25/333 Про визнання права господарського відання на нерухоме майно - 31.07.2008 Прийняття

Державна науково –виробнича корпорація "Київський інститут автоматики"(далі по тексту –позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернувся до суду з позовом про визнання права господарського відання на нежилий будинок по вул. Половецькій 4 в м. Києві та про визнання недійсним рішення відповідача-1 №509/1919 від 30.09.2004р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва від 23 березня 1992 року № 171 Науково-виробничому об’єднанню "Київський інститут автоматики"були передані будинки по вул. Багговутівській, 37/6, вул. Половецький, 4 та 6 з балансу управління житлового господарства Шевченківського району на баланс НВО "Київський інститут автоматики", та тим, що позивач володіє відкрито та безперервно спірним будинком з 1992 року і згідно ст. 344 Цивільного Кодексу України набув права власності на ці будинки і тому дозвіл Київрадою Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) знести будинок № 4 по вул. Половецькій в м. Києві є порушенням права господарського відання позивача на цей будинок.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували з мотивів, викладених у відзивах на позов.

Ухвалою суду від 22.07.2008р. до провадження було прийнято зустрічний позов КП "Київжитлоспеексплуатація" (далі по тексту відповідач-2 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про визнання право господарського відання нежилими будинками по вул. Половецька 4 та Половецька 6, а також по вул. Багговутівська 37/8.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 "Про розмежування Державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно територіальних одиниць (комунальною) власністю" (311-91-п) був затверджений "Перелік державного майна, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності)", згідно якого житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду були віднесені до комунальної власності.

29.07.2008р. позивач за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про залишення первісного позову без розгляду.

Клопотання мотивоване тим, що довіреність, видану на ім’я Твердохлєбова Є.Г. (особа, яка підписала первісний позов) було скасовано 10.06.2008р., тобто до подання первісного позову до Господарського суду м. Києва.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

5 листопада 1991 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 311 "Про розмежування Державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно територіальних одиниць (комунальною) власністю", яким було затверджено Перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до якої було віднесено Житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів 13 січня 1992 року на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 (311-91-п) було прийняте Рішення № 26 "Про формування комунального майна міста та районів", яким були затверджені відповідні переліки майна.

Додатком 1, таблиця 14, строки 500 та 507 було встановлено, що двоповерхові будинки по вул. Багговутівській 400 м2 (ідентифікований за інститутом автоматики) та по вул. Половецький, 4 406 м2 (ідентифікований за інститутом автоматики) були віднесені до комунальної власності міста.

Виконавчий комітет Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва 23 березня 1992 року прийняв Рішення № 171 "Про знесення будівель по вул. Багговутівській, 37/8 та по вул. Половецькій, 4 та № 6", яким вирішив:

- 1. Передати будинки вул. Багговутівській, 37/8 та по вул. Половецькій, 4 та 6 з балансу управління житлового господарства Шевченківського району на баланс КНВО "Київській інститут автоматики", для подальшого знесення, як таких, що не відповідають санітарним та технічним вимогам і непридатні для використання без капітального ремонту і в зв’язку з будівництвом експериментально - комплексіровочного корпусу.

- 2. КНВО "Київський інститут автоматики"відшкодувати управлінню житлового господарства Шевченківського району залишкову вартість будівель.

- 3. КНВО "Київський інститут автоматики"знести будівлі за свої кошти. . . . .".

30 вересня 2004 року Київська міська рада прийняла Рішення № 509\1919, яким дозволила Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) знести нежилої будинок на вулиці Половецькій, 4 у Шевченківському районі м. Києва, який належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи суд прийшов до висновку про залишення без розгляду первісного позову та про задоволення зустрічного через наступне:

Первісний позов від імені ДНВК "Київський інституту автоматики" підписано Твердохлєбовим Є.Г. на підставі довіреності від 18.12.2007р.

29 липня 2008 року представник позивача за зустрічним позовом звернувся до суду з клопотанням про залишення первісного позову без розгляду.

На підтвердження обставин, викладених в клопотанні, суду було надано Наказ №133 від 10.06.2008р., підписаний Генеральним директором ДНВК "Київський інституту автоматики".

Вказаним наказом було скасовано всі довіреності, видані на ім’я Твердохлєбова Є.Г.

