Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2002 р.
За позовом Асоціації міжнародних автомобільних перевізників
України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" та Приватного
підприємця А.
про стягнення 133278 грн.
Представники:
Від позивача присутні
Від відповідача 1) присутні
2) не з'явився
Рішення винесено відповідно до ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з вимогами про відшкодування за рахунок
відповідача шкоди в розмірі 133 278 грн.08 коп.
Відповідачем вимоги відхилені з посиланням на їх безпідставність
(докладніше див.відзив на позовну заяву).
Від другого відповідача пояснень по суті вимог не надійшло,
представник в засідання суду не з'явився.
При розгляді матеріалів справи встановлено, що:
Пунктом 2 статті 8 Конвенції МДП ( 995_012 ) (995_012)
встановлено, що у тих
випадках, коли законами і правилами тієї або іншої Договірної
Сторони не передбачається сплата ввізних чи вивізних мита і
зборів, як це передбачено вище у пункті 1, Гарантійне об'єднання
зобов'язується на подібних умовах сплатити суму, що дорівнює сумі
ввізних або вивізних мита і зборів та будь-яких процентів з
прострочення.
У пункті 1 статті 8 Конвенції МДП 1975 року ( 995_012 ) (995_012)
передбачено, що Гарантійне об'єднання бере на себе зобов'язання
сплачувати належні ввізні чи вивізні мито і збори, а також
будь-які проценти за прострочення, які можуть належати відповідно
до митних законів і правил країни, в якій виявлено порушення у
зв'язку з операцією МДП. Гарантійне об'єднання зобов'язується
сплачувати зазначені вище суми у порядку солідарної
відповідальності разом з особами, які мають сплатити ці суми.
Отже, при виявлені порушення у зв'язку з операцією МДП позивач
зобов'язаний сплатити суму, що дорівнює сумі ввізних та вивізних
мита і зборів, у порядку солідарної відповідальності разом з
особами, які мають сплатити ці суми. Сплатити ці суми повинні
особи, які вчинили порушення відповідних митних правил.
Як вбачається, Західна регіональна митниця (надалі - митниця)
пред'явила претензію позивачу по факту порушення процедури МДП при
перевезені товарів по території України. Так, митниця у претензії
вказує, що ХХ.ХХ.99р. автомобіль відповідача , з вантажем згідно
інвойсу № 1 від ХХ.ХХ.99р. був направлений Н-ською митницею у
Т-ську митницю в митному режимі транзиту для виїзду з України та
подальшого слідування в митницю призначення за місцем знаходження
одержувача вантажу -ТОВ "ААА", Росія, м. Москва, вул. Н-ська, 5.
За повідомленням Т-ської митниці вантаж за книжкою МДП № 000000 до
неї не надходив і митного оформлення не проводилося, а
Держмитслужбою в результаті перевірки було з'ясовано, що вантаж по
вказаній книжці МДП у Московську Східну митницю не надходив.
Отже, митницею було встановлено, що перевізник порушив митні
правила за ознаками статей 114, 110, 111, 112 Митного кодексу
України ( 1970-12 ) (1970-12)
, в результаті чого не сплачено передбачених
законодавством обов'язкових платежів на суму 133 278,08 грн. На
підставі п. 2 ст. 8 Конвенції МДП 1975 року ( 995_012 ) (995_012)
митниця
надіслала позивачу вимогу про сплату відповідних митних платежів.
Таким чином, порушення митного законодавства по даній справі
виражаються у недоставленні в митний орган України у призначений
строк предметів, що знаходяться під митним контролем і
перевозяться з одного митного органу України в інший, а також у
незавершені відповідно до вимог законодавств транзитного
перевезення вантажу.
Як пояснює відповідач, ХХ.ХХ.99р. між ним та громадянином України
А. було укладено Договір оренди автотехніки №1 за яким останньому
було передано у користування автомобіль МАЗ-54329 , та
напівпричіп. Тобто починаючи з ХХ.ХХ.99р. вказаний вище автомобіль
разом із книжкою МДП № 000000 знаходився у А.
Таким чином, перевезення вантажу із м. Білосток (Польща) до м.
Москва (Росія) транзитом через територію України здійснювалось
орендарем автомобіля - А. (а не Відповідачем, як помилково вважає
Позивач).
Тобто, перевізником вантажу згідно інвойсу № 1 від ХХ.ХХ.99р. був
не Відповідач а А.
А. у "пояснювальній записці" від ХХ.ХХ.1999р. підтверджує той
факт, що перевізником вантажу згідно інвойсу № 1 від ХХ.ХХ.99р. та
за книжкою МДП № 0000000 виступав саме він.
Отже, правопорушення, за яке митні органи нарахували суми мита та
зборів, виникло з недоставки в митний орган України у призначений
строк предметів та у незавершені транзитного перевезення вантажу,
а не з передачі відповідачем книжки МДП А.
Якщо б А. здійснив доставку в митний орган України у призначений
строк товарів, що знаходились під митним контролем перевозилась з
одного митного органу України в інший, а також завершив би
відповідно до вимог законодавств транзитне перевезення товару, то
порушень митного законодавства не було б.
Саме А., як безпосереднім перевізником, було порушено митне
законодавство, яке призвело до нарахування митних платежів
органами державної митної служби.
