11-29/109-08-2753 Про відшкодування шкоди, заподіяної засміченням земельних ділянок - 26.11.2008 Прийняття

СУТЬ СПОРУ: 27.06.2008 р. за вх. № 3714 до господарського суду Одеської області з позовною заявою звернувся В.о. Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про стягнення з Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (далі –Відповідач) 192902,50 грн.

01.07.2008 р. суддею Аленіним О.Ю.справу прийнято до провадження та присвоєно №29/109-08-2753.

За розпорядженням голови суду №230-р від 05 .08.2008 р. приймаючи до уваги закінчення повноважень судді господарського суду Одеської області Аленіна О.Ю. справу передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Власовій С.Г.

Ухвалою від 11.07.2008 р. суддя Власова С.Г. прийняла справу до свого провадження справі присвоєно №11-29/109-08-2753.

Прокурор позовні вимоги підтримує, 20.08.2008 р. за вх. № 17069, 18.09.2008 р. за вих. № 726, 20.10.2008 р. за вх. № 21178, 03.11.2008 р. за вх. № 22460,21.11.2008 р. за вх 24152 надав заперечення на відзив уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 01.10.2008 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено Комунальне підприємство "Бірюза" та Кілійську районну раду.

10.11.2008 р. за вх. № 23092 Кілійська районна рада та Комунальне підприємство "Бірюза" надали надала пояснення по суті спору ( т.1 а.с.128-149).

Позивач на позовних вимогах наполягає, 22.08.2008 р. за вх. 17245 надав заперечення на відзив Відповідача.

Відповідач позов не визнає, 30.07.2008 р. за вх. № 15530 надав заперечення на позов, 22.08.2008 р. за вх. № 17246, 20.10.2008 р. за вх. № 21175 доповнення до заперечень, 10.11.2008 р. за вх. № 23092 пояснення по суті спору 19.11.2008 р. за вх.23870 та 26.11.2008 р. за вх.24471 та вх.24471.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря у ході перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства України на території с. Приморське Кілійського району Одеської області було виявлено засмічення в рекреаційній зоні с. Приморське п'ятьох земельних ділянок побутовими відходами, загальна площа засмічення за розрахунками Позивача складає 511 м3 . За результатами перевірки 17 жовтня 2007 р., за участю помічника Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області та секретаря сільської ради с. Приморське, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря був складений Акт перевірки виконання природоохоронного законодавства України за №127/07-10 ( далі Акт) в якому зафіксовано:" забруднення землі побутовими відходами на площах 3,0х10 м-0,5 м.куб; 12,0 х 3,0 м –0,5 м.куб; 10 х 20 м.куб –1.,0 м.куб.; 7м х 1,5 м –1,5 м.куб; 10м х 17 м –3 м.куб. Об’єми відходів 6,5 м.куб. Виміри проводились рулеткою довжиною три метри".

В розділі Акту Висновки зазначено : " Забруднення землі в рекреаційній зоні с.Приморського в межах прибрежної захисної смуги з порушенням ст. 90 " Водного кодексу України (213/95-ВР) ".На підставі вищевикладеного Приписую: 1.Забезпечити очистку території від сміття, яке утворилось під час курортного сезону. Термін: 15.11.2007 р.".

01 листопада 2007 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря був складений Протокол № 101740 про здійснення секретарем Приморської сільської ради (далі –Протокол) адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.82 Кодексу України про адміністративні провопорушення, відповідно до якого вказана особа у зв’язку з виявленням під час перевірки 17 жовтня 2007 р. дотримання законодавства щодо поводження з відходами території рекреаційної зони с. Приморське встановлено наявність несанкціанованих звалищ твердих побутових відходів безпосередньо на землі, чим здійснено засмічення землі,що є порушенням ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 21 Закону України "Про відходи".

В розділі протоколу, де зазначається заподіяна державі школа внаслідок порушення природоохоронного законодавства відповідні висновки відсутні, мається запис :" шкода буде розрахована додотково".

01 листопада 2007 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря винесено постанову №101721 про накладення на секретаря Приморської сільради с.Приморське Шевцову О.В. адміністративного стягнення у розмірі 136 грн. за вчинення правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 42 Закону України "Про відходи".

