Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Україна
Господарський суд Чернігівської області
РІШЕННЯ
Іменем України
23.04.2002 р.
За позовом Приватного підприємства "Фірма "ХХХ"
м.Чернігів, пр-т М-ру, 92.
До відповідача Державної податкової інспекції
у м. Чернігові, м. Чернігів, вул. К-са, 98.
Третя особа: YYY
Про стягнення 22268,40 грн.
Представники сторін:
Від позивача присутні
Від відповідача присутні
Рішення винесено після об'яви перерви в засіданні суду згідно
ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суть спору:
Позивач заявив позов про стягення вартості недостачі і пошкодження
майна в сумі 20560 грн. і 252 грн., яке було вилучене державною
податковою інспекцією в м. Чернігові згідно протоколу від
ХХ березня 2001 р., та 456,40 грн. індексу інфляції від суми
недостачі товарів і пошкоджених.
Позивач збільшив позовні вимоги на 20 грн. 51 коп. Застосувавши
індекс інфляції за лютий 2002 р.
Позивач вважає, що податкова інспекція безпідставно вилучила
майно, яке належало позивачеві і передала на зберігання
торговозакупівельній базі, яка ліквідувалась як юридична особа.
Після отримання дозволу від податкової міліції на повернення
вилученого майна була проведена прийомка-передача в результаті
якої встановлено, що певна кількість товарів була пошкоджена, а по
частині майна виявлена недостача.
На думку позивача збитки в результаті вилучення майна повинна
відшкодувати йому податкова інспекція.
Податкова інспекція вимоги позивача не визнає.
Вона посилається на ті обставини, що в ході обстеження складських
приміщень СП YYY представниками податкової міліції були виявлені
товарно-матеріальні цінності, які не занчилися по бухгалтерському
та складському обліку бази.
Із пояснень директора бази, головного бухгалтера та завідуючого
складом випливало, що ці товари були залишені фірмою "ХХХ".
Оскільки під час перевірки податкова міліція не могла встановити
місце знаходження фірми "ХХХ" та її керівника, то зазначені
товарно-матеріальні цінності були передані на відповідальне
зберігання СП "YYY".
Податкова інспекція не вбачає своєї вини в нанесенні збитків
відповідачеві.
Суд розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін,
становив, що:
При обстеженні складських приміщень, які належали СП "YYY"
ХХ.03.2001 р. працівниками податкової міліції були вилучені
товарно-матеріальні цінності, які знаходились в складському
приміщенні СП "YYY" по вул. Б-ко, 97-а.
Про вилучення товарно-матеріальних цінностей оперуповноваженими
ВБНОТ ГВПМ ДПІ в м. Чернігові складено протокол від ХХ березня
2001 р.
Товарно-матеріальні цінності передані на збереження на СП"YYY".
Як було встановлено в процесі розгляду справи спірні товари були
завезені на СП "YYY" в січні місяці фірмою "ХХХ", яка фактично
орендувала у "YYY" частину ізольованого складського приміщення в
розмір 30 м. кв.
В засідання суду був наданий проект договору оренди N ZZ від
ХХ.01.2001 р., додаток до договору оренди N Х від ХХ.01.2001 р.,
які підписані представником фірми "ХХХ".
Як вбачається з пояснення головного бухгалтера СП ТЗБ "YYY" фірма
"ХХХ" здійснила проплату за один місяць за оренду приміщення.
Оскільки, товарно-матеріальні цінності, які належали на праві
власності фірмі "ХХХ" були вилучені податковою міліцією, фірма
"ХХХ", як власник не могла ними розпоряджатися, тобто
користуватися правом власника.
Дозвіл на повернення товарно-матеріальних цінностей фірмі "ХХХ"
державна податкова адміністрація надала лише ХХ.07.2001 р., що
видно з копії листа N ХХХ7 від ХХ.07.2001 р.
ХХ серпня 2001 р. була здійснена передача товарноматеріальних
цінностей YYY фірмі "ХХХ".
В результаті цієї передачі була встановлена недостача майна на
суму 20580,00 грн., а також частина виробів була розбита на
розукомплектована на суму 262 грн.
Разом вартість нестачі та пошкоджених товарів складає 20812 грн.
Відповідач не надав в суд жодних доказів, які б свідчили про
необхідність вчинити зазначені дії по відношенню до власності яка
належала фірмі "ХХХ", не довівши таким чином правомірність своїх
дій.
Згідно ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
збитки завдані неправомірними діями органів
державної податкової служби підлягають відшкодуванню за рахунок
даржавного бюджету. Таким чином вимоги позивача в частині стягення
збитків в сумі 20812 грн. підлягають задоволенню.
Суд не може задовольнити вимоги позивача стосовно застосування
індексу інфляції до суми завданих збитків.
Стаття 214 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
може застосовуватися
лише до суб'єктів цівільно-правових відносин.
Відносини між податковою інспекцією та фірма "ХХХ" в даному
випадку, не є цивільно-правовими.
Не підлягає задоволенню клопотання позивача про повернення з
державного бюджету суми надміру сплаченого державного мита.
Згідно п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито"
( 7-93 ) (7-93)
із заяв майнового характеру позивач повинен сплатити мито
в розмірі 1% від суми позову.
Первоначальна сума позову складала 22560 грн. Ухвалою від
ХХ.03.2002 р., згідно клопотання позивча, сума була збільшена на
20 грн. 51 коп., тобто всього позивач просив стягнути
22288,91 грн.
Державне мито стягнено пл. дорученням від ХХ.02.2002 р. в сумі
222,69 грн., квитанцією від ХХ.03.2002 р. в сумі 20 коп., тобто
всього сплачено 222 грн. 89 коп., що дорівнює 1% від суми позову.
Отже, в даному випадку, переплата державного мита не встановлена.
Термін розгляду справи був продовжений за клопотанням двох сторін
до ХХ.04.2002 р.
Керуючись ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, ст. ст. 49, 77, 82 - 86 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд, -
Вирішив:
Повернути з державного буджету на користь приватного підприємства
фірми "ХХХ" 20812 грн. збитків та стягнути з Державної податкової
інспекції у м. Чернігів на користь Приватного підприємства "Фірма
"ХХХ" м. Чернігів, пр-т М-ру, 92, 208 грн. 10 коп. держмита та
69 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.