460/7884/20 Про визнання протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру області щодо неприйняття у строк рішення за клопотанням особи щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру області про відмову у наданні особі дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; зобов'язання ГУ Держгеокадастру області надати особі дозвіл на розроблення зазначеної документації із землеустрою - 14.02.2024 Прийняття

1.1. визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Рівненській області щодо неприйняття у строк передбаченого статтею 118 Земельного кодексу України рішення за клопотанням ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9900 га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 27.08.2020 №17-2310/16-20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9900 га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області;

1.3. зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Рівненській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9900 га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області.

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021, позовні вимоги задоволено частково.

2.1. Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Рівненській області щодо неприйняття у строк, визначений частиною 7 статті 118 та частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України, рішення за клопотанням ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) від 16.06.2020.

2.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. ОСОБА_1 16.06.2020 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9900 га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення - землі запасу), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області.

3.2. Зазначене клопотання зареєстроване Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області 19.06.2020 за №М-2054/0/17-20.

3.3. Ці обставини визнаються сторонами, а тому в силу частини 1 статті 78 КАС України не підлягають доказуванню.

3.4. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 27.08.2020 №2310 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,9900 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кричильської сільської ради Сарненського району Рівненської області, з підстави невідповідності частині 6 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: згідно з базою даних Державного земельного кадастру запитувана земельна ділянка знаходиться в масиві городів та відповідно до листа Кричильської сільської ради від 18.08.2020 №1-289 перебуває в користуванні громадян - жителів села Велике Вербче з 2000 року.

3.5. Зазначений наказ винесений відповідно до статей 15-1, 118, 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.02.2020 №53.

3.6. Вважаючи зазначений наказ протиправним та таким, що винесений з порушенням встановленого строку, позивач звернулася з даним позовом до суду.

4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області у місячний строк, встановлений частиною 7 статті 118 та частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), жодного рішення за клопотанням ОСОБА_1 прийнято не було, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. При цьому визнано правомірним наказ відповідача від 27.08.2020 №2310 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у користуванні громадян - жителів села Велике Вербче з 2000 року, а тому відповідає вимогам частини 5 статті 116 ЗК України.

Судом першої інстанції крім цього зазначено, що наразі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області в силу закону позбавлене повноважень розпоряджатися земельною ділянкою, бажання отримати яку у власність виявила позивач, оскільки земельну ділянку державної власності кадастровий номер 5625480500:06:001:0418 на території Сарненської міської ради (колишньої Великовербченської сільської ради) площею 74,8365га передано з державної власності у комунальну власність Сарненській територіальній громаді в особі Сарненської міської ради.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021, в якій просила їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Підставами для відкриття касаційного провадження у справі, позивач вказує пункти 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України, а також пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України.

На переконання скаржника судами попередніх інстанцій, при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не враховано висновків, викладених у постанові Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а.

Позивач посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо характеру "мовчазної згоди" листів органів місцевого самоврядування стосовно наявності права користування земельною ділянкою, прийнятих відповідно до пункту 2.1 рішення колегії Державного агентства земельних ресурсів України №2/1 від 14.10.2014 "Про обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності", їх характер та наявність обов`язку обґрунтувань такого права користування з боку органів місцевого самоврядування та/або органів державного земельного кадастру.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що судами залишились проігнорованими та не надано належної правової оцінки наступним доказам та аргументам:

1) інформаційна довідка Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №214257790 від 28.06.2020, що фіксує відсутність права користування будь-яких осіб на земельну ділянку за кадастровим номером 5625480500:06:001:0418 (цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу);

2) Витяг з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.06.2020, що фіксує відсутність права користування будь-яких осіб на земельну ділянку за кадастровим номером 5625480500:06:001:0418 (цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу);

3) Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15.12.2020 та додаток до нього, яким у стовпці 6 (Відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку та інші відомості про земельну ділянку), у графі 250 (щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5625480500:06:001:0418) відсутні будь-які відомості щодо права користування відповідною земельною ділянкою;

4) факт ігнорування органом місцевого самоврядування адвокатського запиту від 09.09.2020 при витребування доказів щодо права користування земельної ділянки за кадастровим номером 5625480500:06:001:0418 (цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу);

5) факт ігнорування органом місцевого самоврядування ухвали Рівненського окружного адміністративного суду 04.02.2021 щодо витребування доказів щодо права користування земельної ділянки за кадастровим номером 5625480500:06:001:0418 (цільове призначення земельної ділянки -16,00 землі запасу).

