АРБІТРАЖНИЙ СУД М. КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
06.06.94 Справа N 8/415
Про цивільно-правне зобов'язання, що виникає внаслідок
заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки
за позовом Української багатогалузевої фірми "Інком"
(м. Київ)
до відповідача військової частини А-0138/А-154
про стягнення 33870851 крб.
Суть спору: позивач звернувся з проханням стягнути з
відповідача 33870851 крб. збитків, заподіяних внаслідок ДТП.
Відповідач не визнає своєї вини, посилаючись на наявність
суттєвих суперечностей у висновках експерта Харківського НДГСЕ МЮ
України. Ці висновки не відповідають фактичним обставинам події і
не можуть бути доказами у справі, які підтверджують висновки ВДАІ
про вину водія відповідача.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.
30.07.93 у районі бульвару Л.Українки сталося зіткнення
транспортних засобів, внаслідок якого був пошкоджений автомобіль
позивача "Ніссан-Санні" (держ. N 13-61 КІЄ).
Учасниками ДТП були автомобілі "Ніссан-Санні" (держ. N 13-61
КІЄ) під управлінням водія позивача Борисенка А.М. та автомобіль
ГАЗ-24 (держ. N 0099 ХЯ), яким управляв водій відповідача Цугуй
Г.В.
ВДАІ Печерського РУВС, що проводив розгляд справи про
порушення правил дорожнього руху ( 1094-93-п ) (1094-93-п)
, було зроблено
висновок, що водій відповідача Цугуй Г.В. порушив ст. 124 ч. 1
КпАП України ( 80731-10 ) (80731-10)
.
Відповідач не погодився з висновками ВДАІ і зробив запит до
Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про
механізм ДТП.
КНДІСЕ проведено дослідження з виїздом на місце пригоди, у
процесі якого отриману від ВДАІ слідчу інформацію, зафіксовану на
схемі ДТП, було перенесено на масштабну схему перехрестя.
Внаслідок проведеного дослідження експерт дійшов висновку, що
матеріали ВДАІ не відповідають фактичним обставинам події; це
призвело до і помилки при встановленні вини учасників зіткнення.
За висновками експертизи від 29.11.93 N 3615/3616, первинний
контакт транспортних засобів стався в районі умовної лінії, яка
розділяє потоки зустрічного руху на перехресті. Отже, не
виключено, що зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля
відповідача.
У цьому випадку водій "Ніссан-Санні" повинен був керуватися
вимогами п.9.1 та 11.1 ч. 1 ПДР ( 1094-93-п ) (1094-93-п)
, тобто перед зміною
напрямку руху він мав впевнитися, що це не створить перешкод для
інших учасників руху, а також знизити швидкість відповідно до
встановлених обмежень.
За висновками експерта, перешкод технічного характеру для
виконання цих вимог водієм позивача Борисенком А.М. не було.
Таким чином, додержання ПДР ( 1094-93-п ) (1094-93-п)
дало б змогу
Борисенку А.М. уникнути зіткнення з автомобілем відповідача.
Крім того, водієм Борисенком А.М. було допущено перевищення
швидкості руху. Поблизу перехрестя у напрямку руху "Ніссан-Санні"
встановлений знак обмеження максимальної швидкості до 40 км/год.;
тим часом водій Борисенко А.М. вів машину зі швидкістю 60 км/год.
Цей факт не дістав оцінки у матеріалах ВДАІ Печерського РУВС.
Як випливає з матеріалів ВДАІ, водій відповідача Цугуй Г.В.
за кілька хвилин до зіткнення здійснював об'їзд автомобіля, що
стояв праворуч біля паркана, для чого взяв ліворуч, щоб не
пошкодити його.
Виходячи з висновків експерта, водій Цугуй Г.В., враховуючи
дорожню ситуацію, повинен був керуватися вимогами п. 11.2 ПДР
( 1094-93-п ) (1094-93-п)
(при виникненні небезпеки для руху, яку водій
спроможний був виявити, він мав вжити заходів для зниження
швидкості аж до зупинення транспортного засобу або для безпечного
для інших учасників руху об'їзду перешкоди). З технічної точки
зору у діях водія відповідача порушень вимог п. 11. 1 ч. 2 ПДР не
виявлено.
