АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
 
                             РІШЕННЯ
 
                         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
 
    01.12.1999 р.
 
За         позовом СП ТОВ "ХХХ"
 
До         ДПІ у Н-му районі м. Києва
 
Про        визнання  недійсним  рішення від ХХ.09.98 р. № ХХХХ9 та
           визнання  інкасових  доручень  такими, що не підлягають
           виконанню
 
Від позивача       присутні
 
Від відповідача    присутні
 
Обставини справи
 
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним
рішення ДПІ у Н-му районі м.  Києва від ХХ.09.98 р.  за № ХХХХ9 та
визнання інкасових доручень № ХХХХ3 від ХХ.10.98 р.  та №  Х3  від
ХХ.11.98  р.  такими,  що не підлягають виконанню.  Позовні вимоги
позивача грунтуються на висновку КНІДСЕ від ХХ.10.99 р. № ХХХХ1.
 
У відзиві на позовну  заяву  відповідач  проти  позову  заперечує,
посилаючись на те,  що враховуючи положення ст.  20 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
          не  може
погодитись з висновками судово-бухгалтерської експертизи.
 
Дослідивши матеріали  справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
 
ХХ.09.1999 року ДПІ у Н-му районі м.  Києва було прийнято  рішення
№ХХХХ9  про застосування до позивача фінансових санкцій по податку
на прибуток у розмірі 24083 грн. На виконання оспорюваного рішення
відповідачем  були  виставлені  інкасові  доручення  №  ХХХХ3  від
ХХ.10.98 р.  та № Х3 від ХХ.11.98 р. Дане рішення було прийнято на
підставі  акту перевірки від ХХ.09.1999 року № Х0 (вих.№ХХХХХ0 від
ХХ.09.1999 р.) "Про результати перевірки  правильності  обчислення
та  своєчасності  внесення  до  бюджету сум податку на прибуток СП
"ХХХ" по  взаєморозрахункам з ТОВ "YYY" за друге півріччя  1997 р.
та перший квартал 1998 р.".
 
У судовому  засіданні  встановлено,  що  позивач є підприємством з
іноземними  інвестиціями.  До  матеріалів  справи  залучені   акти
перевірки ДПІ у Н-му районі м. Києва, одна з яких була проведена з
ХХ.01.1996 р.  по ХХ.01.1996 р.,  а друга датована ХХ.02.1998 р. В
даних актах перевірки зазначено,  що іноземним інвестором позивача
була внесена перша іноземна інвестиція 1992 році у розмірі 33 дол.
США (інформаційне повідомлення від ХХ.12.1992 року) та у 1993 році
у розмірі 50135 дол.  США (інформаційне овідомлення від ХХ.12.1993
року).
 
Відовідно  до   Закону   України   "Про    іноземні    інвестиції"
( 2198-12 ) (2198-12)
         від 13.03.1992 року ст.32 позивач має право на  пільгу
по  податку  на прибуток протягом п'яти років з моменту оголошення
першого прибутку. Перший прибуток позивач оголосив ХХ.03.1994 року
шляхом  подання  ДПІ  у Н-му районі м.  Києва балансу за станом на
ХХ.01.1994 року.
 
Відповідно   до  Декрету  Кабінету  Міністрів  України  "Про режим
іноземного  інвестування" ( 55-93 ) (55-93)
          ст. 31 позивач має пільгу  по
податку на прибуток строком на  п'ять  років  з  моменту  внесення
кваліфікаційної іноземної інвестиції.
 
З урахуванням  на  викладене судом встановлено,  що у перевіряємий
період позивач мав пільгу по податку на прибуток.  Дана  обставина
не була врахована відповідачем при прийнятті оспрюваного рішення.
 
Крім того,   до  матеріалів  справи  залучений  наданий  позивачем
експертний  висновок   Київського   науково-дослідного   інституту
судових   експертиз   № ХХХХ1   від   ХХ.10.1998 року  на  предмет
правильності висновків, викладених в акті перевірки від ХХ.09.1999
року   № Х  (вих.  № ХХХХХ0  від  ХХ.09.1999 р.)  "Про  результати
перевірки правильності  обчислення  та  своєчасності  внесення  до
бюджету  сум  податку  на прибуток СП "ХХХ" по взаєморозрахункам з
ТОВ "YYY" за друге півріччя 1997 р.  та перший квартал 1998 р.", в
якому спеціаліст-бухгалтер зазначає про те,  що висновок перевірки
про заниження податку на прибуток по СП "ХХХ" за  І  квартал  1998
року у сумі 80274,9 грн. не підтверджується. Відповідач клопотання
про пизначення повторної експертизи не надав.
 
За таких обствин позовні вимоги підлягають задоволенню  у  повному
обсязі.
 
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,-
 
                           ВИРІШИВ:
 
Позов задовольнити.
 
Визнати  недійсним  рішення  ДПІ у Н-му районі м. Києва від ХХ.09.
98 р.  за №ХХХХ9 та визнання інкасові доручення ДПІ у Н-му  районі
м. Києва № ХХХХ3 від  ХХ.10.98 р.  та № Х3 від ХХ.11.98 р. такими,
що не підлягають виконанню.
 
Стягнути з ДПІ  у  Н-му  районі  м. Києва  на   користь  Спільного
Українсько-Литовського  підприємства ТОВ "ХХХ" 85 грн.  державного
мита. Видати наказ.