АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
 
                          Р І Ш Е Н Н Я
 
                    І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
 
    22.11.1999 р.
 
За позовом      ТОВ НВП "ХХХ"
 
До              ДПІ у Н-му районі м. Києва
 
Про             визнання недійсним рішення від ХХ.09.99 р.
 
Представники
 
Від позивача    присутні
 
Від відповідача присутній
 
Обставини справи
 
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним
рішення ДПІ у Н-му районі м.  Києва від ХХ.09.99 р.  № ХХХХХ-5.  В
підтвердження обгрунтованності своїх позовних вимог позивач  надав
суду висновок КНІДСЕ № ХХХ3 від ХХ.11.99 р.
 
У відзиві  на  позовну  заяву  відповідач  проти позову заперечує,
посилаючись на  те,  що  оспорювване  рішення  відповідає  вимогам
діючого законодавства.
 
Дослідивши матеріали  справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
 
ХХ.09.99 р. ДПІ у Н-му районі м. Києва прийняло рішення № ХХХХХ-5,
згідно  якого  позивачеві  був  донарахований податок на добавлену
вартість у сумі 22570 грн. та застосовані фінансові санкції по ПДВ
у розмірі 22570 грн.
 
Зазначене рішення  було  прийнято  на  підставі акту перевірки від
ХХ.09.99 р.  № ХХХ5,  в якому  зазначено,  що  в  наданій  до  ДПІ
звітності  позивачем було двічі відображено до відшкодування та на
взаємовідносини  з  бюджетом  суми  ПДВ,  сплачені  постачальникам
товарів при експорті цих товарів,  у ІІ кв. 1996 р. в розмірі 2257
грн.  та в ІІІ кв.  1996 р.  20000 грн.,  чим були порушені вимоги
п.п. 44, 46  Інструкції  ГДПІ  "Про   порядок  обчислення і сплати
податку на добавлену вартість" від 10.02.93 р. № 3 ( z0018-93 ) (z0018-93)
         та
п. 65  Інструкції  ГДПІ  "Про порядок  обчислення та сплати ПДВ та
акцизного збору за  товари,  ввезені  із-за  меж  митних  кордонів
України,  і  товари  (роботи,  послуги),  що експортуються за межи
митних кордонів України" ( z0140-94 ) (z0140-94)
         від 31.05.94 р. № 44.
 
До матеріалів справи,  залучений наданий позивачем висновок КНІДСЕ
№  ХХХ3  від  ХХ.11.99  р.,  в  якому по поставленим питанням були
зроблені такі висновки:
 
- згідно  представленим  карткам   обліку   грошових   коштів   по
бухгалтерським   балансовим  рахункам,  підтвердженими  первинними
документами,  податок на добавлену вартість в сумі 22570  грн.  за
період з ХХ.04.96 р.  по ХХ.09.99 р. віднесен в дебіт рахунку ХХ\3
"Розрахунки з бюджетом по ПДВ" при експорті придбаних товарів.  По
представленим документам,  відшкодування ПДВ в сумі 22570 грн.  по
експортованим  товарам  на  р\р  НПП  "ХХХ",  а   також   повторне
віднесення цієї суми ПДВ на розрахунки з бюджетом не вбачається.
 
 
- у відповідності до первинних документів та  декларацій  по  ПДВ,
повторне  віднесення  ПДВ  в  сумі  22570 грн.  в рахунок чергових
платежів по ПДВ в бюджет за період з ХХ.04.96 р. по ХХ.11.98 р. не
вбачається;
 
- згідно    представлених    документів,    підприємством    "ХХХ"
обгрунтовано віднесено ПДВ в сумі 22570 грн.  в дебіт ХХ/3 рахунку
в рахунок чергових платежів по ПДВ в 1996 р. по експорту товарів з
розрахунками в іноземній валюті на підставі п.3 ст.  7 Декрету КМУ
"Про ПДВ" ( 14-92 ) (14-92)
         № 14-92 від 26.12.92 р.,  а також п.п.  44, 46
"Інструкції про порядок обчислення та сплати ПДВ"  ( z0018-93  ) (z0018-93)
        ,
затвердженої   наказом  ГДПІ  України  від  10.02.93  р.  №  3  та
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.93 р.  за № 18
та п. 63, 65  Інструкції "Про порядок обчислення та справлення ПДВ
та акцізного збору за товари,  ввезені із-за меж  митних  кордонів
України,  і  товари  (роботи,  послуги),  що експортуються за межі
митних кордонів України" ( z0140-94 ) (z0140-94)
        ,  затвердженої наказом  ГДПІ
України  від  31.05.94  р.  №  44 та зареєстрованої в Міністерстві
України 29.06.94 р. за № 140\349.
 
Беручи до  уваги  те,  що  питання  які  були  досліджені  у  ході
судово-бухгалтерської  експертизи,  співпадають  з питаннями,  які
виникли у суду при вирішенні  спору,  а  також  те,  що  зазначені
питання потребують спеціальних знань, у суду відсутні підстави для
невизнання висновків експертизи необгрунтованими.
 
Враховуючи викладене,  а також те,  що відповідач заперечень  щодо
висновків  експертизи  або  клопотання  про  проведення  повторної
експертизи не надав,  суд вважає позовні вимоги обгрунтованими  та
такими, що підлягають задоволенню.
 
Керуючись ст.ст. 33, 42, 49, 82-85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        
 
                        В И Р І Ш И В :
 
Позов задовольнити.