48/389 Про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання і водовідведення - 30.12.2008 Прийняття

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Управління житлового господарства"Дарницького району м. Києва на користь Позивача заборгованість за надані послуги з водопостачання і водовідведення з січеня 2004 року по квітень 2007 року в розмірі 4990234,47 грн., з яких 4911507,04 грн. –сума основного боргу, 49262,17 грн. –інфляційні витрати, 29465,26 грн. –3% річних за прострочення грошового зобов’язання, а також просив покласти на Відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.08р. відкрито провадження у справі № 48/389 та призначено її до розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з їхніми правами та обов’язками у відповідності із ст. 22 ГПК України.

Представникам сторін у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст. 81-1 ГПК України.

Судом у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.12.08р. Позивач звернувся до суду із клопотанням про збільшення розміру позовних вимог, в якому просив стягнути з Комунального підприємства "Управління житлового господарства"Дарницького району м. Києва на користь Позивача заборгованість за надані послуги з водопостачання і водовідведення за січень 2004 року по квітень 2007 року в розмірі 7633298,03 грн., з яких: 4911507,04 грн. –сума основного боргу, 1601298,39 грн. –інфляційні витрати, 275309,72 грн. –3% річних за прострочення грошового зобов’язання, 845182,88 грн. –пеня за прострочення виконання зобов’язання, а також просив покласти на Відповідача судові витрати.

У судовому засіданні 17.12.08р. судом оглянуто надані Позивачем табуляграми, докази їх направлення приєднані до матеріалів справи.

Відповідач надав суду 22.12.08р. через канцелярію відзив по справі № 48/389, в якому просив суд відмовити позивачу в повному обсязі з тих підстав, що в силу ст. 257 Цивільного кодексу України спір слід розглядати тільки за період з 01.12.05р. по 01.04.07р.; договір був укладений 10.03.04р., а позивач просить стягнути заборгованість з 01.01.04р.; за період з 01.12.05р. по 01.04.07р. Позивач надав послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі згідно виставлених позивачем табуляграм на загальну суму 22883756,43 грн.; позивач нараховує в своїх рахунках за весь період 42074228,09 грн., а вимагає стягнути 43268260,50 грн.

У судовому засіданні 23.12.08р. Відповідач надав суду пояснення по справі 48/389, в яких зазначив, що не визнає позов повністю та надав суду копії табуляграм, які виставляв позивач.

29.12.08р. Позивач надав суду заперечення на відзив Відповідача по справі № 48/389, в яких зазначає, що чинне законодавством України не містить понять "холодна"та "гаряча" вода, а лише "вода питна"; предметом договору є постачання питної води та водовідведення; за п. 1.1 Договору Відповідач взяв на себе зобов’язання розраховуватися за послуги згідно з умовами Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (z0165-94) ; згідно із п.п. 12.3 та 12.7 Правил (z0165-94) врегульовуються правовідносини сторін щодо постачання та розрахунків за питну воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод; Позивач не є виробником та постачальником гарячої води, а є постачальником питної води для підігріву; графа "перерахунки"відображає виконання дій, що пов’язані зі зміною проведених нарахувань за надані послуги з водопостачання та водовідведення у зв’язку із виявленням помилки в розрахунках наданих послуг (передача з балансу на баланс будинків, які користуються питною водою, виявлення пошкодження водолічильників з вини абонента тощо); перерахунки можуть мати як позитивне, так і від’ємне значення; графа "скасування"відображає тільки перерахунки в сторону зменшення раніше проведених нарахувань з водопостачання та водовідведення. До заперечень Позивач надав суду додаткові докази.

У судовому засіданні 30.12.08р. Відповідач надав суду пояснення по справі 48/389, в яких не погоджується з доводами Позивача у запереченнях на відзив Відповідача по справі № 48/389.