В пункті 4 резулятивної частини Постанови відсутнє рішення посадової особи про відшкодування заподіяної шкоди, а вакзано,що :" шкода буде розрахована додотково". Копію постанови отримано під особистий підпис Шевцовою О.В.

Посилаючись на ст. 46 Закону України "Про охорону земель", ст.ст. 33, 43, 44 Закону України "Про відходи" та матеріали перевірки,начальник Інспекції звернувся до прокурора Одеської області з листом від 07.05.2008 р. № 2350/1 з проханням звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди в інтересах держави.

Звернувшись з позовом до суду Прокурор наполягає на тому, що факт спричинення збитків державі за несанкціоноване звалище, підтверджено складеним Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря актом перевірки виконання природоохоронного законодавства України від 17.10.2007 р. за №127/07-10, протоколом про адміністративне правопорушення №101740 від 01.11.2007 р. та постановою №101721 від 01.11.2007 р. про накладення на секретаря Приморської сільради с.Приморське Шевцова О.В. адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ст. 82 КУпАП.

Посилаючись на ч.7 ст. 33 Закону України "Про відходи" та ст. 43 Закону України "Про відходи", Прокурор зазначає, що забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людинизазначено, а підприємства, установи організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством Уекраїни. Відповідно п.п. 7, 8 ст. 46 Закону України "Про охорону земель", підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Також в позові зазначено,що згідно ст. 56 вказаного закону юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом, застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної природним ресурсам; шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Прокурор стверджує, що розрахунок спричиненої шкоди, розрахований Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря згідно "Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.97 № 171 (z0285-98) , і за засмічення п'ятьох земельних ділянок складає 192902,05 грн.

Відповідач позов не визнає, у запереченнях на позов від 30.07.2008 р. за вх. № 15530 зазначає, що згідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу, виключеної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а відповідно до ст. 16 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 5, 11, 16, 20, 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" держава, через уповноважені державні органи.

Відповідач вказує, що розпорядженням представника Президента України від 15.03.1993 р. за № 90 було створене комунальне підприємство "Бірюза" на базі підприємства "Управление пляжем" наділенного функціями згідно Статута КП "Бірюза". Протоколом від 10 серпня 1993 р. XIX позачергова сесія XXI скликання народних депутатів с.Приморського третім питанням розглядає питання про передачу повноважень Приморської сільської ради народним депутатам Кілійського району в питанні охорони навколишнього середовища і атмосферного повітря.

Відповідно до Статуту комунального підприємства "Бірюза", затвердженого рішенням Кілійської районної ради від 08.06.2001 р. №149, часиною першою п.2.3-11 розділу - предметом діяльності Підприємства є: "обслуговування пляжу та баз відпочинку, вивіз сміття, прибирання території пляжу...".

Згідно з контрактом складеним між керівником комунального підприємства "Бірюза" та Районною радою народних депутатів, керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, забезпечує виконання завдань поставлених перед підприємством, передбачених Статутом підприємства за контрактом (розділ 2 п.2.1, додається), тому Відповідач вважає,що Приморська сільська рада е може бути відповідачем по даній справі.

В додаткових запереченнях Відповідач зауважує,що з жовтня 2007 р. за підозрою у скоєні злочину правоохоронними органами був затриманій Приморський сільський голова Тарасов А.С., у зв’зку з чим 18.10.2007 р. радою було прийнято рішення № 193-V-П яким покладено здійснення повноважень Приморського сільського голови на секретаря Приморської сільської ради- Шевцову Олену Василівну. Відтак Відповідач вважає,що на день проведення перевірки 17жовтня 2007 р. у секретаря були відсутні повноваження приймати участь у перевірці та підписувати відповідні акти. Крім того Відповідач наполягає на тому,що згідно Цивільного кодексу України (435-15) , Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) та "Про відходи" (187/98-ВР) відшкодування за завдану шкоду несе особа, яка цю шкоду завдала, тому Приморська рада є неналежним відповідачем .

