АРБІТРАЖНИЙ СУД М. КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
03.02.98 Справа N 9/165
За позовом СП "Леонко-Арт"
до відповідача Старокиївської районної державної адміністрації,
третя сторона - АТ "Цвіт"
У засіданні була оголошена перерва до 03.11.98.
Позивач звернувся з позовом про визнання його
перереєстрованим з 31.10.96 (з моменту надсилання документів
відповідачу), просить зобов'язати відповідача видати свідоцтво про
реєстрацію.
В доповненні до позовної заяви позивач уточнює та змінює
позовні вимоги, а саме: просить Старокиївську райдержадміністрацію
м. Києва прийняти на облік з Міністерства фінансів України СП
"Леонко-Арт" у зв'язку зі зміною місцезнаходження керівних органів
та зобов'язати видати свідоцтво нового зразка.
Відповідач повідомив, що 27.10.97 ним було відмовлено
позивачу у прийнятті на облік з Міністерства фінансів у зв'язку зі
зміною місцезнаходження керівних органів. Рішення про
перереєстрацію СП "Леонко-Арт" не приймалось.
Відповідачем було виконане рішення арбітражного суду м. Києва
від 16.09.97 СП "Леонко-Арт", прийняте на облік та видане
свідоцтво нового зразка.
Третя сторона не визнає позов за слідуючих обставин:
На момент підписання установчого договору від 21.12.92 АТ
"Цвіт" було державним підприємством - Республіканський
інформаційно-обчислювальний центр "Держхлібопродукт України".
01.01.93 між Республіканським інформаційно-обчислювальним
центром "Держхлібопродукт України" та спільним підприємством
"Леонко-Арт" був укладений договір оренди нежилих приміщень
N 12-а/93, згідно з яким останньому було передано в орендне
користування нежиле приміщення по вул. П. Сагайдачного, 17
загальною площею 35 кв. м.
Вважає установчий договір від 21.12.92, підписаний
представником американської сторони та директором РІОЦ
"Держхлібопродукт", договором про наміри, оскільки Декретом
Кабінету Міністрів України від 31.12.92 N 24-92 ( 24-92 ) (24-92)
"Про
впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності,
створених за участю державних підприємств" заборонено державним
підприємствам бути засновниками підприємств будь-яких
організаційних форм та видів, господарських товариств,
кооперативів.
Оскільки в матеріалах справи немає доказів затвердження
реєстрації юридичної особи - СП "Леонко-Арт", його правоздатність
не виникла і тому нестворене спільне підприємство, яке звернулось
з позовом до суду, просить визнати свідоцтво від 05.08.96
недійсним.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників
сторін, встановив таке.
21.12.92 Республіканський інформаційно-обчислювальний центр
Держкомітету України по хлібопродуктах та корпорація "Леонко-Арт"
м. Нью-Йорк домовились про створення на території України
спільного підприємства. Рішенням про створення підприємства є
установчий договір.
Тимчасовим положенням про порядок реєстрації спільних
підприємств, створюваних на території Української РСР за участю
радянських та іноземних організацій, фірм і органів управління,
затвердженим Мінфіном УРСР 17.01.91, визначався порядок реєстрації
(перереєстрації), створення і ліквідація спільних підприємств
згідно з діючим законодавством СРСР щодо створення і діяльності
спільних підприємств, державного регулювання зовнішньоекономічної
діяльності (до прийняття відповідних законодавчих актів
Української РСР).
П. 9 ст. 3 Тимчасового положення встановлено, що реєстрації
підлягають зміни і доповнення до установчих документів,
зареєстрованих спільних підприємств та їх філіалів, що стосуються:
складу учасників зареєстрованих спільних підприємств та їх
філіалів;
складу спільних підприємств;
юридичних адрес;
обсягу статутного фонду;
часток внесків у статутний фонд;
юридичної адреси спільного підприємства або філіалу.