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

10. Згідно із частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

11. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (пункт "а" частини 3 статті 22 ЗК України).

12. За змістом пункту "б" частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

13. Підпунктом "а" частини 2 статті 83 ЗК України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

14. Положеннями частин 1 - 3 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

15. Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

16. Громадянам передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (частина 1 статті 121 ЗК України).

17. Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

18. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначений статтею 118 ЗК України.

19. Відповідно до частини 6 цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

20. За частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

21. Змістом частини 8 статті 118 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

22. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, що передбачено частиною 9 статті 118 ЗК України.

23. Отже, ЗК України (2768-14) врегульовано процедуру безоплатного отримання громадянами земельних ділянок, одним з етапів якої є отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, земельним законодавством покладається обов`язок на відповідний орган прийняти відповідне рішення, а саме - у місячний строк. Право замовити розроблення проекту землеустрою виникає у замовника за принципом "мовчазної згоди" у разі неприйняття жодного з рішень.

24. У касаційній скарзі позивач вказала на те, що прийняття спірного рішення про відмову поза межами строку обмежило її у реалізації права на розробку відповідного проекту землеустрою за принципом "мовчазної згоди", пославшись на відмову інженерів-землевпорядників розробити земельну документацію. Одночасно з цим вказано і те, що нею не було використано право на розробку земельної документації за цим принципом.

25. З цього приводу варто зазначити, що Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а зазначав, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого рішення. Судова палата не погодилась із судом апеляційної інстанції про те, що порушення встановленого частиною 7 статті 118 ЗК України місячного строку розгляду клопотання позивача, що обумовило виникнення підстав для використання позивачем права на самостійне замовлення розробки проекту землеустрою, безумовно свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення.

26. В контексті спірних правовідносин Суд звертає увагу на те, що скаржником самостійно визнано той факт, що нею не реалізовано право на розробку проекту землеустрою відповідно до принципу "мовчазної згоди", доказів відмови розробників проектної документації немає, відтак доводи щодо обмеження її права на розробку за вказаним принципом є безпідставними.

27. Як встановлено судами попередніх інстанцій підставою для відмови відповідача у наданні дозволу фактично слугував лист Кричильської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 19.08.2020 №1-289, згідно якого спірна земельна ділянка перебуває у користуванні громадян - жителів села Велике Вербче з 2000 року. Зазначений лист отримано за наслідками направлення відповідачем листа від 23.06.2020 №18-17-0.3.2-3262/2-20 щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначена земельна ділянка може бути передана у власність або користування позивачу.

28. Інших доказів, які б давали правові підстави вважати, що земельна ділянка (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення - землі запасу) перебуває у користуванні третіх осіб, матеріали справи не містять.

29. Таким чином, судами попередніх інстанцій не встановлено право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418) на момент звернення позивача із відповідним клопотанням до відповідача на підставі належних та допустимих доказів.

30. Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про залишення без належної оцінки як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції доказів, що містяться у матеріалах справи, зокрема, інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №214257790 від 28.06.2020, витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.06.2020.

31. Варто зазначити, що за змістом частини 2 статті 19 ЗК України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

32. Разом з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зверталась до відповідача за дозволом на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, яка належить до земель запасу.

33. Таким чином перебування спірної земельної ділянки у запасі ставить під сумнів право користування нею іншими особами.

34. За таких обставин, суди дійшли передчасних висновків щодо обґрунтованості рішення Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, оформлене наказом від 27.08.2020 №2310, про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 .

35. За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

36. Верховного Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

37. За змістом частини 4 статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

38. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 КАС України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

39. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).

40. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

41. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина 3 статті 77 КАС України).

42. Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли неправильних висновків по суті справи.

43. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

45. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

46. Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

47. З огляду на те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені судом першої та апеляційної інстанцій, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.