11/45-818(1/213-4265) Про визнання недійсним кредитних договорів - 02.12.2008 Прийняття

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об'єднання "Текстерно", м. Тернопіль, звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", м. Київ в особі Тернопільської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Тернопіль про визнання недійсними: кредитних договорів від 30.08.1995р., від 31.08.1995р., від 07.09.1995р., від 01.11.1995р., від 15.11.1995р., від 06.12.1995р., від 04.01.1996р., від 25.01.1996р., від 06.03.1996р., від 23.04.1996р., від 24.04.1996р., від 25.04.1996р., від 29.04.1996р., від 29.04.1996р., від 14.08.1996р., від 25.10.1996р., від 06.09.1996р. та додаткових угод від 06.02.1997р., від 06.09.1997р., від 20.01.1998р., від 20.07.1998р., від 01.03.2000р., кредитного договору від 29.09.1997р. та додаткових угод від 29.07.1998р., від 25.09.1998р., від 29.12.1998р., кредитного договору від 29.04.1998р. та додаткових угод від 30.06.1998р., від 30.11.1998р., від 26.02.1999р., додаткової угоди до кредитних договорів, укладених у 1995-1996рр., від 30.04.1998р.; угоди про внесення змін до кредитних договорів від 03.11.1999р., договорів застави: від 23.10.1995р., від 29.10.1996р., від 25.10.1996р., від 05.03.1997р., від 29.04.1998р., від 20.05.1999р., від 20.05.1999р.

Позивач звернувся в суд із клопотанням про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що про порушення свого права він дізнався 25.09.2006 року за наслідками прокурорської перевірки та припису прокурора м. Тернополя, наявного в матеріалах справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати позовну давність у спорі за позовом ВАТ "Тернопільське об’єднання "Текстерно", відмовити у задоволенні позову позивачу з наступних підстав:

- Положення Національного банку України "Про кредитування", затверджене Постановою правління НБУ № 246 від 28.09.95р. (v0246500-95) не зареєстроване у відповідності до вимог Указу Президента України від 03.10.92р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (493/92) та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992р. № 731 (731-92-п) , безпідставним виявляється визнання оспорюваних кредитних договорів недійсними як таких, що порушують вимоги нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку;

- Твердження позивача про те, що кредитні договори від 06.03.96р., 29.04.96р., 25.10.96р. не містять термінів кредитування та строку повернення кредиту не відповідають дійсності;

- Твердження позивача про те, що оспорюванні кредитні договори укладені з порушенням п.49,50,51,52 Положення НБУ № 246 (v0246500-95) не відповідають дійсності, оскільки вимоги стосовно встановлення у договорах відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування, використання не за цільовим призначенням кредитів дотримано, про що свідчить аналіз оспорюваних договорів, усі з яких містять спеціальні розділи "Відповідальність сторін";

- Враховуючи, що п.53 Положення НБУ № 246 (v0246500-95) за порушення вимог цього Положення передбачена відповідальність комерційних банків виключно у вигляді застосування санкцій, встановлених ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність", безпідставними є вимоги позивача через порушення п.49,50,51,52 Положення НБУ № 246 (v0246500-95) визнати недійсними кредитні договори як такі, що не відповідають вимогам закону;

- Стосовно зауважень про те, що деякі з оспорюваних договорів підписані не уповноваженими на це особами, то згідно ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення;

- В порушення ст.ст. 32, 33 ГПК України позивач не навів у позовній заяві жодних обґрунтувань стосовно порушень при укладенні договорів застави від 06.09.96р., 29.04.98р., 20.05.99р., 20.05.99р.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2008 року рішення господарського суду Тернопільської області від 26.10.2007 року у справі № 1/213-4265 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області в іншому складі суду.

Розпорядженням Голови господарського суду Тернопільської області від 03 березня 2008 року у відповідності до ст.24 Закону України "Про судоустрій України", справу № 1/213-4265 для розгляду передано судді Сидорук А.М.

Ухвалою суду від 05 березня 2008 року справу № 1/213-4265 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об’єднання "Текстерно", вул. Текстильна,18, м.Тернопіль до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", м.Київ в особі Тернопільської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", м.Тернопіль, вул.Качали,5 про визнання недійсними кредитних договорів, додаткових угод до них та договорів застави прийнято до провадження суддею Сидорук А.М. та присвоєно їй № 11/45-818 (1/213-4265).

