Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ

до Комунального підприємства "Тернопільміськтеплокомуненерго", вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: 1) Головне управління Державного казначейства України у Тернопільській області, м. Тернопіль, вул. Шевченка, 29

2) Головне фінансове управління Тернопільської обласної державної адміністрації, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8.

про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ в сумі 10 490 287,11 грн..

за участю представників сторін:

позивача: головний юрисконсульт Матюшенко Юрій Степанович - довіреність № 118/10 від 15.07.08р.;

відповідача: Головний юрисконсульт Мацегорін Андрій Олександрович –довіреність № 107/10 від 15.07.08р.;

третьої особи 1: Головний юрисконсульт юридичного відділу Клим Андрій Андрійович –довіреність № 27 від 01.09.08р..

Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, звернулася з позовом до Комунального підприємства "Тернопільміськтеплокомуненерго", вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ на загальну суму 10 490 287,11 грн..

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ).

За відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 7232825,19 грн. основного боргу за поставлений природний газ, та повідомив, що зазначена сума боргу повністю погашена, на підтвердження чого подав суду копію платіжного доручення № 3332 від 31.07.2008р.. Щодо стягнення пені, інфляційних та 3 % річних позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що причиною виникнення заборгованості є невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання фактичним витратам на їх виробництво. Також звертає увагу суду на те, що основною категорією споживачів теплової енергії є населення, рівень оплат якого дуже низький –станом на 01.06.2008р. заборгованість населення становила 15,5 млн. грн., яка згідно Закону України "Про реструктуризацію заборгованості квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (554-15) та Закону України "Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги, що утворилась станом на 1 грудня 2006 року" сплата населенням заборгованості за послуги теплопостачання реструктуризована на термін до 60 місяців, а згідно із Законом України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" (486/96-ВР) заборонено нараховувати пеню населенню за несвоєчасну оплату послуг теплопостачання. У доповненні до відзиву № 1088/18 від 23.07.2008р. Просить суд: відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК та п. 3 ст. 83 ГПК зменшити розмір неустойки, оскільки несвоєчасна оплата за газ виникла з незалежних від КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" причинами; при вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань застосувати відповідно до ч. 1 ст. 232 ГК України залікову неустойку; крім того просить суд розстрочити виконання рішення на 60 місяців, оскільки одномоментне виконання рішення посеред опалювального сезону поставить під загрозу усю господарську діяльність підприємства.

Головне управління Державного казначейства України у Тернопільській області проти позовних вимог заперечило, посилаючись на те, що у відповідності до укладеного між ДК "Газ України", HAK "Нафтогаз України", КП "Тернопільміськтеплокомуненерго", Головним фінансовим управління Тернопільської облдержадміністрації та головним управлінням Державного казначейства України в Тернопільській області договору № 79/440 від 14.07.2008р. заборгованість відповідача за поставлений природний газ сплачено повністю.

Головне фінансове управління Тернопільської обласної державної адміністрації участь представника в засіданні не забезпечило, однак у поданому суду запереченні № 5-01/47-738 проти позовних вимог заперечило та звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 54 Закону України "Про державний бюджету країни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та постанови Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2008 року №440 "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" укладено 14 липня 2008 року договір № 79/440 між ДК "Газ України", HAK "Нафтогаз України", КП "Тернопільміськтеплокомуненерго", Головним фінансовим управління Тернопільської облдержадміністрації та головним управлінням Державного казначейства України в Тернопільській області на суму 7.232.852,20 грн., згідно умов якого місцевим бюджетам за рахунок субвенції з державного бюджету погашено заборгованість минулих років з різниці в тарифах на теплопостачання перед КП "Тернопільміськтеплокомуненерго", яке цими коштами погасило заборгованість за природний газ перед ДК "Газ України" згідно з договором від 30 грудня 2005 року № 06/05-2209-те-30 за 2006 рік, ДК "Газ України" погасило заборгованість за природний газ перед HAK "Нафтогаз України" згідно з договором від 3 січня 2006 року № 06/06-3 за 2006 рік, а HAK "Нафтогаз України" погасило податкову заборгованість станом на 1 січня 2008 року по податку на прибуток до спеціального фонду державного бюджету.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, оцінивши представлені докази в сукупності, судом встановлено наступне.

30 грудня 2005 року між Дочірньою Компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ (Постачальник) та Комунальним підприємством "Тернопільміськтеплокомуненерго", вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, (Покупець) укладено договір № 06/05-2209 ТЕ-30 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, у відповідності до умов якого постачальник зобов’язався в 2006 році передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити вартість газу у відповідності до умов даного договору (п.п. 1.1. договору).

Пунктом 11.1 договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з 01.01.2006р. і діє в частині поставки газу до 30 квітня 2006 року, а в частині розрахунків –до повного їх виконання.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (436-15) .

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № 06/05-2209 ТЕ-30 від 30.12.2005р. Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у 2006р. надано Комунальному підприємству "Тернопільміськтеплокомуненерго" послуги з постачання 116604,786 м3 природного газу, вартість якого становить 42.111.923,96 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, які містять підписи повноважних представників сторін та відтиски печаток підприємств.

Розділом 6 Договору сторони передбачили, що розрахунки за газ здійснюються покупцем такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші платежі проводяться платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання –передачі газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав покладені на нього зобов’язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з постачання та транспортування природного газу у зв’язку з чим допустив заборгованість перед позивачем станом на час подання позову в сумі 7.232.825,20 грн..

