Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2001р.
За позовом ТОВ "ХХХ"
До ДПІ у Н-ському районі м. Києва
Про визнання рішення недійсним
Представники :
Від позивача: Присутні
Від відповідача: Присутні
Обставини справи:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення ДНІ у
Н-ському районі м. Києва № 3 від ХХ.ХХ.2001р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, здійснюючи господарську
діяльність, уклав контракт № 2 від ХХ.ХХ.2000 року з іноземною
фірмою "LLL" (США), відповідно до згаданого контракту отримав
продукцію, яку оплатив в гривнях представництву контрагента в
Литві. Порядок взаєморозрахунків між позивачем та його іноземним
контрагентом здійснювався в відповідності до чинного
законодавства, а тому підстав для застосування фінансових санкцій
на підставі ст. 16 п.2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
до
позивача не було.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач в
порушення вимог ст. 7 згаданого Декрету ( 15-93 ) (15-93)
здійснив
розрахунок з нерезидентом без отримання індивідуальної ліцензії
Національного Банку України, а тому відповідачем правомірно були
застосовані до позивача передбачені Декретом санкції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
Рішенням ДПІ у Н-ському районі м. Києва № 3 від ХХ.ХХ.2001р. за
порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему
валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
до позивача
застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 66000
грн.
Рішення прийняте на підставі акту № 3 від ХХ.ХХ.2001 року про
результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства, в
якому серед іншого зазначено, що на виконання умов контракту № 2
від ХХ.ХХ.2000 року, укладеного між позивачем та фірмою "LLL", що
є резидентом США, позивач здійснив попередню оплату в розмірі
66000 гривень на рахунок 000000000000 в АКБ "ТТТ" для фірми "LLL".
Товар від нерезидента надійшов своєчасно в повному обсязі.
Відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
№15-93 від ХХ.ХХ.93р; здійснення розрахунків між резидентами і
нерезидентами в межах торгівельного обороту у валюті України
допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ .
Оскільки перерахування коштів в національній валюті України
здійснювалося нерезиденту, фірмі "LLL", що є резидентом США, без
отримання індивідуальної ліцензії НБУ, то згідно ст.16 п.2
згаданого Декрету ( 15-93 ) (15-93)
до підприємства застосовується штраф у
розмірі еквівалентному перерахованій сумі, тобто 66000 грн.
ХХ травня 2000 року між позивачем та фірмою "LLL" було укладено
контракт № 2. Згідно цього контракту фірма "LLL" продала, а
позивач купив поліетилен 273-83 (натуральний) у кількості 20 тон,
загальною вартістю 66000 грн. ХХ.ХХ.2000 між позивачем та фірмою
"LLL" було підписано додаток №1 до згаданого контракту, відповідно
до якого позивач мав здійснити передоплату вартості товару в
гривнях за наступними реквізитами: АКБ "ТТТ" м. Київ, МФО 000000
р/р 0000000000 для представництва фірми "LLL". ХХ.ХХ.2000 на
виконання своїх зобов'язань платіжним дорученням №1 позивач
здійснив передоплату вартості товару за реквізитами; вказаними в
додатку №1 до контракту, а саме - на рахунок А/О "МММ", відкритий
в АКБ "ТТТ"' м. Київ, для зарахування на рахунок № 0000001
литовському представництву фірми "LLL".
Товар було отримано позивачем в повному обсязі, про що свідчать
відмітки на товарно-транспортній накладній та митній декларації (в
справі). Відповідно до довідки № 01- 000/00 від ХХ квітня 2001
року. наданої філією АО "МММ", рахунок № 000000001, який вказаний
в платіжному дорученні в реквізитах "Призначення платежу", було
відкрито Литовському представництву фірми "LLL".
Відповідно до інструктивного листа НБУ, та КМУ № 19029/730 від
26.04.93 р. ( v_730500-93 ) (v_730500-93)
положення ст. 7 згаданого Декрету КМУ
( 15-93 ) (15-93)
щодо використання у розрахунках між резидентами і
нерезидентами іноземної валюти не розповсюджуються на розрахунки з
резидентами країн зони функціонування рубля, які можуть
здійснюватися і в українських карбованцях, якщо це передбачено
контрактами. Чинне законодавство України не обмежує контрагентів
за зовнішньоекономічними контрактами у виборі, порядку розрахунків
між ними.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при прийнятті
оспорюваного рішення про накладання штрафу виходив з того, що
отримувач коштів за контрактом № 2 не є резидентом Литви - країни
колишнього СРСР, а тому на нього не розповсюджується положення
згаданого інструктивного листа.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1540-06 ) (1540-06)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог чи заперечень.
Позивачем надана копія реєстраційного свідоцтва про реєстрацію
представництва "LLL" в Литві.
Ухвалою Суду від ХХ.ХХ.2001 року відповідача було зобов'язано
надати доказ того, що представництво "LLL" не є резидентом Литви.
Таких доказів надано не було.
За таких обставин, твердження відповідача, що представництво не є
резидентом Литви, а отже не позивач не може розраховуватися з ним
у валюті України, не доведене.
Відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що
здійснюють резиденти і нерезиденти через ці банки. Отже, при
проведенні платежу уповноважений банк здійснював контроль за
дотриманням позивачем вимог валютного законодавства і порушень не
встановив.
Крім того, розділом 2 статті 8 Статей угоди Міжнародного валютного
фонду від 22 липня 1944 року, до якої Україна приєдналась
відповідно до Закону України "Про вступ України до Міжнародного
валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку,
Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку
та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій" від
03.06.92 р. № 2402-ХІІ ( 2402-12 ) (2402-12)
, передбачено, що жодна держава
- член даної угоди не накладає обмежень на здійснення платежів і
переводів за поточними міжнародними операціями без затвердження
Фондом. Отже, виходячи з принципу верховенства норм міжнародного
права, позивач не міг бути обмеженим у виборі валюти і порядку
здійснення розрахунків із своїм зовнішньоекономічним контрагентом.
До того ж, чинним законодавством не передбачено право чи обов'язок
суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності перевіряти правомірність
відкриття і функціонування рахунків, що належать їх контрагентам.
Таким чином, позивачем, при виконанні контракту № 2 від ХХ травня
2000 року, порушень щодо порядку здійснення розрахунків припущено
не було. В акті № 3 від ХХ.ХХ.2001 року, складеному відповідачем і
на підставі якого виносилось оспорюване рішення не доведено, що
отримувач коштів за контрактом є резидентом США або не є
резидентом Литви - країни колишнього СРСР (зони функціонування
рубля).
Отже, оспорюване рішення про накладання штрафу на позивача
винесене без достатніх на те підстав.
Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 33, 49, 82-84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Києва № 3 від ХХ.ХХ.01р.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Н-ському районі м.
Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" 154
грн. судових витрат.