990/32/24 Про зобов'язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинити кваліфікаційне оцінювання щодо відповідності особи займаній посаді, розпочате на підставі рішення ВККС України - 15.09.2025 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 990/32/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про зобов`язання відповідача вчинити певні дії,

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 01 лютого 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), в якому позивач просить зобов`язати відповідача припинити кваліфікаційне оцінювання щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді, розпочате на підставі рішення ВККС України № 133/зп-18 від 07 червня 2018 року і продовжене на підставі рішення ВККС України від 11 січня 2024 року №6/зп-24.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

2. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що відповідач не має права проводити процедуру кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності позивача здійснювати правосуддя у відповідному суді одночасно з іншою процедурою кваліфікаційного оцінювання з метою визначення відповідності позивача займаній посаді судді.

Позивач зазначає, що ВККС України фактично здійснює продовження зупиненого оцінювання без прийняття формального рішення про його поновлення, що є порушенням частини шостої статті 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ). Вказане підтверджується тим, що питання щодо підтвердження здатності позивача здійснювати правосуддя у Верховному Суді було включено до порядку денного пленарного засідання Комісії 16 січня 2024 року, про що зазначено на її офіційному веб-сайті. Таким чином, оцінювання проводиться у процесуальній формі, яка суперечить вимогам Закону, оскільки юридично воно досі перебуває у статусі зупиненого.

Крім того, позивач наголошує, що Комісією одночасно проводиться друге кваліфікаційне оцінювання з метою визначення відповідності займаній посаді судді, розпочате Рішенням ВККС України №?133/зп-18 від 07 червня 2018 року та продовжене Рішенням №?6/зп-24 від 11 січня 2024 року. Такі дії суперечать приписам пункту 21 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (1402-19) , відповідно до якого судді, які вже проходили кваліфікаційне оцінювання, не підлягають повторному оцінюванню для підтвердження відповідності займаній посаді.

Вказує, що внаслідок протиправних дій та бездіяльності Комісії позивач опинився у стані юридичної невизначеності, що є порушенням принципу верховенства права, закріпленого в частині першій статті 8 Конституції України, оскільки правові підстави для паралельного проведення двох окремих процедур кваліфікаційного оцінювання щодо однієї особи відсутні.

3. Відповідач позовні вимоги не визнав, 14 березня 2024 року надав Суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Комісія зазначає, що чинне законодавство не вимагає ухвалення окремого рішення про поновлення кваліфікаційного оцінювання після його зупинення. Відповідно до частини шостої статті 84 Закону № 1402-VIII, факт припинення зупиненого оцінювання настає автоматично після отримання відповіді від уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції, що мало місце 23 липня 2018 року.

Комісія вказує, що з цього моменту в неї виник обов`язок завершити відповідну процедуру у спосіб, передбачений Законом № 1402-VIII (1402-19) та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженим рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення). Надалі дії Комісії, включно з призначенням засідання та ухваленням рішення від 12 лютого 2024 року №?1/вс-24, були спрямовані на реалізацію цього обов`язку та відбувалися у межах компетенції і відповідно до визначеної Законом процедури. Зокрема, підставою для ухвалення рішення про непідтвердження здатності здійснювати правосуддя стала неявка судді без поважних причин, що прямо передбачено пунктом 13 розділу ІІІ Положення.

Також ВККС України наголошує, що доводи позивача про необхідність окремого рішення Комісії щодо поновлення оцінювання є безпідставними. Відповідач зазначає, що позивачем не наведено відповідних норм Закону № 1402-VIII (1402-19) чи Положення, якими передбачено ухвалення окремого рішення про поновлення зупиненого кваліфікаційного оцінювання, що свідчить про довільне тлумачення ним нормативно-правових актів на свою користь.

Крім того, Комісія у відзиві також спростовує твердження про одночасне проведення двох процедур оцінювання, вказуючи, що оцінювання щодо здатності здійснювати правосуддя вже завершене рішенням Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24. А отже, єдиною діючою процедурою залишається кваліфікаційне оцінювання на відповідність суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначене ще рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 .

Таким чином, ВККС України вважає свої дії такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги - безпідставними.

4. 30 квітня 2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких обґрунтовується необхідність об`єднання справ № 990/32/24 та № 990/31/24 в одне провадження, про що заявлено в його заяві, поданій 07 березня 2024 року.

