Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
РІШЕННЯ
Іменем України
19.05.2003 р
Суддя господарського суду Харківської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові
у приміщенні господарського суду при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - присутні
відповідача - присутні
справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
фірма "ХХХ", м. Харків
до Державної податкової інспекції у А-я
районі м. Харкова
про визнання недійсними розпоряджень,
податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ХХХ"
просить визнати недійсними:
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ10/0 від 0Х.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі
719135, 00 грн. по податку на прибуток,
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ310/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 1700, 0 грн. -
штрафна санкція за торгівлю алкогольними напоями за ціною нижче
мінімальних цін на вітчизняні та імпортну горілку та
лікерогорільчані вироби,
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ700/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі
3725, 67 грн. по прибутковому податку,
- розпорядження про внесення змін у визначену платником суму ПДВ
за результатами попередньої перевірки податкової декларації за:
- січень 2002 р. у розмірі 287889, 0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х8/ХХ,
- лютий 2002 р. у розмірі 181828, 0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х1/ХХ,
- березень 2002 р. у розмірі 8297, 0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х2/ХХ,
- квітень 2002 р. у розмірі 211058, 0 грн. від ХХ.08.02 р.
N Х3/ХХ.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що вони прийняті всупереч
діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідач - ДПІ у А-я районі м. Харкова у відзиві на позовну
заяву та пердставники відповідача у судовому засіданні проти
позову заперечують, посилаючись на матеріали перевірки.
Представники відповідача вказують, що перевірку проведено у
відповідності до приписів діючого законодавства, висновки
перевірки грунтуються на документах бухгалтерського та податкового
обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального
аналізу господарсько-фінансової діяльності позивача за перевірений
період. Представники відповідача зазначають, що оскаржувані
податкові повідомлення-рішення та розпорядження також цілком
відповідають вимогам законодавства України, у зв'язку з чим
відповідач прохає в задоволенні позовних вимог відмовити.
Перед початком розгляду справи представники сторін звернулися до
суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового
процесу (аудіозапису), яке було задоволено судом.
Під час розгляду справи судом оголошувались перерви в судових
засіданнях до ХХ.05.2003 р. до 11.00 год., та до ХХ.05.2002 р. до
14.30 год. для необхідності надання сторонами додаткових
документів в обгрунтування вимог та заперечень, а також для
виготовлення повного тексту судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив, що ХХ.08.02 р. в.о. начальника ДПІ у А-я
районі м. Харкова були прийняті:
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ10/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 719135,
00 грн. по податку на прибуток,
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ310/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 1700, 0 грн. -
штрафна санкція за торгівлю алкогольними напоями за ціною нижче
мінімальних цін на вітчизняні та імпортну горілку та
лікерогорільчані вироби,
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ700/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 3725, 67 грн.
по прибутковому податку,
- розпорядження про внесення змін у визначену позивачем суму ПДВ
за результатами попередньої перевірки податкової декларації за:
- січень 2002 р. у розмірі 287889, 0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х8/ХХ,
- лютий 2002 р. у розмірі 181828, 0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х1/ХХ,
- березень 2002 р. у розмірі 8297,0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х2/ХХ,
- квітень 2002 р. у розмірі 211058, 0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х3/ХХ,
Оскаржуване розпорядження за січень 2002 р. прийняте на підставі
акту перевірки N ХХ9/ХХ від ХХ.07.02 р., розпорядження за лютий -
квітень 2002 р. прийняті на підставі акту N ХХ3/ХХ від ХХ.07.02 р.
про результати додаткової планової перевірки з питань
правомірності відшкодування ПДВ з бюджету за лютий - квітень 2002
p., податкові повідомлення-рішення ухвалені відповідачем на
підставі додаткового акту від ХХ.07.2002 р. N ХХ9/ХХ ДСК до акту
про результати планової документальної перевірки позивача за
період з ХХ.04.2001 р. по ХХ.03.2002 р., (акт N Х2/Х4 від
ХХ.06.2002 р.) правомірності відшкодування ПДВ з бюджету за лютий,
березень, квітень 2002 р. Додаткова перевірка, як вказує
відповідач, була здійснена в рамках комплексної перевірки у
зв'язку з додатково наданими позивачем документами.