Крім того, Відповідач надав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр". Суд відмовив у задоволенні клопотання з тих підстав, що рішення у даній справі не може вплинути на права та обов’язки комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

Також Відповідач звернувся до суду із клопотанням про витребування у Позивача додаткових пояснень. Суд відмовив у задоволенні клопотання з тих підстав, що Позивач надав пояснення у заперечення на відзив Відповідача по справі № 48/389 щодо обставин, які є предметом клопотання, а крім того Позивач надав довідку КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази господарський суд міста Києва, -

10 березня 2004 року відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"(постачальник) та комунальне підприємство "Управління житлового господарства"Дарницького району м. Києва (абонент) уклали договір № 03910/2-02 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі –"Договір").

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) . За цим Договором постачальник зобов’язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгосту України № 65 від 01.07.94р. (z0165-94) , Правилами приймання стічних вод у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.02р. (z0402-02) , а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Згідно із п. 2.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника; у випадку наявності у абонента декількох об’єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих абонентом (п.2.1.1); зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника (п. 2.1.2); якщо водолічильник не працює не з вини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого водо лічильника в останні два розрахункові місяці (п. 2.1.3); кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об’ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування (z0165-94) (п. 2.1.4); абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється щомісяця абонентом та представником постачальника (п.2.1.5).

Згідно із п. 2.1.6 облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов’язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу Постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту тримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту Договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Порядок оплати послуг Позивача за договором встановлений п. 2.2 Договору:

2.2.1. Постачальник щомісячно направляє банківській установі Абонента розрахункові документи (в електронному вигляді –дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів;

2.2.2. у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій форму у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата за надані послуг, що надходять від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу;

2.2.5. у разі незгоди щодо кількості або вартості послуг, зазначених у розрахунковому документі, Абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору Позивач зобов’язався забезпечувати Відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 "Вода питна"до його водопровідного вводу. Пунктом 3.3.4 Договору Відповідач зобов’язався своєчасно сплачувати вартість наданих йому Позивачем послуг на умовах цього Договору.

У п. 5.8 сторони погодили, що в разі існування у абонента грошових зобов’язань перед постачальником, що виникли до набрання чинності цього Договору, абонент першочергово вживає заходи по виконанню таких зобов’язань.

Згідно із наданою інформацією комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр"на рахунок Позивача було зараховано грошові кошти мешканцями Відповідача за період з 01.01.04р. по 01.04.07р. на загальну суму 24280247,24 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і реєструються в установленому законодавством порядку (ст. 8 Закону).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторони не передбачили такого права, а отже посилання Відповідача на те, що Позивач просить безпідставно стягнути заборгованість в період з 01.01.04р. по 10.03.04р., не маючи договірних стосунків з Відповідачем, суперечить ст. 631 Цивільного кодексу України та п. 5.8 Договору.

Водночас, Відповідач не надав суду доказів того, що у період з 01.01.04р. по 10.03.04р. у нього була відсутня заборгованість за надані Позивачем послуги із водопостачання та водовідведення.

Статтею 534 Цивільного кодексу України визначено черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Так, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, в силу Закону (1875-15) та відповідно до погодженої сторонами у п. 2.2.2 Договору сторонами погоджено умови щодо зарахування оплати першочергово в погашення існуючого боргу Позивач обґрунтовано обліковує з 01.12.06р. заборгованість Відповідача за Договором в період з 01.01.04р. по 01.04.07р.

Відповідач у своєму відзиві посилається на ст. 257 Цивільного кодексу України, відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а тому вважає, що Позивач має право вимагати стягнення заборгованість лише з 01.12.05р. Суд вважає, що зазначене твердження суперечить вищенаведеним положенням ст.ст. 525 та 534 Цивільного кодексу України та п. 2.2.2 Договору, отже Відповідач не має правових підстав в односторонньому порядку відмовитися від умови про зарахування оплати, яка надійшла від нього, в погашення існуючого боргу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що кількість спожитих послуг обліковується лічильниками, проте у судовому засіданні Відповідач не надав суду Журнал обліку споживання води, обов’язок вести та зберігати який пунктом 2.1.5 Договору покладено саме на нього. Отже, Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що ним було спожита менша кількість послуг, наданих Позивачем.