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

В судовому засіданні 18.11.2008р. оголошувалась перерва до 02 грудня 2008 року до 11 год. 00 хв. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи, суд встановив наступне:

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об'єднання "Текстерно"(Позивач) було створено шляхом перетворення державного орендного підприємство "Тернопільське об'єднання "Текстерно" у відкрите акціонерне товариство 29.04.1996 року, у статутному фонді якого державі в особі ФДМУ належало 75,1% акцій і організації орендарів (трудовому колективу) - 24,9% акцій, тобто в процесі приватизації майна державного підприємства.

22 лютого 1996 року було прийнято рішення про приватизацію Тернопільського об'єднання "Текстерно" шляхом затвердження Фондом державного майна України Плану приватизації.

В період 1995-1999 років між позивачем та відповідачем було укладено19 оспорюваних кредитних договорів з додатковими угодами та 7 договорів застави.

На час укладання спірних кредитних договорів правові основи надання, використання й повернення кредиту визначалися Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) (в редакції від 20.03.1991р.), Положенням Національного банку України "Про кредитування", затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995р. № 246 (v0246500-95) (далі - Положення про кредитування)

На час затвердження Положення про кредитування (v0246500-95) в НБУ (28.09.1995р.) згадане положення не підлягало державній реєстрації в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992р. (493/92) та Постанови КМУ № 731 від 28.12.92р. (731-92-п) , з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.1991р. (в редакції, чинній на момент прийняття Положення про кредитування) та Інструкції про порядок підготовки, видання, реєстрації, надсилання та систематизації нормативних документів Національного банку України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 20.12.95р. № 313 (va313500-95) (п.п. 1.2., 1.3. ст.1, ст.5), нормативні акти Національного банку є обов’язковими для виконання всіма банками, а також юридичними і фізичними особами під час здійснення банківських операцій. Нормативні документи затверджуються постановами Правління НБУ та реєструються в юридичному департаменті НБУ.

Відповідно до ст.16 вищезазначеного Закону /із внесеними доповненнями від 17.12.1996р./ нормативні акти Національного банку, що регулюють правовідносини, суб’єктами яких є фізичні особи, підлягають державній реєстрації згідно з законодавством України. Відповідно постановою Національного банку України від 11.02.97р. № 423 "Про заходи щодо підвищення рівня підготовки та забезпечення державної реєстрації нормативних актів НБУ" запроваджено необхідність подання на реєстрацію до Міністерства юстиції України нормативних актів, що регулюють правовідносини, суб’єктами яких є фізичні особи.

Оскільки Положення про кредитування, як випливає з його змісту, регулює кредитні відносини між банками і суб’єктами господарської діяльності, відповідно, воно не підлягало державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки Указом Президента України № 493/92 від 03.10.1992р. (493/92) та Постановою КМУ № 731 від 28.12.92р. (731-92-п) встановлено, що обов’язковій реєстрації підлягають лише нормативні акти Національного банку, що регулюють правовідносини, суб'єктами яких є фізичні особи.

Відповідно до п.9 Положення про кредитування (z0346-96) істотними умовами кредитного договору є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільове використання кредиту.

Обов'язковість наявності в кредитних договорах відповідальності сторін визначене у ст.ст. 15, 49-52 даного Положення (z0346-96) .

Зокрема, ст.49 встановлює відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків у вигляді пені в розмірі 0,5 відсотка і більше за кожен день прострочки; ст.50 передбачає такий же розмір пені для банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту позичальнику; ст.ст. 51, 52 передбачають наявність встановлення в кредитних договорах відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредитів в розмірі до 25 відсотків від розміру використаного не за призначенням кредиту.

Відповідно до п.4. ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992р. з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства щодо нього припиняється чинність ч.ч. 3, 5, 6 ст. 10; ч.ч. 1, 3 ст. 12; ч. 2 ст. 24; ч. 3 ст. 25 Закону України "Про підприємства в Україні" в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, в частині придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу Фонду державного майна України чи відповідного місцевого органу приватизації.