Зазначає, що справи №990/31/24 та № 990/32/24, враховуючи предмет розгляду (у справі № 990/31/24 - визнання протиправними дій щодо здійснення ВККС України кваліфікаційного оцінювання щодо визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді; у справі № 990/32/24 - зобов`язання відповідача припинити кваліфікаційне оцінювання щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді), є пов`язаними між собою, а тому наявні підстави для об`єднання цих справ в одне провадження. При цьому звертає увагу, що подані ним у цих справах позови мають різні позовні вимоги, а тому підстави для визнання дій, що полягають у поданні кількох пов`язаних за предметом спірних правовідносин, зловживанням процесуальними правами, відсутні.

5. 16 вересня 2024 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи № 990/32/24 доказів, а саме: рішень Комісії від 05 вересня 2024 року №№ 137, 138, 139, 140, 141, якими поновлено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді з етапу дослідження досьє та проведення співбесіди стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .

6. 25 листопада 2024 року позивачем долучено до матеріалів справи також копію Постанови про закінчення виконавчого провадження від 11 березня 2024 року ВП № НОМЕР_1. (в межах якого ВККС України було зобов`язано відновити кваліфікаційне оцінювання, зупинене рішенням № 193/вс-17 від 17 липня 2017 року).

7. 12 грудня 2024 року від ВККС України надійшло клопотання про долучення доказів: копії рішення Комісії від 27 липня 2017 року №526/вс-17 (щодо припинення участі ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді КАС ВС, оголошеному рішенням ВККС України від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16) та копії витягу з протоколу засідання Комісії від 21 квітня 2017 року № 72.

8. 06 січня 2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів: належним чином завіреної копії заяви ОСОБА_1 від 17 липня 2017 року, копії рішень ВККС України від 17 липня 2017 року та від 27 липня 2017 року, супровідного листа Міністерства юстиції України разом з постановою від 23 грудня 2024 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

9. 05 травня 2025 року до матеріалів справи долучено надану позивачем копію рішення ВККС України від 16 квітня 2025 року №45/ко-25.

ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2024 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Берназюк Я.О., судді Бучик А.Ю., Кравчук В.М., Рибачук А.І., Стародуб О.П.

11. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2024 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 25 березня 2024 року на 11:30 год.

12. 07 березня 2024 року до Верховного Суду від позивача надійшла заява, у якій він просить об`єднати справи № 990/32/24 та № 990/31/24 в одне провадження.

В обґрунтування вказаної заяви позивачем зазначається, що справи №990/31/24 та № 990/32/24, враховуючи предмет розгляду (у справі № 990/31/24 - визнання протиправними дій щодо здійснення ВККС України кваліфікаційного оцінювання щодо визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді; у справі № 990/32/24 - зобов`язання відповідача припинити кваліфікаційне оцінювання щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді), є пов`язаними між собою, а тому, з огляду на положення статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) наявні підстави для об`єднання цих справ в одне провадження. Крім того, позивач вказує, що оскільки провадження у справі № 990/31/24 було відкрито 15 лютого 2024 року, а у справі № 990/32/24 - 26 лютого 2024 року, то справу № 990/32/24 слід передати на розгляд колегії суддів, що здійснює розгляд справи № 990/31/24.

13. У судовому засіданні, що відбулося 24 червня 2024 року, представник позивача підтримав подану ОСОБА_1 заяву про об`єднання справ в одне провадження. Водночас представник відповідача проти задоволення вказаної заяви заперечував.

14. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про об`єднання в одне провадження справ № 990/31/24 і № 990/32/24.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

15. Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив таке.

16. Указом Президента України від 14 березня 2007 року № 201/2007 (201/2007) ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на п`ять років.

17. Постановою Верховної Ради України від 06 жовтня 2011 року № 3833-V ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.

18. Рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

19. 07 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.

20. Рішенням Комісії від 13 грудня 2016 року № 145/вс-16 ОСОБА_1 допущено до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

21. Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема ОСОБА_1 .

22. Рішенням Комісії від 08 лютого 2017 року № 17/вс-17 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

23. ОСОБА_1 16 лютого 2017 року склав анонімне письмове тестування і згідно з рішенням Комісії від 17 лютого 2017 року № 12/зп-17 допущений до виконання практичного завдання на етапі "Іспит" кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду, оголошеного Комісією 07 листопада 2016 року.