Відповідач зазначає, що відповідно до наданих Позивачем табуляграм за період з 01.12.05р. по 01.04.07р. вартість послуг останнього становила 22883756,43 грн., а тому визначення суми боргу в розмірі 43268260,50 грн. є безпідставним. Суд, перевіривши розрахунки вартості поставлених послуг за період 01.12.05р. по 01.04.07р., встановив, що у розгорнутому розрахунку позовних вимог до боржника КП УЖГ Дарницького району з 01.01.04р. по 01.04.07р. № 1 та розгорнутому розрахунку позовних вимог до боржника КП УЖГ Дарницького району з 01.01.04р. по 01.04.07р. № 2 розмір нарахованої плати за спожиті послуги за період з 01.12.05р. по 01.04.07р. відповідає сумам нарахованим у табуляграмах, копії яких надано Відповідачем. Суд враховує, що зазначена вартість послуг не включає в себе борг, який сформувався на 01.12.06р. внаслідок невиконання Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором.

У поясненнях та у відзиві Відповідач зазначає, що відповідно до Договору Позивач надає йому лише послуги із постачання питної води та водовідведення, крім того Позивач не є виробником гарячої води, а тому у Позивача немає підстав нараховувати плату за постачання гарячої води.

Відповідно до п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 01.07.94р. № 65 (z0165-94) , рахунки за воду і за скидання стічних вод до каналізації виписуються Водоканалом основному абоненту. Якщо субабонент має особовий рахунок, то він розраховується за воду і скидання стічних вод з Водоканалом. Розподіл суми рахунку поміж мешканцями або субабонентами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється абонентом за показниками водолічильників. У випадках, коли водолічильники відсутні, розрахунки проводяться за нормами водоспоживання. Пунктом 12.17 Порядку встановлено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом. Отже, в силу п. 1.1 Договору та вищезазначених положень Порядку Відповідач зобов’язаний сплачувати вартість питної води, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та її водовідведення. Водночас, Відповідач не надав суду доказів того, що він сплачує вартість води, що використовується для підігріву третім особам, як і не надав суду доказів на спростування того факту, що холодну воду для підігріву він отримував він третьої особи. Разом з тим, Позивач пояснив, що він є постачальником холодної води для підігріву, яку Відповідач споживає у вигляді гарячої води. З огляду на вищезазначене, суд вважає необґрунтованим твердження про те, що Позивач безпідставно виставляє в своїх розрахунках вартість гарячого водопостачання.

Суд відхиляє твердження Відповідача про те, що він не має підстав сплачувати вартість питної води для підігріву з наступних мотивів. Рішенням Господарського суду міста Києва у справі

№ 6/321-23/415 від 04.07.05р., яке набрало законної сили КП ГІОЦ було зобов’язане перераховувати на користь ВАТ "АК "Київводоканал" кошти, що складають вартість холодної води для приготування гарячої води у розмірі 0,52 грн. за 1 куб.м води, що підігрівається, при наявності квартирного або при будинкового (на групу будинків) приладу обліку гарячої води, а при його відсутності –1,82 грн. на 1 особу; при сплаті за послуги з гарячого водопостачання в гуртожитках громадян –0,624 грн. на 1 особу. Про зазначене судове рішення Відповідача повідомило листом від 08.09.05р. № 02-429 комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр". Цим же листом Відповідача було повідомлено про необхідні внести відповідні зміни до порядку розрахунків між Відповідачем та ВАТ "АК "Київводоканал". Таким чином, Відповідачу було відомо про сплату вартості питної води для підігріву він має сплачувати саме Позивачу по справі. Відповідач не надав суду доказів того, що ним було укладено із Позивачем інший договір, який би врегульовував поза Договором поставку та оплату питної води для підігріву.

Крім того Позивач надав суду реєстри згрупованих рекомендованих відправлень –листів рекомендованих (рахунок-фактура, акт виконаних робіт, акт звіряння для АК "Київводоканал") за 2005, 2006 та 2007 роки, що доводять факт направлення Відповідачу розрахункових документів та актів звіряння за цей період, а отже й наявності можливості у Відповідача у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг в порядку, встановленому п. 2.1.6 та 2.2.5 Договору, провести звіряння розрахунків. Проте, судом встановлено, що за період, за який Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість, останній жодного разу не звернувся до Позивача для звіряння по проведених розрахунках за надані послуги.

