810/668/18 Про визнання протиправними дії податкової Інспекції щодо проведення перевірки, оформленої відповідним актом, порушення порядку та строків прийняття податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо сплати податку на землю - 06.03.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 (суддя Щавінський В.Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

Приватне акціонерне товариство "Банкомзв`язок" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: визнати протиправними дії Інспекції щодо проведення перевірки, оформленої актом від 29.11.2016 №1373/26-50-12-03-17/19353391, порушення порядку та строків прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.12.2016, встановлених пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 12.12.2016 №0129461203.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на протиправність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки, оскільки повнота нарахування та сплата земельного податку не може бути предметом камеральної перевірки та має досліджуватися у ході документальної перевірки. Позивач зазначив, що контролюючим органом порушено порядок та строки прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що акт перевірки і податкове повідомлення-рішення були надіслані лише 09.02.2017. Також, позивач зауважив, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у контролюючого органу не було правових підстав для накладення на платника штрафу у розмірі 50 відсотків через повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, оскільки грошове зобов`язання було неузгодженим внаслідок оскарження податкового повідомлення-рішення від 14.06.2016 №0043321203, прийнятого на підставі висновків акту перевірки від 19.05.2016 №566/26-50-15-03-17/19353391.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 10.04.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018, позов задовольнив, визнав протиправними дії Інспекції щодо проведення перевірки, оформленої актом перевірки від 29.11.2016 №1373/26-50-12-03-17/19353391, порушення порядку та строків прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.12.2016 №0129461203, встановлених пунктом 86.8 статті 86 ПК України. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 12.12.2016 №0129461203.

Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли до висновку про протиправність проведення камеральної перевірки платника з підстав того, що предмет проведеної перевірки виходить за межі камеральної перевірки, передбаченої статтею 75 ПК України, проведення даної камеральної перевірки здійснювалось не на підставі виключно даних, зазначених у податкових деклараціях позивача, а на підставі також і інших документів. Суди зазначили, що відповідачем порушено порядок та строки прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Також, суди дійшли висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, оскільки відсутній факт повторного правопорушення з підстав оскарження позивачем раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення від 14.06.2016 №0043321203 в судовому порядку.

Відповідач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що ним правомірно, відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 ПК України було здійснено перевірку позивача, за результатами якої правомірно визначено платнику грошові зобов`язання з орендної плати за землю з підстав їх заниження платником. Відповідач доводить, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, а сплачена позивачем сума зобов`язань з орендної плати за землю не відповідає зазначеним вимогам, відтак, ним правомірно донараховано грошові зобов`язання та застосовано штрафні санкції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін та відмовити скаржнику у задоволенні касаційної скарги.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 06.03.2024.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у лютому 2014 року Товариством подано до Інспекції податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, в якій визначено щомісячні суми податкового зобов`язання у розмірі 77985,16 грн. Подану декларацію прийнято контролюючим органом, що підтверджується квитанцією від 20.02.2014 №2.

Контролюючим органом на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 ПК України проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 29.11.2016 №1373/26-50-12-03-17/19353391, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, що виявилось у заниженні податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за земельну ділянку загальною площею 3,4157 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13/2, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2016 №0129461203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 2807465,67 грн, з яких: за основним платежем в сумі 1871643,78 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 935821,89 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України (2755-17) , який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків.

Даною нормою визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому ПК України (2755-17) .

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції на дату проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Наведені законодавчі норми свідчать про те, що законодавець встановив виключні підстави для проведення камеральної перевірки, а саме на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Виходячи із змісту підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України перевірку своєчасності сплати податків контролюючий орган уповноважений проводити в рамках документальної перевірки, в той час, як камеральною перевіркою можливість розгляду вказаного питання, на момент проведення контролюючим органом камеральної перевірки позивача, законом не була передбачена.

З 01.01.2017 підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016 (1797-19) наступного змісту: "предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах".

Таким чином, Законом України №1797-VIII від 21.12.2016 (1797-19) до переліку питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, віднесено і своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов до висновку, що у контролюючого органу були відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки у листопаді 2016 року досліджувати питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податкових зобов`язань. Контролюючий орган, здійснюючи перевірку своєчасності сплати позивачем податкових зобов`язань з орендної плати, вийшов за межі предмету камеральної перевірки.

Як зазначив Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Тобто, здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкового повідомлення-рішення у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового або іншого законодавства, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту в контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для збільшення контролюючим органом грошового зобов`язання платнику шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами ПК України (2755-17) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та, в подальшому, підтриманий Верховним Судом.

Відтак, враховуючи протиправність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Інспекції слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України (2747-15) , суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 залишити без змін.