24. За результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання, згідно з рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 23/зп-17 ОСОБА_1 визнаний таким, що допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" у межах конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

25. Рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 24/зп-17 запроваджено тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду у межах конкурсу, оголошеного 07 листопада 2016 року.

26. Суддя ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено відповідний висновок.

27. За результатами засідання Комісії від 21 квітня 2017 року на етапі "Дослідження досьє та проведення співбесіди" прийнято протокольне рішення про оголошення перерви та відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII внесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді.

28. До Комісії 11 липня 2017 року надійшло рішення Громадської ради доброчесності про надання інформації у доповнення до висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджене того ж дня.

29. Комісія 12 липня 2017 року у пленарному складі дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду цього питання на 17 липня 2017 року з метою надання судді можливості ознайомитись з інформацією Громадської ради доброчесності та надати письмові пояснення і заперечення.

30. 17 липня 2017 року до Комісії надійшла заява ОСОБА_1, у якій він просив Комісію призупинити кваліфікаційне оцінювання та конкурс стосовно нього з можливістю подальшого відновлення його участі у конкурсі.

31. За результатами засідання у пленарному складі 17 липня 2017 року Комісією прийнято рішення № 193/вс-17 про зупинення кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, оскільки до Комісії надійшла інформація про обставини, які можуть свідчити про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції. Також вирішено повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції та інших суб`єктів у сфері протидії корупції відповідно до їх повноважень про обставини, що можуть свідчити про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції (що реалізовано шляхом направлення до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) листа від 08 серпня 2017 року № 32дпс-620/16).

32. Комісія 27 липня 2017 року дійшла висновку про припинення участі судді ОСОБА_1 у зазначеному конкурсі, оскільки він не пройшов усіх етапів кваліфікаційного оцінювання, що унеможливлює визначення його результатів та рейтингу для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеному рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16.

33. У відповідь на запит Комісії від 08 серпня 2017 року № 32дпс-620/16 щодо ОСОБА_1 до Комісії 06 вересня 2017 року надійшов лист НАЗК від 04 вересня 2017 року № 52-09/31008/17, в якому повідомлено, що розпочато повну перевірку декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_1 за 2015 та 2016 роки.

34. При цьому, рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді ОСОБА_1 .

35. За результатами проведення повних перевірок НАЗК прийняло рішення № 199 та № 200 від 09 лютого 2018 року щодо результатів здійснення повної перевірки декларацій ОСОБА_1 . Копії вказаних рішень направлено Комісії листом НАЗК від 19 липня 2018 року № 45-05/30934/18, який отримано Комісією 23 липня 2018 року.

36. 08 червня 2018 року ОСОБА_1 надіслав до Комісії лист, у якому вказав, що оскільки НАЗК провело повні перевірки декларацій судді, наявні всі підстави для відновлення його кваліфікаційного оцінювання з тієї стадії, на якій воно було зупинено.

37. Рішенням Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 9901/611/19 за позовом ОСОБА_1 до Комісії визнано протиправною бездіяльність Комісії щодо невідновлення кваліфікаційного оцінювання, зупиненого рішенням Комісії від 17 липня 2017 року № 193/вс-17, зобов`язано Комісію відновити зазначене кваліфікаційне оцінювання.

38. Відповідно до рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23, з метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом, вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно таких категорій: осіб, п`ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Колегії визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Комісії у пленарному складі через надходження висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.

39. На виконання вказаного рішення і відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 24 липня 2023 року справу ОСОБА_1 розподілено члену Комісії ОСОБА_7 .

40. 09 січня 2024 року Комісія отримала висновок Громадської ради доброчесності у новій редакції про невідповідність судді ОСОБА_1 як кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 08 січня 2024 року.

41. З метою завершення у встановленому Законом порядку кваліфікаційного оцінювання здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду Комісією призначено засідання на 16 січня 2024 року для розгляду, зокрема, питання щодо підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді, про що ОСОБА_1 повідомлено належним чином.

42. Рішенням Комісії від 11 січня 2024 року № 6/зп-24 здійснено автоматизований розподіл справ (повторний автоматизований розподіл справ) за заявами (рішеннями) про проведення кваліфікаційного оцінювання між членами Комісії стосовно суддів ліквідованих судів, здійснення правосуддя в яких припинено відповідно до закону, зокрема справи стосовно позивача.