Пунктом 2 частини першої статті 248 ЦК України встановлено, що представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Частиною першою статті 249 ЦК України передбачено право особи, яка видала довіреність, скасувати її в будь –який час.

Пунктом 1 частини першої статті 81 ГПК України передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Таким чином, первісний позов підписано особою, яка з 10.06.2008р. не мала права вчиняти від імені ДНВК "Київський інституту автоматики"дій, які були визначені скасованою довіреністю.

За таких обставин, дійшов висновку про обґрунтованість клопотання первісного позивача та вважає за необхідне залишити первісний позов без розгляду.

Правовідносини між сторонами виникли в 1992 році і тому згідно Прикінцевим положенням Господарського кодексу України (436-15) та Прикінцевими положеннями Цивільного кодексу України (435-15) дані правовідносини підлягають вирішенню на підставі законодавства, що діяло на час виникнення цих спірних правовідносин та з урахуванням діючого законодавства, оскільки продовжують існувати. Законом України "Про власність"№ 697-XII від 07 лютого 1991 року (697-12) було встановлено:

"Стаття 31. Державна власність в Українській РСР

До державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Стаття 32. Суб'єкти права державної власності

1. Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради Української РСР.

2. Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів." Законом України "Про власність" (697-12) (в редакції станом на 23 березня 1992 року, тобто на час, коли Виконавчим комітетом Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва було Прийняте Рішення № 171, за яким спірні будинки були передані на баланс КНВО "Київський інститут автоматики") в ст. 37 було встановлено, що майно, яке є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством Української РСР.

З огляду на ст. 37 цього Закону вбачається, що для виникнення права повного господарського відання необхідна розпорядча дія суб’єкту права власності того майна, яке передається до господарського відання.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 (311-91-п) та Рішення Виконавчого комітету Київської міської ради від 13 січня 1992 року правовий режим щодо будинків вул. Богговутівській, 37/8 та по вул. Половецькій, 4 та 6 був визначений як до комунальної власності м. Києва.

Згідно п. 2 ст. 32 Закону України "Про власність"№ 697-XII від 07 лютого 1991 року суб’єктом права комунальної власності є адміністративно територіальна одиниця в особі Київської міської ради народних депутатів і саме на підставі її розпорядчого акту могло виникати право господарського відання на спірні будинки.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України –Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.".

Позивач за зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої заперечення до первісного позову та вимоги за зустрічним позовом, вказував як на докази на Рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13 січня 1992 року № 26.

Позивачем за зустрічним позовом не було доведено суду, що суб’єктом права комунальної власності –Київською міською радою народних депутатів або її виконавчим органом видавався розпорядчий акт про закріплення будинків по вул. Багговутівській, 37/8 та по вул. Половецькій, 4 та 6 за Київським науково-виробничим об’єднанням "Київський інститут автоматики", правонаступником якого є позивач за первісним позовом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом було обґрунтовано та доведено, що спірні будинки є комунальною власністю м. Києва.

Відповідачем-2 за первісним позовом (Київською міською радою) суду було надано пояснення, що спірні будинки є комунальної власністю територіальної громади м. Києва, яке виникло на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 "Про розмежування Державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно територіальних одиниць (комунальною) власністю" (311-91-п) і що Київська міська рада не заперечує про визнання права господарського відання за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація", яке за своєю статутною діяльністю є балансоутримувачем нежитлових та житлових будинків, які відносяться до комунальної власністю територіальної громади м. Києва.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що зустрічний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

У зв’язку із задоволенням зустрічного позову судові витрати позивача за зустрічним позовом у сумі 203,00 грн. (85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 60, 81, 82- 85 ГПК України, господарський суд, -

Первісний позов Державної науково –виробничої корпорації "Київський інститут автоматики"залишити без розгляду.

Зустрічний позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"задовольнити повністю.

Визнати за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація"(ідентифікаційний код 03366500, адреса: 01034, м. Київ, вул. Володимирська 51-А) право господарського відання нежилими будинками, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Половецька 4, вул. Половецька 6, вул. Багговутівська 37/8.

Стягнути з Державної науково –виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" (ідентифікаційний код 05796251, адреса: 02097, м. Київ, вул. Нагірна 22) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"(ідентифікаційний код 03366500, адреса: 01034, м. Київ, вул. Володимирська 51-А) судові витрати в розмірі 203,00 (двісті три гривні) грн. Видати наказ.