803/1513/17 Про стягнення пені за прострочення сплати бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - 06.03.2024 Прийняття

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 (суддя Денисюк Р.С.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 (головуючий суддя - Сеник Р.П., судді - Попко Я.С., Обрізко І.М.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення коштів,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, підприємець) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач 1, Управління, податковий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - відповідач 2, казначейська служба), в якому просила стягнути пеню в сумі 158114,69 грн за прострочення сплати бюджетної заборгованості з податку на додану вартість жовтень-грудень 2016 року, січень-липень 2017 року.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що відповідно до довідок та актів відповідача 1 про результати позапланових виїзних документальних перевірок правомірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень-грудень 2016 року, січень-липень 2017 року контролюючим органом підтверджено відображення у деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Також, судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано право позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень-листопад 2016 року. Однак, в порушення вимог пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми бюджетного відшкодування надійшли на рахунок позивача із значним порушенням строків, у зв`язку з чим утворилась заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України позивач нарахував пеню на суму 158114,69 грн.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 27.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017, позов задовольнив повністю: стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на користь позивача пеню в розмірі 158114,69 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування, підтверджене контролюючим органом за наслідками перевірок та судовими рішеннями, в порядку та строк, визначений статтею 200 ПК України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день її погашення.

Податковий орган, не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, пунктів 200.10, 200.15 статті 200 ПК України, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на відсутності підстав для сплати позивачу пені з огляду на те, що відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках, затверджених спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 03.02.2011 №68/23 (далі - Порядок №68/23), необхідною умовою для включення сум податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є надходження з центрального органу державної податкової служби відповідно узагальнених матеріалів та узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість і лише після отримання підтвердження ДФС бюджетного відшкодування на відповідні суми, Управління включає суми відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, водночас такої інформації до відповідача не надходило. Скаржник зазначає, що судами не досліджено і не перевірено розрахунок пені, наданий позивачем. Зауважує, що суди, розглядаючи справу, в порушення положень статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), не зупинили провадження у цій справі до закінчення касаційного провадження до розгляду аналогічної справи №803/591/16.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2024 визнав за можливе розгляд справи у попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.03.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що за період жовтень-грудень 2016 року, січень-липень 2017 року Управлінням було проведено ряд документальних позапланових виїзних перевірок правомірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, зокрема:

не встановлено порушень при відображенні позивачем в декларації за жовтень 2016 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 280544,00 грн, за результатами якої складено довідку від 18.01.2017 №7/03-20-17-03-06/2820510269;

підтверджено суму бюджетного відшкодування у декларації за листопад 2016 року в сумі 228620,00 грн, за результатами якої складено акт від 14.02.2017 №101/03-20-17-03-06/2820510269;

підтверджено суму бюджетного відшкодування у декларації за грудень 2016 року в сумі 345368,00 грн, за результатами якої складено акт від 17.03.2017 №611/03-20-17-03-06/2820510269;

підтверджено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у декларації за січень 2017 року в сумі 181049,00 грн, за результатами якої складено акт від 19.04.2017 №1094/03-20-17-03-06/2820510269;

підтверджено суму бюджетного відшкодування у декларації за лютий 2017 року в сумі 204724,00 грн, за результатами якої складено акт від 11.05.2017 №1364/03-20-17-03-06/2820510269;

підтверджено суму бюджетного відшкодування у декларації за березень 2017 року в сумі 259194,00 грн, за результатами якої складено акт від 02.06.2017 №3475/13-07/2820510269;

за квітень 2017 року підтверджено суму бюджетного відшкодування у декларації за квітень 2017 року в сумі 214954,00 грн, за результатами якої складено акт від 04.07.2017 №5680/13-07/2820510269;

підтверджено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у декларації за травень 2017 року в сумі 317127,00 грн, за результатами якої складено акт від 28.07.2017 №7152/13-07/2820510269;

підтверджено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у декларації за червень 2017 року в сумі 312458,00 грн, за результатами якої складено акт від 30.08.2017 №8808/13-07/2820510269;

підтверджено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за липень 2017 року в сумі 223665,00 грн, за результатами якої складено акт від 29.09.2017 №10253/13-07/2820510269.

Крім того, право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за період січень - листопад 2016 року в загальній сумі 2009491,00 грн підтверджено судовими рішеннями, а саме: постановами Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 у справі №803/1069/16, від 13.09.2016 у справі №803/1276/16 та ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі №876/10492/16, від 14.03.2017 у справі №876/9688/16, від 20.04.2017 у справі №876/3936/17, від 14.02.2017 у справі №876/9432/16, від 20.04.2017 у справі №876/3923/17, від 18.05.2017 у справі №876/1931/17, від 26.06.2017 у справі № 876/6393/17, які набрали законної сили.

Відповідно до виписок Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" по рахунку позивача за 24.05.2017, 13.06.2017-20.06.2017, 11.07.2017, 01.08.2017-28.08.2017, 19.09.2017, 23.10.2017-31.10.2017, кошти бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок у банку платника податків у встановлені пунктами 200.12, 200.13 та 200.15 статті 200 ПК строки не перераховані, а відшкодовані з порушенням таких строків, внаслідок чого позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування пені на суму заборгованості з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2016 року, січень-липень 2017 року в сумі 158114,69 грн, який є предметом розгляду у цій справі.

Надаючи оцінку своєчасності відшкодування відповідачами на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та правомірності стягнення пені за несвоєчасну сплату суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України (2755-17) ), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 ПК України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (пункт 200.12 статті 200 ПК України).

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.15 статті 200 ПК України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Відповідно до пункту 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведеними положеннями ПК України (2755-17) прямо закріплена відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Зазначена норма є імперативною та не має будь-яких виключень.

Неподання контролюючим органом у строк встановлений статтею 200 ПК України до органів Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення, у зв`язку з цим, заборгованості бюджету з податку на додану вартість, обумовлює набуття платником податку права на пред`явлення вимоги про стягнення пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, за якою суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.06.2014 у справі № 21-131а14 та Верховним Судом у постанові від 14.03.2019 у справі №803/591/16.

Як установлено судами попередніх інстанцій, за результатами перевірок контролюючий орган визнав право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість і підтвердив достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми, проте не подав у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Також, судами установлено, що право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказані періоди підтверджене і в судовому порядку.

Сам факт несвоєчасного перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість не є спірним у даній справі, розрахунок, наданий позивачем, досліджений судами попередніх інстанцій, помилок не встановлено, а відтак суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що наявні підстави для стягнення на користь позивача пені на виконання вимог пункту 200.23 статті 200 ПК України.

Ураховуючи встановлені судовими інстанціями обставини щодо не направлення контролюючим органом у визначений пунктом 200.15 статті 200 ПК України строк на адресу казначейської служби висновку із зазначенням суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про порушення контролюючим органом встановлене законом право позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2016 року, січень-липень 2017 року, що спричинило порушення відповідачами строків для повернення суми бюджетного відшкодування та, відповідно, є підставою для нарахування пені за прострочення відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день її погашення.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Податковим органом не спростовано факт прострочення погашення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суму такого відшкодування та дату фактичного погашення. Також, податковим органом не вказано, де саме позивачем була допущена помилка у розрахунку пені (як-то сума, період, розмір облікової ставки тощо).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.