Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

У листопаді 2010 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії управління ПФУ щодо перерахунку йому з 1 листопада 2010 року розміру пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ) із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок розміру пенсії із застосуванням зазначеного показника середньої заробітної плати за 2009 рік, тобто за календарний рік, що передував року звернення за перерахунком, а також виплатити протиправно не нараховані суми пенсії.

Свердловський міський суд Луганської області постановою від 10 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд постановою від 27 листопада 2012 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний дійшов висновку, що при перерахунку раніше призначеної пенсії на підставі статті 42 Закону № 1058-ІV повинен враховуватись той показник середньої заробітної плати, який використовувався під час призначення пенсії, тому відмова управління ПФУ в застосуванні при перерахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати за 2009 рік є правомірною.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_9, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статей 40, 42 Закону № 1058-ІV, просить скасувати рішення касаційного суду та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2011 року (К-9991/5092/11), у якій касаційний суд вказав на те, що для визначення розміру заробітної плати для перерахунку пенсії працюючого пенсіонера застосовується показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції статей 40, 42 Закону № 1058-IV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах враховує, що Верховний Суд України вже вирішував питання щодо правильного застосування зазначених норм матеріального права при розгляді інших справ.

Так, у постановах Верховного Суду України від 12 та 26 червня 2012 року (№№ 21-187а12, 21-195а12 відповідно) міститься висновок, відповідно до якого перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону № 1058-ІV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_9 слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.