260/6165/23 Про визнання протиправним та скасування рішеня Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС області, яким відмовлено в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної платника податків, Зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну - 06.03.2024 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейд-2007" на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року, постановлену суддею Калинич Я. М., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Гінди О. М., Гудима Л. Я., Затолочного В. С., у справі № 260/6165/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейд-2007" до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрейд-2007" (далі - позивач, скаржник, ТОВ "Будтрейд-2007) звернулося у липні 2023 року до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Закарпатській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08 серпня 2022 року № 7173692/35438522;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ "Будтрейд-2007" № 8 від 26 липня 2022 року.

Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 липня 2023 року залишив позовну заяву без руху у зв`язку із встановленням пропущення строку звернення до суду. Позивачеві запропоновано подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та надати докази поважності причин його пропуску.

Зазначена ухвала була мотивована тим, що позивач оскаржує рішення контролюючого органу, які були ухвалені у серпні 2022 року, тоді як позовна заява подана до суду лише у липні 2023 року, тобто з пропущенням установленого шестимісячного строку звернення до суду. При цьому у позові не зазначено жодних поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду.

На виконання вимог зазначеної ухвали скаржник подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зауважив на тому, що позов було подано в межах встановленого строку, оскільки пунктом 56.18 статті 56 та статтею 102 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк звернення до суду у спорах щодо оскарження рішень податкових органів, який становить 1095 днів.Окрім цього, позивач у заяві про поновлення строку зауважив, що відлік встановлених нормами статті 102 Податкового кодексу України строків зупиняється на період, протягом якого контролюючому органу заборонено проводити перевірку платника податків. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 13 березня 2022 року було припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.

Також позивач указував, що положеннями Податкового кодексу України (2755-17) не визначено строків для подання письмових пояснень у разі зупинення реєстрації податкової накладної. У свою чергу наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (z1245-19) установлено право платників податків на подання таких пояснень протягом 365 днів, що складає, на думку позивача, період досудового порядку врегулювання спору. З огляду на це, позивач вважає, що після закінчення такого періоду у платника податків виникає право на оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку.

Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 серпня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та повернув позовну заяву.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції посилався на висновки Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 та зазначив, що позивач оскаржував спірні рішення у порядку адміністративного оскарження, а тому для звернення до суду з цим позовом законодавством встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, проте позивач звернувся до суду поза межами цього строку.

Обґрунтування позивача щодо зупинення строків давності з огляду на припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду на період воєнного стану суд першої інстанції відхилив, зазначивши, що спірні правовідносини не стосуються питання проведення перевірок, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 13 березня 2022 року.

Також суд зауважив, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду. Проте у поданій заяві таких поважних причин не зазначено.

Восьмий апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції та постановою від 21 грудня 2023 року залишив без змін ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що позивач не навів фактів того, що саме у зв`язку із введенням воєнного стану було перешкодою для своєчасного звернення до суду з урахуванням того, що судова практика щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, є сформованою та усталеною задовго до подання позову.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, ТОВ "Будтрейд-2007" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає про необхідність відступити від висновків Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, які були застосовані судами попередніх інстанцій з огляду на те, що при їх застосуванні суди першої та апеляційної інстанції порушили статті 55, 124, 129 Конституції України, статтю 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 122 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 56, 102 Податкового кодексу України.

Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у справі з підстав, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права.

Головне управління ДПС у Закарпатській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про те, що скаржник не зазначив жодних обґрунтованих підстав для відступу від висновків Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.

При цьому обставини у зазначеній справі є подібними до обставини цієї справи, а тому такі висновки суду касаційної інстанції підлягають обов`язковому врахуванню.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із частиною першою статті КАС України (2747-15) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, КАС України (2747-15) визначає скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже було зазначено вище, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ).

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту зазначених статей ПК України (2755-17) та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони регулюють строки звернення до суду з позовом, в якому оскаржується податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України (2755-17) не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

З метою формування та застосування судами єдиної практики при вирішенні питання щодо визначення строків звернення до суду з адміністративним позовом, в якому оскаржується рішення контролюючого органу, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 сформував наступні висновки.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1). Цей висновок Конституційного Суду України колегія суддів вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України (2747-15) та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 цього Кодексу, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексу України (2755-17) . При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України (2755-17) . При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Стосовно доводів позивача про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, Верховний Суд звертає увагу на таке.

Верховний Суд в своїх рішеннях зауважував на тому, що відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційного Суду України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.

У справі "Коссі проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоч він формально не зв`язаний своїми попередніми рішеннями, відступ від них може бути, наприклад, виправданий з метою забезпечення того, що тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) відображає соціальні зміни та відповідає умовам сьогодення.

У справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини також наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Отже, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці Європейського суду з прав людини.

Доводи ж скаржника фактично зводяться до необхідності іншого тлумачення норм КАС України (2747-15) та ПК України (2755-17) , які регулюють питання строку звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження рішення контролюючого органу, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору. В касаційній скарзі відповідач не навів жодних аргументованих виняткових випадків для відступу від зазначеного правового висновку Верховного Суду.

Більше того, відступ від попередніх правових позицій Верхового Суду за відсутності обґрунтованих виняткових підстав для цього фактично порушуватиме принцип правової визначеності.

Щодо посилання позивача на те, що відлік встановлених нормами статті 102 ПК України строків зупиняється на період, протягом якого контролюючому органу заборонено проводити перевірку платника податків, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 13 березня 2022 року, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що спірні правовідносини не стосуються питання проведення зазначених у вказаній постанові перевірок, а зазначена позивачем стаття 102 ПК України у спірному випадку не регулює строки звернення до суду.

Щодо посилання позивача на наказ Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 "Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (z1245-19) , суд касаційної інстанції акцентує увагу на те, що цей наказ не встановлює жодних строків досудового оскарження або ж строків звернення до суду з позовом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що предметом оскарження в даній адміністративній справі є рішення комісії Головного управління ДПС у Закарпатській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08 серпня 2022 року.

Не погодившись з правомірністю рішення комісії Головного управління ДПС у Закарпатській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження такого шляхом подання скарги. Так, за результатами розгляду такої рішенням Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13 жовтня 2022 року подану скаргу залишено без задоволення.З цим адміністративним позовом позивач звернувся до суду тільки 18 липня 2023 року, тобто з пропущенням встановленого статтею 122 КАС України строку.

Частиною першою статті 123 КАС України установлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.Згідно з частиною другою цієї статті, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Указана норма співвідноситься з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України, яка визначає, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вказане Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України, оскільки позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску, на пропозицію суду першої інстанції, не повідомив.

Посилання на наявність поважних причин у зв`язку із введенням воєнного стану не приймаються до уваги у суді касаційної інстанції, оскільки вони не заявлялися позивачем у суді першої інстанції, де позивач наполягав лише на тому, що строк звернення до суду взагалі не був пропущений.

Водночас позивач, відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, не позбавлений права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому закону, під час якого позивач матиме право заявити про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних рішень. При цьому, доводи касаційної скарги також не спростовують вищенаведених висновків про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.