В акті перевірки N ХХ2/Х4 від ХХ.06.2002 р. вказано, що позивач
реалізовував товари, придбані для подальшого використання в
господарській діяльності, за цінами нижче їхньої покупної
вартості. Виходячи з фактичної ціни реалізації, були визначені
валові доходи та нараховані податкові зобов'язання по ПДВ. Ніяких
корегувань у зв'язку з таким продажем у податковому обліку
підприємство не робило. Не провадилася також і уцінка товарів.
Умовою формування цін є гнучка й ефективна система знижок.
ДПІ вважає, що при реалізації товарів за цінами нижче ціни
придбання та частина вартості товару, на яку була зменшена ціна,
не використана у власній господарській діяльності, повинна бути
вилучена (скоригована) з валових витрат згідно п. 5.9 статті 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, з відповідним коригуванням сум нарахованого в
зв'язку з придбанням товарів податкового кредиту та зазначає про
порушення позивачем п. 5.9 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а також п. 1.4
Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості
покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних
паперів та деривативів),матеріалів, сировини (палива),
комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому
числі малоцінних предметів на складах) 1998 року N 124
( z0417-98 ) (z0417-98)
(далі-Порядок N124), що привело до заниження бази
оподатковування на 2200,6 тис. грн.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін суд
вважає вимоги позивача в цій частині правомірними та
обгрунтованими на підставі нижчевикладеного:
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначає об'єкти оподатковування для платників
даного податку - це прибуток, обумовлений шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму
амортизаційних відрахувань (ст. 3 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу -
це сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаються
(виготовлюються) таким платником податку для їхнього подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що товари придбані позивачем для
продажу і реалізовані, тобто в повному обсязі використані для
здійснення статутної (господарської) діяльності. Ціна (вартість)
придбаних товарів віднесена на валові витрати згідно п. 5.1 ст. 5
Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що
не заперечує відповідач. Крім того, в господарській діяльності
беруть участь саме товари, а не частина їхньої вартості, як
зазначено в акті. Обов'язковою умовою для віднесення вартості
придбаних товарів на валові витрати є їх (товарів), а не її
(вартості) подальше використання у власній господарській
діяльності. Відповідачем не встановлені факти використання
товарів, на інші цілі, крім їхнього продажу.
Не є обгрунтованим посилання відповідача на п. 5.9 ст. 5 Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки балансова вартість товарів і їхня ціна не
є тотожними поняттями. При продажі товару зі знижкою його
балансова вартість не змінюється. У даному випадку товар не
уціняється і не дооцінюється, він також не може розглядатися як
товар, використовуваний на цілі, не зв'язані з продажем продукції,
тому п. 1.4. Порядку N 124 ( z0417-98 ) (z0417-98)
в цієї частині також
застосований неправомірно.
Позивачем до матеріалів справи надана виписка з бізнес-плану
підприємства (затвердженого зборами засновників позивача),
відповідно до якого гнучка система знижок та низька ціна товарів
(у порівнянні з ціною, що склалася на ринку) є основними
критеріями та засобами збільшення обсягів продажу та розширення
кола постійних споживачів. Оскільки надання знижок з метою
просування товарів на ринку збуту сприяє в майбутньому одержанню
значних економічних вигод і ніяким чином не зв'язано з погіршенням
якості товару, вимога про проведення попередньої уцінки і
зменшення валових витрат так само не відповідає вимогам діючого
законодавства України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що Закон
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
містить додаткових вимог по донарахуванню сум валових доходів та
корегуванню (зменшенню) валових витрат при продажі товарів за
ціною нижче ціни придбання, і тому донарахування податку на
прибуток у розмірі 655,9 тис. грн. є незаконним.