В обґрунтування своєї позиції Позивач надав суду постанови Вищого господарського суду України від 02.12.08р. у справі № 42/172 та від 06.03.08р. у справі № 7/452

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Суд встановив, що у справах, з яких Позивач надав суду постанови Вищого господарського суду України, Відповідач не був стороною, а предмет спору не пов’язаний із предметом спору в даній справі, а тому суд не приймає до уваги зазначені постанови.

Стосовно твердження, що Позивач у грудні 2005 року безпідставно у розрахунку заборгованості зазначив суму 4285672,22 грн., оскільки було фактично спожито послуг на суму 1139972,22 грн., судом встановлено наступне. У грудні 2005 року Відповідачем були прийняті послуги з постачання питної води на суму 1139972,22 грн., як зазначено у графі "Нараховано"розрахунку заборгованості. До Позивача у грудні 2005 року на поточний рахунок надійшли бюджетні кошти у сумі 3145700,00 грн., як компенсація різниці в тарифах відповідно до рішення сесії Київради №246/3707 від 27.10.05р., що підтверджується випискою з банківського рахунку, копія якого приєднана до матеріалів справи. Для здійснення бухгалтерського та податкового обліку належним чином Розрахунковий департамент Позивача провів нарахування Відповідачу вартість послуг у зазначений період на суму 3145700,00 грн. та здійснив їх погашення за рахунок бюджетних коштів у цей же період (1139972,22 грн. + 3145700,00 грн. = 4285672,22 грн.). Таким чином, нарахування Відповідачу коштів у сумі 4285672,22 грн. здійснено з метою правильності проведення бухгалтерського обліку, додатково нараховані кошти у той же період були списані за рахунок отриманих бюджетних коштів та не враховувалися в рахунках, що виставлялися Відповідачу у відповідний період. Відповідачем не було надано доказів, які б спростовували зазначене, а тому суд вважає його твердження про безпідставне збільшення вартості наданих послуг у грудні 2005 року безпідставним.

Щодо здійснення перерахунків Позивач надав суду додаток до наказу Розрахункового департаменту від 20.09.07р. №318, в якому визначено, що перерахунки за послуги з водопостачання та водовідведення споживачам здійснюються у разі невірного (помилкового) нарахування. Суд не приймає до уваги посилання на зазначений додаток, оскільки відповідний наказ був виданий після завершення періоду, за який Позивач просить стягнути борг. Разом з тим, Відповідачем не було спростовано твердження про те, що Позивач протягом оспорюваного періоду здійснював перерахунки вартості наданих послуг, в тому числі у зв’язку із передачею Відповідачу будинків на баланс, а також підстав, внаслідок чого збільшувалася заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором.

На пояснення використання термінів "перерахунок"та "скасування"Позивач 30.12.08р. надав пояснювальну записку, згідно із якою перерахунки –це виконання дій, пов’язаних зі зміною проведених нарахувань за надані послуги з водопостачання та водовідведення у зв’язку з виявленням помилки в розрахунках; перерахунки можуть мати як позитивне, так і від’ємне значення; скасування –це тільки перерахунки в сторону зменшення раніше проведених нарахувань з водопостачання та водовідведення, згідно постанов суду.

В той же час Позивач надав суду пояснювальну записку по різниці в тарифах, відповідно до якої з 2001 року згідно довідок ЖКГ м. Києва вартість послуг з водопостачання та водовідведення, яка нараховувалась споживачам-мешканцям житлових будинків за нормами включалась до реалізації. Різниця, яка виникла між нарахуваннями за фактично спожиту воду по показникам водолічильників та за нормами споживання –скасовувалась. У грудні 2005 р. надійшла бюджетна сума 31457000,00 грн. для погашення різниці в тарифах. На таку ж суму в грудні була збільшена реалізація.

Судом встановлено, що на оскаржуваний період Позивачем було нараховано вартість послуг з постачання води та водовідведення на суму 42074228,09 грн., виставлено платіжні документи на загальну суму 43268260,50 грн., здійснено перерахунків на суму 1660746,04 грн., скасовано на суму 446713,63 грн.

