Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2003 р.
За позовом Закритого акціонерного товариства "ХХХ"
До Державна податкова інспекція у А-я районі м. Києва
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Представники:
Від позивача: присутні
Від відповідача: присутні
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у А-я районі м. Києва N ХХХХХ/ХХХ2 від
ХХ.06.2002 р. та розпорядження відповідача N ХХХХХХ0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, викладені
в акті N ХХ/ХХ-7 від ХХ.06.2002 р. "Про результати
документально-тематичної перевірки з питання дотримання вимог
податкового законодавства при здійсненні експортних операцій ЗАТ
"ХХХ" за період грудень 2001 р. - січень 2002 р.", є
безпідставними та не відповідають чинному законодавству. Позивач
вважає правомірним застосування ним на підставі п.п. 6.2.1 п. 6.2
ст. 6 Закону "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
нульової ставки при обчисленні ПДВ у грудні 2001 р. та січні 2002
р. по операціях з реалізації продуктів фірмі "RRR". А тому позивач
стверджує, що рішення відповідача про донарахування йому податку
на додану вартість у сумі 4757677, 05 грн., зменшення бюджетного
відшкодування по ПДВ у сумі 1035371, 00 грн., застосування та
стягнення фінансових санкцій за порушення податкового
законодавства у сумі 1189419, 26 грн. є безпідставним.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на неправомірність
застосування позивачем нульової процентної ставки та
безпідставність і необгрунтованість позовних вимог (відзив на
позовну заяву). В обгрунтування своїх заперечень відповідач
посилається на наступні обставини.
Позивачем було укладено ряд експортних контрактів з фірмою "RRR"
на умовах поставки СРТ-Одеса-Пересип та СРТ-Берегова. Згідно
Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс",
затверджених Указом Президента України від 04.10.1994 р. N 567/94
"Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних
термінів" ( 567/94 ) (567/94)
, умови поставки СРТ ("Перевезення оплачено
до...") означає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару
до погодженого місця призначення.
Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що податок за нульовою
ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були
вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території
України. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими)
платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх
вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною
митною декларацією (ВМД).
Таким чином, при здійсненні експортних поставок продукції
податкові зобов'язання з ПДВ за нульовою ставкою виникають на дату
фактичного вивезення цієї продукції платником податку за межі
митних кордонів України із відповідним підтвердженням цього
належно оформленою ВМД.
На думку відповідача, оскільки територія Одеси та Берегова не є
митною територією України, є непідтвердженим факт вивезення
товарів платником податку за межі митної території України, а тому
позивач безпідставно оподатковував операції з продажу нерезидентам
товару за нульовою ставкою ПДВ.
Вищезазначене порушення, за твердженням відповідача, призвело до
заниження позивачем суми податкових зобов'язань по податку на
додану вартість, на суму 5793048, 05 грн., у зв'язку з чим
відповідачем:
- донараховано податок на додану вартість у сумі 4757677, 05 грн.;
- зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування по ПДВ на суму
2724030 грн.
- застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції по податку
на додану вартість у сумі 1189419, 26 грн.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить у позові відмовити.
Представником відповідача заявлено клопотання про допуск до участі
у справі в якості представників відповідача І., - заступника
начальника управління податкового аудиту та валютного контролю,
Б.,- начальника відділу відшкодування ПДВ, К., - заступника
начальника відділу відшкодування ПДВ.
Рішення приймається вказаною датою у зв'язку з тим, що ХХ.01.2003
р. у судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судом оголошувалась перерва.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у А-я районі м. Києва прийнято:
- податкове повідомлення-рішення N ХХХХХ/ХХХ2 від ХХ.06.2002 р., у
відповідності до якого позивачу визначено податкове зобов'язання
по податку на додану вартість у сумі 5947096, 31 грн. (4757677, 05
грн. основного боргу та 1189419, 26 грн. штрафних (фінансових)
санкцій) відповідно до п.п. 17.1.3 ст. 7 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та п.п. 6.2.1 п. 6.2
ст.6 Закону "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
;
- розпорядження N ХХХХХХ0 про внесення змін у визначену платником
суму податку на додану вартість, у відповідності до якого позивачу
зменшено суму бюджетного відшкодування на 1035371, 00 грн.
Спірні податкове повідомлення-рішення та розпорядження прийняті на
підставі акту N ХХ/ХХ-7 від ХХ.06.2002 р. "Про результати
документально-тематичної перевірки з питання дотримання вимог
податкового законодавства при здійсненні експортних операцій ЗАТ
"ХХХ" за період грудень 2001 р. - січень 2002 р."
Копії названих документів наявні в матеріалах справи.
Вказаним актом перевірки встановлено, що позивачем укладено ряд
експортних контрактів з фірмою "RRR" на продаж продуктів, на
підставі яких в грудні 2001 р. - січні 2002 р. позивачем
здійснювалась поставка продукції на умовах СРТ (перевезення
оплачено до...) (згідно з Міжнародними правилами тлумачення
термінів "Інкотермс" в редакції 1990 року).
Відповідач в акті перевірки вказує: підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо
операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані)
платником податку за межі митної території України. При цьому
товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за
межі митної території України у разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчене належно оформленою вантажною митною
декларацією (ВМД).