З огляду на викладене позивач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кілійська районна рада в поясненнях по суті спору зауважила,що рішенням Приморської сільської ради від 10 серпня 1993 року № 19 "О передаче полномочий Приморского сельского совета народних депутатов в области охраньї окружающей среды и атмосферного воздуха"Приморська сільська рада передала Кілійській районній раді наступні повноваження в галузі охорони навколишнього середовища:

- создание определённого статуса внебюджетных, резервных, в том числе и валютных фондов для финансирования программ и других мероприятий по охране окружающей среды;

- организация проведения экологической экспертизы в случае необходимости;

- прекращение хозяйственной деятельности предприятий, учреждений и органов местного подчинения, а также ограничение, приостановление (временно) деятельности неподчинённых Совету народных депутатов предприятий, учреждений и организаций в случае нарушения ими законодательства об охране окружающей среды;

- координация деятельности соответствующих специально уполномоченных государственных органов управления в области охраны окружающей среды и использования природных ресурсов на территории Приморского сельского Совета народных депутатов." (копія рішення додається). З цього вбачається, що Приморська сільська рада не передавала Кілійській районній раді жодних повноважень стосовно утримання в належному санітарному стані території Приморської сільської ради, благоустрою тощо.Перелічені повноваження були передані сільською радою лише 10.08.1993року.

Кілійська районна рада народних депутатів,рішенням від 27 липня 1993 року № 287-ХХІ-16 "О принятии районным Советом народных депутатов полномочий, делегированных ему городскими и сельскими Советами народных депутатов в области охраны окружающей природной среды и атмосферного воздуха"(копія рішення додається) прийняла передані за взаємною згодою з деякими міськими та сільськими радами повноваження в галузі охорони навколишнього природного середовища, та зарахувала ці повноваження до своєї компетенції. Проте, в рішенні районної ради не йдеться про повноваження щодо благоустрою, утримання територій сільських рад в належному санітарному стані, видалення відходів, утримання сміттєзвалищ, видалення стихійних звалищ на територіях сільських рад тощо.

Крім того, рішення районної ради прийнято на два тижні раніше рішення Приморської сільської ради, і серед перелічених сільських рад у рішення районної ради Приморська сільська рада є відсутньою. З цього виходить, що Кілійською районною радою жодних повноважень від Приморської сільської ради не прийнято. .Пунктом 16 статті 19 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування"передбачалося, що місцеві ради мали право перерозподіляти окремі повноваження між собою. Проте, цей Закон скасовано, і з 1997 року діє Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , який не передбачає перерозподіл встановлених законом повноважень рад між ними. Отже, вищезгадані рішення Приморської сільської та Кілійської районної ради з 1997 року є недійсними, оскільки суперечать Закону. Посилання на ці рішення для аналізу відносин, які склалися у 2007-2008 роках Кілійська районна рада вважає безпідставним.

Для сприяння, надання допомоги сільським радам у вирішенні питань утримання пляжів, баз відпочинку в належному санітарному стані, вивозу сміття було створено комунальне підприємство "Бірюза", хоча це підприємство є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл та міст Кілійського району, а не комунальним підприємством громади села Приморське.

Зобов'язання у цього підприємства щодо вивозу сміття, прибирання територій тощо виникають на підставі договору та іншого правочину. Договір Приморської сільської ради з підприємством "Бірюза не укладався.

10.11.2008 р. за вх. № 23092 третя особа - комунальне підприємство "Бірюза"надало пояснення на позов, зміст яких співпадає з правовою позицією Кілійської районної ради.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - Інспекція) є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Мінприроди) та входить до сфери його управління.

Згідно пунктам 1,2,3 Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі –Положення),затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 6.12.2006 р. №528 (z0040-07) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2007 р.№40/13307 (z0040-07) , Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

Інспекція у своїй діяльності повинна керуватися Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, Постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Мінприроди, іншими актами законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також Положенням.

У процесі виконання своїх повноважень Інспекція взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, територіальними органами рибоохорони Міністерства аграрної політики України, Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією, державними управліннями охорони навколишнього природного середовища в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, правоохоронними органами, митними органами, Державною прикордонною службою України, громадськими організаціями.

Відповідно до покладених на Інспекцію завдань ( пункт 5 Положення) вона повинна здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних і районних у містах (у разі їх створення) рад з питань здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади щодо контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, використанням, відтворенням і охороною природних ресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами України та особами без громадянства, а також іноземними юридичними і фізичними особами.