Аналіз одержаних судом висновків експерта Харківського
науково-дослідного інституту судових експертиз показав, що вони не
дали обгрунтованої відповіді на поставлені арбітражним судом
питання.
Здійснюючи розрахунки, експерт виходив з того, що швидкість
руху автомобіля "Ніссан-Санні" дорівнювала 41 км/год., хоча з
матеріалів ВДАІ, наданих експерту, а саме з пояснень водія
Борисенка А.М., випливає, що він вів машину зі швидкістю 60
км/год.
Фактор швидкості руху кожного з джерел підвищеної небезпеки
слід враховувати, виходячи з дотримання кожним вимог ПДР
( 1094-93-п ) (1094-93-п)
, оскільки це допомагає визначити причину зіткнення
та показує, як вживалися заходи для уникнення зіткнення. Тому
перевищення швидкості водієм позивача слід враховувати як
обтяжуючі обставини при встановленні ступеня вини.
Згідно зі ст. 450 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
збитки, спричинені
джерелом підвищеної небезпеки, підлягають відшкодуванню незалежно
від вини, але умисел потерпілого є підставою для звільнення від
відповідальності за спричинені збитки. При зіткненні двох джерел
підвищеної небезпеки слід встановити вину кожного з них.
У даному випадку суд дає оцінку діям кожного учасника для
встановлення вини.
Твердження позивача щодо висновків ВДАІ Печерського РУВС як
безспірних доказів вини водія відповідача Цугуя Г.В. не можуть
бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ст. 35 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
доказом вини, що не потребує доказування у суді, є
лише вирок суду щодо певних подій та фактів. В усіх інших випадках
питання про вину осіб - учасниць ДТП вирішує суд за результатами
всіх матеріалів справи.
Враховуючи повноту проведеного дослідження та обгрунтованість
висновків щодо механізму ДТП, при оцінці дій учасників зіткнення
для встановлення вини кожного з них арбітражний суд віддає
перевагу висновкам експертизи, проведеної Київським
науково-дослідним інститутом судових експертиз МЮ України.
Аналіз матеріалів справи та причин аварії підтверджує, що
винним у зіткненні е водій позивача Борисенко А.М, який поблизу
перехрестя складної конфігурації рухався зі значним перевищенням
швидкості, чим порушив вимоги пп. 9.1, 11.1 ПДР ( 1094-93-п ) (1094-93-п)
.
Перевищення швидкості не дало йому змоги вжити необхідних заходів,
щоб уникнути зіткнення з автомобілем ГАЗ-24 під керуванням Цугуя
Г.В. Тому слід кваліфікувати дії Борисенка А.М. як умисел.
У діях водія відповідача Цугуя Г.В. порушень вимог ПДР не
виявлено.
На підставі викладеного позовні вимоги не підлягають
задоволенню, у позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати,
пов'язані з проведенням експертизи Харківським НДІСЕ, слід
віднести на обидві сторони порівну.
Керуючись ст. ст. 440, 450 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 35,
49, 82 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суддя В И Р І Ш И В:
1. У позові відмовити.
2. Стягнути з р/рахунку 345431 у АКБ Градобанк (м. Київ), МФО
300078 Української багатогалузевої фірми "Інком" (м. Київ) на р/р
000141917 у Ленінському АКБ СР (м. Харків), МФО 351339
Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз 138405
крб. основного боргу.
3. Стягнути з р/рахунку 141535 у Лівобережному відділенні
Промінвестбанку, МФО 322119 військової частини А-154 (м. Київ) на
користь р/р 000141917 у Ленінському АКБСР (м. Харків), МФО 351339
Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз 138405
крб. основного боргу.
Надруковано: "Вісник Вищого Арбітражного Суду України", N 2,
1995 р.