Статтею 209 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що особа, яка не
виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе
майнову відповідальність лише при наявності вини, крім випадків,
передбачених законом або договором. Отже, майнова відповідальність
відповідно до цивільного законодавства України покладається на
боржника лише при наявності його вини у невиконанні чи неналежному
виконанні зобов'язання, крім випадків, коли чинним законодавством
або договором прямо передбачена відповідальність незалежно від
вини.
Як вказувалося вище, вина у порушенні митного законодавства лежить
на А. Відповідач не може нести відповідальність за дії, які він не
вчиняв.
Отже, особою, яка має сплатити суми за порушення митного
законодавства є А., тому, позивач несе солідарну відповідальність
по сплаті сум за порушення митного законодавства з А., а не з
відповідачем.
Частиною 5 статті 175 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що боржник, який
виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги
(регрес) до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше
не встановлено законом або договором. Отже, результатом виконання
позивачем солідарного зобов'язання по сплаті сум, що дорівнюють
сумі ввізних та вивізних мита і зборів, є отримання права вимоги
(регресу) до осіб, які мають сплатити ці суми.
Отже, в силу статті 175 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
позивач, який виконав
солідарне зобов'язання, отримав право регресу до А., а не до
відповідача.
Позивач, посилаючись на п.26 "Декларації - зобов'язання
транспортної компанії по допуску до митної системи МДП та
отримання дозволу на користування звичайними книжками МДП" (далі -
Декларація зобов'язань), просить стягнути з відповідача, як
власника книжки МДП № 0000000, кошти у розмірі 133 278,08 грн.
Відповідно до п.п. "а" п. 26 Декларації зобов'язань держатель
книжки МДП (у даному випадку - відповідач) зобов'язаний на вимогу
Асоціації (тобто, позивача) відшкодовувати, названі нею усі суми,
сплата яких може бути витребувана від Асоціації відносно книжок
МДП, виданих держателю (відповідачу).
Проте, у п. 26 Декларації зобов'язань не пояснюється, що
представляють собою суми відносно книжок МДП. Якщо виходити з
преамбули Декларації зобов'язань то держатель книжки,
використовуючи цей документ, стає відповідальним у сумі,
необмеженій по величині, по оплаті мита в результаті наступних
порушень операції МДП: неоформлення книжки МДП, оформлення книжки
МДП з застереженнями, втрата книжки МДП, крадіжка чи пропажа
вантажу, що перевозиться з використанням книжок МДП.
Претензія, яка була пред'явлена митницею позивачеві, та суми які
були ним сплачені не пов'язані з діями відповідача та з
порушеннями, зазначеними у преамбулі Декларації зобов'язань.
При укладанні Договору оренди автотехніки №1 відповідач та А.
взяли на себе певні зобов'язання, а саме:
- відповідно до статті 3 Договору, відповідач зобов'язується
надавати місце стоянки "Транспортним засобам" та забезпечувати їх
охорону на території ТОВ "ХХХ" за додаткову плату, забезпечувати
А. ліцензійними картками та іншими документами за рахунок
останнього;
- А. зобов'язується вносити за "Транспортні засоби" щомісячну
орендну плату; з моменту початку оренди А. приймає на себе
зобов'язання по технічному обслуговуванню та ремонту орендованої
техніки; проводити завантаження та вивантаження "Транспортних
засобів" під особистим контролем, а також приймати на себе
відповідальність за схоронність та якість вантажу на протязі
всього строку перевезення;
- А. згідно з п.п. 3.2.5 Договору здійснює перевезення вантажів
відповідно до правил, встановлених митною Конвенцією МДП
( 995_012 ) (995_012)
, несе відповідальність, передбачену Конвенцією КДПГ, а
також за виконання митних правил, інструкцій та вимог митних
органів.
Пунктом 5.2.4 Договору оренди автотехніки встановлено, що А. несе
повну відповідальність за "Транспортні засоби", що орендуються, та
за вантажі, що перевозяться, згідно з законодавством.
Отже, згідно з вказаним Договором відповідальність за виконання
правил, встановлених митною Конвенцією МДП ( 995_012 ) (995_012)
, несе А.
ТАКИМ ЧИНОМ:
- правопорушення, за яке митні органи нарахували мито та митні
збори, пов'язане з не доставкою в митний орган України товару та з
незавершенням транзитного перевезення вантажу;
- вина відповідача за невиконання зобов'язань, саме щодо доставки
в митний орган України товару завершення транзитного перевезення
вантажу, відсутня;
- особою, яка порушила митне законодавство, і яка має сплатити
суму, що дорівнює сумі мита та митних зборів, є А.;
- позивач, виконавши солідарне зобов'язання по оплаті суми
претензії, отримав право регресу до А.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРІШИВ:
Стягнути з Приватного підприємця А. на користь Асоціації
міжнародних автомобільних перевізників України 133278 (Сто
тридцять три тисячі двісті сімдесят вісім) грн. збитків, 1332
(Одна тисяча триста тридцять дві) грн.78 коп. держмита та 69
(Шістдесят дев'ять) грн. інформаційних послуг.
В позові до ТОВ "ХХХ" відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його прийняття.