Однак, як вбачається із договору № 79/440 про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови КМ України від 25.04.2008р. № 440 (440-2008-п) , укладеним 14.07.2008р. між Головним управлінням Державного казначейства України у Тернопільській області (сторона 1), Головним фінансовим управлінням Тернопільської обласної державної адміністрації (Сторона 2), КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" (Сторона 3), ДК "Газ України" (Сторона 4) та НАК "Нафтогаз України" (Сторона остання), згідно п. 2 якого передбачено наступний порядок розрахунків: Державне казначейство України перераховує Стороні 1 кошти залучені з єдиного казначейського рахунку в сумі 7232825,20 грн. на підставі рішення Мінфіну; Сторона 1 перераховує на рахунок Сторони 2 кошти в сумі 7232825,20 грн. для погашення заборгованості минулих років з різниців тарифах на послуги теплопостачання наданні населенню; Сторона 2 перераховує Стороні 3 кошти в сумі 7232825,20 грн. (в т.ч. ПДВ1205470,87 грн.) для погашення заборгованомсті за природний газ згідно договору від 30.12.2005р. № 06/05-2209-ТЕ-30 за 2006р.; Сторона 4 перераховує Стороні останній кошти в сумі 7232825,20 грн. (в т.ч. ПДВ1205470,87 грн.) для погашення заборгованості за газ згідно договору від 03.01.2006р. № 06/06-3 за 2006р.; Сторона остання перераховує кошти в сумі 7232825,20 грн. до спеціального фонду державного бюджету як погашення податкової заборгованості з податку на прибуток. Із поданої відповідачем копії платіжного доручення № 3332 від 31.07.2008р., заборгованість за отриманий згідно договору № 06/05-2209-ТЕ-30 від 30.12.2005р. природний газ в сумі 7.232.825,20 грн. сплачена повністю, що в судовому засіданні підтвердив і представник позивача, а тому провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі ст. 80 п.1-1 ГПК України (1798-12) за відсутності предмету спору.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

За порушення терміну оплати, згідно п. 6.1 вищезазначеного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

У зв’язку з наведеним позивачем, відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за період з 22.11.2007р. по 22.05.2008р. відповідачу нарахована пеня в сумі 707.052,06 грн.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ч.1 ст. 233 ГК України приписує враховувати при цьому ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, та інші інтереси сторін.

Як встановлено судом та не заперечено представниками сторін, заборгованість за отриманий газ по договору № 06/05-2209-ТЕ-30 в розмірі, що складає суму позову, виникла у відповідача у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами місцевого самоврядування.

На виконання ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Постанови КМ № 440 від 25.04.2008р. "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (440-2008-п) затверджено Порядок перерахування у 2008 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, на виконання якого було укладено договір № 79/440 від 14.07.2008р., а відтак причиною несвоєчасності проведення розрахунків стала неврегульованість питання щодо виділення субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Суд, враховуючи причини несвоєчасного проведення розрахунку, а також беручи до уваги той факт, що на час розгляду справи сума основного боргу сплачена повністю, вважає за можливе на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити пеню до 35.352,60 грн..

В частині стягнення 671.699,46 грн. заявленої позивачем пені відмовляється.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати поставленого природного газу, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 2.136.241,46 грн. інфляційних нарахувань за період лютий 2006р. – квітень 2008р., 394.669,51 грн. 3 % річних за період 11.02.2006р. - 22.05.2008р. правомірними.

В частині стягнення 19.498,89 грн. інфляційних нарахувань в позові відмовляється, вважаючи їх такими, що надмірно заявлені.

Клопотання відповідача щодо застосування ч. 1 ст. 232 ГК України, щодо відшкодування збитків в частині не покритій штрафними санкціями, судом відхиляється, як безпідставне, оскільки сума, на яку збільшується борг у зв’язку з інфляційними процесами не є збитками у розумінні ст.. 224 ГК України (436-15) .

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ про стягнення з Комунального підприємства "Тернопільміськтеплокомуненерго", вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ на загальну суму 10.490.287,11 грн. підлягають до задоволення частково в сумі 2.563.263,57 грн., із яких: 2.136.241,46 грн. інфляційних нарахувань, 394.669,51 грн. 3 % річних, 35.352,60 грн. пені, як такі, що обґрунтовано заявлені та підтверджені належними доказами.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 60 місяців, на підставі п.6 ст. 83 ГПК України, враховуючи підстави даного клопотання, зважаючи на те, що стягнення одночасно всієї суми ускладнить виконання рішення через значну заборгованість населення за отримані послуги з теплопостачання, при цьому враховуючи фінансове становище обох сторін та причини виникнення боргу, вважає за необхідне задовольнити його частково і розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців –до 24.09.2009р..

Судові витрати у справі, відповідно до статті 44- 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Тернопільміськтеплокомуненерго", вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, код 14034634 на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35, код 31301827 - 2.136.241,46 грн. інфляційних нарахувань, 394.669,51 грн. 3 % річних, 35.352,60 грн. пені та 25.500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.Розстрочити стягнення даних сум на 12 місяців –до 24.09.2008р. із щомісячною сплатою 215.990,13 грн..

4.В частині стягнення 7.232.825,19 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5.В решті позову відмовити.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

7.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

8.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "02" жовтня 2008р. через місцевий господарський суд.