АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.10.1999 р.
За позовом ТОВ ВНР "ХХХ"
До ДПІ у Н-му районі м. Києва
Про визнання недійсним рішення від ХХ.09.99 р.
Представники
Від позивача присутні
Від відповідача присутня
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним
рішення ДПІ у Н-му районі м. Києва №ХХХХХ4 від ХХ.09.99 р. Позовні
вимоги мотивовані тим, що чинне законодавство не передбачає
відповідальності особи, що що вступає в договірні відносини, за
фінансово-господарську діяльність та розрахунки з бюджетом його
контрагентів.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує,
посилаючись на те, що у ході перевірки було встановлено порушення
позивачем вимог п.п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п. 7.4.1 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
ХХ.09.99 р. ДПІ у Н-му районі м. Києва було прийнято рішення №
ХХХХХ4, згідно якого до позивача були застосовані фінансові
санкції по податку на додану вартість у розмірі 3254 грн. (100%)
та по податку на прибуток у розмірі 1464,4 грн. (30%).
Оспорюване рішення ДПІ у Н-му районі м. Києва було винесено на
підставі акту перевірки № ХХ8 від ХХ.09.99 р., який був прийнятий
за результатами перевірки позивача з питань правильності
обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на
прибуток та ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ "YYY" за період з
ХХ.03.98 р. по ХХ.08.99 р.
В акті перевірки зазначено, що підставою донарахування позивачеві
податку на додану вартість у розмірі 3254 грн. та податку на
прибуток у розмірі 4881,51 грн. було встановлення факту про те, що
позивач сплатив ПДВ - ТОВ "YYY", яке зареєстроване з порушенням
норм чинного законодавства, проводило господарську діяльність
використовуючи неіснуючі реквизити та звітність про
фінансово-господарську діяльність до ДПІ не подавало та податки до
бюджету не сплачувало; таким чином позивач завищив валові витрати
у ІІІ кв. 98 р. на 16271,7 грн.в порушення вимог ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включив в
податковий кредит витрати, по сплаті податків, що не підтверджені
податковими накладними.
На момент перевірки позивач надав відповідачу всю необхідну для
перевірки інформацію, що підтверджується актом перевірки позивача
та не оспорюється представником відповідача в судовому засіданні.
Згідно з п. 7.4.1 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) . Пункт 7.5 зазначеного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визнає датою виникнення права платника
податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних
подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг)
б) дата отримання податкової накладної.
Поряд із тим в п. 7.4.5 вищезгаданого Закону України ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначається, що "...не дозволяється включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними...". Таким чином Закон України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає лише один випадок не
включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку -
відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення
до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений
Закон України не передбачає, а так як позивач правомірно включив в
податковий кредит в серпні 1998 р. 3254 грн., оскільки має
податкові накладні на зазначену суму витрат по ПДВ, то до нього не
можуть бути застосовані положення даної статті.
Витрати, які позивач відніс до валових витрат підтверджуються
договором, укладеним між позивачем та ТОВ "YYY", актом № Х\Х7,
податковими накладними, тощо. Дані документи підписані
представником контрагента позивача та скріплені печатками ТОВ
"YYY". Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача щодо
реєстації ТОВ "YYY" з порушенням чинного законодавства, та
використанням неіснуючих реквізитів, оскільки на момент складання
акту перевірки та прийняття оспорюваного рішення за начені факти
не були доведені відповідачем у судовому порядку.
За таких обставин суд не вбачає підстав для не прийняття первинних
бухгалтерських документів, наданих позивачем.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не було допущено
порушення податкового законодавства, а тому оспорюване рішення є
необгрунтованим та прийнятим без достатніх підстав, і позовні
вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення ДПІ у Н-му районі м. Києва № ХХХХХ4 від
ХХ.09.99 р.
Стягнути з Державної податкової інпекції у Н-му районі м. Києва на
користь ТОВ ВНФ "ХХХ" 85 грн. державного мита.
Видати наказ.