Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.99 р.
За позовом Науково-виробничого об'єднання "ХХХ"
До Державної податкової інспекції у С-му р-ні м. Києва
Про зобов'язання ДПІ у С-му р-ні м. Києва надати висновок
до відділення Державного казначейства про
відшкодування 43833 грн. 42 коп. ПДВ
Представники
Від позивача: присутня
Від відповідача: 1) присутня;
2) присутня
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у С-му р-ні м. Києва
про зобов'язання ДПІ у С-му р-ні м. Києва надати висновок до
відділення Державного казначейства про відшкодування 43833 грн.
42 коп. ПДВ.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно
зустрічної перевірки, постачальника, який виписав податкові
накладні, було виявлено, що ПП "YYY", за даними ДПІ у К-ді,
зареєстроване на загублений паспорт, не звітує до ДПІ, не
знаходиться за юридичною адресою.
Таким чином, податкові накладні вважаються недійсними, т.я. за
даними зустрічної перевірки встановлено, що ПДВ до бюджету
підприємством-постачальником не сплачений, джерело відшкодування
ПДВ з бюджету ПВО "ХХХ" відсутнє. (відзив на позовну заяву від
ХХ.08.99).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, встановив:
Позивач ПВО "ХХХ" зареєстрований як платник податку на додану
вартість (далі - ПДВ) Державною податковою інспекцією у С-му р-ні
м. Києва, що підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію позивача як
платника ПДВ.
Правомірність віднесення позивачем вищевказаний суми до складу
податкового кредиту з ПДВ підтверджується також податковими
накладними, виписаними контрагентами на ім'я позивача як покупця
товарів (робіт, послуг).(договір, накладні, пл. доручення
додаються).
За підсумками вересня 1998 р. різниця між податковим зобов'язання
позивача по ПДВ і податковим кредитом була від'ємною і склала
93036 грн. і відповідно до п.п. 7.7.3 ст. 7 закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягала відшкодуванню
позивачу з державного бюджету України на підставі тільки даних
податкової декларації позивача. Податкова декларація за вересень
1998 р. (додається) була надана позивачем у Державну податкову
інспекцію по С-му р-ну м. Києва (відповідач) у терміни,
передбачені законодавством.
Не зважаючи на вимоги п. 5 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України і Головного управління державного
казначейства України від 02.07.97 N 209/72, на цей час
відповідачем не було передано органам Державного казначейства
висновок про відшкодування позивачу з державного бюджету решти
належної йому суми ПДВ вересень 1998 р. в розмірі 43832,42 грн.
(акт ДПІ від ХХ.03.99).
Такі дії відповідача суперечать чинному законодавсту з викладених
нижче підстав.
Отримавши від ПП "YYY" податкові накладні, позивач відповідно до
п. 7.4 і 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відніс суми сплаченого контрагенам ПДВ в складі ціни
придбаних товарів (робіт, послуг) на збільшення податкового
кредиту.
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
варість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, датою виникнення права на податковий
кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів
із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), або дата одержання податкової накладної, що свідчить про
факт одержання товарів (робіт, послуг).
Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не пов'язує право позивача на збільшення податкового
кредиту по ПДВ із виконанням зобов'язання по сплаті ПДВ іншими
платниками цього податку.
Це право пов'язане тільки з наявністю підстави для включення
відповідних сум до складу податкового кредиту. Таким чином,
влкючення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ,
сплачених ПП "YYY" у складі вартості придбаних товарів (робіт,
послуг) є правомірним і цілком відповідає вимогам Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит звітного
періоду склдається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податків у звітному періоді в зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до скдаду
валових витрат виробництва (обігу) і основних фондів або
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. П.п. 7.4.5
п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що в
податковий кредит не дозволяється включати будьякі витрати по
сплаті податку, що не підтверджені податковою накладною. Позивачем
же право на податковий кредит було підтверджено податковими
накладними, отриманими від ПП "YYY" у повній відповідності з
вищенавденою нормою закону.
Відповідно до ч. 2 п.п. 7.4.5 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, єдиною підставою для виключення
сум ПДВ, сплаченого контрагентами позивача, є відсутність
податкової накладної. Підстави для визнання податкової накладної
недійсною, і як наслідок, виключення відповідних сум ПДВ із складу
податкового кредиту платника податків у цьому випадку законом
взагалі не передбачені.
