Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16.07.1999 р.
За позовом СП "ХХХ"
До ДПІ у Н-му районі м. Києва
Про визнання недійсним рішення від ХХ.05.1999 року
Представники
Від позивача присутня
Від відповідача присутній
Обставини справи
Позов подано про визнання недійсним рішення ДПІ у Н-му районі м.
Києва від ХХ.05.1999 року №ХХХХХ1, згідно якого з позивача
підлягає стягненню 4020,43 грн. плати за землю та були застосовані
фінансові санкції у розмірі 40 0,43 грн. Позовні вимоги мотивовані
тим. що оспорюване рішення не відповідає фактичним обставинам,
оскільки за перевіряємий період (до ХХ.09.1998 року) позивач
користувався земельною ділянкою площею не 2035,84 кв.м., як
зазначено в акті перевірки, а площею 912,03 кв.м.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує,
посилаючись на те, що плата за землю нарахована позивачеві на
підставі даних державного земельного кадастру у відповідності до
вимог ст. 13 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Рішення прийнято ХХ.07.1999 року , оскільки у судовому засіданні
ХХ.07.1999 року була оголошена перерва.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
ХХ.05.1999 року ДПІ у Н-му районі м. Києва було прийнято
оспорюване рішення від ХХ.05.1999 року №ХХХХХ1 про стягнення з
позивача 4020,43 грн. плати за землю та застосування фінансових
санкцій у розмірі 4020,43 грн. Підставою прийняття оспорюваного
рішення був акт перевірки від ХХ.05.1999 року №ХХХ\Х8, в якому
зазначено наступне:
- згідно відповіді Київского міського управління земельних
ресурсів в базі даних Державного земельного кадастру м. Києва за
позивачем з ХХ.02.1998 року зареєстрована земельна ділянка по вул.
Н-го, 99, площею 2035,84 кв.м;
- позивач за період з ХХ.02.1998 року до ХХ.09.1998 року подавав
до відповідача розрахунок земельного податку за земельну ділянку
площею 912,03 грн.
Враховуючи викладене, відповідач, посилаючись на вимоги ст. 13
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
донарахував
позивачеві за вищезгаданий період плату за землю з різниці площ
між 2035,84 кв.м (за даними державного земельного кадастру) та
912,03 кв.м у сумі 4020,43 грн.
Згідно ст. 13 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
єдиною підставою нарахування земельного податку для підприємств та
органів державної податкової служби є дані державного земельного
кадастру.
До матеріалів справи залучений лист-відповідь Київського міського
управління земельних ресурсів, надісланий відповідачеві, в якому
зазначено про те, що в базі даних Державного земельного кадастру з
ХХ.02.1998 року за ТОВ "ХХХ" зареєстрована земельна ділянка по
вул. Н-го, 99, площею 2035,84 кв.м (код ділянки ХХХ1). Чинне
законодвство не надає органам державної податкової служби
оспорювати, визнавати недійсними або не приймати до уваги дані
державного земельного кадастру.
Згідно пояснень представника позивача, у останнього відсутні
докази оспорення у судовому порядку, відповідно до вимог ст. 28
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, даних державного
земельного кадастру.
За таких обставин, суд вважає, що донарахування відповідачем
позивачеві 4020,43 грн. земельного податку було здійснено у
відповідності до вимог ст. 13 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
.
Враховуючи викладене, підстави для визнання недійсним оспорюваного
рішення відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 13 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
,
ст.ст. 33, 49, 77, 82-85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
В И Р І Ш И В :
У позові відмовити.