Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.1999
За позовом Спільного українсько-американського підприємства
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
До Державної податкової інспекції у Н-ському р-ні м.Києва
Про визнання недійсними рішень ДПІ у Н-ському р-ні м.Києва № У від
ХХ.ХХ.99 та № УУ від ХХ.Х.99
Представники:
Від позивача Присутні
Від відповідача Не з'явились
Обставини справи :
Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Н-ському р-ні м.Києва
про визнання недійсними рішень № У від ХХ.ХХ.99 та № УУ від
ХХ.ХХ.99.
Відповідач відзив на позов не надав, не виконав вимог суду,
викладених в ухвалі про порушення провадження у справі.
Відповідно до ст. 75 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
справа розглядається
за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника
позивача, встановив:
Рішеннями заступника начальника ДПІ у Н-ському районі м. Києва від
ХХ.ХХ.99 та ХХ.ХХ.99 до позивача застосовані фінансові санкції за
порушення законодавства про оподаткування.
Оскаржувані рішення винесені на підставі актів перевірки ДПІ у
Н-ському районі м. Києва від ХХ.ХХ.99 № 1 та № 2 від ХХ.ХХ.99.
Підстави для нарахування недоїмки по ПДВ, пені та фінсанкцій,
викладені в актах перевірки.
Однак, з висновками, викладеними ДПІ у Н-ському р-ні м.Києва в
актах перевірки, суд не може погодитись з наступних підстав:
Порядок на який посилається відповідач, суд у відповідності зі ст.
4 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не приймає до уваги, оскільки знаходить
його таким, що суперечить ЗУ "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
оскільки:
1. Закон дає повний і вичерпний перелік всіх обов`язкових
реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна (п.
7.2.1)
2. Згідно до п. 7.4.5 ЗУ "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податковим
органом, суми податку попередньо включені до складу податкового
кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом
документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на
суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеним цим
підпунктом документами.
Таким чином, законодавець встановив вимоги до податкової
накладної,а також міри відповідальності в разі її відсутності.
Тобто, згідно вищезазначеного Закону, на податковий кредит не
можна розраховувати лише в одному випадку - взагалі за відсутності
податкової накладної.
3. Законом України " Про систему оподаткування " ( 1251-12 ) (1251-12)
від
ХХ.ХХ.98 (ст. 9) не передбачено для платника податку та (ст. 10)
не надано йому права вимагати від іншого платника податку
будь-яких відомостей (в т. ч. і щодо реєстрації в якості платника
податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів,
тощо).
4. Закон України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає обов`язку
або права одного платника податку контролювати показники
податкової звітності по ПДВ іншого платника податку.
5. Закон України " Про державну податкову службу в Україні "
( 509-12 ) (509-12)
не містить в собі повноважень податкових органів, які б
дозволяли б останнім вважати недійсними податкові накладні.
6. Згідно з п. 7.4.1 ЗУ "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку із
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу).
7. П.7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника
податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних
подій:
А) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг);
Б) дата отримання податкової накладної.
Відповідно до п. 7.2.6 Закону України " Про ПДВ " ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт,
послуг) покупцю на його вимогу", тобто у необмежений законом
строк.
Податкові накладні, на які посилається відповідач і які були
предметом судового дослідження містять в собі всі необхідні
реквізити, передбачені ст. 7.2.1 ЗУ "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і
свідчать про те, що вони були складені та надані БМУ № УУ АТ фірми
"ААА" платником ПДВ, оскільки містять в собі код платника ПДВ який
відповідає коду, зазначеному у свідоцтві про реєстрацію платника
податку на додану вартість.
Віднесення сум податку проводилось на підставі податкової
накладної № 0 від ХХ.ХХ.97 (ТзОВ "ВВВ" Свідоцтво про реєстрацію
платника податку на додану вартість № 00000000), податкової
накладної № 00 від ХХ.ХХ.98 (ТзОВ КІТ "ССС", Свідоцтво про
реєстрацію платника податку на додану вартість № 0000001 від
ХХ.ХХ.98).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач згідно пл. доручень,
які зазначені відповідачем у його актах документальної перевірки
сплатив ПДВ.
Податкова інспекція документально не довела, що позивач не
здійснив сплату ПДВ.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
передбачає такої умови як відшкодування ПДВ із державного бюджету
за наявності доказів сплати (внесення) контрагентом за угодою суми
податку. Тому джерело відшкодування має місце у будь-якому
випадку, якщо є факт позитивної різниці між податковим кредитором
і податковими зобов"язаннями, в даному випадку покупця, у
визначений законом звітний період.
Таким чином, висновок відповідача в рішеннях про те, що позивачем
порушений п. 7.4.5 Закону України " Про ПДВ " ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є
невірним.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації (п. 7.7.3 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Крім того, згідно п. 2.14 "Положення про документальне
забезпечення записів у бухгалтерському обліку (№88)" ( z0168-95 ) (z0168-95)
відповідальність за несвоєчасне і якісне складання документів,
передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для
відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних,
наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці
документи (тобто особи з боку контрагентів СП "ХХХ", а не
позивача).
Таким чином, перекладати обов'язок сплачувати ПДВ в бюджет замість
продавця на позивача (покупця) у відповідача не було законних
підстав.
Крім того, приймаючи оспорювані рішення, податкова інспекція не
врахувала, що юридична відповідальність особи, в т. ч. юридичної,
має індивідуальний характер, а відтак, до відповідальності повинен
бути притягнений правопорушник, а не особа, яка вступила з ним в
договірні правовідносини і не порушила при цьому норми закону.
Як вбачається з довідок КМУС, наданих позивачем, ТзОВ " ААА" та
ТзОВ "ССС" значаться на ХХ.ХХ.99 в Єдиному державному реєстрі
підприємств та організацій України.
Вищенаведене свідчить про те, що висновки і мотивація відповідача
є безпідставними і такими, що не випливають з норм права, а
оспорювані рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва є такими, що не
відповідають вимогам законодавства про оподаткування.
За таких обставин рішення ДПІ у Старокиївському р-ні м.Києва № У
від ХХ.ХХ.99 та № УУ від ХХ.ХХ.99 підлягають визнанню недійсними.
Витрати по сплаті держмита підлягають стягненню з відповідача на
користь позивача в сумі 85 грн.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсними рішення Державної податкової інспекції у
Старокиївському р-ні м.Києва № У від ХХ.ХХ.99 та № УУ від ХХ.ХХ.99
про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення
законодавства про оподаткування по відношенню до Спільного
українсько-американського підприємства Товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ".
Стягнути з р/рахунку Державної податкової інспекції у Н-ському
р-ні м.Києва на користь Спільного українсько-американського
підприємства ТзОВ "ХХХ" 85 грн. витрат по сплаті держмита.
Видати наказ.