АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.08.1999 р.
За позовом: Акціонерного товариства спільного українсько -
кіпрського підприємства "ХХХ"
До: Державної податкової інспекції у Н-му районі
м. Києва
Про: визнання частково недійсним рішення від
ХХ.05.99 р. №ХХХХХ0 та визнання такими, що не
підлягають виконанню інкасових доручень № ХХ2
від ХХ.06.1999 року, №ХХХ9 від ХХ.06.1999 року
та №ХХХ4 від ХХ.06.1999 року.
Від позивача присутні
Від відповідача присутні
Обставини справи: Позивач звернувся до суду з позовною заявою про
визнання недійсним рішення ДПІ у Н-му районі м. Києва від ХХ.05.99
№ХХХХХ0 в частині нарахування ПДВ у розмірі 540862 грн., штрафних
санкцій у розмірі 54086 грн. та пені у розмірі 111735,9 грн. та
про визнання такими, що не підлягають виконанню інкасових доручень
№ХХ2 від ХХ.06.1999 року, №ХХХ9 від ХХ.06.1999 року та №ХХХ4 від
ХХ.06.1999 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване
рішення не грунтується на вимогах Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яким порядок оподаткування продажу
електроенергії врегульований за нульовою ставкою.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує,
посилаючись на те, що нарахування ПДВ здійснено на підставі п. 12
Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
від 07.08.98 №857/98, відповідно до якого продаж
товарів в рамка бартерних операцій, що здійснюються на території
України оподатковуються за повною ставкою, у тому числі по товарах
(роботах, послугах), операції з продажу яких оподатковуються за
нульовою ставкою. Вищевказаний Указ ( 857/98 ) (857/98)
видано Президентом
України відповідно до п. 4 розділу XV "Перехідні положення"
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і на даний час він є чинним.
Тому, у разі продажу електроенергії в межах бартерних операцій
повинні оподатковуватись ПДВ за повною ставкою.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
Впродовж періоду жовтень 1998 року - січень 1999 року між АТ СП
"ХХХ" та його замовниками (близько 600 сільськогосподарських
підприємств П-ої, М-ої та Х-ої областей) укладалися угоди і
здійснювався продаж електроенергії. Розрахунки за спожиту
електроенергію передбачалися і проводилися як грошовими коштами,
так і сільгосппродукцією.
ХХ.04.1999 року ДПІ у Н-му районі м. Києва була здійснена
перевірка позивача на предмет дотримання останнім вимог
податкового законодавства за другий квартал 1998 року - перший
квартал 1999 року, за результатами якої був складений відповідний
акт перевірки від ХХ.04.1999 року № ХХХХ9. На підставі даного акту
перевірки відповідачем було прийнято оспорюване рішення від
ХХ.05.99 р. №ХХХХХ0, в якому зазначено, що за результатами
перевірки позивачеві донарахований ПДВ за четвертий квартал 1998
року у розмірі 540862 грн., донараховані відрахування до
Інноваційного фонду у розмірі 5769 грн. та застосовані фінансові
санкції по ПДВ у розмірі 540862 грн. На виконання оспорюваного
рішення відповідач виставив для безспірного писання інкасові
доручення №ХХ2 від ХХ.06.1999 року, №ХХХ9 від ХХ.06.1999 року та
№ХХХ4 від ХХ.06.1999 року.
Оспорюваною частиною рішення ДПІ у Н-му районі м. Києва від
ХХ.05.99 р. №ХХХХХ0 є нарахування пов'язані з ПДВ.
В акті перевірки, зокрема щодо даного епізоду зазначено, що
позивач при визначені бази оподаткування у другому кварталі 1998
року та січні 1999 року керувався лише Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не враховуючи положення
Указу Президента України ( 857/98 ) (857/98)
від 07.08.1998 року №857\88.
Особливості оподаткування операцій з продажу електроенергії
встановлені п.п. 6.2.5. ст. 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до якого такі операції
оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Згідно з п. 1.4. Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
продаж товарів - це будь-які
операції, що здійснюються на підставі договорів купівлі-продажу,
міни, поставки та інших цивільно-правових договорів, які
передбачають передачу права власності на такі товари за
компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з
безоплатного надання товарів.
Таким чином, дії позивача при визначенні бази оподаткування
відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо обчислення податку по товарообмінних
операціях за нульовою ставкою є обгрунтованими.
В даному випадку має місце факт конкуренції правових норм, які
регулюють одне і теж саме питання - порядок оподаткування операції
з продажу електроенергії.
За таких обставин, беручи до уваги вимоги п. 1 ч. 2 ст. 92
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно якого система
оподаткування, податки і збори визначаються виключно законами
України, вимоги ст.ст. 1, 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, згідно яких податок на додану вартість
належить до категорії загальнодержавних податків; встановлення і
скасування податку, а також пільг його платникам здійснюється
Верховною Радою України; зміни і доповнення до вказаного Закону
( 1251-12 ) (1251-12)
, інших законів про оподаткування стосовно пільг,
ставок податків, механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за
шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають
чинності з початку нового бюджетного року; ставки податків
визначаються в межах граничних розмірів ставок, установлених
Законами України, суд повинен керуватись нормативним актом, який
відповідає вимогам Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
вищезгаданому Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
та має більшу юридичну силу -
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Враховуючи викладене, суд вважає, що донараховання позивачеві ПДВ
за четвертий квартал 1998 року у розмірі 540862 грн. та
застосовання фінансові санкції по ПДВ у розмірі 540862 грн., а
також виставлення до виконання інкасових доручень №ХХ2 від
ХХ.06.1999 року, №ХХХ9 від ХХ.06.1999 року та №ХХХ4 від ХХ.06.1999
року є безпідставним, а тому позовні вимоги позивача підлягають
задоволенню.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст.ст. 1, 14 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
, п. 6.2.5. ст. 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.ст. 33, 49, 82-85 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати рішення ДПІ у Н-му районі м. Києва від ХХ.05.99 р.
№ХХХХХ0 в частині нарахування ПДВ у розмірі 540862 грн. та
фінансових санкцій у розмірі 540862 грн. недійсним.
Стягнути з ДПІ у Н-му районі м. Києва на користь АТ СП "ХХХ" 85
грн. державного мита. Видати наказ.