43. До Комісії надійшло клопотання ОСОБА_1 від 11 січня 2024 року про проведення засідання Комісії 16 січня 2024 року у режимі відеоконференції.

44. 15 січня 2024 року до Комісії надійшла заява ОСОБА_1 щодо неможливості взяти участь у засіданні Комісії 16 січня 2024 року з поважних причин. Комісія розглянула вказану заяву та визнала причини його неявки поважними. У засідання 16 січня 2024 року ОСОБА_1 не з`явився.

45. Комісією у пленарному складі 16 січня 2024 року було одноголосно ухвалено, зокрема, такі рішення: 1) щодо затвердження порядку денного засідання Комісії у пленарному складі 16 січня 2024 року, до якого включено питання щодо підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді; 2) про відкладення проведення засідання з розгляду вказаного питання на 12 лютого 2024 року.

46. Інформація про дату, час і місце проведення наступного засідання Комісії з розгляду вищевказаного питання була оприлюднена на веб-сайті Комісії не пізніше ніж за десять днів до засідання Комісії.

47. 12 лютого 2024 року на засідання Комісії позивач не з`явився.

48. Рішенням Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24 визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду у зв`язку з неявкою за відсутності поважних причин.

49. Вважаючи, що відповідач зобов`язаний припинити кваліфікаційне оцінювання щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді, розпочате на підставі рішення ВККС України № 133/зп-18 від 07 червня 2018 року і продовжене на підставі рішення ВККС України від 11 січня 2024 року №6/зп-24, позивач звернувся до Суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V. ОЦІНКА СУДУ

50. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, дійшов таких висновків.

51. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

52. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

53. За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

54. Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

55. За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

56. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

57. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

58. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

59. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина перша статті 78 КАС України).

60. Колегія суддів вказує, що спірним у цій справі є питання правомірності дій ВККС України щодо продовження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді ОСОБА_1., розпочатого рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 та продовженого рішенням від 11 січня 2024 року № 6/зп-24.

61. Проаналізувавши мотиви поданого позову, колегія суддів дійшла висновку, що суть спору зводиться до з`ясування двох ключових обставин: по-перше, чи зобов`язана Комісія ухвалювати окреме рішення про поновлення зупиненого кваліфікаційного оцінювання; по-друге, чи мало місце одночасне проведення двох процедур кваліфікаційного оцінювання щодо однієї особи, що створює, за твердженням позивача, стан юридичної невизначеності.

Вирішуючи питання того, чи зобов`язана Комісія ухвалювати окреме рішення про поновлення зупиненого кваліфікаційного оцінювання, колегія суддів вказує наступне.

62. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

63. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом № 1402-VIII (1402-19) .

64. Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

65. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС (частина друга статті 79 Закону № 1402-VIII).

66. Частиною дев`ятою статті 79 Закону № 1402-VIII передбачено, що Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.

67. Відповідно до частин першої та другої статті 81 Закону № 1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній з вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.

68. На посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.

69. Відповідно до частини шостої статті 84 Закону № 1402-VIII, якщо в процесі кваліфікаційного оцінювання Комісії стане відомо про обставини, що можуть свідчити про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції, Комісія негайно повідомляє про це спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції та має право зупинити проведення кваліфікаційного оцінювання цього судді до отримання відповіді від таких суб`єктів.

70. Згідно з пунктом 25 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, кваліфікаційне оцінювання може бути зупинене за рішенням Комісії у випадках, передбачених статтями 84 та 86 Закону. У разі зупинення на підставі статті 84 Закону участь судді у конкурсі припиняється.

71. Частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

72. Відповідно до пункту 32 розділу ІІІ Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: у випадку визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді:

- рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді;

- рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

73. Таким чином, аналіз наведених положень Закону № 1402-VIII (1402-19) та Положення свідчить, що законодавець чітко визначив порядок проведення кваліфікаційного оцінювання, його етапи, підстави для зупинення та наслідки неявки судді, однак не передбачив жодних приписів щодо ухвалення Комісією окремого рішення про поновлення зупиненого оцінювання. Навпаки, частина шоста статті 84 Закону прямо встановлює, що кваліфікаційне оцінювання триває "до отримання відповіді" від спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції. Така законодавча конструкція означає, що сам факт надходження відповіді уповноваженого органу є юридично значущою подією, з якою Закон безпосередньо пов`язує припинення стану зупинення. Інакше кажучи, відновлення процедури оцінювання відбувається автоматично, в силу припису закону, без необхідності ухвалення будь-якого додаткового рішення Комісією. Це узгоджується із загальною логікою Закону № 1402-VIII (1402-19) , який детально регламентує підстави та порядок зупинення, але не передбачає жодних процесуальних дій чи окремих актів Комісії для поновлення оцінювання після усунення підстав для його зупинення.

