Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
 
 
                  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
 
                             РІШЕННЯ
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
2001 р.
 
За позовом Спільного підприємства "ХХХ"
 
До Кабінету Міністрів України
 
Про визнання частково недійсною Постанови від 31.01.01 р. № 77
 
Представники:
від позивача Присутні
від відповідача Присутні
 
Обставини справи:
 
Позивач заявив позов про визнання недійсною Постанови КМ України №
77 від 31.01.01 р.  "Про ставки щомісячних зборів за  використання
радіочастотного   ресурсу   України"     ( 77-2001-п ) (77-2001-п)
          в  частині
встановлення  ставки  щомісячних  зборів  за  використання   смуги
радіочастот, визначеної в ліцензії на використання радіочастотного
ресурсу,  посилаючись па те,  що вона суперечить законам  України,
видана  з  перевищенням повноважень КМУ,  оскільки нею встановлено
новий  об'єкт  оподаткування  порівняно  з  тим,  що   встановлено
законами України.
 
Позивач, відповідно  до ст.  22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  частково
змінив  підстави  позову  і  просить  визнати  недійсними   ставки
щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України,
затв.  Постановою КМУ від 31.01.01 р.  ( 77-2001-п ) (77-2001-п)
         в частині, що
стосується  об єкту оподаткування,  з якого справляються щомісячні
збори за використання радіочастотного  ресурсу  України,  тобто  в
частині  слів  "...смуги  радіочастот,  визначеної  в  ліцензії па
використання   радіочастотного   ресурсу   України,   у    кожному
регіоні..." , з моменту їх затвердження.
 
Відповідач у  відзиві  па  позовну  заяву  проти позову заперечує,
посилаючись на те,  що  в  оспорюваній  Постанові  не  встановлено
нового  об'єкта  оподаткування,  а  Постанова видана відповідно до
Законів України і в межах компетенції, наданої КМ України.
 
Матеріалами справи та поясненнями представників сторін в засіданні
встановлено :
 
Законом України  "Про  радіочастотний ресурс України" від 01.06.00
р.  ( 1770-14 ) (1770-14)
         встановлено повий  обов'язковий  загальнодержавний
збір, а саме збір за використання радіочастотного ресурсу. Пунктом
5 ст.  24 вищезгаданого Закону ( 1770-14 ) (1770-14)
         встановлено,  що ставка
щомісячних  зборів за використання радіочастотного ресурсу України
визначається Кабінетом Міністрів України
 
В оспорюваній Постанові КМУ № 77 під 31.01.01 р.  ( 1798-12 ) (1798-12)
         були
встановлені   ставки  за  1МГц  смуги  радіочастот,  визначеної  в
ліцензії па використання радіочастотного ресурсу.
 
На думку позивача,  в оспорюваній Постанові  відповідач  встановив
повий об'єкт оподаткування, чим вийшов за межі своєї компетенції і
порушив норми закону.
 
Позивач звертає увагу на те,  що ст. 6 Закону України "Про систему
оподаткування"  ( 1251-12 ) (1251-12)
            визначає  як  об'єкт  оподаткування
спеціальне використання природних ресурсів.
 
Ст. 2 ЗУ "Про радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
         відносить
радіочастотний ресурс до природних ресурсів,  а Закон "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
         встановлює,  що об'єктом  оподаткування
по  відношенню до природних ресурсів є їх спеціальне використання.
По відношенню до радіочастотного ресурсу є теж його використання.
 
Таким чином, на думку позивача, об'єкт оподаткування, встановлений
Законами  України  "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
         та "Про
радіочастотний  ресурс  України"  ( 1770-14 ) (1770-14)
        ,    а   саме   смуга
радіочастот,   що   фактично  використовується  шляхом  здійснення
діяльності, пов'язаної з випроміненням електромагнітної енергії, і
об'єкт оподаткування, встановлений оспорюваною Постановою, - смуга
радіочастот,   що   визначена   в   ліцензії    на    використання
радіочастотного ресурсу, відрізняються одне від одного.
 
Суд вважає  таку  позицію  позивача  необгрунтованою,  і  не  може
погодитись з твердженням,  що КМ України в  оспорюваній  Постанові
встановив новий об'єкт оподаткування, зважаючи на наступне:
 
Відповідно до   п.3   Порядку  надання  ліцензій  на  використання
радіочастотного  ресурсу  України,  затвердженого  Постановою   КМ
України № 112 від 07.02.01 р. ( 112-2001-п ) (112-2001-п)
        , користувач має право
використовувати радіочастоти, зазначені в ліцензії.
 
Таким чином,  використання радіочастотного ресурсу  неможливо  без
отримання ліцензії.
 
В оспорюваному   документі   не  встановлено  такий  новий  об'єкт
оподаткування,  як ліцензія, там зазначено ті ставки і розрахунки,
виходячи  з  яких  обчислюється  сума  податку,  а саме 1МГц смуги
радіочастоти, зазначеної в ліцензії. В даному випадку посилання на
ліцензію зроблено для визначення офіційного джерела інформації про
ті   радіочастоти,   які   має   право   використовувати   суб'єкт
оподаткування.
 
Заперечення позивача  про  те,  що  визначення  в  ліцензії  смуги
радіочастот ще не означає,  що ця смуга фактично використовується,
тому збір повинен справлятися не за визначення смуги радіочастот в
ліцензії,  а за безпосереднє використання радіочастотного ресурсу,
також не може бути прийнято судом до уваги,  зважаючи на наступне:
використання радіочастотного ресурсу  це  не  просто  випромінення
електромагнітної енергії,  як це розуміє позивач, а вся діяльність
користувачів радіочастотного ресурсу,  пов'язана із  випроміненням
електромагнітної  енергії в межах радіочастотного спектра.  Тому і
діяльність по  отриманню  права  на  використання  радіочастотного
ресурсу,   і   подальші  дії,  пов'язані  з  отриманням  кінцевого
результату по отриманню випромінювання  електромагнітної  енергії,
слід вважати використанням радіочастотного ресурсу.
 
На підставі  вищезазначеного  та  керуючись ст.ст.  49,  82-85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,суд -
 
                             ВИРІШИВ:
 
У позові відмовити.