В актах перевірки N ХХ9/ХХХ-дск від ХХ.07.2002 р. (стор. 5) і
N Х12/ХХ від ХХ.06.2002 р. (стор. 21) вказано, що позивач передав
на комісію лікеро-горілчані вироби ПФ "YYY", тобто реалізував за
період з ХХ.03.2002 р. по ХХ.03.2002 р. товар за цінами нижче
мінімальних цін, тобто цін установлених державою на даний вид
продукції. Мінімальна відпускна ціна на горілку встановлена
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2001 р. N 700
( 700-2001-п ) (700-2001-п)
. Встановлено продаж цукру фасованого за ціною нижче
мінімальних цін на цукор, що підлягають державному регулюванню
відповідно до вимог Закону України "Про державне регулювання
виробництва і реалізації цукру" ( 758-14 ) (758-14)
. Таким чином, позивачем
порушено п. 1.20. ст.1 і п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закон України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, в
результаті чого занижено об'єкт оподатковування на суму
1, 3 тис. грн.
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закон України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на яку робить посилання
відповідач, валовий доход - це загальна сума доходу платника
податку від усіх видів діяльності отриманого в плині звітного
періоду.
У п. 1.20. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
дається визначення поняття звичайна
ціна, а також зазначено, що коли ціни підлягають державному
регулюванню, звичайною ціною вважається ціна, установлена згідно
принципів такого регулювання.
Пункт 4.1. ст. 4 Закон України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не містить в собі будь-яких обмежень,
щодо того, за якими цінами (договірним, звичайним чи регульованої)
визначається валовий доход платника.
Зазначений закон ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
містить виключення з загального
правила визначення валового доходу, тільки у відношенні операцій
особливого виду. До таких операцій, відповідно до ст. 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
відносять реалізацію товарів у рамках товарообмінних (бартерних)
операцій, а так само реалізацію товару зв'язаним особам. Тільки до
операцій, перерахованим у ст. 7 даного закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
законодавець застосовує термін "звичайна" ціна, зазначаючи, що
доходи в даному випадку визначаються платником податку виходячи з
договірної ціни, але не нижче звичайної ціни. Оскільки жодного з
приведених операцій особливого виду в періоді, що перевірявся,
позивачем здійснено не було, висновок про заниження податку на
прибуток на суму 0,4 тис. грн. не відповідає вимогам чинного
законодавства.
Крім того, висновок позивача про те, що позивач передав на комісію
лікеро-горілчані вироби ПФ "YYY", що є реалізацією за цінами нижче
мінімальних цін, тобто цін установлених державою на даний вид
продукції не знаходить свого підтвердження в регістрах первинного
бухгалтерського обліку.
Висновок відповідача про продаж позивачем товарів нижче
мінімальних цін зроблений а результаті розгляду та перевірки
податкових накладних.
Матеріалами справи встановлено, що в податкових накладних
приводиться значна номенклатура товарів, що поставляються, то на
етапі первісного формування цього податкового документа,
приділяється увага лише вірогідності його оформлення - реквізитам,
заповненню всіх необхідних граф, загальній сумі відвантаження
(оплати) і розміру податку на додаткову вартість. При цьому
вірогідність сформованої в електронному виді ціни за одиницю
товару не контролюється, що не суперечить існуючим нормативним
вимогам. Наприкінці кожного місяця оформлені таким чином податкові
накладні за допомогою спеціально розробленої програми
перевіряються з метою здійснення контролю за формуванням
відпускних цін на товари, реалізація яких підлягає державному
регулюванню. У випадку виявлення відхилень, формуються
корегувальні розрахунки до податкових накладних, що не змінюють
загального підсумку продажу (оплати) - тобто нульові корегування.
Крім цього необхідно зазначити, що податкові накладні не є
документами які фіксують рух (передачу) товару, вони лише
відображають виникнення права на податковий кредит, а вартість
товару позивачем вказується в товарних накладних і в звітах
комісіонера по договорах комісії.
Матеріалами справи встановлено, що згідно звіту ПФ "ZZZ" по
реалізованому товару за період з ХХ.03.2002 р. по ХХ.03.2002 р. за
договором комісії перед комітентом - позивачем, звіту ПФ "RRR" по
реалізованому товару за період з ХХ.03.2002 р. по ХХ.03.2002 р.,
за договором комісії перед замовником позивачем, звіту ПФ "YYY" по
реалізованому товару за період з ХХ.02.2002 р. по ХХ.02.2002 р. за
договором комісії перед замовником - позивачем, звіту ПФ "YYY" по
реалізованому товару за період з ХХ.03.2002 р. по ХХ.03.2002 р. за
договором комісії перед замовником - позивачем, накладних N ХХ2.