74. Застосовуючи наведені норми до спірних правовідносин, Суд зазначає, що кваліфікаційне оцінювання позивача було зупинене рішенням Комісії від 17 липня 2017 року № 193/вс-17 у зв`язку з направленням запиту до НАЗК. 23 липня 2018 року ВККС України отримала від НАЗК лист із результатами повної перевірки декларацій ОСОБА_1 . Саме з цього моменту, відповідно до частини шостої статті 84 Закону № 1402-VIII, стан зупинення припинився автоматично, а у Комісії виник обов`язок продовжити та завершити оцінювання.

Отже, відсутність окремого рішення ВККС України про поновлення кваліфікаційного оцінювання у справі позивача не є порушенням закону, оскільки вимога щодо ухвалення такого рішення прямо не передбачена ні Законом № 1402-VIII (1402-19) , ні Положенням. Отже, зазначене у позовній заяві твердження позивача про необхідність ухвалення Комісією окремого рішення щодо поновлення оцінювання не ґрунтується на приписах Закону № 1402-VIII (1402-19) та Положення, а є довільним тлумаченням.

Суд підкреслює, що припис частини шостої статті 84 Закону № 1402-VIII встановлює не право Комісії на ухвалення додаткових процесуальних актів, а строковий бар`єр для триваючої перешкоди у процедурі. Отримання відповіді від спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції є юридичним фактом, який ex lege усуває підставу для зупинення та відновлює перебіг уже розпочатої процедури кваліфікаційного оцінювання без потреби в ухваленні окремого рішення про його "поновлення".

75. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у рішенні від 28 жовтня 2021 року у справі № 9901/611/19. У цій справі Суд наголосив, що Комісія, отримавши рішення НАЗК, була зобов`язана продовжити кваліфікаційне оцінювання зі стадії, на якій воно було зупинене, а невчинення відповідних дій було кваліфіковане як протиправна бездіяльність. Верховний Суд вказав, що кваліфікаційне оцінювання вважається незавершеним до моменту прийняття Комісією одного з рішень, передбачених статтею 88 Закону, а призначення нового оцінювання за наявності незавершеного попереднього створює стан правової невизначеності.

Стосовно доводів позивача про існування ситуації одночасного проведення двох процедур кваліфікаційного оцінювання щодо однієї і тієї ж особи, що нібито спричинило стан правової невизначеності, колегія суддів вказує таке.

76. Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Згідно з частиною першою статті 85 цього Закону оцінювання включає два етапи: складення іспиту та дослідження досьє з проведенням співбесіди. За наслідками кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя (частина перша статті 88 Закону № 1402-VIII).

77. Окремо законодавець передбачив інший вид оцінювання - кваліфікаційне оцінювання на відповідність судді займаній посаді. Його запровадження закріплене пунктом 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (1402-19) та підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) , відповідно до яких усі судді, призначені чи обрані на посади до набрання чинності змінами до Конституції України (254к/96-ВР) у сфері правосуддя, підлягають кваліфікаційному оцінюванню на відповідність займаній посаді. Реалізуючи ці приписи, Комісія ухвалила рішення від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, яким було розпочато відповідну процедуру.

78. Таким чином, законодавство виокремлює дві різні процедури кваліфікаційного оцінювання:

оцінювання здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді в межах конкурсу (спеціальна процедура, що здійснюється відповідно до статей 79- 81, 83, 85, 88 Закону № 1402-VIII) - має на меті визначення професійної спроможності кандидата для зайняття посади у новоствореному Верховному Суді й завершується ухваленням рішення про підтвердження або непідтвердження здатності здійснювати правосуддя.

оцінювання судді на відповідність займаній посаді (процедура, передбачена Конституцією та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII (1402-19) ) - має на меті перевірку усіх суддів, призначених чи обраних до набрання чинності конституційною реформою у сфері правосуддя, на відповідність критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності.