Отже, Відповідач на порушення ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів того, що він виконав умови п.п. 2.1.6 та п. 2.2.5 Договору, тобто що він повідомляв належним чином Позивача про незгоду із кількістю та вартістю отриманих послуг, адже борг відповідно до п. 2.1.6 Договору є безумовно погодженим, а тому несплата у повному обсязі отриманих розрахункових документів є безпідставною.

Таким чином Відповідач не спростував належними та допустимими доказами порушення ним договірного зобов’язання. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення із Відповідача заборгованості за Договором у сумі 4911507,04 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один різ від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом встановлено факт прострочення Відповідачем грошового зобов’язання за Договором, а отже настали обставини, з яким Закон пов’язує виникнення у кредитора права вимагати сплату неустойки.

Суд враховує заяву Відповідача про позовну давність у відзиві по справі № 48/389. Згідно із ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за прострочення грошового зобов’язання за період з 01.04.07р. по 01.04.08р., проте як свідчить штамп канцелярії Господарського суду міста Києва Позивач звернувся із позовом 02.12.08р. Отже, в силу ст. ст. 256 та 267 Цивільного кодексу України суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені лише за період з 01.12.07р. по 01.04.08р., тобто з урахуванням позовної давності, частково у розмірі 311645,21 грн.

Розрахунок пені за прострочення грошового зобов’язання за період з 01.12.07р. по 01.04.08р.

Розмір заборгованості –4911507,05 грн.

Розмір облікової ставки: у період з 01.12.07р. по 31.12.07р. –8%; з 01.01.08р. по 01.04.08р. –10%.

Період прострочення: з у період з 01.12.07р. по 31.12.07р. –31 день; з 01.01.08р. по 01.04.08р. –91 день.

4911507,05 грн. х ((2 х 8%) : 365 днів х 31 день) = 66742,67 грн.

4911507,05 грн. х ((2 х 8%) : 366 днів х 91 день) = 244902,54 грн.

66742,67 грн. + 244902,54 грн. = 311645,21 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Фактичні обставини справи свідчать, що Відповідач прострочив грошове зобов’язання, а тому у Позивача є правові підстави вимагати стягнення боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат Позивача у період з 01.12.06р. по 01.12.08р. у сумі 1601298,39 грн.

Крім того, факт допущення прострочення Відповідачем грошового зобов’язання є правовою підставою для вимоги про стягнення боргу з урахуванням трьох процентів річних. Суд перевірив розрахунок Позивача трьох процентів річних з простроченого грошового зобов’язання за період з 01.12.06р. по 01.12.08р. та вважає його обґрунтованим, а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині повністю.

Всебічно та об’єктивно дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позов відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 16.12.08р. до комунального підприємства "Управління житлового господарства"Дарницького району м. Києва підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82- 85 ГПК України господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Управління житлового господарства"Дарницького району м. Києва (02091, м. Київ, Харківське шосе, 148-а, п/р 260042259 в четвертій філії АППБ "Аваль" МФО 322971, код ЄДРПОУ 31722755) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"(01015, м. Київ, вул. Лейпцигзька, 1-а, п/р 2600747013279 в Подільській філії ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 380139, код ЄДРПОУ 03327664) основний борг у сумі 4911507,05 грн. (чотири мільйони дев’ятсот одинадцять тисяч п’ятсот сім гривень 05 копійок); інфляційні втрати у сумі 1601298,39 грн. (один мільйон шістсот одна тисяча двісті дев’яносто вісім гривень 39 копійок); три проценти річних у сумі 275309,72 грн. (двісті сімдесят п’ять тисяч триста дев’ять гривень 72 копійки); пеню у сумі 311645,21 грн. грн. (триста одинадцять тисяч шістсот сорок п’ять гривень 21 копійок); державне мито у сумі 23717,65 грн. (двадцять три тисячі сімсот сімнадцять гривень 65 копійок), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109,75 грн. (сто дев’ять гривень 75 копійок).