Механізм отримання такого дозволу та форма і зміст договору застави регулюються Положенням "Про порядок надання Фондом державного майна України дозволу на заставу державного майна", затвердженим Наказом ФДМУ від 04.06.1996р. № 618 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 346/1371 від 10.07.1996р. (z0346-96)

Дослідивши умови укладених кредитних договорів, які є предметом позовних вимог, суд дійшов висновку, що умови даних договорів не відповідають вимогам законодавства, чинного на час їх укладення, що тягне за собою правові наслідки у вигляді визнання договорів недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Кредитний договір від 30.08.95р. на суму 47 000 000 000 крб. на оплату електроенергії.

В порушення п.п. 9, 49, 50, 51 Положення про кредитування (z0346-96) в договорі не встановлена відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом, а розмір відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки, а в договорі –0,3%); на момент укладення кредитного договору не був укладений договір застави, чим порушено п.9 Положення про кредитування (z0346-96) щодо забезпеченості кредиту; відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (п.50 Положення про кредитування); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).

Кредитний договір від 31.08.95р. на суму 750 000 000 000 крб. на оплату бавовни.

В порушення п.п. 9, 49, 50, 51 Положення про кредитування (z0346-96) на момент укладання кредитного договору не був укладений договір застави, чим було порушено п.9 Положення про кредитування (z0346-96) щодо забезпеченості кредиту; в договорі не встановлена відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом, а розмір відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки, а в договорі –0,3%); відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).

Кредитний договір від 07.09.95р. на суму 33 734 480 000 крб. на оплату електроенергії.

Слід зазначити щодо розповсюдження на вищезазначені кредитні договори Постанови Національного банку України від 28.09.1995р. В силу норм ст. 16 Закону України "Про банки та банківську діяльність", нормативні акти НБУ є обов’язковими для усіх суб’єктів, відповідно з дати набрання чинності даної Постанови та відповідно до п.3.2. кредитних договорів норми Постанови розповсюджуються на всі укладені раніше договори.

Кредитний договір від 01.11.95р. на суму 100 000 000 000 крб. на оплату бавовни.

В порушення п.п. 49, 50, 51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки); відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування (z0346-96) ); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).

Кредитний договір від 15.11.95р. на суму 70 000 000 000 крб. на оплату труб.

Кредитний договір від 06.12.95р. на суму 17 168 000 000 крб. на оплату кредиторської заборгованості.

Всупереч вимог Положення про кредитування (z0346-96) в умовах договору відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування (z0346-96) ); розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).

Кредитний договір від 04.01.96р. на суму 3 900 000 000 крб. на оплату перекису водню.

Всупереч вимог Положення про кредитування (z0346-96) розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки); відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування (z0346-96) ); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).

Кредитний договір від 25.01.96р. на суму 9 955 865 000 крб. на оплату послуг по збереженню і транспортуванню бавовни.

Всупереч вимог Положення про кредитування (z0346-96) відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування (z0346-96) ); розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).

Кредитний договір від 23.04.96р. на суму 15 000 000 000 крб. на оплату кондитерських виробів.

Кредитний договір від 24.04.96р. на суму 1 755 840 000 крб. на оплату перекису водню.

В порушення вимог Положення про кредитування (z0346-96) розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки); відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування (z0346-96) ); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту); в порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" кредитний договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.

Кредитний договір від 25.04.96р. на суму 15 000 000 000 крб. на оплату кондитерських виробів.

В кредитному договорі розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту не відповідає розміру, встановленому п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки); відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування (z0346-96) ); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту); в порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.

Кредитний договір від 29.04.96р. на суму 16 700 000 000 крб. на оплату бавовни.

В кредитному договорі розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки); відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування (z0346-96) ); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту); в порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.

Кредитний договір від 14.08.96р. на суму 10 000 000 000 крб. на оплату енергоносіїв.

В порушення вимог Положення про кредитування (z0346-96) договір укладений без застави; розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки); відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту); в порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" кредитний договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.

Кредитний договір від 06.03.96р. на суму 4 500 000 000 крб. на оплату барвників.

В порушення принципу повернення та строковості кредиту, встановленому в п.9 Положення про кредитування (z0346-96) , договір не містить термінів повернення кредиту; розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки); відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту); в порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" кредитний договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.

Кредитний договір від 29.04.96р. на суму 5 744 416 000 крб. на оплату бавовни.