Відповідачем в акті зроблено висновок про те, що при реалізації
позивачем товарів в адресу "RRR" на умовах поставки
СРТ-Одеса-Пересип і СРТ-Берегова (тобто, оплаті перевезень до
пунктів на митній території України), факт вивезення товарів
платником ПДВ за межі митної території України є непідтвердженим.
А тому, на думку відповідача, позивач не мав права застосовувати
нульову ставку при обчисленні ПДВ відповідно до п. п. 6. 2. 1. ст.
6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Суд не погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступного.
Порядок віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту
встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
названого закону податковий кредит звітного періоду складається з
сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному
періоді в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації. Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого закону не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями.
Пункт 8. 1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлює, що платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі
митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку. В цьому ж пункті закону встановлений
вичерпний перелік документів, необхідний для отримання такого
відшкодування, а саме: митна декларація, яка підтверджує факт
вивезення (експортування) товарів за межі митної території України
та копії платіжних доручень, завірених банком, про перерахування
платником податку коштів на користь іншого платника податків, в
оплату придбаних товарів (робіт, послуг).
Таким чином, саме митна декларація підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України.
В матеріалах справи наявні копії контрактів позивача з фірмою
"RRR", про які зазначено в акті перевірки, та копії ВМД про митне
оформлення товару за цими контрактами. Крім того, в матеріалах
справи наявні довідки Б-я енергетичної митниці від ХХ.07.02 р. та
від ХХ.08.02 р. (які підтверджують фактичне вивезення
нафтопродуктів по ВМД за межі митної території України), та
довідка ВАТ "С-я ощадний банк України" від ХХ.08.2002 р. (яка
підтверджує надходження валютної виручки на рахунок позивача за
контрактами з "RRR".
Підпункт 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає, що операції з продажу товарів,
що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної
території України, оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою.
Частина 3 підпункту 6.2.1 названого закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає,
що товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку
за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною
декларацією.
Відповідно зі ст. ст. 2, 6 "Положення про вантажну митну
декларацію" ( z0094-97 ) (z0094-97)
, затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України N 574 від 09.06.1997 р. ( 574-97-п ) (574-97-п)
, вантажна
митна декларація (далі - ВМД) - це письмова заява встановленої
форми, що подається митному органу і містить відомості про товари
та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон
України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу
інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного
оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та
інших платежів. ВМД застосовується під час декларування суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що
перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для
оформлення, їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться
реєстрація в журналі обліку ВМД.
Згідно ст. 8 названого положення, ВМД вважається оформленою за
наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора
митниці, що здійснив митне оформлення товару. Оформлена ВМД є
підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або
транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та
обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних
фінансових, господарських та інших операцій.
Вантажні митні декларації, надані позивачем, мають особисту
номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення
товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування
митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному
кордоні. Тобто, вантажні митні декларації позивача оформлені
належним чином.
Відповідно до ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, які відповідно
до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді
справи. Таке припущення може бути спростоване в загальному
порядку.
Відповідачем не надано доказів про спростування викладених у ВМД
відомостей.
Відповідно до ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування
своїх доводів та заперечень.
Відповідач не подав суду доказів про виявлення факту порушення
митних правил позивачем.
Згідно із ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Оскільки відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст.6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на підтвердження факту
вивезення (експортування) товарів позивачем надані належним чином
оформлені вантажні митні декларації, суд вважає доводи позивача
про здійснення ним експорту і застосування нульової ставки по
податку на додану вартість при експорті товарів обгрунтованими та
доведеними.
Доводи відповідача про те, що факт вивезення товару платником ПДВ
за межі митної території України є непідтвердженим, судом
відхиляються. У відповідності до п.п. 1, 3 ст.15 Митного кодексу
України ( 92-15 ) (92-15)
під "ввезенням в Україну та вивезенням з
України" розуміється фактичне переміщення через митний кордон
України товарів та інших предметів, а під "переміщенням через
митний кордон України" - ввезення на митну територію України,
вивезення з цієї території або транзит через територію України
товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи
використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній
електропередачі. У випадку поставки товарів на умовах СРТ фактичне
вивезення товару було здійснено транспортною організацією покупця,
що не заборонено законодавством України та передбачено Правилами
ІНКОТЕРМС.
Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги
позивача є повністю обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Клопотання представника відповідача про допуск до участі у справі
в якості представників відповідача І., Б., та К., судом відхилено
з наступних підстав. У відповідності до ст. 28 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
представниками юридичних осіб можуть бути особи,
повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені
підприємства, організації. Довіреність видається за підписом
керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується
печаткою підприємства, організації. Оскільки довіреності вказаних
осіб не оформлені у відповідності до вказаних вимог Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(на них відсутня
печатка відповідача, а наявний лише штамп "Для довідок"), у суду
відсутні підстави для допуску вказаних осіб до участі у справі в
якості представників відповідача.
Судові витрати позивача у сумі 203, 00 грн. (85, 00 грн.
державного мита та 118, 00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу)
покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82 - 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсними податкове рішення - повідомлення Державної
податкової інспекції у А-я районі м. Києва N ХХХХХ/ХХХ2 від ХХ.
06. 2002 р. та Розпорядження Державної податкової інспекції у А-я
районі м. Києва N ХХХХХХ0.
Стягнути з Державної податкової інспекції у А-я районі м. Києва на
користь Закритого акціонерного товариства "ХХХ" 203 грн. судових
витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його прийняття.