79. Судом у процесі розгляду справи встановлено, що у 2016 році ОСОБА_1 подав заяву про участь у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, був допущений до кваліфікаційного оцінювання, склав іспит та пройшов тестування морально-психологічних якостей. На етапі дослідження досьє і співбесіди оцінювання було зупинене рішенням Комісії від 17 липня 2017 року № 193/вс-17 у зв`язку з надходженням інформації про можливі порушення антикорупційного законодавства. У подальшому ця процедура була завершена рішенням Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24, яким позивача визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя. Таким чином, зазначена конкурсна процедура вичерпала свою дію і не має правових наслідків для позивача.

80. Окремо, у межах реалізації приписів Конституції України (254к/96-ВР) та Закону № 1402-VIII (1402-19) , рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 було призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у список яких включено і позивача. Саме цю процедуру позивач просить припинити, посилаючись на те, що вона нібито дублює конкурсне оцінювання та створює стан правової невизначеності.

81. Водночас, в аспекті доводів позивача про неможливість одночасного проведення двох процедур кваліфікаційного оцінювання щодо однієї особи, Суд зазначає, що у певний період часу щодо позивача справді проводились дві процедури кваліфікаційного оцінювання: перша - "конкурсна" - спеціальна процедура визначення здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді - була розпочата у 2016 році та після її зупинення у 2017 році залишалася формально незавершеною до ухвалення Комісією рішення від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24; друга - "оцінювання" - кваліфікаційне оцінювання відповідності займаній посаді, призначене рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, поширювалася на всіх суддів, призначених до конституційної реформи у сфері правосуддя, і стосувалася також позивача.

82. Разом із тим, у правовому сенсі мова не йде про одночасне проведення двох ідентичних чи повторних процедур, адже йдеться про різні за своєю природою, підставами та наслідками види кваліфікаційного оцінювання. Конкурсне оцінювання здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді (статті 79- 81, 83, 85, 88 Закону № 1402-VIII) мало на меті перевірку професійної спроможності кандидата для зайняття посади у суді касаційної інстанції та завершувалося ухваленням рішення за результатами, визначеними статтею 88 цього Закону. Натомість оцінювання відповідності судді займаній посаді (пункт 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (1402-19) , підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV Конституції України (254к/96-ВР) ) є загальною процедурою, закріпленою на конституційному рівні, яка поширюється на всіх суддів, призначених чи обраних до конституційної реформи 2016 року, і спрямована на перевірку їхньої компетентності, професійної етики та доброчесності. Відтак проведення цієї процедури щодо позивача не є повторним оцінюванням того ж самого виду та не заборонене законом.

83. На цій підставі, Суд відхиляє посилання позивача на пункт 21 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (1402-19) . Із змісту цієї норми випливає заборона повторного кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді щодо суддів, які вже пройшли таке оцінювання. Натомість щодо позивача у 2016- 2017 роках здійснювалося інше за природою оцінювання - у межах конкурсу до Верховного Суду (визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), яке не є кваліфікаційним оцінюванням "на відповідність займаній посаді".

84. Таким чином, навіть якщо у часовому вимірі певний період ці процедури перетиналися, вони не були ідентичними та не переслідували однакових цілей, а тому не утворювали стану "подвійного оцінювання" в юридичному розумінні.

85. При цьому Суд зазначає, що Закон № 1402-VIII (1402-19) не містить прямої заборони на часове накладання таких процедур. Законодавець передбачив їх паралельне існування для різних цілей, і жодна з них не виключає дії іншої. За таких умов відсутні підстави вважати, що дії Комісії щодо призначення оцінювання на відповідність судді займаній посаді під час незавершеного конкурсного оцінювання були протиправними.

86. Разом із тим, колегія суддів погоджується, що часовий збіг цих процедур міг створювати для позивача ризик правової невизначеності. Проте цей стан був остаточно усунутий після ухвалення рішення Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24, яким завершено конкурсне оцінювання. Отже, на момент розгляду справи відсутні підстави вважати, що права чи законні інтереси позивача порушені.

87. Відтак на момент виникнення спірних правовідносин діяла лише одна процедура - кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді судді, розпочата рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18.