В порушення принципів повернення, строковості та платності кредиту, встановлених у п. 9 Положення про кредитування (z0346-96) договір на містить ні термінів повернення кредиту, ні розмірів відсотків (плата за користування); розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки); відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування (z0346-96) ); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту); в порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.

Кредитний договір від 25.10.96р. на суму 80 000 грн. на оплату електроенергії.

В порушення принципу повернення та строковості кредиту, встановленому в п.9 Положення про кредитування (z0346-96) , кредитний договір від 25.10.96р. не містить термінів повернення кредиту; в договорі не встановлена відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом, а розмір відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (z0346-96) (в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки, а в договорі –0,3%); відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування (z0346-96) ); в порушення п.п. 51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) в договорі не встановлена відповідальність за використання позичальником кредиту не за цільовим призначенням; в порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.

Кредитний договір від 06.09.96р. на суму 81 037,3 доларів США в еквіваленті 142 625,65 грн. на оплату бавовни.

На момент укладання кредитного договору від 06.09.96р. не був укладений договір застави, чим було порушено п.9 Положення про кредитування (z0346-96) щодо забезпеченості кредиту; в оспорюваному договорі не передбачена відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування (z0346-96) ); розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту); в порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.

Кредитний договір від 29.09.97р. на суму 40 000 грн. на оплату послуг.

На момент укладання кредитного договору від 29.09.97р. не був укладений договір застави, чим було порушено п.9 Положення про кредитування (z0346-96) щодо забезпеченості кредиту; в порушення п.п. 51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) , якими встановлено відповідальність позичальника за використання кредиту не за цільовим призначенням у вигляді стягнення штрафу в розмірі 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту, в договорі цей штраф встановлено в розмірі 100% від суми встановленої процентної ставки; в порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.

Кредитний договір від 29.04.98р. на суму 200 000 грн. на відшкодування витрат по одержанню і доставці бавовни.

В порушення п. 49 Положення про кредитування (z0346-96) в договорі не встановлена відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування; розмір штрафу, за використання позичальником кредиту не за цільовим призначенням не відповідає розміру, встановленому в п.п. 51, 52 Положення про кредитування (z0346-96) (в договорі –20%, в Положенні –не менше 25%); в порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.

Наведені обставини дають підстави для визнання всіх оспорюваних кредитних договорів недійсними. Відповідно, всі додаткові угоди, які були укладені до цих договорів, є також не чинними, як похідні від них.

Відсутність в переважній більшості кредитних договорів відповідальності у вигляді пені або зазначення її у меншому розмірі, ніж у Положенні НБУ про кредитування №246 від 28.09.1995 є прямим порушення нормативних вимог даного положення, що в сукупності із порушенням інших законодавчих та нормативних актів і стали підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно підстав недійсності кредитних договорів з мотивів їх підписання від імені позивача не уповноваженими особами, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 63 Цивільного кодексу УРСР угода, укладена від імені другої особи, не уповноваженою на укладання угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладання.

Оскільки позивачем було прийнято виконання даних кредитних договорів, отримано кредитні кошти, а також здійснювалось обслуговування цих кредитів (оплата відсотків, тощо), що не заперечується позивачем, то, відповідно такі дії і є схваленням цих угод. У такому випадку вимоги про визнання договорів недійсними з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладання угод задоволенню не підлягають.

З цих же мотивів судом не приймається в якості доказів і висновок судової експертизи № 829 від 25.06.2007 року проведеної Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

В якості забезпечення оспорюваних кредитних договорів між сторонами було укладено 7 договорів застави майна: від 23.10.1995р., від 25.10.1996р., від 29.10.1996р., від 05.03.1997р., від 29.10.1998р., від 20.05.1999р.від 20.05.1999 р.

В період укладання даних договорів правові засади щодо застави майна регулювалися ст.ст. 181- 189 Цивільного кодексу УРСР, Законом України "Про заставу" від 02.10.1992 року (2654-12) , а для державних підприємств, та акціонерних товариств, створених в процесі приватизації - також Законом України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 р. (2163-12)

У відповідності до ст. 12 Закону України "Про заставу" в договорі застави повинно бути зазначено найменування і місце проживання (місцезнаходження) сторін, опис, оцінка і місцезнаходження заставленого майна, суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Ст. 41 Закону України "Про заставу" містить вимоги до змісту договорів про заставу товарів в обороті або у переробці, зокрема, щодо наявності в договорі видів товарів, якими може бути замінено предмет застави.