ХХ.03.2002 (пpo-skХ2/Х/a від ХХ.03.2002 р., N ХХ2 ХХ.03.2002
/o-skХ2/Х/a від ХХ.03. 2002 р., N ХХ2 ХХ.03.2002 /o-skХ2/Х/a від
ХХ.03.2002 р., N Х1. ХХ.03.2002 /o- skХ1/Х/а від ХХ.03.2002 р. на
адресу ЧФ "YYY" факти порушень законодавства про державне
регулювання цін позивачем не встановлено, так як вартість
зазначених товарів не нижче мінімальної вартості встановленої
державою.
Таким чином, визначення суми податкового зобов'язання по податку
на прибуток у податковому повідомленні-рішення N ХХХ10/0 від
ХХ.08.2002 р. у розмірі 719135, 0 грн. є незаконним.
В актах перевірки N ХХ9/ХХ від ХХ.07.2002 р.(стор. 9) та N ХХ3/ХХ
від ХХ.07.02 р. (стор. 5) до акту N Х12/ХХ від ХХ.06.02 р. (стор.
29), відповідачем зазначено, що позивач реалізовував товари,
придбані для подальшого використання в господарській діяльності,
за цінами нижче їхньої покупної вартості. Виходячи з фактичної
ціни реалізації, були визначені валові доходи і розраховані
податкові зобов'язання по ПДВ. Ніяких корегувань у зв'язку з таким
дешевим продажем у податковому обліку підприємство робило. Не
провадилася також і уцінка товарів.
Крім того, відповідач вважає, що при реалізації товарів за цінами
нижче ціни придбання та частина вартості товару, на яку була
зменшена ціна, не використана у власній господарській діяльності,
тому повинна бути вилучена (скоректована) з валових витрат згідно
п. 5.9 статті 5 Закону про податок на прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, з
відповідним корегуванням сум визначеного у зв'язку з придбанням
товарів податкового кредиту з посиланням на п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додаткову вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В актах перевірки N ХХ9/ХХ від ХХ.07.2002 р.(стор. 7-8), N ХХ3/ХХ
від ХХ.07.02 р. (стор. 4), N Х12/ХХ від ХХ.06.2002 р. (стор. 20)
вказано, що підприємство реалізувало лікерогорілчані вироби за
цінами нижче мінімальних цін, тобто цін встановлених державою на
даний вид продукції. Мінімальна відпускна ціна на горілку
встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2001
р. N 700 ( 700-2001-п ) (700-2001-п)
. Встановлено продаж цукру фасованого за
ціною нижче мінімальних цін на цукор, що підлягають державному
регулюванню відповідно до вимог Закону України "Про державне
регулювання виробництва і реалізації цукру" ( 758-14 ) (758-14)
та
зазначено, що позивачем порушено п. 4.1. ст. 4 Закон України "Про
податок на додаткову вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті чого
донарахований ПДВ у розмірі 23, 2 тис. грн.
Однак, відповідно до п. 1.20 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
регульовані державні ціни
беруть участь при формуванні винятково так називаної "звичайної"
ціни у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на
додаткову вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
база оподатковування операцій із
продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їхньої
договірної вартості.
Зазначені вище закони містять виключення з загального правила
визначення об'єкта і бази оподатковування. Так, п. 7.4.1. і 7.4.2.
статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на
додаткову вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зокрема визначено, що "звичайні"
ціни для формування об'єкта оподатковування застосовуються у
випадку реалізації товарів (робіт, послуг) у рамках товарообмінних
(бартерних) операцій, а так само при реалізації зв'язаним особам.
Оскільки жодного з приведених видів операцій у періоді, що
перевірявся, позивачем не здійснювалося, висновки відповідача в
цій частині є незаконними.
Крім цього, висновок про те, що ТОВ фірма "ХХХ" передала на
комісію лікеро-горілчані вироби ПФ "YYY", що реалізувала їх у
період з ХХ.03.2002 р. по ХХ.03.2002 р. за цінами нижче
мінімальних цін, тобто цін встановлених державою на даний вид
продукції не знаходить свого підтвердження в регістрах первинного
бухгалтерського обліку, як вже було зазначено вище, при розгляді
питання щодо нарахування податку на прибуток.
