Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.03.2002 р.
За позовом Малого спільного підприємства товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ"
До Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва
Про визнання недійсним рішення
Представники:
від позивача Присутні
від відповідача Присутні
Рішення приймається зазначеною датою, оскільки розгляд справи
відкладався та у судовому засіданні оголошувались перерви у
відповідності до ст.ст. 69, 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення
ДПІ у Н-ському районі м. Києва № 9 від ХХ.ХХ.2001р. про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
донарахування сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені
за порушення податкового законодавства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення прийнято на підставі
акту перевірки, висновки якого ґрунтуються на недоведених фактах і
припущеннях, що є порушенням норми ст.62 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і чинного податкового законодавства України, а
відтак спірне рішення є неправомірним. Окрім того, позивач
зазначає, що документальна перевірка була проведена з перевищенням
посадових повноважень, а акт перевірки було складено не
уповноваженими на це особами, що також є підставою для визнання
рішення від ХХ.ХХ.2001р. недійсним.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує.
Посилаючись на ст.4 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" від 4.12.90р. № 509-ХІІ ( 509-12 ) (509-12)
, відповідач
зазначає, що документи, отримані Службою Безпеки України в рамках
кримінальної справи і надані органу державної податкової служби є
офіційними, а тому повинні бути прийняті до уваги при проведенні
перевірки суб'єкта господарювання. Наявні в матеріалах справи
документи, що надійшли з Федерального бюро розслідувань США через
Генеральну прокуратуру України, підтверджують факт порушення
позивачем вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р. № 185/94-ВР
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
щодо повернення валютної виручки, що стало підставою
для прийняття оскаржуваного рішення і застосування фінансових
санкцій. Разом з цим відповідач наголошує на тому, що перевірка
позивача проводилась органами державної податкової служби у
відповідності з вимогами чинного податкового законодавства, а
спори щодо оскарження дій її посадових осіб не підвідомчі
господарському суду.
Відповідач ХХ.ХХ.2002р. звернувся до суду с клопотанням про
зупинення провадження у справі відповідно до ст.79 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
до прийняття рішення по кримінальній справі, порушеній
проти посадових осіб позивача по факту приховування валютної
виручки. З матеріалів справи вбачається, що кримінальна справа
проти посадових осіб позивача і оскаржуване рішення відповідача
були порушені на підставі акту перевірки від ХХ.ХХ.2001р. № 1.
Оскільки результати розслідування кримінальної справи не впливають
на правильне вирішення спору по суті, підстави для задоволення
клопотання відповідача про зупинення провадження у справі
відсутні.
На підставі клопотання позивача і відповідно до ст.38 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
суд ухвалою від ХХ.ХХ.2002р. витребував у відповідача
оригінали документів, копії яких були залучені останнім до
матеріалів справи як такі, що містять дані про обставини справи і
мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Розглянувши подані учасниками процесу документи, заслухавши
пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем прийняте рішення № 9 від ХХ.ХХ.2001р. про
застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
донарахування сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені
за порушення податкового законодавства, яким відповідно до ст.4
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" від 23.09.94р. № 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
за неповернення в
Україну валютної виручки позивачу була нарахована пеня в сумі
85021,81 грн.
Зазначене рішення прийняте на підставі висновків акту від
ХХ.ХХ.2001р. за № 1 "Про результати перевірки дотримання вимог
валютного законодавства МСП ТОВ "ХХХ" за 1 квартал 1999 року". З
акту перевірки вбачається, що накладення на позивача фінансових
санкцій здійснено відповідачем в зв'язку із допущеними позивачем
порушенням вимог ст.1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, якою передбачено,
що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає перерахуванню на
їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати
заборгованостей, зазначені у контрактах, але не пізніше 90
календарних днів з дати митного оформлення продукції, що
експортується, а в разі експорту робіт (послуг) - з моменту
підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання
робіт, надання послуг.
Між позивачем і "ВМ - Інститут", Н-ська Півнчно-Західна
Національна Лабораторія, США , - далі за текстом "ВМ - Інститут"
ХХ.ХХ.1997р. була укладена Основна (рамочна) угода № 3, відповідно
до якої позивач (підрядник) залучався до виконання певних робіт,
пов'язаних із реалізацією "Угоди між урядами США і України
відносно підвищення експлуатаційної безпеки, заходів зниження
ризику і регулювання ядерної безпеки для громадянських об'єктів на
Україні". Відповідно до п.4 ст.2 цієї Основної (рамочної) угоди №
3 позивач зобов'язувався виконати для "ВМ - Інститут" роботу в
межах загального завдання, зазначеного в Технічному завданні.
З акту № 1 від ХХ.ХХ.2001р. і письмових пояснень відповідача
вбачається, що перевірка додержання позивачем вимог валютного
законодавства України проводилась на підставі документів, наданих
Управлінням податкової міліції ДПА України у м. Києві, а саме
замовлення № 0 і № 00 на завдання до угоди № 3 з описами робіт, а
також рахунок ТОВ "ХХХ" №000 від ХХ.ХХ.98р. на оплату виконаних
робіт в сумі 9240 доларів США. Висновки про неповернення позивачем
валютної виручки в Україну здійснені на підставі документів, що
надійшли з Федерального бюро розслідувань США через Генеральну
прокуратуру України (лист СБУ від ХХ.ХХ.2001р. № 8), з яких
випливає, що "ВМ - Інститут" по рахунку № 000 здійснив
ХХ.ХХ.2001р. оплату для ТОВ "ХХХ" на рахунок № 0000 Банк "ЕЕЕ" на
суму 9240 доларів США.