Відповідно до ч.5 ст. 11 Закону з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.

Отримання такого дозволу також встановлено в п. 4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Як встановлено в судових засіданнях, до приватизації ВАТ "ТО "Текстерно"(рішення про яку було прийнято ФДМУ 22.02.1996р.), позивач мав статус орендного підприємства, то відповідно для укладення вищезазначених договорів необхідно було отримання згоди Фонду державного майна України.

Отже, всі оспорювані договори та договори застави потребували дозволу на їх укладення Фонду державного майна України: в період приватизації –у відповідності до п.5 ст. 9 Закону України "Про оренду державного майна" 4 в період після затвердження плану приватизації з 22.02.1996 року –у відповідності до ст..12 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та ч.4 ст. 11 Закону України "Про заставу".

Оскільки ФДМУ відповідно до ст..7 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) здійснює повноваження власника державного майна у процесі приватизації, тому законодавством визначено необхідність отримання від нього дозволу на певні угоди, в даному випадку на оспорювані договори. Невиконання даних вимог є прямою підставою для настання таких юридичних наслідків, як визнання недійсними оспорюваних договорів, так як такий дозвіл не було отримано.

Стосовно державних підприємств у ст. 21 Закону України "Про заставу" встановлені особливості реалізації заставленого майна - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Договір застави тканини на суму 600 000 000 000 крб. на забезпечення кредитних договорів від 30.08.1995р., від 31.08.1995р., від 07.09.1995р., від 23.10.1995р., від 01.11.1995р., від 26.10.1995р., а також інших кредитних договорів, які будуть укладені до 01.05.1996р., укладений між сторонами 23 жовтня 1995 року.

На момент укладання даного договору позивач мав статус державного підприємства.

При розгляді даної справи, господарським судом встановлено, що умови договору не відповідають вимогам законодавства, що діяло в період його укладання, зокрема, п. 1.1 Договору не містить суті забезпеченої заставою вимоги та строку виконання зобов'язання, передбаченими ст. 12 Закону України "Про заставу", а саме не зазначено, які зобов’язання та їх строки даний договір забезпечує, оскільки посилання тільки на дати кредитних договорів не дає змоги їх встановлення.

Також в договорі не визначено, на які види товарів може бути замінено предмет застави відповідно до ст. 41 Закону, що є суттєвими і обов'язковими умовами для договорів даного виду.

Крім того, в супереч вимогам ст. 21 Закону (стосовно реалізації заставленого майна виключно через аукціон (публічні торги), п. 2.2 договору містить умову щодо реалізації заставленого майна заставодержателем самостійно шляхом продажу іншим суб'єктам підприємницької діяльності на договірній основі.

На недопустимість такого порушення законодавства і визнання таких угод недійсними також зазначено у п. 8.8. Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 24.12.1999р. №02-5/602 (v_602800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" (2654-12) .

Недодержання даних вимог законодавства є підставою для визнання договору застави недійсним згідно статті 48 Цивільного кодексу УРСР.

Договір застави від 25.10.96р. в забезпечення кредитного договору від 25.10.96р. на суму 80 000 грн., предметом застави є спирт етиловий.

В порушення ст. 12 Закону України "Про заставу", який встановлює вимоги щодо змісту договорів застави, в даному договорі не вказано ні місцезнаходження сторін, ні місцезнаходження майна.

В порушення вимог ст. 41 Закону України "Про заставу" в договорі не визначено, на які види майна може бути замінено заставне майно.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про заставу" та п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" з моменту прийняття рішення про приватизацію, укладання позивачем договорів застави дозволяється тільки після отримання відповідного дозволу Фонду державного майна України (22.02.1996р. ФДМУ було прийнято рішення про приватизацію позивача, затверджено план приватизації).

На виконання даної вимоги Наказом ФДМУ від 04.06.96р. № 618 (z0346-96) було прийнято Положення про порядок надання ФДМУ дозволу на заставу державного майна, яке було зареєстроване в Мінюсті України 10.07.96р. за № 346/1371.

Даний договір застави було укладено всупереч цим вимогам законодавства, тобто, на його укладення не було отримано дозвіл ФДМУ, що є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ст. 48 ЦК УРСР. Аналогічний висновок містить також п.3 Роз’яснень ВАСУ від 24.12.99р. № 02-5/602 (v_602800-99) .

