АРБІТРАЖНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
06.11.97 Справа N 275/7
Про перевірку рішення в порядку нагляду
Заступник голови арбітражного суду Миколаївської області,
розглянувши заяву ТОВ "Тібіс ЛТД" про перевірку рішення
арбітражного суду Миколаївської області від 2 червня 1997 р. у
справі N 275/7 за позовом ТОВ "Тібіс ЛТД" (м. Миколаїв) до ДПА по
Миколаївській області про визнання недійсним рішень ДПА від
10.06.96 р., встановив таке.
Позивач звернувся до арбітражного суду з позовом про визнання
недійсними рішень ДПА по Миколаївській області за N
83/22-19/19290029/3203, N 84/22-19/19290029/3204.
Рішенням від 2 червня 1997 р. арбітражний суд позов
задовольнив частково, визнавши недійсним рішення ДПА по
Миколаївській області за N 83/22-19/19290029/3203 в частині
застосування фінансових санкцій в розмірі двократного розміру
донарахованого податку на прибуток за 1995 р. у сумі 188 млн. крб.
і двократного розміру донарахованого податку на прибуток за 1994
р. у сумі 180 млн. крб. У решті позову відмовлено.
Позивач не згоден з рішенням арбітражного суду в частині
фінансових санкцій щодо податку на додану вартість і пені за
несвоєчасне надходження валютної виручки і просить змінити
рішення, задовольнивши його позовні вимоги.
Перевіркою матеріалів справи встановлено таке. За
результатами перевірки дотримання позивачем валютного
законодавства у 1994-1996 рр. ДПА по Миколаївській області
прийняла два рішення від 10.06.96 р. за N 83/22-19/19290029/3203
та N 84/22-19/19290029/3204.
Рішенням від 10.06.96 р. за N 84/22-19/19290029/3204 до
позивача були застосовані фінансові санкції в розмірі 185 млн.
крб. Оспорюючи це рішення, позивач вважає, що ДПА по Миколаївській
області неправомірно застосовувала до нього фінансові санкції,
оскільки він не експортував свою продукцію, а здійснював її
тимчасовий вивіз за межі України відповідно до статті 71 Митного
кодексу України ( 1970-12 ) (1970-12)
. Однак матеріали справи свідчать, що
до фактичного вивозу продукції за межі митного кордону країни
позивач уклав з кількома підприємствами Росії договори на
виготовлення і постачання апаратів "Ніон" для гальванізації.
Уклавши договори на експорт цієї продукції, позивач оформлював її
вивіз за межі України під зобов'язання про зворотній ввіз. Покупці
продукції приймали її як отриману за договорами купівлі-продажу,
про що свідчать митні декларації митниць Росії. Довідки банку
"Відродження", які долучені до справи, також підтверджують, що
покупці оплату продукції проводили згідно з договорами
купівлі-продажу, тому при розгляді справи арбітражний суд
правомірно дійшов висновку, що ДПА вірно застосувала до позивача
фінансові санкції за рішенням N 84/22-19/19290029/3204 від
10.06.96 р.
Посилання позивача на те, що за одні і ті самі порушення він
був двічі притягнутий до відповідальності Миколаївською митницею
та ДПА по Миколаївській області, не може бути прийняте до уваги,
оскільки митниця застосувала до нього конфіскацію в зв'язку з
порушенням митного законодавства України, а ДПА - за порушення
законодавства про валютне регулювання.
Рішенням від 10.06.96 р. за N 83/22-19/19290029/3203 ДПА по
Миколаївській області застосувала до ТОВ "Тібіс ЛТД" такі
фінансові санкції: двократний розмір донарахованого податку на
прибуток - 188 млн. крб.; двократний розмір донарахованого податку
на додану вартість - 264 млн. крб.; двократний розмір
донарахованого податку на прибуток за 1994 р. - 180 млн. крб.
Арбітражний суд рішенням від 02.06.97 р. визнав неправомірним
застосування до позивача фінансових санкцій на суму 188 млн. крб.
і 180 млн. крб.
Позивач вважає, що фінансові санкції в сумі 264 млн. крб. по
ПДВ застосовані неправомірно, оскільки прилади, придбані ТОВ
"Тібіс ЛТД" у підприємців, були реалізовані ДП "ЧСЗ" згідно з
договором N 4/1018 по ціні нижчій, ніж собівартість. Оскільки
фірма з цієї операції доходу не мала, тому і ПДВ не повинна
сплачувати. По цій операції ДПА по Миколаївській області провела
детальнішу перевірку, яка підтвердила висновки акта перевірки від
21.05.96 р., а також обгрунтованість застосування до позивача
фінансових санкцій у сумі 264 млн крб. Як підтверджують акти
перевірки, ТОВ "Тібіс ЛТД" уклало з ДП "ЧСЗ" договір на
виготовлення і постачання 200 шт. приладів на суму 535,24 млн.
крб. Підприємство ДП "ЧСЗ" 18.11.94 р. перерахувало позивачеві за
вказані прилади 535,24 млн. крб., а підприємцям-виконавцям робіт
заплатило за ці модулі 603,2 млн. крб. Оскільки підприємці є
суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної
особи і мають обчислювати та сплачувати податок на додану вартість
відповідно до іншого порядку, то позивач не мав підстав для
віднесення сум податку на ДВ на розрахунки з бюджетом.
Зауваження позивача щодо акта від 10.10.97 р. про те, що
Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. за N 14-92
( 14-92 ) (14-92)
скасовано з 01.10.97 р., безпідставні і не впливають на
результати розгляду справи, оскільки перевірка фінансової
діяльності позивача проводилася у 1996 році і рішення про
застосування фінансових санкцій прийняте ДПА в червні 1996 року,
коли Декрет Кабінету Міністрів України мав чинність.
За таких умов підстави для задоволення заяви позивача щодо
перевірки рішення відсутні.
Керуючись статтями 106-198 Арбітражного процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Рішення арбітражного суду від 2 червня 1997 р. у справі
N 275/7 залишити без змін.
"Вісник Вищого арбітражного суду України", N 2, 1998 р.