Позивач подав суду свідоцтво про державну реєстрацію
радянсько-американського спільного підприємства N 42, видане
Валютно-економічним управлінням Мінфіну УРСР 14.05.91, а також
незареєстровану копію Статуту спільного українсько-американського
підприємства - СП "Леонко-Арт", місцезнаходження якого вказано: м.
Київ-4, бульвар Т. Шевченка, 2.
Установчий договір укладається в письмовій формі і містить
істотні умови, за якими сторонами досягнута згода.
Ст.33 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається, як на підставу своїх вимог.
В матеріалах справи N 9/165 та раніше розглянутої справи
N 5/115 немає статутного договору, підписаного та зареєстрованого
належним чином СП "Леонко-Арт" та Республіканським
інформаційно-обчислювальним центром "Держхлібопродукт України".
Позивач посилається на додаткову угоду до договору від
21.12.92, підписану 29.12.93, за якою український учасник СП -
Орендне підприємство "Інформаційний центр" передав як частину
статутного фонду право користування приміщенням площею не менше
100 кв.м у будівлі "літера А" за адресою: м. Київ, вул.
П.Сагайдачного, 17.
Доказів реєстрації додаткової угоди від 29.12.93 до суду не
подано.
Але на підставі вказаної додаткової угоди від 29.12.93
позивач користувався без внесення орендної плати означеним
приміщенням.
Рішенням по справі N 5/115 від 30.05.97 за позовом ЗАТ "Цвіт"
(раніше РІОЦ "Держхлібопродукт України") до СП "Леонко-Арт" про
виселення із приміщення по вул. П. Сагайдачного, 17 СП
"Леонко-Арт" був зобов'язаний звільнити безпідставно зайняте
приміщення.
Оскільки рішенням по справі N 5/115 від 30.05.97 доведено, що
зайняте приміщення не було внеском у статутний фонд СП, на що
посилається позивач по справі згідно зі ст. 35 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, судом ці ствердження позивача не приймаються.
Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.92 "Про
впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності,
створених за участю державних підприємств" ( 24-92 ) (24-92)
державним
підприємствам заборонено бути засновниками підприємств будь-яких
організаційних норм та видів, господарських товариств,
кооперативів за винятками, передбаченими п.п. 1, 7 Декрету.
Республіканський інформаційно-обчислювальний центр
"Держхлібопродукт України" - державне підприємство, тому у
відповідності з порядком, визначеним п. 2 даного Декрету
( 24-92 ) (24-92)
, засновником спільного підприємства (якби він таким був)
повинен був стати орган приватизації - Фонд державного майна
України. А установчі документи спільного підприємства підлягали
перереєстрації, що не було зроблено позивачем.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що подані позивачем
документи, які, на його думку, підтверджують право на прийняття на
облік з Мінфіну України СП "Леонко-Арт" та зобов'язання видати
відповідачем свідоцтва нового зразка, підтверджують протилежне, а
саме: відсутність такого права.
А саме, цілком очевидно, що подане позивачем суду свідоцтво
про державну реєстрацію радянсько-американського спільного
підприємства "Леонко-Арт" від 14.05.91 N 42, видане Мінфіном УРСР,
немає ніякого відношення до незареєстрованого належним чином
статуту спільного підприємства "Леонко-Арт", засновники якого не
визначені навіть в тексті примірника. Крім того, примірник
означеного статуту не містить назви СП (радянсько-американське СП
"Леонко-Арт"), як це вказано у свідоцтві N 42. З цього можна
зробити висновок, що ці два документи не пов'язані між собою і
тому свідоцтво N 42 аж ніяк не може бути доказом реєстрації
спільного підприємства, засновниками якого є позивач та третя
сторона - АТ "Цвіт".
Підтвердженням цього висновку суду може бути також копія
листа Мінфіну України від 09.09.96 N 11-306/317-4/224, в якому
повідомляється Подільському районному суду м. Києва про те, що
Мінфіном було зареєстроване спільне радянсько-американське
підприємство "Леонко-Арт" від 14.05.91 за N 42 та Угода "Про
створення на території СРСР і діяльності спільного підприємства за
участю радянської організації і корпорації Сполучених Штатів
Америки", яка підписана 06.02.91 в м. Львові в двох примірниках.