Цей договір з боку позивача підписано Головою правління –президентом ВАТ "ТО "Текстерно" п.Денисюком С.Г. як випливає із преамбули договору, п.Денисюк С.Г. діяв на підставі наказу ФДМУ від 23.04.96р. № 39-АТ, яким його було призначено на цю посаду (копія наказу є в матеріалах справи).

Відповідно до вимог ст. 29 ЦК УРСР (1540-06) , ст.ст. 41, 47 Закону України "Про господарські товариства" та згідно п. 8.5.2 Статуту ВАТ "ТО "Текстерно", голова правління обирається на посаду за рішенням загальних зборів акціонерів.

Оскільки п.Денисюк С.Г. не обирався загальним зборами акціонерів в період його роботи на підприємстві, відповідно до вимог ст. 62, 63 ЦК УРСР та аналогічних за змістом ст. 239 ЦК України (435-15) підписаний ним договір не породжує для позивача цивільних прав та обов’язків, що є підставою для визнання договору недійсним згідно ст.. 48 ЦК УРСР (1540-06) .

Договір застави від 29.10.96р., укладений в забезпечення кредитного договору від 06.09.96р. на суму 142 625,65 грн., предметом застави є спирт етиловий.

В порушення ст. 12 Закону України "Про заставу" укладений договір не містить таких умов, як місцезнаходження сторін і майна.

В матеріалах справи відсутній дозвіл ФДМУ на укладання договору, чим допущено порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.. 11 Закону України "Про заставу" (2654-12) та Положення ФДМУ від 04.06.96р. № 618 (z0346-96) .

Крім того, умови договору не містять вимог ст. 41 Закону України "Про заставу" щодо видів майна, на яке може бути замінено заставне майно.

Також договір суперечить ст.ст. 29, 62, 63 ЦК УРСР та ст.. 41, 47 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , та як підписаний не уповноваженою особою –п. Денисюком С.Г., як було зазначено вище.

Договір застави від 05.03.97р., укладений в забезпечення кредитного договору від 14.08.96р. на суму 100 000, предметом застави є тканина бавовняна.

На укладання договору не отримано дозвіл ФДМУ, чим допущено порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 11 Закону України "Про заставу" та Положення ФДМУ від 04.06.96р. № 618 (z0346-96) . Крім того, умови договору не містять вимог ст. 41 Закону України "Про заставу" щодо видів майна, на яке може бути замінено заставне майно.

Крім того, оспорюваний договір суперечить ст.ст. 29, 62, 63 ЦК УРСР та ст. 41, 47 Закону України "Про господарські товариства", та як підписаний не уповноваженою особою –п. Денисюком С.Г., як випливає із вищенаведених обставин.

Договір застави від 29.04.98р., укладений в забезпечення кредитного договору від 29.04.98р. на суму 200 000 грн., предметом застави є товари в обороті - готові вироби.

На укладання договору не отримано дозвіл ФДМУ, чим допущено порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.. 11 Закону України "Про заставу" (2654-12) та Положення ФДМУ від 04.06.96р. № 618 (z0346-96) . Крім того, умови договору не містять вимог ст. 41 Закону України "Про заставу" щодо видів майна, на яке може бути замінено заставне майно.

Крім того, договір суперечить ст.ст. 29, 62, 63 ЦК УРСР та ст.. 41, 47 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , та як підписаний не уповноваженою особою –п. Денисюком С.Г., як було зазначено вище.

Договір застави від 20.05.99р., укладений в забезпечення кредитного договору від 29.09.97р. на суму 40 000 грн., предметом застави є товари в обороті.

На укладання даного договору не отримано дозволу ФДМУ, чим допущено порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.. 11 Закону України "Про заставу" (2654-12) та Положення ФДМУ від 04.06.96р. № 618 (z0346-96) .

Крім того, умови договору не містять вимог ст.. 41 Закону України "Про заставу" (2654-12) щодо видів майна, на яке може бути замінено заставне майно.

Даний договір від імені позивача підписано президентом п.Галасою Є.П., який був призначений виконуючим обов’язки Голови правління Наказом ФДМУ від 01.09.98р. № 1700.