Позивач заперечує проти наявності зазначених документів,
посилаючись на те, що про їх існування йому стало відомо лише з
акту перевірки, але ознайомлений він з ними так і не був.
Відповідно до ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими
учасниками процесу.
Умовою застосування відповідальності, передбаченою ст.4 Закону
України " Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті "
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, в разі експорту робіт (послуг) є наявність
підписаного акту або іншого документа, що засвідчує виконання
робіт, надання послуг. Заперечуючи проти позовних вимог,
відповідач посилається на декларативну частину основного договору
на замовлення №3 в якій зазначено, що заява на оплату
(рахунок-фактура) може бути надана за будь-яку виконану роботу, за
яку (у конкретному замовленні на завдання) зазначається ціна в
доларах США. Рахунок-фактура вважається прийнятим, якщо не буде
надане повідомлення про заперечення протягом 5 робочих днів.
Рахунок № 000 від ХХ.ХХ.98р., підписаний посадовою особою
позивача, отримано "ВМ - Інститут" ХХ.ХХ.99р. Оскільки даних про
наявність заперечень "ВМ - Інститут" щодо виставленого рахунку не
має, то, на думку відповідача, такий рахунок № 000 від ХХ.ХХ.98р.
і є документом, що засвідчує виконання робіт для "ВМ - Інститут"
за замовленнями № 0 і № 00.
На підтвердження своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог
відповідач залучив до матеріалів справи в якості письмового доказу
ксерокопій рахунку (інвойса) № 000 на англійській мові, завірену
печаткою СБУ та копій українською мовою в перекладі Бюро
перекладів ТОВ "ЛЛЛ".
Відповідно до ст.36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
письмовими доказами є
документи матеріали, які містять дані про обставини, що мають
значення для правильной: вирішення спору. Письмові докази
подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях.
Оскільки позивач заперечує проти існування рахунку № 000 від
ХХ.ХХ.98р., і надана відповідачем ксерокопія цього рахунку
засвідчена лише печаткою відповідача, судом було витребувані
оригінали цього рахунку та інших документів, на які відповідач
посилався як на підставу своїх заперечень. На виконання ухвали
суду від ХХ.ХХ.2002р. відповідачем надано лист УПМ ДПА м. Києві
від ХХ.ХХ.2002р. № 00-00000, з якого вбачається, що проведеним
досудовим слідством встановити оригінали витребуваних судом
документів не представилось можливим, а при підписанні акта № 1
від ХХ.ХХ.2001р. "Про результати перевірки дотримання вимог
валютного законодавства МСП ТОВ "ХХХ" за 1 квартал 1999 року"
документа використовувались Головним державним податковим
ревізором-інспектором у копіях.
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХІV ( 996-14 ) (996-14)
первинні документи бухгалтерського обліку господарських операцій
повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і
місце складання; назву підприємства, від імені якого складено
документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру
господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення
господарської операції і правильність її оформлення; особистий
підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка
брала участь у здійсненні господарської операції.
Позивачем не подано доказів того, що позивач фактично здійснював
виконання робіт для "ВМ - Інститут" за замовленнями №0 і № 00, а
також докази відображення такої господарської операції в
бухгалтерському обліку позивача. З наданої суду ксерокопії рахунку
№ 000 від ХХ.ХХ.98 не можливо достовірно встановити, чи було такий
рахунок дійсно складено від імені позивача і його підписано
уповноваженою на це особою. А відтак, ксерокопія рахунку не може
вважатись первинним документом бухгалтерського обліку, що
засвідчує виконання позивачем робіт для "ВМ - Інститут" за
замовленнями № 0 і № 00 до основного договору на замовлення № 3.
Замовлення на завдання № 0 і № 00 та описи відповідних робіт
представлені відповідачем у вигляді засвідчених копій перекладу на
українську мову, що унеможливлює їх ідентифікацію як підстави
виникнення грошового зобов'язання "ВМ - Інститут" перед позивачем
за основним договором № 3.
Суд також вважає недоведеними твердження відповідача про те, що
рахунок № 000000 Банк "ЕЕЕ" належить МСП ТОВ "ХХХ", а "ВМ -
Інститут" здійснив на цей рахунок оплату 9240 доларів США для
позивача. Посилання відповідача на документ під назвою "Стан за
проектом поглибленого аналізу безпеки блоку 5 ЗАЕС" не приймаються
судом до уваги, оскільки цей документ виданий не банківською
установою і наданий суду у вигляді здійсненого ЗАЕС перекладу,
копія якого засвідчена відповідачем. Відповідно до ч. 2 ст.34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
За таких обставин господарський суд вважає, що висновки, викладені
в акті від ХХ.ХХ.2001р. за № 1 "Про результати перевірки
дотримання вимог валютного законодавства МСП ТОВ "ХХХ" за 1
квартал 1999 року", ґрунтуються на фактах, які не доведені
відповідачем належними засобами доказування, атому рішення № 9 від
ХХ.ХХ.2001р. є недійсним і підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими
та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 33-38, 44, 49, 82-84, 117 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Києва № 9 від ХХ.ХХ.2001р. про застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахування сум
податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Н-ському районі м.
Києва на користь Малого спільного підприємства товариства з
обмеженою відповідальністю "ХХХ" 154,00 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його підписання.