Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА ЗАСТУПНИКА ГОЛОВИ АРБІТРАЖНОГО СУДУ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.1999р.
Позивач - україно-російське спільне підприємство "ХХХ" , м. Херсон
Відповідач- АКБ "УУУ" в особі Херсонської облдирекції АКБ "УУУ"
Рішення переглядається за заявою відповідача
Представники сторін: не викликались
Суть справи : викладена в рішенні по справі від ХХ.08.99р., яким
позов задоволено, договір купівлі-продажу б/н від ХХ.05.96р.,
укладений між російсько-українським СП "ХХХ" м.Херсона і С-ським
відділенням АК АПБ "УУУ" від імені АК АПБ "УУУ" визнано недійсним
у зв'язку з порушенням ст.225 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідач з цим рішенням не погодився і просить його скасувати
так як вважає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам
справи, а також матеріалам справи, так як він відповідно зі ст.128
ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
визначився як власник спірного майна після
підписання акту передачі устаткування між ним і засновником
підприємства "ААА" Ф. Той факт, що устаткування не відображено ним
в бухгалтерському обліку, не є підтвердженням того , що він не
набув права власності.
Він також не погодився з тим, що суд за власною ініціативою,
визнав недійсним без окремого вирішення акт передачі майна ПКФ
"ААА" в рахунок погашення заборгованості фірми перед банком.
Розглянувши матеріали справи,
встановив :
ХХ травня 1996 року позивачем укладений з відповідачем договір
купівлі-продажу 3-х комплектів міні-сирзавод по виробництву
твердих сирів загальною вартістю 96364 грн. 29 коп.
При проведенні перевірки КРУ в Херсонській області було
встановлено, що вказане устаткування відповідачем не поставлено на
баланс, що викликало у позивача сумніви в тому, що відповідач є
власником спірного майна і ним заявлений позов про визнання
недійсним договору купівлі-продажу.
Посилання відповідача на те, що правоустановчим документом
постановка устаткування на баланс не є, а оскільки ним здійснено
погашення боргів за наданий кредит, то таким документом є договір,
відповідає дійсності. Тому суд при розгляді справи керувався не
бухгалтерським обліком відповідача, а в якості доказів витребував
всі договори, які мали відношення до передачі йому устаткування і
дослідив їх.
В якості доказів по справі були досліджені договір № 1 від
ХХ.08.94р., акт прийому-передачі устаткування від ХХ.04.96р.,
статут та установчий договір фірми "ААА".
Дослідженням вказаних доказів встановлено, що між АК АКБ "ВВВ" в
особі Херсонської філії, правонаступником якого є відповідач,
укладений договір кредитування № 1 від ХХ.08.94р. Під забезпечення
цього договору договір застави не укладався. Відповідно з п.5.1
договору кредитування у випадку непогашення кредиту, зайомщик
відповідає всім своїм майном і грошовими коштами, на які
відповідне з чинним законодавством може бути звернено стягнення.
Таким чином погашення боргів за рахунок майна було можливе лише за
згодою обох сторін або у судовому порядку. Так як стороною по
договору кредитування є юридична особа, тому погодження повинно
було бути зроблено з юридичною особою.
Посилання відповідача на те, що акт передачі устаткування
підписаний одним із засновників фірми "ААА" не може бути
прийнятий до уваги. Як видно із установчого договору засновниками
фірми є три фізичні особи, які є власниками фірми. Таким чином ,
майно фірми відповідно зі ст.21 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
є об'єктом спільної власності засновників і право
розпорядження цим майном вони здійснюють на підставі установчого
договору, статуту та чинного законодавства. Установчий договір
таких умов не містить. Статут не передбачає можливості права
розпорядження майном одним із засновників. Окрім того, статут
передбачає, що при виході одного із "учасників" йому сплачується
частина його майна, пропорційно його частці в статутному фонді.
Вклад може бути виданий в натуральній формі. Але про це,
відповідно із статутом, повинно бути рішення учасників. Таке
рішення в матеріалах справи відсутнє.
Таким чином, незалежно від частки в статутному фонді кожний із
"засновників" , які в статуті мають назву "учасники", так як вони
розповсюдили на фірму дію закону "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, повинен при вирішенні долі майна, яке належить їм на
праві спільної власності, керуватись чинним законодавством.
Відповідно зі ст. 30 Закону України "Право колективної власності
здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори,
конференції, з"їзди, тощо)". Рішення власників про погашення
заборгованості шляхом передачі банку міні-сирзаводів в матеріалах
справи відсутнє.
Посилання відповідача на те, що всі співвласники товариства несуть
солідарну відповідальність по боргам фірми і гр.Ф, як власник
передав в погашення боргу, належне йому майно не підтверджено, так
як нема доказів, що майно фірми було розділене і спірне майно
відійшло до гр.Ф.
Не відповідає дійсності і твердження відповідача про те, що судом,
без окремого рішення визнаний недійсним акт передачі устаткування.
Суд витребував у відповідача докази права власності на
устаткування, в якості якого був представлений цей акт. Відповідно
зі ст.34 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які відповідно
до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими доказами.
Дослідивши цей доказ суд дійшов висновку, що він є неналежний і
виключив його із числа доказів. Окрім того, додаток до акту
передачі-приймання Ф. не підписаний, тому встановити яке фактично
устаткування він погоджувався передати, неможливо.
Посилання відповідача на те, що фірма "ААА" припинила свою
діяльність, тому іншим чином вирішити це питання неможливо, не
приймається до уваги, так як вона не виключена із державного
реєстру.
Посилання відповідача на те, яким чином він відобразив на своєму
бухгалтерському обліку реалізацію спірного майна позивачу не має
суттєвого значення для справи.
Таким чином АК АКБ "УУУ" в особі Херсонської обласної дирекції не
набув права власності на три комплекти міні-сирзаводів і договір
купівлі-продажу від ХХ.05.1996р. ним укладений з порушенням норм
ст.4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, відповідно з яким
лише власник має право розпоряджатись своїм майном, тому угода
повинна була бути визнана недійсною на підставі ст.48 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
З урахуванням викладеного, рішення суду відповідає матеріалам
справи і скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 106-108 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення залишити без змін.