Оскільки, п.Галаса Є.П. не обирався загальними зборами акціонерів на цю посаду за весь період його роботи на підприємстві, відповідно він є не уповноваженою особою в розумінні ст.ст. 29, 62, 63 ЦК УРСР та ст.ст. 41, 47 Закону України "Про господарські товариства".

Договір застави від 20.05.99р., укладений в забезпечення кредитного договору від 30.08.95р. на суму 470 000 грн., предметом застави є товари в обороті.

На укладання даного договору не було отримано дозволу ФДМУ, чим допущено порушення п.4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 11 Закону України "Про заставу" та Положення ФДМУ від 04.06.96р. № 618 (z0346-96) .

Однією із підстав визнання договорів застави недійсними (яка є спільною для 6-ти із 7-ми оспорюваних договорів) є їх підписання не уповноваженими особами.

В силу положень ст. 63 ЦК УРСР та ст. 241 ЦК України, наступне схвалення угоди (правочину) особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладання.

Відповідач, посилаючись на рішення Арбітражного суду Тернопільської області від 25.08.2000р. № 10/174-2269, від 27.04.2000р. № 5/161-1273, від 27.01.1999р. № 10/37-226 та на листи позивача від 30.08.99р., від 20.04.99р., від 19.01.99р., від 14.01.99р. за № 10/8, кваліфікує ці документи саме як наступне схвалення позивачем спірних договорів застави.

Суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Судові справи, на які посилається відповідач, розглядалися судом на предмет звернення стягнення на заставлене майно, тобто, в примусовому порядку і не встановлювали відповідність договорів застави вимогам законодавства та їх дійсність.

Також, із змісту вищезазначених листів не випливає причинного зв’язку із оспорюваними договорами застави.

Таким чином, враховуючи те, що зазначені договори застави після їх укладення ніякими діями не отримали схвалення зі сторони ВАТ "ТО "Текстерно"(позивач і відповідач не надали суду докази, які б свідчили про таке схвалення), а також з огляду на специфіку укладення кредитних договорів та договорів на розрахунково-касове обслуговування, встановлених нормативними документами Національним банком України (банк зобов'язаний мати в своєму розпорядженні документи в підтвердження повноважень органів управління клієнтів), підписання оспорюваних договорів застави особами без належних повноважень є підставою для визнання цих угод недійсними у відповідності до ст. 48 ЦК УРСР.

Враховуючи зауваження касаційної інстанції, щодо застосування судом норм ст. 153 ЦК УРСР, суд вважає за необхідне зазначити наступне, відповідно до згаданої норми договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Однак, предметом спору у даній справ є визнання договорів недійсними, а неукладеними.

Разом з тим, як з’ясовано в судових засіданнях та як вбачається із матеріалів справи, приватизація орендного підприємства "ТО "Текстерно" розпочалася з моменту затвердження ФДМУ Плану приватизації, тобто з 22.02.1996 року, та триває по даний час, так як власником 25%+ 1 акція у статутному фонді позивача є держава.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про державну програму приватизації"від 18.05.2000р. план приватизації вважається виконаним з моменту завершення продажу всіх акцій, передбачених планом приватизації.

Стосовно застосування строків позовної давності, заявлених відповідачем, та клопотання позивача їх поновити суд прийшов до висновку, що причини, з яких позивач просить поновити пропущений термін є поважними з огляду на наступне.

Підставою для звернення позивача за захистом порушених прав став припис і перевірка прокуратурою м.Тернополя саме кредитних відносин між позивачем і відповідачем, яка проводилась у вересні 2006 року, в результаті чого і було встановлено численні порушення при укладанні спірних угод. В свою чергу, до проведення перевірки органами прокуратури призвели численні спори між сторонами, які постійно розглядаються у господарському суді Тернопільської області, матеріали яких періодично стають предметом вивчення органами прокуратури для їх оцінки з точки зору кримінально-процесуального законодавства. Враховуючи те, що в період укладення та дії спірних договорів позивач був державним підприємством і на сьогодні державі належить частка в його статутному фонді (25% + 1 акція), неврегульованість правовідносин між сторонами не тільки створює перешкоди для нормальної господарської діяльності сторін, а також ставить під загрозу інтереси держави, оскільки правовий статус державного майна, крім загальних цивільних норм знаходиться під захистом також спеціальних правових норм, зокрема Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , "Про заставу" (2654-12) та інших.