88. Щодо тверджень позивача про існування стану правової невизначеності Суд окремо зауважує, що правова невизначеність у розумінні принципу верховенства права означає стан, коли особа не може з достатнім ступенем передбачуваності оцінити правові наслідки дій чи бездіяльності органу влади та спланувати свою поведінку. Такий стан має процесуальний характер і існує лише доти, доки обставини, які його зумовили, залишаються неврегульованими.

89. У цьому контексті одночасне існування двох процедур кваліфікаційного оцінювання - конкурсного для добору суддів до Верховного Суду та оцінювання на відповідність займаній посаді, передбаченого Конституцією України (254к/96-ВР) та пунктом 20 розділу XII Закону № 1402-VIII (1402-19) , - не призводило до виникнення правової невизначеності з точки зору принципу верховенства права.

90. Суд виходить з того, що ці дві процедури різняться за своєю правовою природою, підставами та цілями. Формальне часове накладання не створювало для позивача стану правової невизначеності, оскільки кожна з процедур мала власний предмет перевірки та правові наслідки й не дублювала іншу.

91. Зокрема, конкурсне оцінювання мало на меті перевірку професійної спроможності кандидата для зайняття посади у Верховному Суді та завершилося ухваленням рішення Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24, тоді як оцінювання на відповідність займаній посаді, розпочате рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, є загальною процедурою, що поширюється на всіх суддів, призначених чи обраних до набрання чинності конституційними змінами у сфері правосуддя, та спрямоване на перевірку їхньої компетентності, професійної етики та доброчесності.

92. Отже, ці процедури не створювали подвійного оцінювання та не могли породити для позивача непередбачуваних наслідків. Тимчасовий ризик невизначеності, що виник у період незавершеності конкурсної процедури при вже призначеному оцінюванні на відповідність займаній посаді, був остаточно усунутий після ухвалення рішення Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24. Відтак на момент розгляду справи стан правової невизначеності відсутній, а отже - відсутні й порушені права чи законні інтереси позивача.

93. За відсутності на час розгляду справи триваючої іншої процедури та з огляду на завершення конкурсного оцінювання рішенням Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24, вимога про припинення іншої, самостійної за природою процедури є необґрунтованою. Позивач не довів наявності реального порушення права або охоронюваного законом інтересу, яке могло б бути усунуте обраним ним способом захисту (частина перша статті 5, частина друга статті 2 КАС України). Суд наголошує, що адміністративний позов не може бути спрямований на усунення суто гіпотетичних ризиків чи абстрактних сумнівів щодо правового статусу особи. Додатково це підтверджується тим, що окремі мотиви та доводи позивача вже є предметом розгляду в інших адміністративних справах - зокрема, у справі № 990/31/24 щодо дій відповідача з проведення кваліфікаційного оцінювання без прийняття рішення про його відновлення після зупинення рішенням № 193/вс-17 від 17 липня 2017 року, а також у справі № 990/177/24 щодо правомірності рішення Комісії від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24.

94. Крім того, Суд зауважує, що обставини закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та подальшого скасування постанови про його закінчення не змінюють правової кваліфікації спірних правовідносин. Предметом розгляду у цій справі є виключно встановлення наявності чи відсутності правових підстав для припинення процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, розпочатої рішенням ВККС України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 та продовженої рішенням від 11 січня 2024 року № 6/зп-24. Питання виконання або невиконання попереднього судового рішення про відновлення конкурсного оцінювання, зупиненого у 2017 році, має самостійний процесуальний вимір та підлягає перевірці в межах відповідного виконавчого провадження, яке є належним правовим механізмом контролю. Водночас такі обставини не змінюють визначеного законом порядку проведення кваліфікаційного оцінювання та не породжують обов`язку Комісії припиняти цю процедуру.

95. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Комісія діяла у межах наданих їй законом повноважень, у порядку та спосіб, визначені Законом № 1402-VIII (1402-19) та підзаконними актами, а жодних доказів протиправності її рішень чи бездіяльності матеріали справи не містять. Доводи позивача зводяться до довільного та помилкового тлумачення положень Закону № 1402-VIII (1402-19) , не знаходять підтвердження у встановлених судом фактичних обставинах та належних доказах і не свідчать про порушення його прав чи законних інтересів. Відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

96. Відповідно до частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

97. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

98. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Висновки стосовно розподілу судових витрат

99. Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241- 246, 266 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.