Ст. 59 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що
угода, визнана недійсною, вважається такою із моменту її
укладення. Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не ставить ні право платника на податковий кредит, а
ні дійснійсть податкової накладної в залежність від наступних дій
особи, що видала такому платнику податкову накладну.
У зв'язку з викладеним вище, дії, здійснені контрагентами позивача
після одержання ним податкової накладної не можуть бути підставою
для визначення податкової недійсною, оскільки не можуть
породжувати ніяких додаткових зобов'язань для особи, яка цю
податкову накладну одержала.
П. 5 Порядку заповнення податкової накладної ( z0250-97 ) (z0250-97)
встановлено, що податкова накладна визнається недійсною у випадку
порушення контрагентами цього Порядку ( z0250-97 ) (z0250-97)
. Крім того,
відповідно до п. 10.2 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
контроль за нарахуванням і внесенням
податку в бюджет здійснюють податкові органи. Здійснення такого
контролю ні при яких обставинах на позивача зазначеним Законом
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не покладено. Залежність права платника податків на
податковий кредит від наступних дій його контрагентів означає
фактично зміну порядку обкладення ПДВ. Відповідно до п. 11.4
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зміна порядку оподаткування ПДВ може здійснюватись виключно
внесенням змін у цей Закон ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Таким чином, у частині визнання податкової накладної недійсною
Порядок заповнення декларації ( z0250-97 ) (z0250-97)
суперечить Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а тому не
може застосовуватись і породжувати для позивача ніяких правових
наслідків.
Несплата або ненарахування контрагентами ПДВ не передбачені
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
як
підстави для виключення відповідних сум ПДВ із складу податкового
кредиту по ПДВ позивача. Такі дії не передбачені ані Конституцією
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ані Законами України, і є порушення ч. 2
ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, яка передбачає, що:
"органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законами України".
Право позивача на податковий кредит протиправно поставлено
відповідачем у залежніть від його контрагентів після видачі
податкової накладної з ПДВ, що фактично означає покладання на
позивача контролюючих функцій щодо розрахунків його контрагентів
із бюджетом, ставить ведення позивачем податкового обліку в
залежність від розрахунків продавця з бюжетом, тобто фактично
змінює встановлений Законом "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
порядок обкладення ПДВ.
Підставою для одержання відшкодування сум ПДВ із Державного
бюджету України є дані тільки податкової декларації за звітний
період відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Надання податковим
органом по місцезнаходженню платника податків територіальному
органу Державного казначейства України висновку про відшкодування
сум ПДВ хоча і не передбачено Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, але вищевказаний висновок
відповідно до п. 5 Порядку відшкодування податку з додаткової
вартості ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України і Головного управління державного
казначейства України від 02.07.97 N 209/72 є підставою для
перерахування відповідних коштів територіальним органом Державного
казначейства України на користь платника податків.
Крім того, відповідачем не надано суду доказів, які б
підтверджували порушення податкового законодавства позивачем.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем надано всі
необхідні документи для повернення бюджетної заборгованості.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн. підлягають стягненню з
відповідача на користь позивача.
Зайво сплачене держмито в сумі 2106 грн. 67 коп. підлягає
поверненню позивачу з держбюджету.
Керуючись ст.ст. 47, 49, 82 - 85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вирішив:
Позов задовольнити.
Зобов'язати ДПІ у С-му р-ні м. Києва протягом п'яти днів подати до
Відділення державного казначейства у С-му р-ні м. Києва висновок
про відшкодування НВО "ХХХ" бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість в сумі 43833 грн. 42 коп.
Стягнути з рахунку Державної податкової інспекції у С-му р-ні
м. Києва на користь Науково-виробничого об'єднання "ХХХ" 85 грн.
витрат по сплаті держмита.
Видати наказ.
Повернути позивачу - ПВО "ХХХ" - з державного бюджету зайво
сплачене пл. дорученням N Х4 від ХХ.07.99, яке знаходиться в
матеріалах справи арбітражного суду м. Києва N 000, держмито в
сумі 2106 грн. 67 коп.