У відповідності до п. 7 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003р., до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004 р. застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Згідно ст. 74 ЦК УРСР вимога про захист порушеного права приймається судом до розгляду незалежно від строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту, у відповідності до частини другої ст. 80 ЦК УРСР.

Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладені протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан.

Таким чином, визнаючи спірні договори недійсними відповідно до ст. 48 ЦК УРСР з моменту укладення суд, з метою врегулювання спірних відносин між позивачем і відповідачем, вважає за необхідне повернути сторони в первісний стан (застосувати двосторонню реституцію). Тобто, кожна із сторін повинна повернути іншій стороні все одержане за цими угодами.

Так, відповідно до Довідки ВАТ "ТО "Текстерно" та Акту звірки взаємних розрахунків станом на 19.08.2008 року позивач отримав від відповідача по 19 спірним договорам 4 695 698,49 грн. кредитних коштів, із яких здійснив повернення їх на суму 633045,89 грн., залишок складає 4 062 652,60 грн. Відповідач по зазначеним договорам отримав від позивача 200780,13 грн. у якості плати за кредит (відсотки.)

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 43, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

1. Поновити позивачу пропущений термін позовної давності.

2. Позов задовольнити.

3. Визнати недійсними кредитні договори від 30.08.1195р., від

31.08.1995р., від 07.09.І995р., від 01.11.1995р., від 15.11.1995р., від

06.12.1995р., від 04.01.1996р., від 25.01.1996р., від 06.03.1996р., від

23.04.1996р., від 24.04.1996р., від 25.04.1996р., від 29.04.1996р., від

29.04.1996р., від 14.08.1996р., від 25.10.1996р., від 06.09.1996р. та додаткові

угоди від 06.02.1997р., від 06.09.1997р., від 20.01.1998р., від 20.07.1998р., від 01.03.2000р., кредитний договір від 29.09.1997р. та додаткові угоди від 29.07.1998р., від 25.09.1998р., від 29.12.1998р., кредитний договір від 29.04.1998р. та додаткові угоди від 30.06.1998р., від 30.11.1998р., від 26.02.1999р., додаткові угоди до кредитних договорів, укладених у 1995-1996рр., від 30.04.1998; угоди про внесення змін до кредитних договорів від 03.11.1999р., договорів застави: від 23.10.1995р., від 29.10.1996р., від 25.10.1996р., від 05.03.1997р., від 29.04.1998р., від 20.05.1999р., від 20.05.1999р, укладені між Відкритим акціонерним товариством "Тернопільське об'єднання "Текстерно" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" м.Київ в особі Тернопільської обласної філії з моменту укладення .

4. Здійснити реституцію, відповідно до якої:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно", м. Тернопіль, вул.. Текстильна 18, ідентифікаційний код 00306650 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Тернопільської обласної філії, м. Тернопіль, вул.С.Качали,5, ідентифікаційний код 09338019 –4 062 652 грн. 60 коп. (чотири мільйони шістдесят дві тисячі шістсот п’ятдесят дві гривень 60 копійок).

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"в особі Тернопільської обласної філії, м. Тернопіль, вул. С.Качали, 5 ідентифікаційний код 09338019 на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно", м.Тернопіль, вул.Текстильна 18, ідентифікаційний код 00306650 –200 780 грн. 13 коп. (двісті тисяч сімсот вісімдесят гривень 13 копійок).

Видати накази.

5. Стягнути з Акціонерно-комерційного банку розвитку "Укрсоцбанк"в особі Тернопільської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк"(м.Тернопіль, вул. С.Качали, 5 код 09338019, р/р № 29092770990014, МФО 338017) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно"(м.Тернопіль, вул. Текстильна 18, код 00306650, р/р № 260003683 в Тернопільській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 338501) - 85 грн. –державного мита та 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Видати наказ.

6. Накази господарського суду Тернопільської області від 13 листопада 2007 року у справі № 1/213-4265 про стягнення з з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"в особі Тернопільської обласної філії (м. Тернопіль, вул.С.Качали,5 код 09338019, - 4 252 936,72 (чотири мільйони двісті п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень 72 копійки); з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Тернопільської обласної філії на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" - 58 098,53(п'ятдесят вісім тисяч дев'яносто вісім гривень 53 копійки); з Акціонерно-комерційного банку розвитку "Укрсоцбанк"в особі Тернопільської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" - 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - визнати такими, що втратили чинність.