Згідно пункту 6 Положення, Інспекція та її посадові особи під час виконання покладених на них завдань особи мають право: по-перше обстежувати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів господарської діяльності військові й оборонні об'єкти, а також об'єкти органів внутрішніх справ, органів Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України в місцях їх постійної дислокації, при проведенні військових навчань, маневрів, а також під час передислокації військ та військової техніки, крім випадків особливих ситуацій, що оголошуються відповідно до законодавства України, у будь-який час з метою перевірки додержання ними вимог охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки;

По-друге пред'являти підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності і видів господарської діяльності, громадянам, а також іноземним фізичним і юридичним особам вимоги щодо здійснення відповідних заходів з охорони, раціонального використання, відтворення природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, організації виробничого інструментально-лабораторного контролю за викидами (скидами) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище відповідно до галузі атестації вимірювальних лабораторій (охорона навколишнього природного середовища);

Крім того згідно п.п.9,10,11,12 пункту 6 Положення посадові особи під час виконання покладених на них завдань мають право: - складати акти перевірок і протоколи про адміністративні порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки. У разі неможливості встановлення особи порушника на місці державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища можуть доставляти порушника до органів внутрішніх справ, органів місцевого самоврядування та Державної прикордонної служби України;

- давати обов'язкові для виконання приписи про усунення виявлених порушень з питань, що належать до її повноважень;

- розглядати справи про адміністративні правопорушення у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки відповідно до законодавства;

- застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення вимог законодавства, уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) (далі - КУпАП (80731-10) ), Інструкцією з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення (далі - Інструкція) та іншими нормативними і законодавчими актами затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 липня 2004 р. №264 (z0934-04) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2004 р.№934/9533 (z0934-04) ..

Згідно п.п.2.1 п.2 Інструкції, при вчиненні громадянами і посадовими особами адміністративних правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища уповноважені на те посадові особи органів Мінприроди та громадські інспектори з охорони довкілля згідно зі статтею 255 КУпАП складають протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол).

При виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства, які вчинені посадовими особами підприємств, установ та організацій, їх структурних або відокремлених підрозділів, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, протокол про адміністративне правопорушення складається відносно особи, яка вчинила порушення природоохоронного законодавства, а якщо таку особу встановити неможливо, - то відносно посадової особи, яка відповідає за стан охорони навколишнього природного середовища на даному підприємстві, а у разі, якщо така особа не призначена - стосовно керівника підприємства, установи чи організації. ( п.п.2.2.Інструкції у редакції наказу Міністерства охоронинавколишнього природного середовища Українивід 20.09.2007 р. N 488 (z1154-07) ).

Згідно п.п.2.3. Інструкції Протокол повинен складатися на місці виявлення правопорушення. У разі неможливості складення протоколу на місці вчинення правопорушення, якщо складання протоколу є обов'язковим, посадові особи органів Мінприроди можуть доставляти порушника(ів) до органів, визначених у статті 259 КУпАП. (абзац перший пункту 2.3 із змінами, внесеними згідно з наказомМіністерства охорони навколишнього природного середовищаУкраїнивід 20.09.2007 р. N 488 (z1154-07) ).

При складанні протоколу вказується частина статті та стаття КУпАП (80731-10) , згідно з якою наступає адміністративна відповідальність за вчинені протиправні дії ( п.п.2.4.Інструкції) У протоколі обов'язково зазначаються заподіяна матеріальна шкода (у разі наявності).

Відповідно до п.п. 2.5 Інструкції, у разі, якщо виявлено факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу Мінприроди на місці виявлення такого порушення складається акт .Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем його вчинення для встановлення особи правопорушника.

Розглянувши справу. про адміністративне правопорушення, посадова особа відповідно до п.п.4.1 Інструкції виносить постанову по справі відповідно до статті 283 КУпАП (далі - постанова). Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.