В акті перевірки N Х12/ХХ від ХХ.06.02 р. (стор. 27 - 29)
вказується, що позивачем реалізовувались товари за договором
комісії N Х4-до від ХХ.02.2001 р. третім особам за цінами, нижче
встановлених угодою в зв'язку з чим збільшене позаткове
зобов'язання по ПДВ на 14, 7 тис. грн.
Пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначений порядок виникнення податкових зобов'язань
і податкового кредиту як у Комісіонера, так і в Комітента. В ході
проведення перевірки не доведено, що стягування податків
підприємством з операцій продажу товарів Комітента здійснено з
порушенням податкового законодавства. Підприємством зазначений
порядок не був порушений (базою оподатковування визначена продажна
вартість товару).
Згідно ст. 2 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
норми даного
Кодексу до податкових і бюджетних відносин не застосовуються. Тому
висновки податкової можуть бути віднесені до визначеного
невиконання договірних зобов'язань між сторонами цивільно-правової
угоди, але ніяк не до порушення податкового законодавства.
Таким чином, прийняті відповідачем розпорядження про внесення змін
у визначену платником суму ПДВ за результатами попередньої
перевірки податкової декларації за
- січень 2002 р. у розмірі 287889, 0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х8/ХХ,
- лютий 2002 р. у розмірі 181828, 0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х1/ХХ,
- березень 2002 р. у розмірі 8297, 0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х2/ХХ,
- квітень 2002 р. у розмірі 211058, 0 грн. від ХХ.08.02 р.
N Х3/ХХ, є правомірними.
Матеріалами справи встановлено, що в акті N ХХ9/ХХ-ДСК від
ХХ.07.02 р. взагалі відсутній зміст порушення щодо утримання
прибуткового податку позивачем. Про це порушення зазначено в акті
перевірки N Х12/ХХ від ХХ.06.02 р. (стор. 47), але знову не
зазначено в чому конкретно воно полягає. Як встановлено судом,
порушення складається у використанні при розрахунках та утриманні
прибуткового податку величини мінімальної заробітної плати, а не
неоподатковуваного податком мінімуму.
Згідно ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок із громадян" від 26.12.92 р. N 13-92 (далі Декрет
( 13-92 ) (13-92)
) при визначенні розміру місячного сукупного
оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи
(служби, навчання) для розрахунку прибуткового податку
використовуються ставки, виходячи з розміру мінімальної заробітної
плати.
Зазначений Декрет ( 13-92 ) (13-92)
виданий у відповідності зі ст. 97-1
Конституції України 1978 року ( 888-09 ) (888-09)
і Закону України "Про
тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень
видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" від 18.11.92
р. N 2796- 12 ( 2796-12 ) (2796-12)
.
Відповідно до частини 2 статті 97-1 Конституції України
( 888-09 ) (888-09)
, Кабінет Міністрів України в зазначений період для
реалізації делегованих повноважень затверджував Декрети, що мали і
мають силу закону. Декрети могли припиняти дії конкретних
законодавчих актів чи вносити в них зміни і доповнення.
Після закінчення терміну делегування повноважень, Декрети Кабінету
Міністрів України могли скасовуватися чи змінюватися винятково
Законами України (ч. 5 ст.97-1 Конституції ( 888-09 ) (888-09)
).
Таким чином, Декрет ( 13-92 ) (13-92)
має силу Закону та може бути
змінений чи його дію може бути скасовано тільки Законом України.
Однак, відповідно до п. 7.1 Інструкції "Про прибутковий податок із
громадян", затвердженої наказом ГНАУ N 12 від 21.04.93 року
( z0064-93 ) (z0064-93)
(зі змінами, внесеними наказом ГНАУ N 222 від
28.04.2000 р. ( z0317-00 ) (z0317-00)
), прибутковий податок обчислюється по
ставках, виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян. Така позиція заснована на Указі Президента N 519/94 від
13.09.94 року "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму і ставки
прогресивного оподаткування громадян" ( 519/94 ) (519/94)
зі змінами
внесеними Указом Президента N 1082/95 від 21.11.95 року
( 1082/95 ) (1082/95)
(далі - Указ), відповідно до якого ставки прибуткового
податку почали розраховуватися на підставі неоподатковуваного
мінімуму і по ставках, передбаченою цим Указом ( 519/94 ) (519/94)
. Дана
позиція є незаконною.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему
оподатковування" від 25.06.91 р. N 1251-12 (редакції закону від
02.02.94 р. ( 1251-12 ) (1251-12)
), що діяла і на момент прийняття Указу N
519/94 ( 519/94 ) (519/94)
, ставки податків і пільги щодо оподатковування,
не можуть встановлюватися чи змінюватися іншими законодавчими
актами, крім законів про оподатковування.