Інших угод статутних документів цього підприємства немає. Юридична
адреса СП "Леонко-Арт": м. Львів-14, вул. Мучна, 32.
Засновниками цього підприємства є Львівська експериментальна
кераміко-скульптурна фабрика та американська корпорація "METRO
REALT INC" (лист 107 справи N 5/115).
Позивач по справі не довів суду протилежне.
Ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
від 27.03.91 (в редакції 1991 р.) встановлено, що державна
реєстрація підприємства здійснюється у виконавчому комітеті
районної, міської, районної в місті ради народних депутатів за
місцезнаходженням підприємства.
Для державної реєстрації підприємства виконкому відповідної
ради народних депутатів подаються заява, рішення засновника про
створення, статут та інші документи за переліком, що визначається
Радою Міністрів Української РСР.
При зміні основних положень статуту або типу підприємства
здійснюється його перереєстрація. Перереєстрація підприємства
здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.
Державна реєстрація підприємства проводиться у виконавчому
комітеті районної, міської, районної в місті ради народних
депутатів за місцем діяльності або проживання, якщо інше не
передбачено законодавчими актами Української РСР.
Для державної реєстрації підприємства до виконавчого комітету
відповідної ради народних депутатів подаються документи:
заява підприємця;
рішення засновника і статут, якщо це необхідно для створення
організаційної форми підприємства;
інші документи (у випадках, передбачених чинним
законодавством для окремих організаційних форм підприємництва)
(ст. 8 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
.
Відповідно до п. 2 ст. 34 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
підприємство ліквідується, якщо рішенням суду
будуть визнані недійсними установчі документи і рішення про
створення підприємства.
В цьому випадку суд вирішує спір про визнання недійсними
установчих документів підприємства чи рішення про його створення.
В разі визнання такими, що суперечать чинному законодавству,
установчих документів в судовому порядку скасовується державна
реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності. Скасування
державної реєстрації має такі ж наслідки, як і ліквідація
підприємства.
Позивач стверджує, що одним із засновників СП "Леонко-Арт" є
Республіканський інформаційно-обчислювальний центр
"Держхлібопродукт України", який був державним підприємством і
всупереч вимогам чинного законодавства не міг бути засновником
суб'єкта підприємництва (ч. 3 ст. 2 Закону ( 698-12 ) (698-12)
та Декрету
КМ України від 31.12.92 N 24-92 ( 24-92 ) (24-92)
"Про впорядкування
діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за
участю державних підприємств"), тому суд згідно з п. 1 ст. 83 АПК
( 1798-12 ) (1798-12)
з метою захисту прав і законних інтересів третьої
сторони виходить за межі позовних вимог та визнає недійсним
установчий договір про створення СП "Леонко-Арт" як такий, що
суперечить вимогам закону (ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Позовні вимоги СП "Леонко-Арт" до Старокиївської
райдержадміністрації м. Києва про прийняття на облік з
Міністерства фінансів України СП "Леонко-Арт" у зв'язку зі зміною
місцезнаходження керівних органів та видачу свідоцтва нового
зразка не підлягають задоволенню, у позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 6, 34 Закону України "Про підприємства"
( 887-12 ) (887-12)
, ст. 8 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
,
ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 22, 33 і 35, 82, 83 (п. 1)
АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, - В И Р І Ш И В:
у позові відмовити.
Визнати недійсним свідоцтво про державну реєстрацію
(перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - спільного
українсько-американського підприємства "Леонко-Арт", видане
Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва від
01.09.97.
Старокиївській районній державній адміністрації м. Києва
виключити з реєстру спільне українсько-американське підприємство
"Леонко-Арт" та повідомити органи державної статистики про
виключення з реєстру спільного українсько-американського
підприємства "Леонко-Арт".
Старокиївській районній державній адміністрації м. Києва у
встановленому порядку провести заходи по ліквідації спільного
українсько-американського підприємства "Леонко-Арт".
"Вісник Вищого арбітражного суду України", N 3, 1998 р.