АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.04.1999 р.
За позовом Акціонерної страхової компанії "ХХХ"
До ДПІ у Н-му районі м. Києва
Про визнання недійсним рішення
Представники
Від позивача присутній
Від відповідача присутні
Обставини справи
Позов подано про визнання недійсним рішення ДПІ у Н-му районі м.
Києва від 15.03.1999 р. №ХХХХХ7 в частині стягнення 27927,00
гривень донарахованого внеску до Державного інноваційного фонду та
11298,86 гривень - пені за невчасне внесення платежів до
Державного інноваційного фонду. Позовні вимоги мотивовані тим, що
оспорюване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства
України; в 1998 році СК "ХХХ" обчислювала збір до Державного
інноваційного фонду в розмірі 1% від валового доходу, 30 % від
нарахованої суми перераховувалося безпосередньо до Державного
інноваційного фонду а 70% від нарахованої суми залишалося в
розпорядженні підприємства, як передбачено п. 2 Постанови КМ
України № 77 ( 77-92-п ) (77-92-п)
від 18.02.92 року та п. 3 "Порядку
формування та використання спеціального фонду позабюджетних коштів
цільового призначення" ( v2-02201-92 ) (v2-02201-92)
.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує
посилаючись на те, що згідно статті 29 Закону України "Про
Державний бюджет України на 1998 рік" ( 796/97-ВР ) (796/97-ВР)
до
законодавчого врегулювання питань сплати збору до Фонду суб'єкти
підприємницької діяльності незалежно від форм власності сплачують
до Фонду збір в розмірі 1 відсотка обсягу реалізації продукції
(робіт, послуг) або валового доходу у торговельній,
посередницькій, постачальницько-збутовій, банківській та страховій
сферах діяльності, зменшеного на суму податку на додану вартість
та акцизного збору; такий же розмір збору зазначений у статті 15
Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік"
( 796/97-ВР ) (796/97-ВР)
.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
ХХ.03.1999 р. ДПІ у Н-му районі м. Києва була здійснена перевірка
позивача на предмет дотримання останнім вимог податкового та
валютного законодавства за період з ХХ.01.1998 р. до ХХ.01.1999
р.(акт №ХХХХХ5). В акті перевірки стосовно позовних вимог
зазначено, що позивач в порушення ст. 29 Закону України "Про
державний бюджет на 1998 рік" ( 796/97-ВР ) (796/97-ВР)
та п. 2 постанови КМУ
від 18.02.1992 р. №77 "Про створення Державного інноваційного
фонду " ( 77-92-п ) (77-92-п)
обчислював та сплачував збір до інноваційного
фонду у розмірі 0,3 % від валового доходу. На підставі акту
перевірки відповідачем було прийнято частково оспорюване рішення №
ХХХХХ7 від ХХ.03.99 р. про стягнення з СК "ХХХ" 27927,00 гривень
донарахованого внеску до Державного інноваційного фонду та
11298,86 гривень - пені за невчасне внесення платежів до
Державного інноваційного фонду.
В 1998 році СК "ХХХ" обчислювала збір до Державного
інноваційного фонду в розмірі 1% від валового доходу, 30% від
нарахованої суми перераховувалося безпосередньо до Державного
інноваційного фонду а 70% від нарахованої суми залишалося в
розпорядженні підприємства, як передбачено п. 2 Постанови КМ
України № 77 ( 77-92-п ) (77-92-п)
від 18.02.92 року та п. 3 "Порядку
формування та використання спеціального фонду позабюджетних коштів
цільового призначення" ( v2-02201-92 ) (v2-02201-92)
.
Згідно ст. 7 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
та ст. 28 Закону України "Про бюджетну систему
України" ( 512-12 ) (512-12)
зміна податкових ставок і механізм справляння
податків і зборів не можуть запроваджуватись Законом України про
Державний бюджет на відповідний рік; Закон України про Державний
бюджет не може вносити зміни до чинного законодавства.
За таких обставин, донарахування відповідачем позивачеві 27927
грн. внеску до Державного інноваційного фонду та застосування пені
з посиланням на ст. 29 Закону україни "Про держвний бюджет на 1998
рік" ( 796/97-ВР ) (796/97-ВР)
є невірним, суперечить вимогам спеціального
законодавства, що регулює податкові відносини та порядок прийняття
і обсяг дії Закону України про Державний бюджет на відповідний
рік.
Враховуючи викладене, суд вважає позовнівимоги обгрунтованими і
такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 7 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
, ст. 28 Закону України "Про бюджетну систему України"
( 512-12 ) (512-12)
, ст.ст. 33, 49, 82-85 АПК України
В И Р І Ш И В :
Позова задовольнити .