Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2001 р.
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
До Державної податкової інспекції у Н-ському районі м.Києва
Про визнання недійсним рішення
Представники:
від позивача - Присутні
від відповідача - Присутні
Рішення приймається ХХ.ХХ.2001р. оскільки у відповідності до ст.
77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні об'являлася
перерва.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення
ДПІ у Печерському районі м. Києва 7 від ХХ.ХХ.2001р. про
застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення Закону
України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР
від 23.09.1994р. ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
із змінами і доповненнями до нього
від 07.05.1996р. № 184/96 ( 184/96-ВР ) (184/96-ВР)
. Позовні вимоги мотивовано
тим, що відповідач невірно застосував норми матеріального та
процесуального права.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на порушення
позивачем вимог ст.2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994р.
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та відсутності передбачених чинним законодавством
підстав для звільнення від відповідальності, встановленої для
позивача як порушника зазначеної норми.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, -
суд встановив:
Спірним рішенням позивачу нараховано до сплати в бюджет пеню в
сумі 9224488,00 грн.
Рішення прийнято відповідачем на підставі акту від ХХ.ХХ.2001р. за
№ 1 позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог
системи валютного регулювання і валютного контролю, згідно листа
АКБ "ААА" № 0 від ХХ.ХХ.2000р. за період з ХХ.ХХ.1999р по
ХХ.ХХ.2001р.
Із акту перевірки вбачається, що між позивачем та фірмою "ВВВ"
(м.Лондон, Англія) укладено зовнішньоекономічні контракти № 1 від
ХХ.ХХ.1998р. та № 2 від ХХ.ХХ.1998р., на виконання яких з
ХХ.ХХ.1999р. до ХХ.ХХ.1999р. позивачем перераховані за межі
України валютні кошти на загальну суму 2728450,00 доларів США.
Згідно додаткової угоди від ХХ.ХХ.1999р. до вищезазначених
контрактів, валютні кошти в сумі 82950.00 доларів США, що були
перераховані по контракту № 1 від ХХ.ХХ.1998р. зараховані в оплату
контракту № 2 від ХХ.ХХ.1998р.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про порядок розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
імпортні операції резидентів, які
здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке
відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення
авансового платежу або виставлення векселя на користь
постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується,
потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Під час перевірки відповідачу була надана індивідуальна ліцензія
НБУ № 7 на перевищення законодавче встановлених строків
розрахунків за імпортну продукцію за контрактами № 1 від
ХХ.ХХ.1998р. та № 2 від ХХ.ХХ.1998р. на суму 2728450,00 доларів
США на термін з ХХ.ХХ.1999р. по ХХ.ХХ.1999р. на підставі
розпорядження КМУ від ХХ.ХХ.1999р.
Станом на 26.09.1999р. сплачений товар на митну територію України
не надійшов, його поставка була здійснена у 2000 році, тобто - з
порушенням вимог ст.2 Закону України "Про порядок розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Відповідно до ст.4 зазначеного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
порушення
резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за кожний день
прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки
(митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,
перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Згідно з нормою частини 2 статті 4 Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
у разі
прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним
арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при
Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про
стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок
недотримання нерезидентом термінів, передбачених
експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1
і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період
не сплачується.
У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про
задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених
статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, не сплачується з дати
прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.
Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних
перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену
цією статтею.
Відповідно до укладеної між сторонами Арбітражної угоди від
ХХ.ХХ.1999р. до контракту № 1 від ХХ.ХХ.1998р. позивач звернувся з
позовною заявою до Третейського суду при Київській третейській
палаті про зобов'язання фірми "ВВВ" (м.Лондон, Англія) виконати
умови контракту. Ухвалою № 0 ХХ.ХХ.1999р. суд розпочав провадження
у справі і рішенням від ХХ.ХХ.1999р. позов задовольнив.
Враховуючи те, що чинним законодавством України - законами "Про
порядок розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та "Про
регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі
зовнішньоекономічної діяльності" ( 351-14 ) (351-14)
- третейські суди при
обласних відділеннях Торгово-промислової палати України не
визначені як такі, рішення яких дозволяють зупиняти нараховування
та сплату пені, судом не приймається твердження позивача про
суперечність спірного рішення законодавству України з посиланням
на зазначену обставину.
Розмір застосованих фінансових санкцій не перевищує рівня,
встановленого законодавством, а тому права позивача не порушує.
Щодо посилань позивача на те, що Закон не передбачає
відповідальності за "порушення термінів розрахунків по імпортним
операціям", як зазначено в акті перевірки, та відповідальності за
"порушення термінів надходження імпортного товару", як зазначено у
спірному рішенні, то суд в цій частині вважає, що недоліки
оформлення рішення відповідача про застосування фінансових санкцій
не змінюють суті допущеного з боку позивача порушення.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги не обгрунтованими і
такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.