ТОВ "RRR" обліку операцій з позивачем не є
підставою для накладання фінансових санкцій на останнього.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує,
посилаючись на те, що зустрічною перевіркою ТОВ "RRR" було
встановлено, що зазначене товариство договірних відносин з
позивачем не мало, розрахунки в готівковій та безготівковій
формах, у формі розрахунків векселями, а також бартерних операцій
не застосовувались, в зв'язку з чим, підприємством "XXX"
безпідставно віднесена до валових витрат вартість товарів (робіт,
послуг), які фактично від ТОВ "RRR" не отримувались, оскільки
відповідно до п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до складу валових витрат
будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,
платіжними та іншими документами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
ХХ.10.99 р. ДПІ у Н-му районі м. Києва було прийнято рішення №
ХХХХХ3 про стягнення з позивача 2350169,5 грн. донарахованого ПДВ
та про стягнення 2350169,5 грн. фінансових санкцій по ПДВ. Також
відповідачем було прийнято рішення № ХХХ-1 від ХХ.10.99 р. про
стягнення з позивача 3735657 грн. ПДВ.
До матеріалів справи залучені письмові пояснення ДПІ у Н-му районі
м. Києва від ХХ.01.2000 р. № ХХХХХ0, згідно яких рішення № ХХХ-1
від ХХ.10.99 р. приймалося про стягення з позивача суми
заборгованності, до якої входить сума донарахованого ПДВ,
фінансові санкції та пеня. Згідно пояснень представників
відповідача дане рішення є внутрашнім і дублює основне рішення №
ХХХХХ3 від ХХ.10.99 р., яке оспорюється позивачем. Рішення
прийняті на підставі акту перевірки від ХХ.10.99 р. № ХХ3, в якому
зазначено, що прозивач у перевіряємий період безпідставно занизив
податкові зобов'язання на суму 2350169,5 грн.; дане заниження
виникло внаслідок безпідставного віднесення позивачем до валових
витрат суми витрат, ніби-то понесених позивачем у зв'язку з його
взаємовідносинами з Товариством "RRR"; дані витрати не
підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, оскільки за результатами зустрічної перевірки ТОВ
"RRR" було встановлено, що між позивачем та ТОВ "RRR" договір б\н
від ХХ.07.98 р. не укладався.
До матеріалів справи залучений, наданий позивачем, договір від
ХХ.07.98 р., укладений між позивачем та ТОВ "RRR" про надання
останнім позивачеві рекламних послуг, в договорі зазначено, що ТОВ
"RRR" знаходиться за адресою вул. Н-ка , 99, має р\р № ХХХХХ7 в
філії банку "SSS" і код даного підприємства № ХХХХХ6. Також
позивачем надані до матеріалів справи докази виконання даного
договору: акти виконаних робіт, податкові накладні тощо.
ТОВ "RRR" надало суду письмові пояснення з відповідними доказами
про те, що ніяких взаємовідносин у нього з позивачем не було -
договір від ХХ.07.98 р. не укладався, роботи не виконувались, акти
виконаних робіт не підписувались.
Відповідачем надані та залучені до матеріалів справи:
- висновок техніко - криміналистичної експертизи від ХХ.11.99 р.
№ ХХ1, проведеної Науково- дослідним експертно - криміналістичним
центром при ГУ МВС України у м. Києві;
- довідка завідуючої Н-ої нотаріальної контори;
- довідка Київського міського управління статистики;
- письмові пояснення ніби-то субпідрядників ТОВ "RRR" -
підприємств-рекламовиробників;
- установчі документи ТОВ "RRR";
- довідка ТОВ "RRR";
- акт зустрічної перевірки ТОВ "RRR" від ХХ.09.99 р. № ХХ4.
Вищезгадані документи свідчать про те, що договір від ХХ.07.98 р.,
накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт з боку
контрагента позивача були складені не ТОВ "RRR" (печатка
підроблена); ТОВ "RRR" у договірних відносинах з позивачем не
знаходилось.
Таким чином, суд встановив, що витрати позивача, пов'язані не з
оплатою ним робіт (послуг), а тому не можуть бути віднесені до
валових витрат.
Згідно п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит складається із сум
податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку
з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки витрати позивача не
можуть бути визнані такими, що підлягають віднесеню до складу
валових витрат, позивач не мав права суми ПДВ, які сплачувались
ним (або підлягали сплаті) за ніби-то отримані роботи (послуги),
відносити до податкового кредиту і зменшувати таким чином суму
ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету.
За таких обставин, суд вважає, що оспорюване рішення не підлягає
визнанню недійсним, і позовні вимоги не підлягають задоволенню у
повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
В И Р І Ш И В :
У позові відмовити.