200/15033/21 Про зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України нарахувати і виплатити особі компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати - 06.03.2024 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2022 (головуючий суддя: Грищенко Є.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 (головуючий суддя: Міронова Г.М., судді: Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г.) у справі № 200/15033/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив зобов`язати нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати з 01 грудня 2015 року по березень 2016 року та з 01 грудня 2016 року.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 12.01.2022, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022, позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є тимчасово переміщеною особою пенсіонером, який знаходиться на обліку в Костянтинівському міському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області з листопада 2014 року. Водночас з 01.01.2015 виплата "регресних" коштів була припинена без пояснення причин.

Судовим рішенням у справі № 200/12188/20-а було відновлене порушене право позивача на отримання щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Проте виплативши на виконання судового рішення кошти за період з грудня 2015 року по березень 2016 року та з грудня 2016 року по березень 2021 року, відповідач одночасно не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.

Позивач вважає такі дії Костянтинівського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області незаконними, оскільки вони суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнав. Зазначив, що сума перерахованих та сплачених на виконання судового рішення у справі № 200/12188/20-а коштів не підпадає під визначення доходів у розумінні статті 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон 2050-ІІІ), за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Відтак, зважаючи на те, що щомісячні страхові виплати не були нараховані у період з грудня 2015 року по березень 2016 року та з грудня 2016 по березень 2021 року, тому і не вважаються заборгованістю за цей період.

Натомість сума щомісячних страхових виплат за спірний період на виконання судового рішення у справі № 200/12188/20-а виплачена своєчасно та у повному обсязі.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці від 27.11.2017 №0000418000.

Рішенням Донецького окружного адміністративного від 26.03.2021 у справі №200/12188/20-а задоволено позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області:

визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в період з 01 грудня 2015 року по березень 2016 року (включно);

визнані протиправними і скасовані постанови №0515/51412/4, №0515/51412/5, №0515/51412/6, прийняті 05.12.2016 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську;

зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, за період з 01.12.2015 по березень 2016 року (включно).

зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, з 01.12.2016.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2021 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.03.2021 у справі № 200/12188/20-а.

На виконання судового рішення у справі № 200/12188/20-а, відповідач прийняв постанову від 15.09.2021 № 14018/87470/51412/10, якою призначив доплати страхових виплат ОСОБА_1 у загальному розмірі 142 518, 22 грн за період з грудня 2015 року по березень 2016 року та з грудня 2016 року по березень 2021 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що сума страхових виплат була виплачена позивачу 29.09.2021, що підтверджується інформацією, зазначеною у платіжному дорученні № 5435 від 28.09.2021.

Втім, оскільки недоотримані щомісячні страхові виплати виплачено без компенсації втрати частини доходу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (159-2001-п) (далі - Порядок № 159), є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2019 у справі № 522/9778/16-а.

Суди констатували, що суму заборгованості зі страхових виплат за період з 01 грудня 2015 року по березень 2016 року (включно) та з 01 грудня 2016 року по березень 2021 року (включно) відповідачем сплачено з порушення встановлених строків їх виплати.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 20.02.2018 у справі №336/4675/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 15.08.2018 у справі № 653/3356/17, від 18.04.2019 у справі №161/4656/17, від 16.12.2020 у справі № 521/21718/16-а, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, зазначав, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати за період з 01.12.2015 по 31.03.2016 та з 01.12.2016 по 31.03.2021.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає, що до суду першої інстанції були надані належні, допустимі та достовірні докази факту виконання Управлінням судового рішення у справі № 200/12188/20-а в межах одного місяця з моменту набрання ним законної сили.

Водночас визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати цих доходів. Натомість щомісячні страхові виплати не були нараховані у період з грудня 2015 року по березень 2016 року та з грудня 2016 по березень 2021 року, тому і не вважаються заборгованістю за цей період.

За таких обставин, скаржник вважає, що в Управління не виникло підстав для нарахування і виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати.

Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ (2050-14) та Порядком № 159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо).

Зміст наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Відповідаючи в повній мірі на доводи касаційної скарги щодо відсутності, на думку скаржника, підстав нараховувати компенсацію на кошти, нараховані на виконання судового рішення у справі № 200/12188/20-а та, які були сплачені протягом одного місяця з моменту набрання законної сили цим рішення, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору у справі, що розглядається, є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків сплати щомісячних страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (1105-14) .

Так, рішенням у справі № 200/12188/20 було зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, за період з 01 грудня 2015 року по березень 2016 року (включно), та з 01.12.2016.

Зазначене судове рішення є преюдиційним для справи, що розглядається.

У контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачу 29.09.2021 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було виплачено нараховані доходи (недоотримані суми щомісячних страхових виплат в разі стійкої втрати професійної працездатності за період з грудня 2015 року по березень 2016 року та з грудня 2016 по березень 2021 року).

Отже судами встановлено та визнається відповідачем, що рішення у справі №200/12188/20 виконано, водночас питання щодо компенсації, визначеної Законом № 2050-ІІІ (2050-14) , у межах розгляду справи №200/12188/20 не вирішувалось.

Доводи скаржника, у тому числі, зводяться до покликання на частину першу статті 2 Закону № 2050-ІІІ, конструкція якої передбачає в якості обов`язкової умови виплати компенсації на нарахований вид доходу, визначений цим Законом.

У цьому контексті колегія суддів наголошує, що нарахування відбулось за рішенням суду у справі № 200/12188/20, проте виплата компенсації на вид доходу, передбачений статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, відповідачем не здійснена.

Водночас, згідно із статтею 6 Закону № 2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок, у тому числі (…) Фонду соціального страхування України.

Отже, з урахуванням предмету спору та походження основної суми заборгованості, на виконання вимог статті 6 Закону № 2050-ІІІ, компенсація має бути виплачена саме за рахунок коштів відповідача.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, запропоноване відповідачем застосування норм права до спірних правовідносин може призвести до зловживань, оскільки унеможливить застосування Закону № 2050-ІІІ (2050-14) до сум доходів, невиплачених своєчасно з вини уповноваженого органу та стягнутих за рішенням суду.

Одночасно колегія суддів враховує, що згідно із статтею 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Отже законодавець передбачив можливість прийняття рішення по стягненню суми компенсації окремо від стягнення суми основного боргу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.