Згідно п.п.4.6. Інструкції,одночасно з накладенням адміністративного стягнення посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує питання про відшкодування заподіяної шкоди. Про прийняте рішення зазначається у постанові.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку,що матеріали про адміністративне правопорушення оформленні Інспекцією зі значними порушеннями приписів Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) та Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення., а саме :

- в порушення вимог п.2.3. Інструкції протокол про адміністративне правопорушення №101740 від 01.11.2007 р . був складений не при його виявленні 17 жовтня2007р., а 1 листопада 2007р.;

- в порушення вимог п.2.4. Інструкції, у зазначеному протоколі не вказано заподіяну матеріальну шкоду;

-розглянувши справу про адміністративне правопорушення, посадовою особю якою винесено постанову №101721 від 01.11.2007 р. про накладення на секретаря Приморської сільради с.Приморське Шевцову О.В. адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ст. 82 КУпАП., в порушення приписів п.п.4.1 Інструкції та статті 283 КУпАП не було вирішено питання про відшкодування винним майнової шкоди, не зазначено розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

З матеріалів справи вбачається,що Позивачем в ході проведення перевірки правомірно складено Акт перевірки виконання природоохоронного законодавства України за №127/07-10 так як виявлено факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, однак особу порушника встановити неможливо.

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача стосовно відсутності у секретаря Приморської сільради с.Приморське Шевцової О.В повноваження на участь у перевірці та підписання нею відповідних документів,так як згідно рішення № 193-V-П прийнятого Приморською сільською радою від 18.10.2007 р. повноваженя Приморського сільського голови покладено на секретаря Шевцову Олену Василівну з 03.10.2007 р.

Проте Позивач не виконав приписи до п.п. 2.5 Інструкції, відповідно до якого у разі коли особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події),, складений акт, посадовою особою органу Мінприроди протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем його вчинення для встановлення особи правопорушника.

Крім того згідно п.п. 9 пункту 6 Положення посадові особи під час виконання покладених на них завдань мають право: - складати акти перевірок і протоколи про адміністративні порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки. У разі неможливості встановлення особи порушника на місці державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища можуть доставляти порушника до органів внутрішніх справ, органів місцевого самоврядування та Державної прикордонної служби України.

Згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що посилання прокурора та позивача на матеріали про адміністративне правопорушення, як на докази заподіяння шкоди навколишньому середовищу, не можуть бути прийняті судом до уваги, так як не підтверджують факт спричинення шкоди саме Відповідачем та не встановлюють розмір шкоди зазначений в позовній заяві.

Суд зауважує, що при виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства, які вчинені посадовими особами підприємств, установ та організацій, їх структурних або відокремлених підрозділів, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, протокол про адміністративне правопорушення складається відносно особи, яка вчинила порушення природоохоронного законодавства, а якщо таку особу встановити неможливо, - то відносно посадової особи, яка відповідає за стан охорони навколишнього природного середовища на даному підприємстві, а у разі, якщо така особа не призначена - стосовно керівника підприємства, установи чи організації. ( п.п.2.2.Інструкції у редакції наказу Міністерства охоронинавколишнього природного середовища Українивід 20.09.2007 р. N 488 (z1154-07) ).

Відповідно до частини 7 статті 33 Закону України "Про відходи", забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Статтею 43 Закону України "Про відходи", зазначено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Таким чином, з викладеного вбачається,що заподіяну шкоду, пов'язану з несанкціонованим скиданням і розміщенням відходів, зобов'язана відшкодовувати особа яка її заподіяла, а саме займалась несанкціонованим скиданням і розміщенням відходів.

Згідно ст. 21 Закону України "Про відходи", органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують :

а) виконання вимог законодавства про відходи;

б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів;

в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів;

г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням;

д) вжиття заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами;

е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами;

є) координацію діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції;

ж) визначення в установленому законом порядку розміру платежів за розміщення відходів;

з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території;

и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів;

і) сприяння роз'ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини;

ї) здійснення інших повноважень відповідно до законів України;

й) надання дозволу на відведення на території села, селища, міста місць чи об'єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю;

к) надання дозволів на будівництво або реконструкцію об'єкта поводження з відходами на відповідній території селища або міста у порядку, визначеному законом;

л) надання дозволів на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами на відповідній території селища або міста у порядку, визначеному законом;

м) здійснення контролю за діяльністю суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами відповідно до закону.

Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається,що Відповідач не тільки не займався несанкціонованим скиданням і розміщенням відходів, але відповідно до ст. 21 Закону України "Про відходи"та ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не приймав рішеннь та не надавав спеціального дозволу на розміщення відходів на перевіряємій території. Таким чином Відповідач в розумінні ст.ст 33, 43 Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) , ст. 46, 56 Закону України "Про охорону земель" не може бути визнаний таким, що заподіяв шкоду внаслідок порушення законодавства про відходи.