Таким чином, з моменту вступу в силу Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, ставки
оподатковування прибутковим податком із громадян могли бути
змінені тільки шляхом внесення змін у Декрет ( 13-92 ) (13-92)
, чи
прийняттям відповідного закону з питань оподатковування
прибутковим податком. Таких змін до шкали ставок, встановленої ст.
7 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
внесено не було. Указом Президента України N
519/94 ( 519/94 ) (519/94)
, як підзаконним нормативним актом, не могло бути
внесено змін у Декрет ( 13-92 ) (13-92)
чи скасована його дія, тому що
Конституцією (Основним законом) України від 20.04.78 р.
( 888-09 ) (888-09)
, так само як і Конституційним Договором від 08.06.95 р.
( 431/95 ) (431/95)
Президенту України не були надані повноваження видавати
укази, що мають силу закону.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд дійшов висновку,
що позивач правомірно керувався методом розрахунку, передбаченим
Декретом Кабінету міністрів України від 26.12.92 N 13- 92 "Про
прибутковий податок із громадян" ( 13-92 ) (13-92)
при розрахунку
прибуткового податку, тому податкове повідомлення-рішення N
ХХХ700/0 від ХХ.08.2002 р. прийняте на підставі акту N ХХ9/ХХ-ДСК
від ХХ.07.02 р., у частині визначення суми податкового
зобов'язання по прибутковому податку з громадян у розмірі 3725,67
грн. є необгрунтованим.
В акті перевірки N Х12/ХХ від ХХ.06.02 р. (стор. 44-45),
зазначено, що позивач здійснював торгівлю тютюновими виробами без
наявності ліцензії, чим порушив ст. 15 Закону України "Про
державне регулювання виробництва, обороту спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Матеріалами справи встановлено, що такий висновок був зроблений у
результаті перевірки податкових накладних, перерахованих у додатку
N 44 до акту, але реалізація даних товарів відбувалася на підставі
договорів комісії де комісіонерами виступали підприємства, що
мають ліцензії. Оскільки фактична реалізація товару третім особам
провадилася згідно ст. 395 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
від імені
комісіонера, а між комітентом і комісіонером немає факту продажу,
то факт порушення порядку здійснення підприємницької діяльності
відсутній.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 44,
49, 82 - 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити. Визнати недійсними податкові
повідомлення-рішення та розпорядження ДПІ у А-я районі м. Харкова:
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ10/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 719135, 00 грн.
по податку на прибуток,
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ310/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 1700, 00 грн. -
штрафна санкція за торгівлю алкогольними напоями за ціною нижче
мінімальних цін на вітчизняні та імпортну горілку та
лікерогорільчані вироби,
- податкове повідомлення-рішення N ХХХ700/0 від ХХ.08.02 р. про
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 3725,
67 грн. по прибутковому податку,
- розпорядження про внесення змін у визначену платником суму ПДВ
за результатами попередньої перевірки податкової декларації за:
- січень 2002 р. у розмірі 287889, 0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х8/ХХ,
- лютий 2002 р. у розмірі 181828, 0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х1/ХХ,
- березень 2002 р. у розмірі 8297, 0 грн. від ХХ.08.02 р. N Х3/ХХ,
- квітень 2002 р. у розмірі 211058, 0 грн. від ХХ.08.02 р.
N Х3/ХХ.
Стягнути з ДПІ у А-я районі м. Харкова на користь ТОВ фірми "ХХХ"
- 85, 0 грн. держмита та 188, 0 грн. судових витрат на
забезпечення інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням чинності.